Н.Ф. Шевченко, Н.О. Губа, Є.М. Калюжна

Н.Ф. Шевченко, Н.О. Губа, Є.М. Калюжна

ПСИХОЛОГІЯ

Методичні рекомендації з написання та оформлення кваліфікаційної роботи бакалавра для студентів

денної та заочної форм навчання

 

 

Затверджено

вченою радою ЗНУ

Протокол № 3 від 27.11.12

 

 

Запоріжжя

 

 

УДК: 159.9(076)

ББК: Ю9я73

Ш 379

 

 

Шевченко Н.Ф., Губа Н.О., Калюжна Є. М.Психологія:методичні рекомендації з написання та оформлення кваліфікаційної роботи бакалавра для студентів денної та заочної форм навчання. – Запоріжжя: «А-плюс», 2012. – 89 с.

 

Методичні рекомендації розроблені з метою ознайомлення студентів із загальними вимогами до написання бакалаврської роботи з психології та правилами її оформлення. Пропоноване видання допоможе самостійно організувати психологічне дослідження та вибрати оптимальні методи і стратегії його проведення.

Подані у рекомендаціях вимоги до написання та оформлення освітньо-кваліфікаційних робіт розроблені на основі загальноприйнятих у психології наукових стандартів і технологій.

Рекомендації призначені для студентів денного та заочного відділень факультету соціальної педагогіки та психології, що навчаються за напрямом підготовки «Психологія».

 

Рецензент

Л. В. Спіцина, кандидат психологічних наук, доцент

 

Відповідальний за випуск

М. Г. Ткалич, кандидат психологічних наук, доцент

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА ………...…...…………..…………………………... 4

РОЗДІЛ 1. Загальна методика написання кваліфікаційної роботи бакалавра …………………………………………………….…..…. 5

1.1. Вибір теми і планування роботи ……….……………......….... 5

1.2. Структурні частини роботи і правила їх написання …….… 11

1.2.1. Титульний аркуш …………………………………………... 11

1.2.2. Завдання на кваліфікаційну роботу бакалавра ………..…. 12

1.2.3. Реферат ……………………………………..………….…… 12

1.2.4. Зміст ………………………………………………………… 12

1.2.5. Перелік умовних позначень, термінів, скорочень ……..… 13

1.2.6. Вступ ………………………………………………………... 13

1.2.7. Основна частина …………………………………………… 16

1.2.8. Висновки …………………………………………………… 19

1.2.9. Список використаних джерел …………………………….. 20

1.2.10. Додатки …………………………………………...…….…. 20

1.3. Підготовка і порядок захисту кваліфікаційної роботи бакалавра …………………………………………….……………. 21

РОЗДІЛ 2. Стратегії експериментального дослідження в психології …………………………………………………………. 24

2.1. Пояснювальна стратегія дослідження ……...………………. 24

2.2. Стратегія повторного дослідження ………………………… 25

2.3. Стратегія зіставлення............................................................... 25

2.4. Формуюча стратегія дослідження ……………….…………. 31

2.5. Біографічна стратегія дослідження …………………...……. 42

РОЗДІЛ 3. Правила оформлення кваліфікаційної роботи бакалавра ………………………………………………………..… 43

3.1. Загальні вимоги до оформлення тексту роботи......…….…. 43

3.2. Правила нумерації ………………………………………....… 44

3.3. Розміщення таблиць ………………………………….…....… 46

3.4. Подання ілюстрацій …………………………………….…… 49

3.5. Розміщення формул ……………………………..……...…… 50

3.6. Цитування і посилання на використані джерела ………..… 52

3.7. Оформлення списку використаних джерел ………………... 56

3.8. Оформлення додатків ……………………………………….. 57

ЛІТЕРАТУРА ………..…………………………..…....…….…..... 58

Додаток А. Зразок оформлення заяви на затвердження теми кваліфікаційної роботи бакалавра ………………………….…… 62

Додаток Б. Форма титульного аркушу бакалаврської роботи.... 63

Додаток В. Форма завдання на кваліфікаційну роботу бакалавра.. 64

Додаток Г. Зразок оформлення реферату бакалаврської роботи.. 66

Додаток Д. Зразок оформлення змісту бакалаврської роботи … 67

Додаток Е. Приклади оформлення бібліографічного опису у списку використаних джерел ……………………………….…… 68

Додаток Ж. Форма відзиву наукового керівника ….………...…. 78

Додаток И. Форма рецензії на бакалаврську роботу ………...……. 79

Додаток К. Приклад доповіді на захист бакалаврської роботи …... 80

Додаток Л. Критерії оцінювання освітньо-кваліфікаційних робіт... 85

Додаток М. Вимоги до матеріалів, що приймаються до друку в збірник наукових праць «Проблеми сучасної психології» ….… 87

ПЕРЕДМОВА

Виконання бакалаврської роботи є формою державного контролю здобутих студентами знань і вмінь відповідно до затвердженої Міністерством освіти і науки України освітньо-професійної програми і освітньо-кваліфікаційної характеристики.

Бакалаврська робота є освітньо-кваліфікаційною роботою, що виконується з метою виявлення спроможності студентів організовувати й планувати самостійну науково-дослідну діяльність, оцінювання їх здатності до практичного застосування набутих в процесі навчання теоретико-методологічних знань. Бакалаврська робота виконується студентом під керівництвом викладача і має показати здібності до здійснення самостійної науково-дослідної роботи, рівень оволодіння основами теоретичних знань і методами експериментального дослідження в психології.

Основне завдання автора бакалаврської роботи – продемонструвати вміння ефективно і творчо застосовувати теоретичні знання на практиці, адекватно ставити й вирішувати пізнавальні задачі, розробляти науково обґрунтовані рекомендації з розв’язання реальних науково-практичних проблем в галузі психології.

Пропоновані рекомендації допоможуть студентам зорієнтуватися щодо ключових принципів організації та планування психологічного дослідження, вибору оптимальних методів і стратегій його проведення та правил оформлення. Користуючись рекомендаціями, студенти зможуть уникнути численних типових помилок, яких припускаються люди, не озброєні елементарними знаннями з методики виконання науково-досдідницької роботи.

Методичні рекомендації призначені для студентів денного та заочного відділень факультету соціальної педагогіки та психології, що навчаються за напрямом підготовки «Психологія». Рекомендації також можуть бути використані студентами інших навчальних закладів і факультетів при виконанні відповідної освітньо-кваліфікаційної роботи.

 

РОЗДІЛ 1

Структурні частини роботи і правила їх написання

 

Структура роботи складається з таких частин:

1. Титульний аркуш (перша сторінка роботи, нумерація якої враховується, але не проставляється).

2. Завдання на кваліфікаційну роботу бакалавра (друга і третя сторінки роботи, нумерація яких враховується, але не проставляється).

3. Реферат (четверта сторінка роботи, нумерація якої враховується, але не проставляється).

4. Зміст (п'ята сторінка роботи, нумерація якої враховується, але не проставляється).

5. Перелік умовних позначень і скорочень (при необхідності).

6. Вступ (починається на шостій сторінці роботи; це перша сторінка, на якій проставляється нумерація (у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці).

7. Основна частина (текстова частина роботи, яка включає необхідний ілюстратив­ний і графічний матеріал та складається з двох-трьох розділів, кожний з яких містить не менш ніж два підрозділи).

8. Висновки (загальним обсягом 2-3 сторінки);

9. Список використаних джерел (не менше 50 одиниць);

10. Додатки (при необхідності).

Усі наведені структурні частини роботи підшиваються у зазначеній послідовності.

 

1.2.1. Титульний аркуш

Титульний аркуш оформлюється за наведеним у додатку зразком (див. дод. Б) і має містити наступні елементи:

- міністерство, назву ВНЗ і кафедри, де виконана робота;

- назву роботи;

- шифр групи, прізвище, ім'я, по-батькові автора роботи;

- науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по-батькові наукового керівника;

- науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по-батькові нормоконтролера;

- місто і рік виконання роботи.

1.2.2. Завдання на кваліфікаційну роботу бакалавра

У завданні на кваліфікаційну роботу бакалавра вказується її тема, дата і номер наказу про її затвердження (по університету або за розпорядженням деканату), прізвище, ім'я, по-батькові студента, факультет, курс і спеціальність.

Також у завданні наводиться перелік основних питань, які підлягають розробці, назва місця, на якому планується здійснити емпіричне дослідження (спостереження, тестування, експеримент тощо), строки підготовки окремих дослідницьких етапів і завдань, завірений підписом консультанта факт видання і виконання кожного з дослідницьких завдань.

Оформлене відповідним чином завдання (див. дод. В), разом із виконаною працею, належить представити до розгляду Державної екзаменаційної комісії для рішення питання про захист роботи.

Реферат

Реферат являє собою анотацію усього проведеного наукового дослідження, що вміщує у собі наступні відомості:

- загальну кількість сторінок роботи, кількість рисунків, кількість таблиць, кількість використаних джерел та додатків;

- об’єкт, предмет і мету дослідження, методи дослідження, наукову новизну та практичну значущість;

- ключові слова (перелік науково-професійних термінів і категорій, що вживаються у досліджені).

Перелік ключових слів наводиться у кінці реферату. Кількість ключових слів у переліку складає 5-15 слів або словосполучень, записаних у називному відмінку великими літерами з абзацного виступу. Реферат має бути розміщений на одній сторінці (див. дод. Г).

Зміст

Зміст містить найменування та номери початкових сторінок основних структурних частин роботи: вступу, розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовок), висновків, списку використаних джерел, додатків (див. дод. Д).

 

Вступ

Вступ розкриває сутність і стан розробки проблеми, її актуальність та значущість, обґрунтування доцільності й необхідності проведення дослідження. Обсяг вступу складає 3-4 сторінки та містить в собі загальну характеристику роботи у рекомендованій нижче послідовності.

Актуальність дослідження

Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями поставленої наукової проблеми обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України.

При визначенні актуальності роботи важливо окреслити ті аспекти проблеми, які ще недостатньо вивчені та які зумовили вибір досліджуваної теми.

Етика обґрунтування актуальності дослідження передбачає, що при згадуванні тих дослідників, які зробили значний внесок у розробку сформульованої автором роботи проблеми, слід вказувати їх прізвища та ініціали (наприклад, у круглих дужках), а не наводити [у квадратних дужках] перелік номерів відповідних наукових джерел зі списку використаної лілератури.

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність наукового завдання або проблеми.

Об'єкт і предмет дослідження

Об'єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію та на якому сфокусована увага дослідника.

Предмет дослідження – це точка зору (погляд) автора на виокремлений ним для дослідження об'єкт; авторська позиція щодо розв'язання породженої в межах цього об'єкта проблемної ситуації.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового аналізу співвідносяться між собою як загальне й часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на предметі зосереджена основна увага автора, оскільки предмет дослідження визначає тему роботи, яка й формулюється на титульному аркуші як її назва.

Основна частина

Основна частина роботи складається з двох-трьох розділів, які, в свою чергу, поділяються на підрозділи, пункти, підпункти.

Кожний розділ починають з нової сторінки. Перший підрозділ в межах кожного розділу – через два отступи після назви розділу, кожний наступний підрозділ в межах розділу – через два отступи після завершення тексту попереднього підрозділу.

Сутність, зміст і результати науково-дослідницької роботи слід викладати логічно, послідовно, аргументовано, уникаючи бездоказових тверджень і розпливчастих формулювань.

В розділах основної частини роботи подають:

- стислий, критичний огляд літератури за темою роботи і вибір напрямку дослідження;

- виклад загальної методики і методів дослідження;

- експериментальну частину дослідження;

- аналіз і узагальнення результатів теоретичних та експериментальних досліджень.

У першому розділі роботи, в якому подається огляд літературних джерел, автор окреслює основні етапи розвитку наукової думки з досліджуваної ним теми. Стисло, критично і тактовно висвітлюючи роботи попередників, автор акцентує увагу на раніше невирішених питаннях, визначаючи тим самим своє місце у розв'язанні поставленої наукової проблеми. Відповідно, назва і зміст першого розділу повинні відтворювати стан розробки досліджуваної проблеми у сучасній психології.

За правилом, у першому підрозділі першого розділу роботи автор аналізує поставлену проблему ближче до об'єкта дослідження, а в другому – до предмета, що й має бути відтворено у назвах відповідних підрозділів. При підготовці та написанні першого розділу необхідно враховувати, що загальний обсяг теоретичного аналізу та огляду літератури не повинен перевищувати 30-35% від загального обсягу роботи.

У другому розділі (обсяг – у межах 35–40 % від загального обсягу роботи) автором обґрунтовується вибір напрямку і стратегії дослідження, наводяться методи вирішення встановлених завдань та їх порівняльні оцінки, розробляється загальна методика проведення дослідження. Зазвичай, у першому підрозділі другого розділу автор обґрунтовує доцільність обраної експериментальної стратегії та її відповідність зробленим у першому розділі роботи теоретичним викладкам (при цьому можна посилатись на дослідження інших авторів). А в другому – надає опис конкретних методик емпіричного дослідження та процедуру його проведення.

Якщо методики стандартизовані та поширені, то можна обмежитися посиланням на автора методики і джерело, звідки вона взята. Але якщо автором розроблено свою методику: опитувальник чи план бесіди, то доцільно навести її повністю.

Слід також описувати процедуру дослідження: коли і за яких умов воно проводилося (чи це був початок навчального року, чи кінець, на першому уроці, чи на останньому, міська школа, чи сільська, тобто, всі дані, які могли вплинути на результати дослідження).

Проводячи психологічні експерименти, необхідно пам'ятати про культуру дослідження та етичні вимоги до його проведення:

• Експерименти, що проводяться з дослідницькою метою, не повинні шкодити взаєминам і психологічному комфорту студентів та викладачів.

• Необхідно дотримуватися принципу конфіденційності інформації про окремі характеристики досліджуваних. Імена та прізвища досліджуваних, які наводяться у роботі, обов'язково шифруються.

• За умови користування стандартними процедурами дослідження, доцільно виготовити і роздати респондентам індивідуальні бланки для відповідей. Якщо процедура дослідження не стандартизована, то доцільно підготувати деякі необхідні матеріали, як то однотипні аркуші паперу, що заощаджує час проведення дослідження і обробки його результатів.

• Всі продукти діяльності, які були одержані в ході дослідження, мають бути наведені у роботі (бланки з відповідями можна зібрати у конверт і вмістити в додатки; дані спостережень доцільно систематизувати в таблицях).

У третьому розділі (обсяг – у межах 25–30 % від загального обсягу роботи) з вичерпною повнотою викладається аналіз результатів проведеного автором дослідження із висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Зокрема, описуються проведені автором експерименти і спостереження, наводяться одер­жані емпіричні результати, дається всебічний аналіз зібраного фактичного матеріалу із залученням методів статистики, здійснюється інтерпретація та узагальнення. Саме в третьому розділі автор має реалізувати завдання дослідження і довести положення, які виносяться на захист.

Неупереджено і критично автор здійснює об'єктивну оцінку повноти вирішення поставлених експериментальних завдань, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, показників, параметрів тощо), їх порівняння з аналогічними результатами інших вітчизняних і зарубіжних дослідників. Крім того, залежно від специфіки отриманих результатів, автор наводить обґрунтування доцільності або, навпаки, недоцільності подальших досліджень у здійсненому напрямку.

Виклад матеріалу в межах кожного з розділів роботи підпорядковують одній, провідній ідеї, чітко визначеній автором.

В кінці кожного розділу формулюють короткі висновки-резюме (обсягом 0,5-1 сторінка) зі стислим викладенням наведених у ньому наукових і практичних результатів, а також зазначенням перспективності проведення додаткових досліджень. Це дає змогу вивільнити загальні висновки (які є підсумковим узагальненням здійсненої наукової роботи та її самостійною структурною складовою) від другорядних подробиць.

У тексті можна розміщувати необхідний графічний та ілюстративний матеріал, запобігаючи при цьому перевантаженню ним основної частини роботи. Для цього доцільно переносити великі за розміром діаграми, таблиці, ілюстрації до додатків.

 

Висновки

У висновках викладаються основні підсумки проведеної роботи, висвітлюються найбільш важливі результати, які мають містити формулювання розв'язаної автором проблеми, її значення для науки і практики. Також обов'язково зазначається про те, чи виконані завдання дослідження, чи підтвердилася висунута гіпотеза. Обсяг висновків становить 2-3 сторінки.

Як правило, висновки складаються з 5-6 пунктів, в яких коротко й послідовно оцінюють стан досліджуваного питання, розкривають методи вирішення поставленої в роботі наукової проблеми, шляхи і засоби досягнення встановлених завдань, наголошують на кількісних та якісних показниках здобутих результатів, здійснюють їх порівняння із результатами інших дослідників, викладають рекомендації щодо їх використання.

Формулюючи загальні висновки, найбільш детально слід зупинитися на викладі результатів, які були отримані в експериментальній частині роботи (другому-третьому розділі).

По можливості, у висновки доцільно включити методичні рекомендації. Наприкінці узагальнення результатів проведеної роботи зазначається про можливість їх впровадження у практику та окреслюється перспектива подальшої роботи над темою.

Найважливіша вимога до висновків – максимальна стислість і докладність викладу, в якому не слід повто­рювати зміст вступу, основної частини і висновки, зроблені до кожного розділу.

Список використаних джерел

При написанні науково-дослідницької роботи є необхідним та обов'язковим посилання на авторів і джерела, з яких запозичено матеріали або окремі результати. У разі використання запозиченого матеріалу без посилання на автора та джерело робота вважається плагіатом і не допускається до захисту.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних літературних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін., що дозволяє уникнути багаторазових повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Список використаних джерел рекомендується розміщувати одним із таких способів:

- в алфавітному порядку;

- у порядку появи посилань у тексті;

- у хронологічному порядку (за датою видання джерела).

Обсяг використаної літератури бакалаврської роботи має складати 30-35 наукових джерел.

 

Додатки

За необхідності, робота може мати один чи кілька додатків, які розміщуються на останніх її сторінках, нумеруються як продовження роботи, проте, не зараховуються до її обсягу.

До додатків доцільно включати допоміжний матеріал, важливий для повноти й цілісності сприйняття роботи:

- використані в роботі тести і методики;

- проміжні математичні доведення і статистичні розрахунки;

- таблиці та ілюстрації допоміжного характеру;

- протоколи і акти випробувань, довідки про впровадження;

- програми і методики, розроблені в процесі роботи.

При необхідності ілюстрування того чи іншого положення у тексті роботи варто робити посилання на додатки.

Приклад. Результати співставлення отриманих емпіричних показників подано в таблиці А.1 (див. дод. А).

1.3. Підготовка і порядок захисту кваліфікаційної роботи бакалавра

 

Виконану у чорновому варіанті роботу студент віддає на перегляд науковому керівникові не пізніше, як за три тижні до початку дер­жавних екзаменів. Цей час є мінімально необхідним для підготовки наукової роботи до захисту.

У термін не більше як десять днів після одержання від студента роботи науковий керівник її продивляється та, у разі згоди, підписує на неї письмовий відзив (див. дод. Е) – для подання завідуючому кафедрою ра­зом із готовою роботою.

За своєю сутністю, відзив є стислою формою письмової оцінки виконаної науково-дослідницької роботи. Особливість відзиву наукового керівника полягає у підтвердженні готовності виконаної роботи до захисту, зосередженні уваги на її ключових, найважливіших моментах. Обсяг відзиву становить 1–3 сторінки.

Відзив наукового керівника має містити характеристику ступеня виконання студентом усіх окремо розглянутих розділів роботи, інформацію про її позитивні сторони і недоліки, ступінь самостійності автора в роботі над темою, обґрунтованість і цінність одержаних результатів, а також висновок про допуск до захисту підготовленої студентом роботи.

На підставі врахування зроб­лених керівником зауважень автор вносить у роботу необхідні зміни і доповнення, після чого приступає до її остаточного оформлення.

У визначений кафедрою термін студент проходить процедуру нормоконтролю з метою встановлення відповідності оформлення виконаної роботи існуючим науковим стандартам і вимогам.

Остаточно виправлений та вивірений варіант роботи разом із відзивом наукового керівника подається на кафедру не пізніше, ніж за два тижні до захисту – із особистими підписами автора, наукового керівника і нормоконтролера, що проставляються на титульній сторінці роботи.

На підставі цих матеріалів завідуючий кафедрою приймає рішення про допуск студента до захисту, зробивши при цьому відповідний запис на титульному листі роботи.

У випадку, коли завідувач кафедрою не вважає можливим допустити студента до захисту роботи, це питання розглядається на засіданні кафедри за участю наукового керівника. Протокол засідання кафедри передається через дека­на факультету на затвердження ректорові вищого навчального закладу.

У разі допущення студента до захисту, робота подається до Державної екзаменаційної комісії у вигляді спеціально підготовленого рукопису в твердому переплетенні (2 екземпляри: один – комісії, другий – студентові).

Разом із екземпляром переплетеної роботи і відзивом наукового керівника до Державної екзаменаційної комісії подається завчасно підготовлена наукова рецензія (див. дод. Ж) в одному примірнику. Склад рецензентів затверджується деканом факультету за поданням завідуючого кафедрою, на якій виконувалась наукова робота, з числа професорів і ви­кладачів відповідного вищого навчального закладу.

Рецензентами також можуть бути професори і викладачі інших вищих навчальних закладів (зовнішнє рецензування), які мають необхідну професійну підготовку й досвід наукового дослідження в галузі тематики рецензованих наукових робіт, але не працюють на кафедрі, де про­водилась їх підготовка.

За своєю суттю рецензія є розгорнутим і вмотивованим висновком рецензента щодо актуальності обраної автором для дослідження теми, ґрунтовності теоретичної бази, змістовності теоретичного аналізу проблеми, адекватності застосованих методів, теоретичної та практичної цінності роботи, а також її відповідності до існуючих у психології наукових вимог.

Зауваження і побажання рецензента щодо рецензованої роботи мають бути принциповими, обґрунтованими й чітко сформульованими. Результатом позитивної оцінки рецензентом роботи є її рекомендація до захисту. У разі негативної оцінки роботи в цілому рецензент повинен обґрунтувати свої висновки – коректно і тактовно. У кінці рецензії вказується прізвище, ім’я та по батькові рецензента, посада, вчений ступінь, звання. Рецензія дійсна при наявності підпису рецензента.

Враховуючи зауваження рецензента, які було висловлено в рецензії, а також письмовий відгук наукового керівника, студент приступає до підготовки до захисту.

РОЗДІЛ 2

Пояснювальна стратегія

 

Використовується при написанні бакалаврських робіт, в яких проводиться психологічний аналіз вчинків, відстежується зв’язок біографічних моментів із мотивацією поведінки, або ж висвітлюється представленість тих чи інших психологічних феноменів у певній сукупності. Наприклад, у темі роботи «Особливості професійного самовизначення студентів-психологів» закладено пояснювальну стратегію, яка передбачає глибоке дослідження чітко окреслених, достатньо вузьких областей психології.

Пояснювальна стратегія будується назасадах розуміючої психології. До неї вдавалися З.Фрейд, К.Леонгард, застосовуючи її як засіб ілюстрації. Пояснювальна стратегія дає змогу не лише ілюструвати психологічні положення, а й показувати вплив тієї чи іншої соціокультурної ситуації на внутрішній світ особистості. Одним із продуктивних прийомів дослідження в рамках пояснювальної стратегії є порівняння психології досліджуваних в залежності від різних факторів.

Стратегія зіставлення

 

Один із шляхів наукового пізнання - це зіставлення й аналіз уже відомих результатів із щойно одержаними. Зіставлення дає можливість відшукати механізми виникнення того чи іншого явища, віднайти його місце в структурі інших психічних явищ, встановити причини та умови його розвитку, намітити шляхи його формування.

Ось деякі прийоми реалізації цієї стратегії:

1. Зіставлення характеристик одного й того ж явища для різних вікових періодів. Декілька зрізів дають можливість показати розвиток того чи іншого психологічного показника, показати латентні періоди та періоди кризи.

2. Зіставлення результатів однакових за віком груп, але відмінних за іншим критерієм (заміжніх та незаміжніх жінок 30-річного віку; високостатусних і низькостатусних працівників). Якщо виявиться значимий зв'язок між показниками, які досліджуються (наприклад, навичками спілкування), і такими соціально значимими факторами, як шлюб чи соціальний статус, то це відкриє перспективи подальших прикладних досліджень. Наприклад, коли в даному випадку застосувати тренінґ спілкування, то можливо це приведе до зміцнення шлюбу або підвищення соціального статусу.

3. Зіставлення результатів, що одержані різними методами. Наприклад, можна дослідити особливості акцентуацій характеру підлітків, використовуючи опитувальники Г.Шмішека або А.Є.Личко, а також метод експертних оцінок. Зіставляючи дані, одержані за допомогою опитувальників, з даними експертів, можна зробити висновок про надійність або валідність опитувальників для даної вікової групи.

Стратегія зіставлення передбачає застосування математико-статистичних методів. У дослідженнях, що виконані в рамках цієї стратегії, часто застосовують кореляційний аналіз.

Суть кореляційного аналізу полягає в тому, щоб виявити, чи існує зв'язок між двома рядами даних. Найчастіше застосовується ранговий кореляційний аналіз за методом Спірмена Ч. та лінійна кореляція за Пірсоном К. Це найпростіші методи, які дозволяють будувати математичну модель взаємозв’язку різних психічних явищ.

Приклад 1.

В результаті дослідження у 5 класі однієї зі шкіл, ви одержали показники швидкості читання кожного учня. Вас цікавить, чи існує зв'язок між швидкістю читання і успішністю учнів. Для того, щоб встановити, чи існує цей зв’язок, обчислюється коефіцієнт кореляції. У даному випадку доцільніше використати коефіцієнт рангової кореляції Спірмена. Його рекомендують застосовувати у випадках, коли вибірка невелика.

 

 

Таблиця 2.1

 

№	Учні	Показники швидкості читання	Показники успішності	Ранг х	Ранг у	Різниця рангів d	d^2
		Х	У	Rх	Rу	d = Rх-Rу
	Андрій Б		3,5		7,5	-3,5	12,25
	Борис В		3,8
	Ганна Г		3,5		7,5	3,5	12,25
	Діана Д		4,0
	Євген Е		4,5		2,5	3,5	12,25
	Жанна Є		3,3			-2
	Іван 3		3,2
	Олена К		3,0			-2
	Тарас Л		4,5		2,5	-0,5	0,25
	Ольга М		3,9			-2
	Ірина С		5,0		І

 

Процедура обчислення:

• Дані групуються в таблиці, які в роботі слід приводити у додатках.

• Знаходиться рангове місце кожного показника ряду х (Rх) «ряду у (Rу).

• Знаходиться різниця рангів d.

• Різниця ранив d підноситься до квадрату (d²).

• Знаходиться åd² У даному випадку åd² =54.

• Обчислюється коефіцієнт рангової кореляції за формулою Спірмена Ч.

 

У даному випадку р = 0,75. Це означає, що існує тісний зв'язок між швидкістю читання і успішністю та дає підстави для висновку, що, можливо, якщо підвищити швидкість читання за допомогою спеціально розроблених вправ, то це буде сприяти підвищенню успішності в цілому. Як для освітньо-кваліфікаційної роботи, такий висновок годиться, але для справжньої наукової роботи - цей висновок - лише проміжне положення, яке потребує доведення, наприклад, за допомогою формуючого експерименту.

Коефіцієнт кореляції знаходиться в межах від -1 до +1. Чим більше коефіцієнт кореляції наближається до +1 чи -1, тим істотніший зв’язок. І навпаки, чим більше значення коефіцієнта кореляції наближається до 0, тим слабший зв'язок, або його взагалі не існує.

Слід також пам’ятати, що коли коефіцієнт кореляції має позитивне значення, то зв'язок є прямим. Наприклад, чим вища швидкість читання у дитини, тим краща успішність. Якщо коефіцієнт кореляції має від'ємний знак, то зв’язок обернений. Наприклад, чим більший вік людини, тим менший обсяг механічної пам’яті.

В роботі також необхідно показати статистичну достовірність виявленого вами зв'язку, адже він може бути і випадковим. Для цього користуються спеціальними таблицями. Приведемо одну з них у скороченому вигляді. Вона дає підтвердження достовірності отриманих даних із ймовірністю похибки 5% і 1%, що цілком достатньо для психологічних досліджень (табл. 2.2).

Приклад 2.

З метою визначення зв'язку між швидкістю читання та кількістю помилок, які допускають учні в процесі читання. Після проведення дослідження ви одержали два ряди даних. Обчислимо коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона К. для того, щоб встановити характер зв'язку між ними.

Таблиця 2.2

Таблиця 2.З

 

№	Учні	Показники швидкості читання	Кількість помилок	Ху	X^2	У^2
		Х	У
	Андрій Б
	Борис В
	Ганна Г
	Діана Д
	Євген Е
Продовження таблиці 2.З
	Жанна Є
	Іван 3
	Олена К
	Тарас Л
	Ольга М
	Ірина С
		å х=880	å у=55	å ху = 3874	å х^2 = 73898	å у^2 = 389

 

Для оцінки значимості r xу користуються таблицею критичних значень r xу. Якщо одержаний показник r xу > r табл. на одному з рівнів значимості, то він є статистичне достовірним. У нашому випадку r xу = -0,83, що більше (по модулю) за табличний показник - r табл. 0,01 = 0,74 Отже, зв'язок між показниками є значимим при (р<0,01). Зверніть увагу, що коефіцієнт є від'ємним, що дає підстави для такого висновку: існує тісний обернений зв’язок між швидкістю читання та кількістю помилок, які при цьому допускаються учнями - учні, що читають швидше допускають менше помилок, і навпаки, учні, які читають повільно, допускають більше помилок.

Таблиця 2.4

Формуюча стратегія

 

В основі цієї стратегії лежить формуючий експеримент, суть якого полягає в тому, що ті чи інші психічні якості не лише досліджуються, але й формуються в процесі цього дослідження. Справді, логічним виглядає, коли ми не просто досліджуємо пам’ять, а й розвиваємо її, не просто виявляємо акцентуації характеру, а й формуємо характер у потрібних напрямках. Такий підхід дуже складний, він потребує глибокого знання механізмів досліджуваного явища, належної методичної підготовки. Застосовуючи цю стратегію, слід ставити перед собою реальні цілі, оскільки формувати психічні явища дуже непросто. Коли формуюча стратегія застосовується щодо окремих вузьких характеристик психічного, вона цілком виправдана.

Формуюча стратегія складається з ряду етапів:

1. Побудова теоретичної моделі досліджуваного явища і планування експерименту. На цьому етапі всесторонньо досліджується явище, його зв'язок із іншими психічними процесами. Обґрунтовується, як саме зміна тих чи інших складових цього явища чи умов, в яких воно існує, може вплинути на його розвиток.

2. Констатуючий зріз. Вивчення наявних характеристик предмету дослідження за допомогою певної методики.

3. Формуючий експеримент. Зміни в навчально-виховному процесі (наприклад, в методах викладання чи застосування спеціальних методів таких, як психотренінг), які мають привести до розвитку досл