Порядок посилань на літературні джерела.

Посилання на літературні джерела в тексті дають у квадратних дужках [ ]. Посилання на літературне джерело без сторінки робиться, коли посилаються на джерело в цілому. Посилаються на джерело та сторінку, коли робиться посилання на конкретну цитату.

Наприклад:

“Тіньовий сектор економіки України у 1999 році складав 47% [3, с.453]”.

“Мікроекономічні наслідки девальваційного шоку для України розглянуті Ю.Біленком в статті [1]”.

“Мікроекономічні наслідки девальваційного шоку для України розглянуті у працях Ю.Біленка та М.Павловського [1; 6, с.114-165]”.

“Проблеми сучасних міжнародних відносин розглядаються у працях [1, 2, 7]”.

“Проблеми сучасних міжнародних відносин розглядаються у працях [1–7]”.

Цифри в [ ] відповідають порядковому номеру джерела у спис­ку використаних джерел.

 

Зміст

Зміст відповідає планові роботи, про який йшлося вище. Єдиною відмінністю є зазначення номерів сторінок. Вказу­ється лише номер початкової сторінки пункту плану.

Оформлення ілюстрацій, таблиць, формул,списку використаних джерел, додатків.

Ілюстрації.

До ілюстрацій відносяться креслення, рисун­ки, схеми, фотографії, графіки, діаграми.

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. За потреби ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (текст під рисунком). Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці слід подавати в роботі безпо­середньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрацію, розміри якої більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рис.1.2. (другий рисунок першого розділу).

 

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послі­довно під ілюстрацією. Якщо в курсовій роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Наприклад:

Рис.1.2. Елементи маркетингового навколишнього середовища підприємства

Таблиці.

В таблиці виносяться цифрові дані. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" почи­нають з великої літери.

Слово „Таблиця” друкують з правого боку. Назви не підкреслюють. Заголовки колонок повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони самостійні. Висота рядків - не менше ніж 8 мм. Колонку з порядковими номерами рядків до таблиці не включають.

Приклад побудови таблиці:

 

Назва таблиці

Таблиця 1

Назва	Назва	Заголовки і підзаголовки граф
колонки	графи	(гр.1-гр.4)
А	Б
Назва (зміст) рядка

 

Таблицю розміщують після першого згадування про неї у тексті так, щоб її можна було читати без повороту опалітуреного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю колонок можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки.

Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк (-)

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому сло­во "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "... у табл.1.2". У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див.табл.1.3".

 

Формули

Формули і рівняння треба виділяти з тексту вільними рядками та позначати певним номером, написаним у лапках.

Наприклад:

 

Тр = Код × Цод, де (3.1.)

 

Тр – товарообіг роздрібний,

Код – кількість проданих одиниць товару,

Цод – ціна одиниці товару.

 

Пояснення значень символів і числових коефі­цієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

Вище і нижче від кожної формули потрібно залишити хоч однин вільний рядок. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (´) і ділення (:).

Формули (якщо їх більше ніж одна) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і по­рядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні7 відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Посилання на формули вказують поряд­ковим номером формули в дужках, наприклад "... у формулі (3.1)".

Список використаних джерел.

Наукове дослідження завершується списком використаних джерел для написання курсової роботи. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила."

Джерела можна розміщувати одним із таких способів:

- в алфа­вітному поряд­ку прізвищ перших авторів або заголовків (такий спосіб є найпоши­реніший та універсальний);

- у хроноло­гічному порядку;

- за порядком появи посилань у тексті.

Розміщення в алфавітному порядку записів літературних джерел означає розта­шування їх в за алфавітним переліком за прізвищами авторів або перших слів назв творів, записаних не на автора. Авторів, які мають однакові прізвища записують в алфавітному порядку їхніх ініціалів. Праці одного автора записують за алфавітом перших букв назв його праць. Праці одного автора з однаковою назвою записують за хронологією.

Спочатку подають літературу видану кирилицею, після неї – видану латинкою і далі – мовами з особливою графікою (за алфаві­том назв мов – арабською, вірменською, грузинською, єврейською, китайською, японською тощо). Звичайно публікації мовами з особливою графікою подають в українській транслітерації або в перекладі запису українською мовою.

Крім того є певний порядок розміщення літературних джерел.

Першими - розміщуються нормативні акти (закони, декрети, постанови...).

Другими – літературні джерела, що були видані книжкою.

Третіми – статі в журналах та інших періодичних виданнях.

Четвертими - статті, опубліко­ва­ні у всесвітній комп’ютерній мережі Internet

Основна вимога до укладання списку використаних джерел – однотипне оформлення і дотримання чинного державного стан­дарту на бібліографічний опис творів друку (ГОСТ 7.1–84).

 

Наприклад:

Бураковський І.І. Теорія міжнародної торгівлі.– 2-ге вид.– К.: Основи, 2000.– 241с.

Samuelson P.A., Nordhaus W.D., McCallum J. Macroeconomics.– 6th Canadian ed.– Toronto etc.: McGraw-Hill, 1988.– 920 p.

Додатки

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті курсової роботи.

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток _» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літери Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.