Права та обов’язки власників землі та землекористувачів.

 

Власники земельних ділянок мають право:а)продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку,передавати її в оренду,заставу,спадщину;б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копали -

ни, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених
законом; д) споруджувати жилі будинки,	виробничі та інші будівлі і споруди.
Власники земельних ділянок зобов'язані:а)забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;б)додержуватися вимог законодав	-
ства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок;	г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та зем	-
лекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та	зберігати інші	корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам
виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан	і використання земель та інших природних ресурсів у порядку,
встановленому законом; е) дотримуватися	правил	добросусідства	та	обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охо -
ронних зон; є) зберігати геодезичні знаки,	протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:	а) самостійно господарювати на землі; б) власності
на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;	в) використовувати у встановленому порядку для
власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості
землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Землекористувачі зобов'язані:а)забезпечувати використання землі за цільовим призначенням;б)додержуватися вимог законодавства про
охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних діля -
нок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним
органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у	по -
рядку,	встановленому законом; е) дотримуватися	правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів
та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки,	протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Право	земельного сервітуту-це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне	або безоплатне кори -
стування чужою земельною ділянкою (ділянками).Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Земельний	сервітут встанов	-
люється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.
54. Державне управління в галузі використання та охорони земель.

Державне управління у сфері використання та охорони земель —це організаційно-правова діяльність уповноважених органів влади щодо забезпеченняраціонального використання земель власниками та користувачами земельних ділянок, а також іншими суб'єктами земельних правовідносин відповідно до вимог земельного законодавства України. Планування використання та охорони земель як функція держав ного управління землями — це врегульована нормами права діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування щодо регулювання використання тери -

торій, яка полягає в розробці та затверд

женні містобудівної документації, відповідно до якої здійснюється за

будова та використання

земель населених пунктів та прилеглих до них земель. Землеустрій

-

це

сукупність

соціально-економічних та екологічних заходів,

спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів

господарювання, що

здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Землеустрій

здійснюється

державними

та

іншими землевпорядними організаціями за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки

Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійс

-

нюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням

вимог

законодавства

про

охорону земель -

спеціально уповноваженими

з питань екології та природних ресурсів. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійс -

нюється

сільськими,

селищними,

міськими,

районними

та обласними радами. Громадський контроль

за використанням та охороною

земель здійснюється

громадськими

інспекторами, які

призначаються відповідними органами місцевого самоврядування. Моніторинг

зе -

мель -

це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін,

їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків нега

-

тивних процесів. У

системі

моніторингу

земель проводиться збирання, оброблення,

передавання, збереження та аналіз інформації про

стан земель,

прогнозування їх змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для

прийняття

рішень щодо

запобігання негативним

змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки. Моніторинг

земель

є складовою частиною державної системи моніторингу

довкілля. Залежно від

цілей, спостережень і охоплення територій моніторинг

земель

може

бути

національним, регіональним і ло -

кальним.Ведення моніторингу земель здійснюється уповноваженими органами

виконавчої

влади з питань земельних ресурсів, з питань

екології та природних ресурсів. Державний

земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових

робіт,

яка

встановлює

процедуру визнання факту виникнення або

припинення

права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність

відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх

оцінку, класифікацію земель,

кількісну

та

якісну

характеристику,

розподіл

серед

власників

землі

та землекористувачів. Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим орга -

ном виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Державна

реєстрація земельних ділянок

здійснюється у складі державного реєстру зе

-

мель. Облік кількості земель відображає

відомості,

які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь. Облік

яко -

сті земель відображає відомості,

які характеризують земельні угіддя

за

природними властивостями та набутими властивостями,

що

впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

55. Зміст правової охорони земель.

Охорона земель -

це

система правових, організаційних, економічних та інших заходів,

спрямованих на

раціональне використання

земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і

лісогосподарського призначення, захист від

шкідливого

антропогенного впливу,

відтворення і підвищення родючості

ґрунтів,

підвищення

продуктивності

земель

лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання

земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та

історико-культурного призначення. Охорона земель включає:

а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;

б) захист сільськогосподарських угідь,

лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб;

в) захист

земель

від

ерозії,

селів, підтоплення, заболочування,

вторинного

засолення, переосушення, ущільнення, забруднення

відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;

г) збереження природних водно-болотних угідь;

ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів;

д) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

Стандартизація і нормування в

галузі

охорони земель та відтворення

родючості

ґрунтів здійснюється з метою забезпечення екологічної і

санітарно-гігієнічної

безпеки

громадян

шляхом прийняття

відповідних

нормативів

і

стандартів,

які визначають вимоги щодо якості зе

-

мель, допустимого антропогенного навантаження на ґрунти та окремі території,

допустимого сільськогосподарського освоєння земель тощо.

Землі,

які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів

і материнських

порід

та у гідрологічному режимі внаслідок

прове -

дення

гірничодобувних,

геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

Ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та

землекористувачі

не мають права

здійснювати

зняття

та

перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за ви

-

користанням та охороною земель.

Консервації

підлягають

деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно

неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту

продук -

цію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я. Консервація земель здійснюється шляхом

припинення

їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення. Консервація земель здійснюється за рішеннями

органів

виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок.