Форми і методи навчання в зарубіжній школі

Основними формами організації навчального процесу в зарубіжних країнах є:

Переважно структура проведення уроку є такою:

- перевірка домашнього завдання. Майже всі домашні завдання роздаються учням на ксерокопіях, де залишені порожні місця для відповідей. Тому часто вчитель не запитує учнів, а збирає ці аркуші. Залежно від специфіки предмету, підготовка домашньої роботи може демонструватись у вигляді читання глави книжки або підручника, усній відповіді.

- пояснення і опрацювання нового матеріалу. Вчитель витрачає для цього близько половини уроку. В початкових класах це переважно ігрові методи, драматизація, робота спільно з вчителем. У молодших класах практикується розповідь учителя і бесіда. Розповідь — пояснення вчителя займає в навчальному процесі середньої школи досить скромне місце. Вона застосовується частіше всього на уроках алгебри, геометрії, хімії, фізики (предметах академічного профілю). Бесіда — один з найпоширеніших методів, який використовується у молодшій і старшій середній школі. Зарубіжні педагоги вважають що метод питань і відповідей стимулює мислення і найбільш повно відповідає проблемному підходу у навчанні. Зазвичай для пояснення в середніх і старших класах використовується читання відповідної глави підручника (самостійно або вчителем) з поясненнями вчителя з кожного прочитаного параграфу (коментоване читання). Особливо популярні в англомовних країнах дискусії, в них бачать не спосіб активізації діяльності учнів, який допомагає розуміти і вирішувати проблему, але й ефективний прийом навчання демократизму. Вчителі приділяють велику увагу техніці проведення дискусій.

- практичне завдання з нової теми. Залежно від специфіки предмету і теми, що вивчається, майже до кінця уроку йде робота над завданням. На цьому етапі широко використовується найрізноманітніші методи і форми навчально-пізнавальної діяльності учнів.

- завдання додому.

У англомовних країнах (де популярні ідеї прогресивізму та методу проектів) у початковій школі (а згодом і середній школі) організаційну основу складає unit (юніт). „Unit — це організація навчальної діяльності, практичного досвіду і типів навчання навколо центральної теми чи проблеми, яка вивчається групою учнів під керівництвом вчителя”.

Найпоширенішими основами проведення юніту є:

- предметні теми (subject matter unit). Їх головна мета — засвоєння учнями визначеної інформації;

- дослідні теми (experience unit). Мета — формування креатину, необхідних рис характеру і відносин.

Робота над темою займає 3-4 тижні і поділяється на такі основні етапи:

1. Вступний (мотивуючий). Його завдання викликати інтерес учнів до поставленої проблеми.

2. Планування роботи. Учні разом з вчителем після обговорення проблеми накреслюють мету, складають план роботи (екскурсії, обговорення, бесіди, виготовлення моделей, розучування пісень тощо), визначають очікувані результати дослідження.

3. Діяльність з вирішення проблеми. Це основна практична частина, на яку відводиться максимум часу. Діти зайняті різноманітною роботою (груповою або індивідуалізованою): деякі займаються в бібліотеці, інші готують ілюстративний матеріал, треті збирають інформацію в Інтернеті поза школою. Робота окремих учнів чи груп переривається загальними дискусіями, доповідями, диспутами та перевірочними роботами.

4. Завершення (кульмінаційний етап). На основі зібраної необхідної інформації, учні узагальнюють і аналізують одержані відомості, роблять висновки і готують доповіді, письмові звіти, виступи тощо. Готують захід, розрахований на батьків, жителів мікрорайону: виставка робіт дітей, стіннівки, альбоми, їх виступи на шкільному чи місцевому радіо чи телебаченні.

5. Оцінка результатів роботи. За допомогою питальників, спостережень, різноманітних тестів вчитель намагається визначити наскільки ефективно виконано поставлене завдання.

Позитивним у системі роботи юнітами є:

- різноманіття видів діяльності учнів,

- поєднання групових та індивідуальних форм роботи,

- широкі можливості для самостійних досліджень,

- врахування індивідуальних особливостей дітей,

- залучення широкого загалу до роботи учнів (батьків, громадськості, закладів).

Популярними в зарубіжній школі є екскурсії. Вони мають таку спрямованість:

1. Просвітницьку (інформаційну). Наприклад: огляд музеїв, національної архітектури під відкритим небом, похід до муніципального акваріуму, зоопарку тощо.

2. Профорієнтаційну. Знайомство з різноманітними установами, підприємствами тощо.

3. Патріотичну. Виїзні екскурсії для знайомства визначними пам’ятками країни (особливо під час канікул). Наприклад знамениті екскурсії єврейських школярів по Біблейських місцях Ізраїлю.

Різновидом екскурсій є пізнавальні прогулянки. Зокрема часто можна побачити як молодші школярі під керівництвом учителя блукають навколо рідної школи, ретельно розглядаючи то автобусну зупинку, то продуктову крамницю, то річку. Такі заняття з природознавства часто відбуваються прямо в дворі, де діти вивчають рослини, що безпосередньо там ростуть.

Значна увага приділяється комп’ютеризації шкіл (у постіндустріальних країнах орієнтиром є – на трьох учнів один комп’ютер, а всі школи мають бути підключені до Інтернету). Використання комп’ютерів та інформаційних технологій в процесі навчання:

- Різноманітні варіанти доступу до інформації (через Інтернет – у будь-який час, у будь-якому місці), навчальні компакт-диски.

- Обмін в мережі Інтернет різних шкіл: навчальними програмами, планами уроків, змістом уроків, завданнями для учнів.

- Використання ноутбуків як підручників.

- Для навчання самоосвіті і використання цих навичок протягом всього життя.

- Широке коло спілкування школи з батьками, громадськістю.

- Можливість надати навчанню індивідуалізованого характеру.

- Для ведення звітності в школі та ефективного використання в сфері управління.

В оснащенні класів особливу роль відіграють електронні класні дошки, які є:

- Колективним комп’ютером для всього класу;

- Засобом інтерактивної взаємодії (поєднання класних дошок в одну систему, дає змогу дирекції контактувати з кожним класом, влаштовувати відео конференції між класами і школами);

- Як дидактичний засіб дає змогу демонструвати таблиці, карти, плакати, різноманітні досліди.

Однією з цікавих форм індивідуальної навчально-пізнавальної діяльності вихованців шкіл є індивідуальні програми комп’ютерного навчання, зміст і структура яких у цілому розраховані на самостійну працю учня. Зміст програм підбирає учитель і наскільки можливо контролює працю учня.

Популярними в організації пізнавальної діяльності школярів є групові форми роботи. Основними видами таких груп є:

- Неформальні. Формуються з сусідів за партою для розв’язання проблем, або узагальнення матеріалу уроку;

- Базові. Стабільні, ретельно збалансовані учителем (за статтю, інтересами, симпатіями, соціальним і етнічним походженням). Функціонують протягом тижня, місяця року;

- Об’єднані. Маленькі групи для узагальнення і порівняння власної роботи об’єднуються в більші;

- Представницькі. Формуються шляхом висунення представників від маленьких груп для обговорення проблем;

- Комплексні. Представники локальних груп задіються в дослідницькі групи і після виконання їхніх завдань повертаються в локальні групи, щоб повідомити результати.

Особливістю організації навчального процесу в сучасній зарубіжній школі є наявність індивідуальних видів навчально-пізнавальної діяльності, головним завданням яких є вироблення в школярів самостійності. Серед різних форм, що сприяють цьому можна виділити:

Основне завдання експерименту — навчити учнів робити висновки і узагальнення, а потім застосовувати їх у нестандартних ситуаціях. Керуючись наперед розробленими разом з учителем критеріями, учні працюють в читальному залі, центрі позакласних занять, науковій лабораторії або й у звичайній класній кімнаті, досліджуючи певне явище або об’єкт.

Контракт — це старанно розроблений документ чи просто угода між учнем і педагогом, який містить основні напрями самостійної роботи над тим навчальним матеріалом, який недостатньо опанований учнем (або навпаки учень має здібності до його вивчення). Його структура:

1. Тема розділу.

2. Терміни роботи.

3. Завдання, які необхідно виконати.

4. Функції вчителя.

5. Функції учня.

6. Підписи вчителя, учня і, можливо, батьків.

Особливостями контракту в японській школі є те, що учні підписуючи контракт, визначають на яку оцінку будуть претендувати:

„задовільно” – 7 запитань;

„добре” – 12 запитань;

„відмінно” – 19 запитань.

Якщо учень виконує менше завдань, ніж зобов’язався, то отримує „незадовільно”.

Контрактна форма навчання дає учням змогу індивідуально планувати свою навчальну діяльність. Контракт не звільняє від щоденних занять у школі, а є доповненням до них.

Пакети пізнавальної діяльності – спосіб керівництва самостійною роботою учнів. На підставі діагностики здібностей, умінь та інтересів учнів учитель визначає зміст пакета, тобто його цілі, характер і кількість завдань, джерела і матеріали. До нього додаються методичні рекомендації, що містять пояснення, як виконувати завдання, терміни і критерії виконання, тести для перевірки навчальних, поточних і кінцевих результатів.

Пакет складається з серії послідовних завдань, мета яких відображена у поведінкових актах альтернативного характеру. Наприклад, завдання „Підготуйте лекцію з теми…” може передбачати два додаткові завдання: „Прочитайте лекцію перед невеликою групою однокласників” або „Підготуйте комп’ютерну презентацію для тих, хто працює над цією темою самостійно”.

Ще однією формою навчання, за якої учні прагнуть виявити свою самостійність, є навчальні центри і центри за інтересами. У класі, де вивчається, наприклад, біологія, може бути кілька центрів — генетичний, анатомічний, екологічний та інші, кожен з яких має всі необхідні матеріали та обладнання для вивчення цілої теми чи окремої проблеми. Для підвищення рівня мотиваційної діяльності школярів часто запрошують спеціалістів різних галузей.

У навчальній роботі вчитель часто виступає як консультант. Консультації здебільшого проводяться індивідуально (до цього можуть залучатись тьютори). Той, хто дістав низькі оцінки за результатами тестування опрацьовує певні розділи ще раз. Діагностичний тест, що проводиться на самому початку роботи над програмою дозволяє стежити потім, як учень оволодіває матеріалом.