Вимоги екологічної безпеки щодо продуктів харчування та продукції сільськогосподарського виробництва. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Вимоги екологічної безпеки щодо продуктів харчування та продукції сільськогосподарського виробництва.



Законодавство України передбачає спеціальні вимоги екологічної безпеки у сфері ведення сільського господарства. Важливе місце тут

посідають заходи, спрямовані на охорону сільськогосподарських земель. Адже саме вони є головним об'єктом сільськогосподарського вироб -

ництва. Зокрема ЗК України та Закон України «Про охорону земель» визначають охорону земель як систему правових, організаційних, еконо -

мічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне їх використання, запобігання необгрунтованому вилученню земель

сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підви -

щення родючості ґрунтів тощо.

 

Серед охоронних заходів сільськогосподарських земель законодавство передбачає обов'язковий моніторинг родючості, здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель. З метою охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються нормативи граничнодопустимого забруднення ґрунтів, їх якісного стану, оптимально -

го співвідношення земельних угідь, показників деградації земель та ґрунтів.

Особливе місце у системі заходів екологічної безпеки у сільському господарстві відведено правилам безпечного поводження з пести -

цидами та агрохімікатами. Пестицидами вважаються токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження,

призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини,

люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб. Аг -

рохімікати — це органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовують -

ся для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції1.

Попри те, що ці речовини призначені для збільшення ефективності сільського господарювання, вони є небезпечними, а тому пору -

шення правил поводження з ними може загрожувати екологічній безпеці людей. Саме тому Закон України «Про охорону навколишнього при -

родного середовища» зобов'язує юридичних та фізичних осіб додержуватись правил транспортування, зберігання і застосування засобів захи -

 

сту рослин, стимуляторів їхнього росту, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, щоб не допустити забруднення ними або їх складовими довкілля і продуктів харчування. При створенні нових хімічних препаратів і речовин, інших потенційно небезпечних для довкілля субстанцій мають розроблятися та заверджуватися у встановленому законодавством порядку допустимі рівні вмісту цих речовин в об'єктах довкілля та продуктах харчування, методи визначення їх залишкової кількості та утилізації після викори - стання. Вміст природних та штучних домішок, які можуть негативно впливати на стан довкілля або здоров'я людей, у таких препаратах, а також сировині, що використовується для їх виробництва, не повинен перевищувати допустимих рівнів, встановлених відповідно до законодавства.

Загалом перелік пестицидів та агрохімікатів, дозволених для використання в Україні, регламенти їх застосування, а також щорічні

доповнення до нього визначаються законодавством. Крім того, використання пестицидів і агрохімікатів вітчизняного та іноземного вироб -

ництва можливе лише за умов їх високої біологічної ефективності, безпечності для здоров'я людини і довкілля, дотримання регламентів їх за -

стосування та відповідності державним стандартам, санітарним нормам чи іншим нормативним документам. Господарська діяльність у сфері


виробництва пестицидів і агрохімікатів, оптової, роздрібної торгівлі ними здійснюється лише на підставі ліцензії та в порядку, встановленому законодавством.

 

Сільськогосподарська сировина повинна відповідати санітарним вимогам до максимальних меж залишків пестицидів і агрохімікатів. Рішення про порядок використання сільськогосподарської сировини, яка не відповідає цим вимогам, ухвалюють органи державної санітарно-епідеміологічної служби й державної ветеринарної медицини. Та сільськогосподарська сировина, яка не може бути використана, підлягає вилу -

ченню, утилізації і знищенню у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
Новим напрямом у розвитку сільського господарства є використання нових штучно створених мікроорганізмів та інших біологічно  
активних речовин, у тому числі генетично модифікованих організмів. Небезпека цієї діяльності полягає у нестачі знань про наслідки впровад -
ження у довкілля таких організмів, їх вплив на існуючу флору, фауну і здоров'я людей.  
Актуальність проблеми зумовило ухвалення Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транс -
портуванні та використанні генетично модифікованих орга-  
нізмів»1, яким до юридичного обігу було введено поняття «біологічна безпека» та «генетична безпека». Отже, біологічною безпекою  
вважається такий стан середовища життєдіяльності людини, за якого відсутній негативний вплив його чинників (біологічних, хімічних, фізич -
них) на біологічну структуру і функцію людської особи в теперішньому і майбутніх поколіннях, а також відсутній незворотній негативний  
вплив на біологічні об'єкти природного середовища (біосферу) та сільськогосподарські рослини й тварини.  
Генетична безпека є таким станом середовища життєдіяльності людини, за якого відсутній будь-який неприродний вплив на людський
геном чи геном об'єктів біосфери, а також відсутній не-контрольований вплив на геном сільськогосподарських рослин і тварин, промислових  
мікроорганізмів, що призводить до появи у них негативних та/або небажаних властивостей.  
На жаль, більшість положень цього Закону залишаються декларативними та не передбачають чіткого механізму контролю за вироб -
ництвом, використанням та перевезенням генетично модифікованих організмів.  
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» також містить загальні вимоги, згідно з якими юридичні та  
фізичні особи зобов'язані забезпечувати екологічно безпечне виробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення, знешкод -
ження і захоронення мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин та продуктів біотехнології, а також розробляти і здійснювати заходи  
щодо запобігання та ліквідації наслідків шкідливого впливу біологічних чинників на довкілля та здоров'я людини.  
Крім того, цей Закон передбачає, що створення нових штамів мікроорганізмів чи біологічно активних речовин, а також генетично мо -
дифікованих організмів, продукції, отриманої з використанням цих організмів, здійснюється тільки на підставі дозволів спеціально уповнова -
женого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади  
з питань екології та природних ресурсів за наявності оцінки їх впливу на довкілля та здоров'я людей. У разі створення зазначених організмів і  
речовин повинні розроблятися нормативи методи визначення цих організмів та речовин у довкіллі та продуктах харчування.  
Виготовлення харчових продуктів, які вміщують генетично модифіковані організми, складаються або виробляються з них, обмежуєть -
ся законодавством. Такі продукти не повинні становити загрози для споживача, вводити його в оману та відрізнятися від харчових продуктів,  
які вони призначені замінити, настільки, щоб їх звичайне споживання було для споживача несприятливим з погляду поживності.  
Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів»1 передбачено, що всі харчові продукти, вироблені в Україні, повинні
бути безпечними, придатними до споживання, правильно маркованими та відповідати санітарним заходам і технічним регламентам.  
Харчові продукти, що перебувають в обігу, етикетуються державною мовою України та повинні містити у доступній для сприймання  
споживачем формі інформацію про назву харчового продукту, назву, повну адресу і телефон виробника, адресу потужностей (об'єкта) вироб -
ництва, а імпортовані харчові продукти — назву, повну адресу і телефон імпортера. Обов'язково зазначається вага нетто харчового продукту у  

встановлених одиницях виміру, склад харчового продукту у порядку переваги складників, у тому числі харчових добавок та ароматизаторів, що використовувались у виробництві. Крім того, зазначається: калорійність та поживна цінність із вказівкою на кількість білка, вуглеводів та жирів

у встановлених одиницях виміру на 100 грамів харчового продукту; кінцева дата споживання «Вжити до» або дата виробництва та строк при -

датності; номер партії виробництва; умови зберігання та використання; застереження щодо споживання харчового продукту певними кате -

горіями населення (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їхнє здоров'я.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-06-24; просмотров: 358; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.139.82.23 (0.008 с.)