Участь громадськості в управлінні природокористуванням та охороною довкілля. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Участь громадськості в управлінні природокористуванням та охороною довкілля.



Забезпечення належного результату діяльності в галузі охорони довкілля неможливе без спільних зусиль всіх громадян. Законодавство

України надає можливості впливу і участі громадян в діяльності по охороні довкілля. Закон України «Про охорону навколишнього природного  
середовища» визначає громадське управління як різновид управління в галузі охорони довкілля. Звичайно, більш ефективним є вплив не окре -
мих громадян, а громадських об'єднань, що є офіційно зареєстрованими і мають юридичний статус, повноваження яких закріплені в ст. 21 За -
кону України «Про охорону навколишнього природного середовища».  
Базовим документом, який детально визначає форми та механізми участі громадськості, є ратифікована і підписана Україною Орхусь -
ка конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля.  
Відповідно до ст. 2 Конвенції поняття «громадськість «означає одну або більше фізичну чи юридичну особу, їх об'єднання, організації або  
групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою. Форми участі громадськості в діяльності по охороні довкілля можуть  
бути різними і вибираються в залежності від конкретної ситуації, існуючих юридичних, матеріальних та організаційних можливостей з метою  
одержання найбільш оптимального результату. До форм участі громадськості в управлінні охороною довкілля можна віднести: референдум;  
звернення громадян; збори громадян за місцем проживання; громадське обговорення проектів рішень в галузі екології; громадську екологічну  
експертизу; громадський екологічний контроль; збори, мітинги, демонстрації; звернення до суду та інші.  
На виконання положень Орхуської конвенції в Україні прийняте Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охо -
рони довкілля, затверджене наказом Мінприроди України 18.12.2003 р.1. Щоправда воно в основному регу- А лює порядок проведення гро -
мадських обговорень — процедури І виявлення громадської думки з метою її врахування при прийнятті органами виконавчої влади рішень з  
питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля (навмисне вивільнення генетичне змінених організмів; розмі -
щення, проектування, будівництво або реконструкція об'єктів; розроблення проектів нормативно-правових актів тощо), і не має комплексного,  

всеохоплюючого характеру. Реалізація інших форм громадської участі базується на загальних нормативних актах, як, наприклад, законах Украї - ни «Про всеукраїнський та місцеві референдуми»1, «Про місцеве самоврядування в Україні»2, «Про звернення громадян»3; Положенні про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні, затвердженим постановою Верховної Ради України від 17.12.1993 р.4 та інших анало - гічних актах.

 

26. Основні функції управління у сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів.  
Під функціями управління в галузі охорони навколишнього природного середовища (екологічного управління) слід розуміти основні на -
прями організаційно-правового впливу на суспільні відносини в галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та  
забезпечення екологічної безпеки.  
Функції управління забезпечуються діяльністю суб'єктів управління. Основним суб'єктом управлінської діяльності є держава в особі її ор -
ганів, в першу чергу, органів виконавчої влади. Ті функції управління, реалізація яких покладається на державу, є функціями державного  
управління. Але в соціальній державі сфера управлінської діяльності набагато ширша, за суб'єктним складом вона не обмежується лише діяль -
ністю державних органів. Суб'єктами управління в галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення  
екологічної безпеки в Україні також є територіальні громади, заінтересована громадськість (окремі громадяни чи громадські об'єднання),  
суб'єкти господарювання та інші представники громадянського суспільства.  
Стаття 16 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» до функцій управління охороною навколишнього природного се -
редовища відносить спостереження, дослідження, екологічну експертизу, контроль, прогнозування, програмування, інформування та іншу ви -
конавчо-розпорядчу діяльність. Відповідний перелік функцій не є вичерпним.  
27. Ведення кадастрів та обліку як функції управління.  
Організація раціонального природокористування й охорони довкілля вимагає обліку всіх природних ресурсів. Такий облік передбачає  
отримання сукупності достовірних і необхідних даних про відповідні об'єкти природи, їхній кількісний і якісний стан, економічну та екологіч -
ну оцінку, а також про їхніх користувачів.  
Найважливішим джерелом інформації про природні ресурси вважаються державні кадастри. Вони відповідно до ст. 23 Закону України
«Про охорону навколишнього природного середовища» ведуться для обліку якісних, кількісних та інших характеристик природних ресурсів,  
характеру та режиму їхнього використання. На сьогодні існує три види державних кадастрів: природних ресурсів, особливо охоронюваних  
природних територій та відходів.  
Систему кадастрів природних ресурсів формують: Державний земельний кадастр, Державний водний кадастр, Державний лісовий  
кадастр, Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин; Державний кадастр тваринного світу, Державний кадастр рослинного світу,  
Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду, Державний кадастр природних територій курортів України та Держав -
ний кадастр природних лікувальних ресурсів України.  
Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом, а усіх інших кадастрів визначається Кабінетом Міністрів  
України.  
Основою для ведення усіх кадастрів природних ресурсів є Державний земельний кадастр. Ним встановлюється процедура визнання  
факту виникнення або припинення права власності та права користування земельними ділянками й визнається сукупність відомостей і доку -
ментів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їхню оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну їх характеристику, роз -
поділ через власників та землекористувачів.  
Призначення державного земельного кадастру полягає у забезпеченні необхідною інформацією органів державної влади та органів  
місцевого самоврядування, інших заінтересованих суб'єктів. Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є забезпечення  
повноти відомостей про всі земельні ділянки, застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікацій земельних діля -
нок, запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.  
Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.  
Державний водний кадастр складається з метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання
водних ресурсів. Завданням державного обліку вод є встановлення відомостей про кількість і якість вод, а також даних про водокористування,  

на основі яких здійснюється розподіл води між водокористувачами та розробляються заходи щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Ведеться державний облік водокористування, поверхневих вод та підземних вод.

 

Щодо Державного лісового кадастру, то він ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального викори - стання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними їх змінами. Він призначений для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, заінтересованих юридичних осіб і громадян достовірною інфор - мацією про природний, господарський стан лісів та правовий режим використання лісового фонду України.

 

Державний лісовий кадастр ведеться централізованим органом виконавчої влади з питань лісового господарства і містить: 1) облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; 2) поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; 3) грошову оцінку лісів (у разі потреби); 4) інші показники.

 

Державний кадастр рослинного світу ведеться з метою обліку кількісних, якісних та інших характерних природних рослинних ресур - сів, їхнього обсягу, характеру та режиму їх використання, а також для здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в


рослинному світі. У ньому міститься система відомостей і документів про розподіл об'єктів рослинного світу між власниками і користувачами

земельних ділянок, кількісні та якісні характеристики народногосподарської й наукової цінності рослинних ресурсів, поділ природних рослин -

них угрупувань на категорії та інші дані про рослинні природні ресурси.

Для забезпечення охорони та організації раціонального використання тваринного світу ведеться Державний кадастр тваринного світу.

Він містить систематизовану сукупність відомостей про географічне розповсюдження видів тварин, їхню чисельність і стан, характеристики

середовища та сучасного господарського використання, а також інші необхідні дані.

Важливим є також Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин. Він ведеться з метою обліку родовищ, у тому числі тех -

ногенних запасів і проявів корисних копалин. Тут містяться відомості про кожне родовище, включене до Державного фонду родовищ корисних

копали, щодо кількості та якості їхніх запасів і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родо -

вища та його геолого-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корисних копалин.

Державний кадастр природних територій курортів України є своєрідною системою відомостей про правовий статус, належність, ре -

 

жим, географічне розташування, площу, запаси природних лікувальних ресурсів, якісні характеристики цих територій, їх лікувальну, профілак - тичну, реабілітаційну, правоохоронну, наукову, рекреаційну та іншу цінність.

 

Нарешті — Державний кадастр природних лікувальних ресурсів України — передбачає наявність відомостей про кількість, якість та інші важливі з точки зору лікування та профілактики захворювань людини характеристики всіх природних лікувальних ресурсів, що виявлені та підраховані на території України, а також можливі обсяги, способи та режими їхнього використання.

 

Облік у сфері природокористування та охорони довкілля не обмежується лише обліком природних ресурсів та веденням їх природних кадастрів. Специфічним напрямом діяльності відповідних органів є державний облік об'єктів, що шкідливо впливають на стан довкілля. Здійс - нення цієї функції управління дає змогу не лише створити об'єктивну картину впливу людини на довкілля, а й боротися із його забрудненням, виявляючи джерела такого забруднення і відвертати такий негативний вплив. Державному обліку підлягають об'єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан довкілля, види та кількість шкідливих речовин, шо потрапляють до нього, види й розміри шкідливих фізичних та біологічних випливів на довкілля.

 

Екологічний моніторинг.

 

Моніторинг довкілля (екологічний моніторинг) — це система спостереження за станом довкілля, оцінки і прогнозування його змін під впливом природних і антропогенних чинників. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає, що державний моніторинг довкілля здійснюється з метою забезпечення збору, опрацювання, збереження й аналізу інформації про стан довкілля, прогнозуван - ня його змін та вироблення науково обгрунтованих рекомендацій для ухвалення ефективних управлінських рішень.

 

Державний моніторинг довкілля визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, іншими спеціально уповноваженими державними органами, а також підприємствами, установами та організаціями, діяль - ність яких призводить або може призвести до погіршення стану довкілля.

 

Порядок здійснення державного моніторингу довкілля здійснюється на основі Положення про державну систему моніторингу довкіл - ля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України ЗО березня 1998 р. Відповідно до цього Положення основними завданнями суб'єктів системи моніторингу є:

— довгострокові систематичні спостереження за станом довкілля;

— аналіз екологічного стану довкілля та прогнозування його змін;

— інформаційно-аналітична підтримка прийняття рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресур - сів та екологічної безпеки;

 

— інформаційне обслуговування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також забезпечення екологічною інформацією населення країни і міжнародних організацій.

 

Моніторинг довкілля здійснюється МНС, МОЗ, Мінагро-політики Держкомлісгоспом, Мінприроди, Держводгоспом, Держжитлоко - мунгоспом і їхніми органами на місцях, а також підприємствами, установами та організаціями, шо належать до сфери їхнього управління, і є суб'єктами системи моніторингу.

 

Положенням про державну систему моніторингу довкілля чітко розподілена компетенція у сфері здійснення моніторингу між різними органами.

Система моніторингу довкілля передбачає кілька видів моніторингу природних ресурсів.

 

Зокрема моніторинг земель регулюється ЗК України та Положенням про моніторинг земель від 20 серпня 1993 р. Моніторинг лісів визначено ЛК України, а моніторинг вод — у ВК України та у спеціальному Порядку здійснення державного моніторингу вод від 20 липня 1996

р. Передбачається також здійснення моніториніу у галузі охорони атмосферного повітря, рослинного світу, тваринного світу та природних те -
риторій курортів тощо. Моніторинг довкілля здійснюється з метою спостереження за станом довкілля. Воно полягає у зборі інформації про  
стан довкілля, джерела антропогенних впливів на нього тощо; оцінка стану довкілля. Тут визначається ступінь можливого впливу антропоген -
них і природних чинників на довкілля, кількісні та якісні показники природних резервів, що можуть використовуватися людиною; прогнозу -
вання стану довкіьія. Передбачається виявлення оптимальних способів для прийняття запобіжних заходів щодо можливого негативного впливу  
на довкілля.  
З огляду на охоплювану моніторингом територію виділяють національний моніторинг, регіональний та локальний його види. Останній
здійснюється на території відповідних об'єктів (підприємств, земельних ділянок тощо).  

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-06-24; просмотров: 436; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.92.155.93 (0.023 с.)