Цитування і посилання на використані джерела 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Цитування і посилання на використані джерела



 

При написанні наукової праці автор обов`язково повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюється досліджувана проблема. Такі посилання дають змогу відшукати використані документи та перевірити їх достовірність, допомагають з'ясувати їх зміст, мову тексту, обсяг.

Посилання на джерела та авторів здійснюються у різних формах та з різною метою. Так, посилання на фундаментальні, загальновідомі принципи, підходи і теорії застосовуються для обґрунтування актуальності дослідження, для визначення його методологічних засад, для окреслення кола дослідників, які вивчали певну проблему.

Приклад 1. При побудові та реалізації корекційної роботи було застосовано особистісний підхід, розвинений у пра­цях І. Д. Беха, М. Й. Боришевського, І. А. Зязюна, О. М. Леонтьєва, В. О. Моляко, В. В. Рибалки, В. А. Семиченко, Н. В. Чепелєвої.

Приклад 2. Дослідження з означеної проблеми розвивалися у вітчизняній психології вмежах двох основних підходів: діяльнісного (М. І. Алексєєва, О. М. Леонтьєв, А. К. Маркова) і суб'єктного (В. Г. Асеєв, Л. І. Божович, С. Л. Рубінштейн).

Посилатися слід на останні публікації (до 10 років від дати видання). На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел із великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке подано посилання.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками.

Приклад 1. Проблема... всебічно висвітлюється у наукових працях як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників [1-7].

Приклад 2. Питання... ґрунтовно аналізується у працях багатьох вітчизняних і зарубіжних авторів [1; 9; 15; 24; 36; 58].

Приклад 3. Слід зазначити, що в цілому представники психоаналітичного підходу [11; 23; 38] одностайні у визначенні феномену... як полідетермінованого психічного утворення.

У наукових працях часто застосовується цитування – наведення дослівних уривків із використаних авторитетних джерел, що здійснюється із такою метою:

- для обґрунтуваня, підтвердження або доповнення власних припущень та аргументів автора наукової роботи;

- для розкриття сутнісних моментів поглядів (думок, ідей) цитованого дослідника;

- для критичного аналізу того чи іншого твору.

Використання цитат чи ідей інших авторів як своїх називається плагіатом. Тому при цитуванні того чи іншого джерела, слід обов’язково на нього посилатися.

Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше перетворення оригіналу може спотворити закладений автором зміст. Текст цитати береться у лапки і наводиться без жодних змін, зі збереженням особливостей авторського написання (орфографії, пунктуації, виділень).

Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без викривлення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед наведеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається.

Прямі цитати, як правило, подаються у вигляді прямої мови. Найбільш зручною формою посилання на літературне джерело є числові позначення, які беруться у квадратні дужки і ставляться в кінці цитати (крапка між цитатою і дужками не ставиться).

Приклад. Акцентуючи увагу на функціональному характері афективних явищ та проявів, Е. Клапаред зазначав: «Емоція здатна надати значимість ситуації, яка її викликала» [28, 135].

Перше число в квадратних дужках означає номер джерела із списку використаної літератури, друге – номер сторінки, з якої взято цитату. Якщо використовується такий спосіб, то доцільно згадувати прізвище автора цитати лише при першому цитуванні, а при наступних можна обмежитися лише відповідними позначеннями у квадратних дужках.

Якщо доводиться цитувати не все речення, а лише окремі слова чи фрази (за умови, що думка автора не буде спотворена), то такі вислови беруться в лапки, пропуск позначається трьома крапками, вказується джерело, звідки запозичена думка. У такому разі може змінюватися навіть відмінок у слові чи словосполученні, якщо цитата не є повною і підпорядковується синтаксичній будові фрази, частиною якої вона стає.

Приклад. Слід погодитись із тим, що вплив психоемоційної напруженості на адаптивність особистості не має виключно дезорганізуючого характеру, оскільки, як встановлено, «…об`єктивній неадаптивності індивіда може відповідати суб`єктивна корисність» [28, 136].

При цитуванні та переказі літературних джерел найчастіше використовуються такі словосполучення:

За висловленням (ініціали, прізвище автора): «...».

Згідно із припущеннями (ініціали, прізвище автора): «...».

Обґрунтовуючи свою позицію, (ініціали, прізвище автора) писав: «...».

За формулюванням (ініціали, прізвище дослідника): «...».

За словами (ініціали, прізвище автора): «...».

Як справедливо зазначає (ініціали, прізвище автора): «...».

Як стверджував (ініціали, прізвище автора): «...».

У своїй монографії (ініціали, прізвище вченого) писав: «...».

На підтвердження нашого припущення наведемо слова (ініціали, прізвище дослідника): «...».

Цитати мають подаватися лише з першоджерел, а не з праць інших авторів. Лише в тих випадках, коли першоджерело недоступне, можна скористатися цитатою, опублікованою в іншому виданні. У такому випадку перед бібліографічним джерелом вказується: «цитується за:» або «цит. за...».

Цитати з іншомовних джерел наводяться в тексті лише українською мовою. Виняток – цитати з неперекладених українською мовою літературних творів, або ж цитати іноземною мовою, які використовуються для порівняння семантичних характеристик.

Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

Приклад. Безперечно, для наукової психології положення В. Райха мають важливе теоретичне значення, якщо звісно не абсолютизувати його провідну ідею щодо залежності емоційної рівноваги людини від так званого «сексуального звільнення».

Якщо автор дослідження робить у цитаті певні виділення (курсив, жирний шрифт тощо), аби акцентувати увагу на певному понятті чи фразі, то слід в дужках зробити відповідне застереження, вказуючи власні ініціали. Тобто, після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім тире і вказуються ініціали автора роботи, а застереження вміщується у круглі дужки. Наприклад, (курсив наш. – А.Г.), (виділено нами. – А.Г).

Подібні позначення доречні при власному перекладі тексту з іншої мови, якщо такого перекладу не існує чи він не збігається із уже відомим (переклад наш. – А. Г.). Доцільно подавати перекази текстів інших авторів, максимально точно дотримуючись їх викладу, не допускаючи викривлення думок.

Посилання на таблиці, розміщені в роботі, вказують її порядковим номером, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «Результати аналізу... подані в табл. 1.2». Посилання на ілюстрації вказують її порядковим номером, наприклад, «рис. 1.2». Посилання на формули вказують її порядковим номером в дужках, наприклад «… у формулі (2.1)».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Отже, загальні вимоги до цитування такі:

- кожна цитата супроводжується посиланням на джерело;

- текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться у тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;

- при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання;

- якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

 

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-06-23; просмотров: 1289; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.201.19.151 (0.007 с.)