Екологічне нормування та стандартизація.

Здійснюючи природокористування, людина переважно негативно впливає на довкілля, а тому для збереження сприятливого їй середо -

вища доводиться встановлювати певні допустимі межі такого впливу. І тут важлива роль належить таким функціям державного управління, як

нормування і стандартизація.

Вони за визначенням Закону України «Про охорону навколишнього природного середовиша» проводяться з метою встановлення ком -

плексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпе -

чення екологічної безпеки.

Стандартизація і нормування є не лише функціями державного управління, а й важливими засобами охорони довкілля. Отримав-ш м

закріплення в законодавстві, вони стали загальнообов'язковими. Це означає, шо екологічні стандарти повинні виконуватися ус іма природоко -

ристувачами і в обов'язковому порядку здійснюватися уповноваженими державними органами.

Відносини стандартизації у сфері охорони довкілля регулюються як загальним, так і спеціальним законодавством про стандарти-за -

цію. Зокрема Закон України «Про стандартизацію» визначає її як: діяльність, шо полягає у встановленні положень для загального і багаторазо -

вого застосування шодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом

якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі й спри -

 

янню науково-технічному співробітництву. А тому екологічною стандартизацією можна вважати встановлення у стандартах вимог щодо раціо - нального природокористування та охорони довкілля.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» зазначає, що державні стандарти в галузі охорони навколиш	-
нього природного середовища є обов'язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ре	-

сурсів, методи контролю за станом довкілля, вимоги шодо запобігання його забрудненню та інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів.

 

Нормування у сфері природокористування й охорони довкілля полягає у встановленні уповноваженими державними органами еколо - гічних нормативів відповідно до вимог чинного законодавства. І такими екологічними нормативами Закон України «Про оборону навколишньо - го природного середовища» визначає:

 

1. Гранично-допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин (ГДВ), рівні допустимо - го шкідливого впливу на нього фізичних і біологічних факторів. Особливостями цих нормативів є те, що вони встановлюються для кожного стаціонарного джерела викидів чи скидів окремо. Основною метою встановлення їх є недопущення перевищення нормативів

 

якості довкілля, особливо нормативів гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

2. Нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні

шкідливих і біологічних впливів на нього. Вони належать до санітарно-гігієнічних нормативів. Це нормативи якості довкілля, які встановлю - ють гранично допустимий рівень фізичних, хімічних та біологічних шкідливих впливів на довкілля. Вони повинні бути єдиними для всієї тери - торії України.

 

У разі потреби для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.

3. Нормативи використання природних ресурсів. Вони встановлюються законодавством для різних видів природокористування. Так,

Лісовий кодекс України передбачає встановлення лімітів заготівлі деревини в порядку рубок головного користування (ст. 71), Водний кодекс
України визначає ліміт використання вод (ст. 49), а Закон України «Про мисливське господарство та полювання» передбачає встановлення лі	-
мітів використання мисливських тварин (ст. 16) тощо.
Варто наголосити, що законодавством України можуть встановлюватися й інші нормативи у сфері охорони довкілля і використання
природних ресурсів. А розробляються і вводяться в дію вони спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань еко	-
логії та природних ресурсів чи іншими уповноваженими на те державними органами.
30. Екологічне планування, прогнозування та програмування
Без науково обґрунтованого, належним чином проана лізованого реального передбачення заходів охорони довкілля, бажаних результатів
цієї діяльності, безпосередніх змін стану природних об'єктів, охорона довкілля не буде ефективною. Саме тому серед функцій державних органів
управління одне з важливих місць займає планування заходів охорони довкілля (екологічне планування).
Планування заходів по охороні довкілля і природокористу вання здійснюється безпосередньо шляхом складання екологічних планів, про	-
грам, прогнозів.
У Законі України «Про охорону навколишнього природно го середовища» детально не визначено поняття і зміст цих захо дів. Він містить

лише вказівку на необхідність розробки і прий няття державних екологічних програм (ст. 6) та короткострокового та довгострокового прогнозуван - ня змін навколишнього природного середовища (ст. 22).

На сьогодні прогнозування здійснюється, як правило, в ра мках екологічного моніторингу і полягає в проведенні спеціальних досліджень,

предметом яких є перспективи розвитку еко систем, передбачення можливих змін стану довкілля та окре мих природних об'єктів. Такі прогнозивикористовуються для прийняття обґрунтованих рішень в галузі використання і охорони довкілля.

 

Безпосереднє планування, яке полягає в детальній розробці порядку здійснення певної діяльності, в конкретизації цієї діяльності, проводитьсяв рамках здійснення різних видів діяльності, пов'язаної з впливом на довкілля, і на даний час комплексного характеру немає. Воно може стосуватися власне природоохоронної діяльності або включатись в рамки планування інших видів діяльності. Наприклад, при здійсненні планування і забудо-ви територій згідно з Законом України «Про планування і за будову територій» ¹ плануються також заходи, пов'язані із належним використанням та охо-роною природних об'єктів.

В основному, нині екологічне планування реалізується через прийняття екологічних програм. Програмування передбачає розроблення ком-

плексу заходів з побудовою ієрархічної системи завдань, підпорядкованих в кінцевому рахунку єдиній визначеній меті. Такою складнішою структурою,

побудовою воно відрізняється від власне планування.

Екологічні програми є різновидом державних цільових про грам, правові засади розроблення, затвердження та виконання яких закріплені Законом України від 18.03.2004 р. «Про держав ні цільові програми» ¹. Метою екологічних програм, як закріп лено в статті 3 Закону «Про державні цільові програми», є здійс нення загальнодержавних природоохоронних заходів, запобіган ня катастрофам екологічного характеру та ліквідація їх наслід - ків. Загальнодержавні програми охорони довкілля за поданням Ка бінету Міністрів України затверджуються законом. Наприклад, Законом України від 21.09.2000 р. затверджена Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі Укра їни на 2000—2015 роки², тобто єдиної тери-торіальної системи, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особ ливій охороні (території природно-заповідного фонду, рекреа - ційні, водозахисні тощо).

 

Екологічний контроль.

 

Контроль у галузі охорони довкілля (екологічний контроль) є однією з важливих функцій державного управління, що здійснюється уповноваженими органами за певними правилами процедури. Полягає він у перевірці дотримання чинного законодавства про довкілля усіма суб'єктами правових відносин.

Основним завданням екологічного контролю є забезпечення додержання вимог законодавства про довкілля всіма державними органа -

ми, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами.

Екологічний контроль іноді ототожнюють з моніторингом довкілля. Однак це зовсім не так, хоча йдеться про близькі за змістом, але

різні за завданнями та методами здійснення функції управління у сфері охорони довкілля. При здійсненні екологічного моніторингу спостере -

ження ведеться за станом довкілля та виявляються чинники його погіршення й деградації. Отримані при цьому відомості можуть бути викори -

стані при здійсненні контролю. Натомість контроль полягає у виявленні факторів негативного впливу на довкілля внаслідок порушення суб'єк -

тами природокористування законодавства про охорону довкілля, фіксації таких порушень та застосуванні до правопорушників відповідних

 

заходів впливу. Тобто при здійсненні моніторингу його об'єктом постає довкілля, а при здійсненні контролю таким є діяльність суб'єктів приро - докористування.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» закріплює два основних види екологічного контролю: держав -

ний та громадський. Крім того, виділяють ще відомчий та виробничий екологічний контроль.

Державний екологічний контроль здійснюється радами, їхніми виконавчими й розпорядчими органами, а також спеціально уповнова -

женими державними органами. Йому, зокрема, підлягають використання та охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного

повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального

шельфу й виключної (морської) економічної зони, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, а також стан самого дов - кілля.

 

За суб'єктами здійснення державний екологічний контроль можна поділити на самоврядний, власне державний і відомчий. Державний екологічний контроль здійснюється органами спеціальної компетенції, для яких контрольна функція є основною. Таким

 

органом передусім є Державна екологічна інспекція (Держекоінспекція). Вона є урядовим органом державного управління, перебуває у складі Міністерства охорони навколишнього природного середовища і йому підпорядковується. Держекоінспекція діє на підставі Положення про неї, що було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р.

Основним завданням Держекоінспекції є здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону довкіл - ля, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, повод - ження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами.

Для здійснення своїх завдань і функцій Держекоінспекція наділена широкими повноваженнями. Зокрема державні інспектори мають

право:

 

— обстежувати в установленому порядку підприємства, установи, організації, інші об'єкти з метою перевірки додержання ними екологічного законодавства;

 

— обмежувати чи зупиняти (тимчасово) в установленому порядку діяльність підприємств, установ, організацій та експлуатацію об'єктів і подавати Мінприроді пропозиції про припинення їх діяльності у разі порушення ними екологічного законодавства;

— перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи тощо);

— складати акти перевірки і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопору - шення у межах повноважень, визначених законом;

 

— давати обов'язкові для виконання приписи з питань, що належать до її повноважень;

— доставляти осіб, які вчинили порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, до органів

внутрішніх справ або виконавчих комітетів сільських, селищних рад, якшо особу порушника не може бути встановлено на місці вчинення по - рушення);

— передавати до прокуратури, органів досудового слідства та органів дізнання матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки зло -

чину;

— залучати спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням із їх керівниками), до розгля - ду питань, шо належать до її повноважень;

 

— зупиняти транспорті засоби та проводити їх огляд, огляд знарядь добування об'єктів рослинного та тваринного світу на місяцях їх добування, зберігання, перероблення та реалізації;

 

— призначати в установленому порядку громадських інспекторів з охорони довкілля та видавати їм посвідчення затвердженого Мінприроди зразка;

 

— робити записи та подавати пропозиції до Мінприроди щодо фінансування правоохоронних заходів за рахунок коштів державного бюджету тощо.

 

Крім Держекоінспекції, функціями контролю у сфері охорони довкілля наділені й інші спеціально уповноваженні державні органи України, наприклад, Держкомлісгосп, Держкомзем, Держвод-госп тощо.

 

Громадський екологічний контроль відповідно до ст. 36 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» здійс - нюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища згідно з Положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим державним органом з питань екології та природних ресурсів.

 

Громадські інспектори беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державного контролю рейдів та перевірок додер - жання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про охорону довкілля, дотримання норм екологічної безпеки та використання природних ресурсів. Вони також проводять перевірки і складають протоколи про порушення законодавства про охорону довкі -

ля і подають їх відповідним органам державного контролю та правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності.

Органи громадського контролю у сфері охорони довкілля можуть здійснювати також інші функції відповідно до законодавства Украї -

ни.

Виробничий екологічний контроль здійснюється екологічною службою підприємств, установ, організацій. Його завданнями є — пе -

 

ревірки виконання планів заходів у сфері охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, дотримання норма - тивів якості довкілля і виконання вимог природоохоронного законодавства.