Ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи

м. Київ 17 березня 2006 р.

Слідчий слідчого відділу Шевченківського РУ ГУ МВС Украї­ни у м. Києві л-нт міліції Хоменко А. І. з додержанням вимог ст. 85 КПК України, керуючись вимогами статей 218, 219 КПК України, у Київському СІЗО № 13 Управління Державного департаменту виконання покарань пред'явив обвинуваченому у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, Вернигорі Петру Васильо­вичу та його захиснику Бойку Миколі Вікторовичу, який пред'явив ордер, угоду про захист та свідоцтво про право на занят­тя адвокатською діяльністю, видане 15 жовтня 1994 р. кваліфіка­ційно-дисциплінарною комісією Київської обласної адвокатури, всі матеріали кримінальної справи № 12-2201 у підшитому та про­нумерованому вигляді в одному томі на 145 арк.

Обвинувачений Вернигора П. В., ознайомившись у період з 11-ї години до 14-ї години ЗО хв за допомогою захисника з матеріа­лами кримінальної справи, заявив:

З матеріалами кримінальної справи ознайомився у повному об­сязі. Заяв не маю. Слідство доповнити нічим не можу. Я маю клопо­тання про розгляд справи з обвинувачення мене у вчиненні злочи­ну, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, одноособово суддею.

Обвинувачений Підіте (Вернигора П. В.)

Захисник Бойко М. В., ознайомившись з матеріалами справи, за­явив: з матеріалами справи ознайомився у повному обсязі. Підтри­мую клопотання обвинуваченого Вернигори П. В. про розгляд його справі у суді 1-ї інстанції - одноособово суддею.

Захисник

Підпис (Бойко М. В.)

Протокол прочитаний вголос, записано правильно.
Обвинувачений Підпис (Вернигора П. В.)

Захисник Підпис (Бойко М. В.)

Підпис (Хоменко А. І.)

Слідчий лейтенант міліції

-

Коментар.

Відповідно до ст. 218 КПК України, слідчий, визнавши зібрані докази достатніми для складання обвинувального висновку і, озна­йомивши з матеріалами справи згідно зі ст. 217 цього Кодексу потер­пілого, цивільного позивача і цивільного відповідача, зобов'язаний оголосити обвинуваченому, що слідство в його справі закінчено і що він має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи як осо­бисто, так і з допомогою захисника, а також може заявити клопотан­ня про доповнення досудового слідства. Слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд його справи у суді першої інстанції одноособово суддею чи колегі­ально судом у складі трьох осіб у випадках, передбачених законом.

Якщо обвинувачений не виявив бажання ознайомитися з матері­алами справи з участю захисника, йому пред'являються для озна­йомлення всі матеріали справи. При ознайомленні з матеріалами справи обвинувачений вправі робити виписки з матеріалів справи і порушувати клопотання. Якщо в справі притягнуто декількох обви­нувачених, слідчий повинен пред'явити кожному з них усі матеріа­ли слідства.

Про те, що обвинуваченому оголошено про закінчення слідства і що йому пред'явлено матеріали справи для ознайомлення, зазнача­ється в протоколі про оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред'явлення йому матеріалів справи.

Якщо у справі бере участь захисник, слідчий надає можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи і захисникові, про що складає окремий протокол. При цьому пред'явлення матеріалів справи має бути відкладено до явки захисника, але не більше як на

три дні. За неможливості для обраного обвинуваченим захисника з'явитися в цей строк слідчий вживає заходів, передбачених части­нами 4 і 6 ст. 47 КПК України.

Матеріали досудового слідства пред'являються для ознайомлен­ня підшитими і пронумерованими. Матеріали про застосування за­ходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судо­чинстві, для ознайомлення не пред'являються і зберігаються окре­мо від кримінальної справи.

Обвинуваченого та його захисника не можна обмежувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи.

Захисник обвинуваченого при ознайомленні з матеріалами спра­ви має право: робити виписки, мати побачення з обвинуваченим віч-на-віч, роз'яснювати обвинуваченому зміст обвинувачення, об­мірковувати з обвинуваченим питання про заявления клопотань, подавати докази, заявляти відводи, оскаржз^вати дії та рішення слідчого і прокурора.

Про оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і про пред'явлення йому матеріалів справи для ознайом­лення слідчий складає протокол з додержанням правил ст. 85 цього Кодексу. Крім того, в протоколі зазначається, які саме матеріали (кількість томів і аркушів) були пред'явлені для ознайомлення, чи ознайомилися обвинувачений і захисник з матеріалами справи, протягом якого часу відбувалось ознайомлення із справою і які клопотання були заявлені обвинуваченим та його захисником.

Протокол пред'явлення обвинуваченому матеріалів досудового слідства підписують обвинувачений, слідчий і захисник, якщо він бере участь у справі.

Зразок графіка ознайомлення обвинувачених та їхніх захисників з матеріалами справи

ГРАФІК

ознайомлення у порядку статей 218-220 КПК України Петрен­ка 11. І., обвинуваченого за ч. З, ст. 185, ч. З ст. 187 КК України, та його захисника Дащенка А. А.; Дмитренка М. М., обвинуваченого за ч. З ст.185, ч. 2 ст. 188 КК України, та його захисника Глобова К. X.; Дронова Г. Г., обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 та ч. З ст. 187 КК Укра­їни, та його захисника Клочка В. А. з матеріалами кримінальної справи № 12-2514.

 

 

 

 

 

 

Дата озна­йомлення (число, мі­сяць, рік)	Час ознайомлення	3 якими матеріалами ознайомлені за цей час	Підпис обвинува­ченого та його за­хисника
	по	№ тому	Аркуш справи
	по
1.03.06	9 год. ЗО хв	17 год.				Обвинувачений Петренко, захис­ник Дашенко
	9 год. 40 х в	16 год. ЗО хв				Обвинувачений Дмитренко, за­хисник Глобов
	10 год.	14 год.				Обвинувачений Дронов, захис­ник Клочко
2.03.06	9 год. ЗО хв	16 год. 45 хв	3 2	1 1	100 60	Обвинувачений Петренко, захис­ник Дашенко
	9 год. 45 хв	17 год.				Обвинувачений Дронов, захис­ник Клочко
	10 год.	17 год.	2 3	126 1	180 60	Обвинувачений Дмитренко, за­хисник Глобов
3.03.06	9 год. ЗО хв	15 год.				Обвинувачений Петренко, захис­ник Дашенко
	9 год. 45 хв	16 год. 50 хв		61 1	100 120	Обвинувачений Дмитренко, за­хисник Глобов
	9 год. ЗО хв	17 год.				Обвинувачений Петренко, захис­ник Дашенко
4.03.06	9 год. 20 хв	16 год. 10 хв				Обвинувачений Дронов, захис­ник Клочко
	9 год. 50 хв	12 год.				Обвинувачений Дмитренко, за­хисник Глобов

Слідчий слідчого відділу Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві лейтенант

міліції

Підпис (Соловей А. А.)

Зразок обвинувального висновку

«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Прокурор Шевченківського району
м. Києва старший радник юстиції
Петров К. П.
«__» травня 2006 р.

ОБВИНУВАЛЬНИЙ ВИСНОВОК

по кримінальній справі № 12-2449 за обвинуваченням Баранова Володи­мира Миколайовича, Трохименка Дмитра Олександровича та Колотова Григорія Леонідовича у скоєнні зло­чину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України

Цю кримінальну справу порушено 24 березня 2006 р. слідчим відділом Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві.

Приводом до порушення кримінальної справи стало повідомлення гр. Шевченко Н. Г. про відкрите заволодіння грошима гр. Дідика Д. В.

Підставою до ЇЇ порушення стала наявність складу злочину у діях гр. Баранова В. М., Трохименка Д. О. та Колотова Г. Л.

Проведеним по кримінальній справі досудовим слідством вста­новлено:

23 березня 2006 р. близько 13-ї години неповнолітні Баранов В. М., Трохименко Д. О. та Колотов Г. Л. приїхали на станцію метро «Бе­рестейська» у м. Києві. Прогулюючись, вони підійшли до зупинки трамваю маршруту № 14, що на вул. Табірній, 46/48. Перебуваючи на зупинці трамваю, вони побачили кількох людей, які стояли по­близу пункту обміну валют, розташованого поруч із зупинкою.

Баранов В. М., який мав при собі купюру в 1 дол. США, запропо­нував Трохименкові Д. О. та Колотову Г. Л. заволодіти грошима ко­гось із людей, що стояли поблизу пункту обміну валют. Трохимен­ко та Колотов з цією пропозицією погодились. Вони розподілили ролі кожного з них у вчиненні злочину, згідно з цим Баранов В. М. повинен підійти до пункту обміну валют, імітуючи намір придбати валюту у когось із громадян, що стоять біля пункту. За умови, що йому передадуть для огляду валюту, Трохименко Д. О. та Коло­тов Г. Л. повинні були підійти до нього, і, відволікаючи увагу грома­дянина, який передасть валюту Баранову В. М., пригрозити Бара-

нову В. М., щоб той пішов звідти. Баранов В. М., користуючись цим, повинен був віддати громадянинові замість переданої йому ва­люти 1 дол. США, що був у нього. Після цього вони домовились розбігтися у різні боки. Таким чином, узгодивши свої дії, вони приступили до реалізації задуманого злочину.

Баранов В. М. підійшов до пункту обміну валют і запитав у гро­мадян, що стояли там, чи зможе хто продати йому валюту. До нього звернувся громадянин Дідик Д. В. і попросив обміняти йому 20 дол. США на 10 дол. США і на 50 грн. згідно з комерційним курсом. Ба­ранов В. М. погодився і попросив Дідика Д. В. передати йому купю­ру в 20 дол. США для огляду. Дідик Д. В. передав йому купюру, і коли Баранов В. М. почав її розглядати, до них підійшли Трохимен-ко Д. О. та Колотов Г. Л. Вони відразу ж почали проганяти Барано­ва В. М., мотивуючи свої дії тим, що той знову вештається біля цьо­го пункту обміну валют, і погрожували, що поб'ють його, якщо він ще раз з'явиться у цьому місці. Останній почав відходити від них, а потім, використовуючи збентеження, яке виникло у Дідика Д. В. внаслідок цього конфлікту, віддав останньому свою купюру вартіс­тю в один долар США і побіг у напрямку станції метро «Берестей­ська». Слідом за ним побігли Трохименко Д. О. та Колотов Г. Л.

Дідик Д. В., побачивши, що замість купюри у 20 дол. США йому повернули купюру лише в один долар США, зрозумів, що хлопці ді­яли узгоджено, почав переслідувати їх та кричати, щоб йому повер­нули гроші.

Баранов В. М. відчув, що втекти від Дідика Д. В. не зможе, пере­дав 20 дол. США Трохименкові Д. О., а сам залишився з Колото-вим Г. Л. Біля входу у підземний перехід, що веде до станції метро «Берестейська», їх наздогнав Дідик Д. В. і почав вимагати від них повернення валюти. В цей час гр. Шевченко А. Г., знайома Діди­ка Д. В., звернулась за допомогою до працівників міліції, які несли службу на станції метро «Берестейська». Працівниками міліції Ба­ранов В. М. та Колотов Г. Л. були затримані і відправлені до район­ного управління міліції, а через 50 хв був затриманий і Трохимен­ко Д. О., у якого під час обшуку знайдені та вилучені 20 дол. США і повернуті за належністю.

Оскільки дії Баранова В. М., Трохименка Д. О. та Колотова Г. Л. щодо заволодіння валютою шляхом обману під час вчинення зло­чину переросли у відкриті, їх слід кваліфікувати як грабіж.

Допитаний як обвинувачений Баранов Володимир Миколайович у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаче­ного ч. 2 ст. 186 КК України, свою вину визнав повністю і показав, що

23 березня 2006 р. близько 10-ї години на пр. Маяковського у м. Ки­єві зустрівся зі своїми друзями Трохименком Д. О. та Колото-вим Ґ. Л., і вони вирішили прогулятись містом. Спочатку приїхали на станцію метро «Петрівка», а близько 13-ї години - на «Берестей­ську». Вийшли з метро, пройшли до зупинки трамваю маршруту № 14 на вул. Табірній, 46/48. Поруч із зупинкою був пункт з обміну валюти, біля якого стояли люди.

При собі він мав купюру в один долар США. Йому спало на дум­ку шляхом обману заволодіти валютою когось із цих людей. Він запропонував Трохименку Д. О. та Колотову Г. Л. взяти участь у вчиненні цього злочину. Вислухавши його, останні на цю пропози­цією погодились. Після цього вони розподілили ролі, згідно з яки­ми він повинен підійти до цих людей, попросити продати йому ва­люту. Якщо хтось з них погодиться продати йому валюту, він почне ЇЇ розглядати, що буде сигналом для подальших дій Трохимен­ка Д. О. та Колотова Г. Л. Останні підійдуть до нього і будуть прога­няти його від пункту обміну валюти, погрожувати побити його, як­що він ще хоч раз з'явиться там. Він, користуючись цією ситуацією, віддасть громадянинові замість одержаної від нього валюти свою купюру в один долар США і разом з Трохименком Д. О. та Колото-вим Г. Л. втечуть звідти.

Після цього він підійшов до людей, що стояли поблизу обмінно­го пункту валюти, і попросив продати йому валюту - долари США. До нього звернувся громадянин, як йому стало відомо в райуправ-лінні міліції - Дідик Д. В., і запропонував купити у нього 10 доларів США. Він погодився і на його прохання Дідик Д. В. передав йому купюру у 20 дол. США з умовою, що він поверне йому купюру в 10 дол. США і купить 10 дол. США за 50 грн. Розглядаючи переда­ну йому купюру у 20 дол. США, він подав знак Трохименку Д. О. і Колотову Г. Л. Останні відразу ж підійшли до нього і, як було між ними домовлено, почали проганяти його і погрожувати, що поб'ють його, якщо він ще хоч раз з'явиться поблизу цього пункту обміну валют.

Скористатись розгубленістю, яка виникла у Дідика Д. В. від дій Трохименка Д. О. та Колотова Г. Л., він віддав йому свою купюру вартістю в один долар США, а з його купюрою побіг в напрямку станції метро «Берестейська». Втікаючи, чув, як кричав Дідик Д. В., щоб вони віддали його валюту. Він озирнувся і побачив, що Ді­дик Д. В. наздоганяє його. Зрозумівши, що не втече, він передав Трохименку Д. О. 20 дол. США, які належали Дідику Д. В., і той по­біг у метро, а його та Колотова затримав Дідик Д. В.

Через кілька хвилин до них підійшли працівники міліції і доста­вили їх до Шевченківського районного управління міліції.

(а. с. 43-46)

Допитаний як обвинувачений Трохименко Дмитро Олександро­вич в пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, пе­редбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, вину визнав повністю і пока­зав, що 23 березня 2006 р. о 10-й годині ранку на пр. Маяковського в м. Києві він зустрівся зі своїми друзями Барановим В. М. та Коло-товим Г. Л., щоб прогулятись по місту Києву. Біля 13-ї години вони приїхали на станцію метро «Берестейська», а потім пішли до зупин­ки трамваю маршруту № 14 на вул. Табірній, 46/48, щоб проїхати трамваєм до Лук'янівського ринку. Поруч із зупинкою розташував­ся пункт обміну валют, біля якого стояли люди. Баранов В. М. за­пропонував йому та Колотову Г. Л. заволодіти грошима когось із цих людей. Він та Колотов Г. Л. погодились з цією пропозицією, і всі разом продумали план вчинення злочину.

Згідно з планом, Баранов В. М. підходив до людей поблизу пунк­ту обміну валюти і просив їх продати валюту. У позитивному ви­падку він повинен був оглядати купюри, що було сигналом до дій його та Колотова Г. Л. Побачивши цей сигнал, вони повинні були підійти до громадянина та Баранова В. М. і, погрожуючи Барано­ву В. М. розправою, прогнати його від пункту обміну валюти. Ко­ристуючись ситуацією, яка виникне, Баранов В. М. віддавав грома­дянину замість одержаної від нього валюти один долар США, який був у нього, і вони всі тікали звідти.

Узгодивши таким чином свої дії, Баранов В. М. підійшов до лю­дей поблизу пункту обміну валют і почав розмовляти з одним чоло­віком. Змісту розмови вони не чули, а коли побачили, що чоловік віддав Баранову В. М. якусь купюру і той почав розглядати її, піді­йшли до них і стали проганяти Баранова В. М. від цього пункту об­міну валют, погрожуючи, що поб'ють його, якщо він ще хоч раз з'явиться тут. Баранов В. М. почав відступати, а потім віддав тому чоловікові свою купюру вартістю в один долар США і побіг у нап­рямку станції метро «Берестейська». Слідом за ним побігли він та Колотов Г. Л.

Коли втікали, то він почув крик чоловіка, щоб йому віддали ва­люту. Він зрозумів, що той біжить за ними і побіг ще швидше, на­здогнав Баранова В. М., який почав відставати. Баранов В. М. пере­дав йому купюру в 20 дол. США і він побіг на станцію метро «Бе­рестейська», сказавши Баранову В. М., що чекатиме їх на станції метро «Політехнічний інститут». Сів у потяг, приїхав на станцію

метро «Політехнічний інститут» і там чекав Баранова В. М. та Ко­лотова Г. Л. хвилин 20, ті не з'явилися, і він повернувся на станцію метро «Берестейська». Вийшов з потягу метро, де і був затриманий працівниками міліції.

(а. с. 49-51)

Допитаний як обвинувачений Колотов Григорій Леонідович у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаче­ного ч. 2 ст. 186 КК України, вину визнав повністю і показав, що 23 березня 2006 р. він зі своїми друзями Барановим В. М. та Трохи-менком Д. О. прогулювались по м. Києву. Близько 13-ї години вони приїхали на станцію метро «Берестейська» і пройшли до зупинки трамваю маршруту № 14, яка розташована на вул. Табірній 46/48. Поруч із зупинкою був пункт обміну валюти. Баранов В. М. запро­понував йому та Трохименку Д. О. заволодіти валютою когось із людей, які перебували поблизу пункту обміну валюти. Вони пого­дились і вирішили, що Баранов В. М., який мав купюру вартістю в один долар США, підійде до пункту обміну валюти і звернеться до громадян з проханням продати йому валюту. Якщо хтось із цих лю­дей погодиться продати йому валюту, він повинен буде оглянути її, цим самим подати йому та Трохименку Д. О. сигнал. Вони зразу ж повинні будуть підійти до нього і, погрожуючи розправою, відігна­ти його від пункту обміну валюти. У ситуації, яка виникне, він по­винен віддати тому громадянину замість його валюти свою купюру вартістю в один долар США, а після цього втікати. Діючи відповід­но до цього плану, Баранов В. М. підійшов до пункту обміну валют. Про що він розмовляв з людьми, які стояли там, він не чув, оскіль­ки разом з Трохименком Д. О. стояв осторонь.

Він побачив, як Баранов В. М. відійшов з одним із чоловіків тро­хи вбік і почав розглядати якусь купюру. Це був сигнал для нього та Трохименка Д. О. Він та Трохименко Д. О. відразу ж підійшли до Баранова В. М. і, як було умовлено раніше, почали проганяти його, погрожуючи, що якщо він знову з'явиться поблизу цього пункту об­міну валют, вони поб'ють його. Баранов В. М. почав відступати у бік станції метро «Берестейська», при цьому віддав громадянинові, який знаходився біля нього, свою купюру в один долар США і по­біг у напрямку входу на станцію метро «Берестейська». Слідом за ним побіг він та Трохименко Д. О. Через кілька секунд він почув крик громадянина, щоб вони повернули йому гроші, які він передав Баранову В. М. Оглянувшись на крик, він побачив, що слідом за ни­ми біжить чоловік, у якого вони забрали гроші. Баранов В. М. почав відставати і його наздогнав Трохименко Д. О. Він побачив, що

Баранов В. М. щось передав Трохименкові Д. О., і той побіг до стан­ції метро. Він також наздогнав Баранова В. М., побіг разом з ним, позаяк не хотів залишати його одного.

Баранов В. М. біг все повільніше і недалеко від входу на станцію метро «Берестейська» їх наздогнав той чоловік. Вони зупинились. Чоловік почав вимагати повернення купюри в 20 дол. США. Бара­нов відповів, що валюти у нього немає, і тоді він зрозумів, що Бара­нов В. М. передав цю купюру Трохименкові Д. О. В цей час до них підійшли два міліціонери і якась дівчина. Міліціонери затримали їх і привезли до районного управління міліції. Там йому стало відомо, що прізвище громадянина, валютою якого вони заволоділи, Ді-дик Д. В. Як затримали Трохименка Д. О., він не знає.

(а. с. 54-56)

Окрім повного визнання обвинуваченими Барановим В. М., Трохименком Д. О. та Колотовим Г. Л. своєї вини, їх вина у вчинен­ні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, у повному обся­зі доведена наступними доказами:

- свідченнями потерпілого Дідика Дмитра Васильовича про те, що 23 березня 2006 р. він разом зі своєю нареченою Шевченко Н. Г. приблизно об 11-й годині 20 хв підійшов до пункту обміну валют, розташованого на вул. Табірній, 46/48 у м. Києві. Він мав купюру вартістю у 20 дол. США і вирішив обміняти у пункті обміну валют на гривні і 10 дол. США. Працівник пункту обміну валют заявила, що обміняти йому валюту вона не зможе, оскільки у неї немає гри­вень. Оскільки йому були потрібні гривні, він залишився поблизу цього пункту, сподіваючись, що зможе продати валюту комусь із громадян.

Близько 13-ї години до пункту обміну валют підійшов хлопець і, звертаючись до людей, які перебували там, попросив продати йому валюту. Він погодився продати йому 10 дол. США. При цьому по­яснив, що у нього є купюра вартістю у 20 дол. США, о він хоче про­дати 10 дол. США за 50 грн. за умови, що той мас можливість повер­нути йому валютою 10 дол. США. Хлопець відповів, що згоден з цією умовою, що у нього є валюта і попросив купюру у 20 дол. США для огляду, щоб переконатися, чи вона не підроблена. Він передав йому цю купюру, і той став її розглядати. В цей час до них підійшли ще два хлопці і почали погрожувати хлопцю, який розглядав купю­ру, що поб'ють його, якщо він ще хоч раз з'явиться поблизу цього пункту обміну валют. Хлопець, який розглядав купюру, швидко по­вернув йому купюру і став тікати. За ним слідом побігли і ті два хлопці, що погрожували тому. Він глянув на цю купюру і побачив,

що замість 20 дол. США йому повернули купюру в один долар США. Зрозумівши, що його ввели в оману, він став наздоганяти цих хлопців. Під час бігу кричав, щоб вони повернули йому гроші.

Поблизу входу в підземний перехід, що веде до станції метро «Берестейська», він наздогнав двох із них. Його наречена побігла у метро, щоб покликати на допомогу працівників міліції. Через кіль­ка хвилин прийшли два працівники міліції і відвезли затриманих в райуправління міліції. Там встановили, що хлопець, який взяв у нього купюру вартістю 20 дол. США,- гр. Баранов В. М., а другий затриманий - Колотов Г. Л. Приблизно о 13-й годині 50 хв на стан­ції метро «Берестейська» він побачив третього хлопця, який був з Барановим та Колотовим, і вказав на нього працівникам міліції, які затримали того. Ним виявився Трохименко Д. О., у якого працівни­ки міліції знайшли і вилучили його купюру в 20 дол. США. Коли ці хлопці стали тікати, він зрозумів, що його ввели в оману і що вони діяли узгоджено. Шкода, завдана йому в результаті дій Барано­ва В. М., Трохименка Д. О. та Колотова Г. Л., є значною;

(а. с. 35-37)

- свідченнями Шевченко Надії Григорівни про те, що 23 березня 2006 р. вона разом зі своїм нареченим Дідиком Д. В. пішли до пунк­ту обміну валют, розташованому поблизу зупинки трамваю мар­шруту № 14 на вул. Табірній, 46/48 у м. Києві, щоб обміняти купю­ру в 20 дол. США на купюру в 10 дол. США і 50 грн. Там Діди-ку Д. В. в цьому відмовили у зв'язку з відсутністю гривень. Дідик Д. В. вирішив поміняти таким самим чином свою валюту у когось із громадян. Приблизно о 13-й годині до пункту обміну ва­лют підійшов хлопець і звернувся до присутніх там людей з прохан­ням продати йому валюту. До нього підійшов Дідик Д. В. Розмову між ними вона не чула, позаяк вони відійшли вбік. Хвилини через дві до Дідика Д. В. та хлопця, з яким він розмовляв, підійшли ще два хлопці, які стали погрожувати і проганяти хлопця, що розмов­ляв з Дідиком Д. В.

Вона побачила, що хлопець повернув Дідику Д. В. якусь купюру і почав тікати до входу в станцію метро «Берестейська». За ним по­бігли і ті два хлопці, що підійшли пізніше. Побачивши це, вона ви­рішила, що хлопець тікає від тих двох хлопців, але коли почула крик Дідика Д. В., щоб повернули гроші, зрозуміла, що хлопці заво­лоділи його валютою. Дідик Д. В. став бігти за ними. Вона побачи­ла, як Дідик Д. В. затримав двох із них поблизу входу у підземний перехід, який веде до станції метро «Берестейська», і побігла на станцію метро, щоб покликати на допомогу Дідику Д. В. працівни-

ків міліції. Там побачила двох міліціонерів і попросила у них допо­моги.

Разом з нею працівники міліції підійшли до Дідика Д. В., який тримав хлопців за одяг, затримали їх і відправили до районного управління міліції. Там було встановлено, що прізвище хлопця, який домовлявся купити валюту у Дідика Д. В.,- Баранов В. М., а другого - Колотов Г. Л. Дідик Д. В. разом із працівником міліції по­їхали до станції метро «Берестейська» і повернулися приблизно че­рез годину з третім хлопцем, який був з Барановим В. М. та Коло-товим Г. Л. Ним виявився Трохименко Д. О.;

(а. с. 38-39)

- свідченнями Довбні Петра Васильовича про те, що він працює
міліціонером у відділі з охорони Київського метрополітену. 23 берез­
ня 2006 р. він разом із міліціонером Коляденко В. П. несли службу по
охороні громадського порядку на станції метро «Берестейська»-.

Приблизно о 13-й годині 15 хв до них звернулась дівчина, як піз­ніше їм стало відомо, Шевченко Надія Григорівна, і попрохала до­помогти її знайомому Дідику Д. В. затримати хлопців, які відібрали у нього валюту. Разом з дівчиною вони побігли до виходу із метро і побачили молодого чоловіка, який тримав за одяг двох молодих хлопців. Зі слів цього молодого чоловіка, як вони зрозуміли,- Діди­ка Д. В., їм стало відомо, що затримані ним хлопці і третій, який втік, відібрали у нього валюту. Хлопці це не заперечували, говори­ли, що валюта знаходиться у того хлопця, який втік, обіцяли по­вернути її. Ці хлопці назвалися Барановим В. М. та Колотовим Г. Л. Вони повідомили про цю пригоду до Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві і хвилин через 5 відправили затриманих до райуправління міліції автомобілем, який прибув звідти.

(а. с. 40-41)

- свідченнями Коляденко Василя Петровича - міліціонера від­
ділу з охорони Київського метрополітену, який повністю підтвер­
див свідчення свідка Довбні П. В.;

(а. с. 42)

- свідченням Грошкіної Олени Василівни, про те, що вона пра­
цює касиром в обмінному пункті валют банку «Інко», розташовано­
му по вул. Табірній, 46/48.

Приблизно об 11-й годині до неї звернувся громадянин з прохан­ням обміняти купюру у 20 дол. США на 10 дол. США та 20 грн. згід­но з комерційним курсом валют. Оскільки на той час у пункті обмі­ну валюти не було гривень, вона не змогла задовольнити його про­хання. Цей чоловік залишився поблизу пункту обміну валют.

Близько 13-ї години вона пішла до крамниці. Відійшовши від пунк­ту обміну валют на кілька метрів, вона почула крик: «Віддайте гроші!» і побачила громадянина, який звертався до неї з проханням обміняти валюту, він біг за трьома хлопцями, які втікали від нього і зрозуміла, що ті хлопці відібрали у нього валюту. їх опізнати вона не зможе;

(а. с. 59)

- свідченнями гр. Довженка Дмитра Петровича про те, що він
працює оперуповноваженим карного розшуку Шевченківського
РУ ГУ МВС України у м. Києві.

23 березня 2006 р. близько 13-ї години ЗО хв він разом з гр. Діди-ком Д. В. поїхали до станції метро «Берестейська» з метою пошуку третього хлопця, який брав участь у заволодінні валютою Діди­ка Д. В. Хвилин 20 ходили по території станції метро, де Дідик Д. В. вказав на хлопця, який вийшов з потягу метро, як на того, що також брав участь у заволодінні його валютою. Його затримали і достави­ли до районного управління міліції, де було встановлено, що це Трохименко Д. О. Під час особистого обшуку у нього вилучили ку­пюру вартістю у 20 дол. США. Як пояснив Трохименко Д. О., цю купюру йому дав Баранов В. М.;

(а. с. 60)

- протоколом вилучення, огляду купюри вартістю в 20 дол.
США, яка передана потерпілому за належністю;

(а. с. 61, 62, 63)

довідкою банку «Інко», що вартість 20 дол. США за комерцій­ним курсом становить 100 грн.

(а. с. 64)

За місцем проживання та навчання Баранов В. М., Трохимен­ко Д О. та Колотов Г. Л. характеризуються позитивно.

(а. с. 65, 16, 67-70)

Судово-психіатричними експертизами № 215, 217 та 218 від 11 травня 2006 р. Баранов В. М., Трохименко Д. О. та Колотов Г. Л. визнані осудними - такими, що під час вчинення злочину усвідом­лювали значення своїх дій і могли ними керувати.

(а. с. 71-79)

Обставинами, що пом'якшують відповідальність Баранова В. М., Трохименка Д. О. та Колотова Г. Л., є відвернення шкідливих на­слідків вчиненого ними злочину, а також щире розкаювання, про що свідчить їхня поведінка під час досудового слідства.

Обставинами, що посилюють відповідальність Баранова В. М., Трохименка Д. О. та Колотова Г. Л., є вчинення ними злочину з ко­рисливих мотивів. На підставі викладеного обвинувачуються:

Баранов Володимир Миколайович, 11 лютого 1989 р. наро­дження, уродженець м. Києва, громадянин України, українець, учень 11-го класу загальноосвітньої середньої школи №295, ме­шкає за адресою: м. Київ, пр. Маяковського, 93/Б, кв. 135; у тому, що він 23 березня 2006 р. близько 13-ї години поблизу пункту обмі­ну валют, розташованому у м. Києві на вул. Табірній, 46/48, з метою заволодіння індивідуальним майном громадян, вступив у поперед­ній зговір зі своїми знайомими - неповнолітніми Трохимен-ком Д. О. та Колотовим Г. Л.

Виконуючи свій злочинний умисел, він, згідно з розподіленими між ними ролями, підійшов до громадян, які стояли поблизу пунк­ту обміну валют, і попрохав продати йому валюту. На його прохан­ня відгукнувся гр. Дідик Д. В., який мав купюру у 20 дол. США, із яких продавав лише 10 дол. США. Баранов В. М. погодився купити у нього 10 дол. США. Відійшовши від пункту обміну валют кілька метрів, Дідик Д. В. передав йому купюру вартістю 20 дол. США і той почав її оглядати, чим подав сигнал до дій Трохименкові Д. О. та Колотову Г. Л.

Трохименко Д. О. та Колотов Г. Л. підійшли до Дідика Д. В. й Ба­ранова В. М., і, як було між ними домовлено, почали проганяти Ба­ранова В. М., погрожуючи йому розправою, якщо він ще з'явиться поблизу цього пункту обміну валют. Використовуючи збентежен­ня, яке виникло у Дідика Д. В. внаслідок їхніх узгоджених дій, Баранов В. М. повернув Дідику Д. В. свою купюру вартістю в один долар США, після чого з купюрою вартістю у 20 дол. США - влас­ністю Дідика Д. В.- почав тікати. Слідом за ним стали втікати Тро­хименко Д. О. та Колотов Г. Л.

Дідик Д. В. зрозумів, що Баранов В. М, Трохименко Д. О. та Ко­лотов Г. Л. заволоділи його валютою, вартість якої, згідно із комер­ційним курсом, становить 100 грн., почав їх переслідувати, у ре­зультаті чого їхні дії стали відкритими.

Баранов В. М побачив, що не зможе втекти від Дідика Д. В., пе­редав його 20-доларову купюру Трохименку Д. О., який побіг на станцію метро «Берестейська». Таким чином, Баранов В. М. умис­ними діями, які виразились у відкритому викраденні індивідуаль­ного майна громадянина Дідика Д. В., вчиненому за попередньою змовою групою осіб, скоїв грабіж, тобто злочин, передбачений ч 2 ст. 186 КК України.

Трохименко Дмитро Олександрович, 7 січня 1989 р. народжен­ня, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, учень 11-го класу загальноосвітньої середньої школи № 595 м. Києва,

мешкає за адресою: м. Київ, пр. Маяковського, 93-6, кв. 15-у тому, що він 23 березня 2006 р. близько 13-ї години поблизу пункту обмі­ну валют, розташованого у м. Києві на вул. Табірній, 46/48, з метою заволодіння індивідуальним майном громадян, вступив у поперед­ній зговір зі своїми знайомими - неповнолітніми Барановим В. М. та Колотовим Г. Л.

Виконуючи свій злочинний умисел, він разом з Колотовим Г. Л. підійшли до Дідика Д. В. та Баранова В. М., який подав їм знак, оглядаючи передану йому Дідиком Д. В. валюту, і, як було між ни­ми домовлено, почали проганяти Баранова В. М., погрожуючи по­бити його, якщо він ще з'явиться поблизу цього пункту обміну ва­лют. Використовуючи збентеження, яке виникло у Дідика Д. В., внаслідок їхніх узгоджених дій, Баранов В. М. повернув Дідику Д. В. свою купюру вартістю в один долар США, після чого з купюрою у 20 дол. США,- власністю Дідика Д. В.- почав тікати. Слідом за Барановим почали втікати він та Колотов Г. Л.

Дідик Д. В. зрозумів, що він, Баранов В. М. та Колотов Г. Л. за­володіли його валютою, вартість якої згідно з комерційним курсом становить 100 грн. став їх переслідувати, у результаті чого їх дії пе­реросли у відкриті.

Баранов В. М. почав відставати і передав йому валюту, яку вони відібрали у Дідика Д. В. Він побіг на станцію метро «Берестейська», де сів у потяг і поїхав до станції метро «Політехнічний інститут». Повернувшись через деякий час на станцію метро «Берестейська», він був затриманий працівниками міліції.

Своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраден­ні індивідуального майна громадян, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, Трохименко Д. О. скоїв грабіж, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.

Колотов Григорій Леонідович, 19 вересня 1988 р. народження, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, освіта серед­ня, працює формовщиком СП «Київінвест-Будіндустрія-5», меш­кає за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 92-В, кв. 81,- у тому, що він 23 березня 2006 р. близько 13 год. поблизу пункту обміну валют, розташованого у м. Києві на вул. Табірній, 46/48, з метою заволо­діння індивідуальним майном громадян, вступив у попередній зго­вір зі своїми знайомими - неповнолітніми Барановим В. М. та Тро-хименком Д. О.

Виконуючи свій злочинний умисел, він разом з Трохимен-ком Д. О. підійшли до Дідика Д. В. та Баранова В. М., який оглядав передану йому Дідиком Д. В. валюту, і, як було між ними умовлено,

почали проганяти Баранова В. М., погрожуючи побити його, якщо він ще з'явиться поблизу цього пункту обміну валют. Використову­ючи збентеження, яке виникло у Дідика Д. В. внаслідок їхніх узго­джених дій, Баранов В. М. повернув Дідику Д. В. свою купюру вартістю в один долар США, після чого з купюрою у 20 дол. США,-власністю Дідика Д. В.,- почав тікати. Слідом за ним стали втікати він та Трохименко Д. О.

Дідик Д. В. зрозумів, що він, Баранов В. М. та Трохименко Д. О. заволоділи його валютою, вартість якої згідно з комерційним кур­сом становить 100 грн., почав їх переслідувати, в результаті чого їхні дії переросли у відкриті.

Тікаючи від Дідика Д. В., він бачив, як Баранов В. М. передав ва­люту, яку відібрав у Дідика Д. В., Трохименку Д. О., і той побіг на станцію метро «Берестейська», а він разом з Барановим В. М. був затриманий потерпілим.

Своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраден­ні індивідуального майна громадян, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, Колотов Г. Л. скоїв грабіж, тобто злочин, пе­редбачений ч. 2 ст. 186 КК України.

Обвинувальний висновок складено 22 травня 2006 р. у м. Києві і разом з кримінальною справою відповідно до вимог ст. 225 КПК України направляється прокурору для затвердження і направлення до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю.

Ст. слідчий Шевченківського РУ ГУ МВС

України у м. Києві, капітан міліції Підпис (Орленко В. В.)

СПИСОК