Поняття і функції юридичної відповідальності за порушення законодавства.

Юридична відповідальність за екологічні правопорушення є важливим засобом забезпечення законності в екологічній сфері. Вона виступає різновидом юридичної відповідальності в цілому, а тому їй властиві всі ознаки останньої.

Юридична відповідальність за екологічні правопорушення — це застосування до фізичних і юридичних осіб, які їх вчинили, передба -

чених законодавством санкцій, виконання яких у необхідних випадках забезпечується силою державного примусу.
Специфіка юридичної відповідальності за екологічні правопорушення проявляється у функціях, які вона виконує. Можна виділити
такі функції юридичної відповідальності за екологічні правопорушення:
забезпечувальна — забезпечує охорону і збереження належного стану навколишнього природного середовища, окремих його компо	-
нентів;
превентивна — проявляється в запобіганні новим правопорушенням, їх профілактиці;
компенсаційна — спрямована на поновлення порушеного стану природного середовища, відшкодування шкоди, заподіяної відповід	-
ним природним ресурсам, об'єктам чи умовам;
стимулююча — стимулює виконання і додержання вимог екологічного законодавства всіма громадянами та юридичними особами
незалежно від форм власності;
виховна — є засобом виховання людей, підвищення їх екологічної культури, формує у громадян впевненість у стабільності існуючого
правопорядку, в захищеності їх екологічних прав та інтересів;
каральна — полягає в обмеженні прав і свобод правопорушника або покладенні на нього додаткових обов'язків, настанні негативних
наслідків.
Застосування санкцій зрештою фокусується на покаранні осіб, винних у вчиненні екологічних правопорушень, відшкодуванні за	-
подіяної шкоди та відновленні попереднього стану відповідних природних компонентів.
Підсумовуючи розгляд особливостей юридичної відповідальності за екологічні правопорушення, можна констатувати, що, по-перше,
вона виникає у випадках вчинення екологічного правопорушення, тобто правопорушення з особливим об'єктом посягання, по-друге, вона мі	-
стить у собі практично весь комплекс механізмів, притаманних різним видам юридичної відповідальності: залежно від виду екологічного пра	-
вопорушення (злочин, адміністративний проступок, дисциплінарний проступок, цивільно-правовий делікт) вступає в дію той чи інший ме	-
ханізм, характерний для конкретного виду відповідальності.
46. Поняття, види та структура екологічних правопорушень.
Основною підставою юридичної відповідальності є правопорушення. Відповідно правопорушення є підставою і юридичної відпові	-
дальності за порушення екологічного законодавства. Такі порушення характеризуються особливими, специфічними ознаками і називаються
екологічними правопорушеннями. Це поняття визнано і на законодавчому рівні. В статті 70 Закону України «Про охорону навколишнього при	-
родного середовища» вживаються поняття «екологічне правопорушення» та «екологічний злочин».
Кожен вид екологічних правопорушень характеризується притаманними йому специфічними ознаками і властивостями. Так, з
урахуванням суб'єктного складу можна виокремити три види екологічних правопорушень: 1) вчинені власниками природних ресурсів; 2)
вчинені природокористувачами; 3) вчинені особами, які не є власниками природних ресурсів або природокористувачами.
Окреме місце належить екологічним правопорушенням, пов'язаним, наприклад, з порушенням суб'єктивних прав власників природних
ресурсів (права володіння, права користування і права розпорядження) і із завданням шкоди, збитків самим об'єктам права власності.

Найпоширенішим правопорушенням першого різновиду є незаконні угоди з природними ресурсами, а також самовільне їх використання. Серед

другого різновиду екологічних правопорушень перше місце як критерій має посісти стан об'єкта природи (його знищення, псування,
погіршення).
Поняття, ознаки, склад екологічного правопорушення базуються на загальних характеристиках правопорушення. Зокрема, ознаками
екологічного правопорушення, як і будь-якого, можна визначити наступні:
з об'єктивної (зовнішньої) сторони воно проявляється у вигляді дії чи бездіяльності. В екологічних правовідносинах це досить часто
невиконання встановлених законодавством обов'язків, недотримання заборон, екологічних вимог тощо;
за соціальними наслідками ця поведінка є соціальне шкідливою чи небезпечною, тобто спричиняє чи може спричинити шкоду нор	-
мальному функціонуванню суспільних відносин. Екологічне правопорушення порушує нормальні природні відносини взаємодії природи і сус	-
пільства по забезпеченню раціонального використання і охорони природних об'єктів;
за психологічною ознакою, як і інші правопорушення, таке діяння має свідомо-вольовий характер, є винним хоча у випадку заподіяння
шкоди джерелом підвищеної екологічної небезпеки цивільно-правова відповідальність власника цього джерела настає незалежно від наявності
його вини);
за юридичною ознакою — це протиправне діяння, тобто заборонене правовою нормою;
за наслідками правопорушення породжує виникнення правовідносин по застосуванню до правопорушника заходів юридичної відпові -
дальності.
Як зазначається в літературі, екологічне правопорушення характеризується в першу чергу такими рисами, як екологічна спрямо	-
ваність, екологічна небезпека, екологічна протиправність.
Сутність екологічної спрямованості правопорушення полягає в тому, Щ° поведінка правопорушника спрямована на негативну зміну

стану навколишнього природного середовища, порушення правового режиму природних ресурсів. Екологічна небезпека включає не лише ймо - вірність порушення екологічних інтересів суспільства, але й підвищену небезпеку для існуючих екологічних зв'язків у самих екосистемах. Еко -

логічна протиправність полягає в повному або частковому невиконанні вимог, ігноруванні правил, закріплених нормами екологічного законо -

давства1.

Не вдаючись до детального аналізу наведених вище ознак, хотілося б підкреслити, що головна ознака, яка дозволяє відмежувати еко -

логічне правопорушення від інших (в тому числі тих, які пов'язані з природними об'єктами) і дає підстави визнавати його самостійним видом в

системі правопорушень, полягає в заподіянні ним шкоди природі, природним об'єктам, екосистемам (а через них і людині).

Склад екологічних правопорушень традиційно містить чотири елементи: 1) об'єкт, 2) об'єктивна сторона, 3) суб'єкт, 4) суб'єктивна

сторона.

Об'єктом екологічного правопорушення є ті суспільні відносини, на які воно посягає і яким заподіює шкоду. Розрізняють загальний і

спеціальний об'єкт. Загальним об'єктом екологічних правопорушень є екологічний правопорядок, тобто коло суспільних відносин по охороні

довкілля і раціональному використанню природних ресурсів. Екологічний правопорядок визначають як систему принципів і правил, які регу -

люють взаємодію суспільства і природного середовища в інтересах раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього

середовища, здоров'я і благополуччя людей2. Загальний об'єкт диференціюється на спеціальні. Спеціальними об'єктами є суспільні відносини

 

по охороні і раціональному лісів, вод, земель, надр, тваринного світу, і т. д. Іноді ще додається факультативний об єкт — життя і здоров'я люди - ни.

Об'єктивна сторона екологічного правопорушення характеризується трьома ознаками:

 

протиправною поведінкою особи, яка полягає у порушенні або невиконанні встановлених вимог екологічного законодавства (досить часто це якраз протиправна бездіяльність);

шкодою, що заподіяна, або наявність реальної загрози заподіяння шкоди. В даному випадку це шкода, заподіяна довкіллю в цілому, окремим природним об'єктам, і може полягати в забрудненні, виснаженні, знищенні чи пошкодженні компонентів довкілля. Значна кількість екологічних правопорушень мають формальний склад, тобто відповідальність наступає за сам факт порушення екологічних вимог незалежно від факту настання наслідків;

причинний зв'язок між протиправною поведінкою особиі заподіяною шкодою.

 

Суб'єктом екологічного правопорушення можуть бути як юридичні, так і фізичні деліктоздатні особи. Серед юридичних осіб — це виробничі підприємства, проектні установи, державні органи тощо. Часто суб'єктами екологічного правопорушення, особливо адміністратив - них, є посадові особи. Відповідно до чинного законодавства адміністративна і кримінальна відповідальність фізичних осіб за екологічні право - порушення настає з 16-річного віку. У порядку цивільного судочинства громадяни несуть обмежену відповідальність з 14 до 18 років, повну — з 18 років. Багато екологічних правопорушень можуть бути вчинені лише спеціальним суб'єктом, тобто особою, що наділена спеціальними пра - вами й обов'язками в галузі здійснення функцій, завдань, видів діяльності, пов'язаних з природокористуванням чи іншою діяльністю, що впли - ває на довкілля.

 

Суб'єктивна сторона екологічного правопорушення виражається ознакою вини, яка може бути у формі умислу чи необережності, при - чому у більшості випадків це непрямий умисел або протиправна самовпевненість. Традиційною є змішана форма вини, тобто ставлення до порушення встановлених норм виражається у формі умислу, а до наслідків, що виникли, — у формі необережності. Відповідальність без вини можлива у випадку, коли відшкодовується шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки (що прямо передбачено ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).