Після видачі рецензії в бакалаврську роботу не дозволяється вносити доповнення і зміни.

Захист бакалаврських дипломних робіт проводиться на відкритому засіданні ДЕК за участю не менш 2/3 складу комісії.

Для викладу змісту роботи студент готує доповідь, розраховану на 5–8 хвилин. У завчасно і ретельно підготовленій доповіді автор роботи обґрунтовує вибір теми, характеризує мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження, одержані результати і висновки, відзначає їх теоретичне і практичне значення.

Як правило, доповідь будується у тій же послідовності, у якій виконана робота. Однак основну частину виступу повинні складати конструктивні розробки, конкретні пропозиції автора. Докладніше обґрунтовуються ті пропозиції, які рекомендуються для впровадження в практику. У процесі доповіді можуть використовуватися заздалегідь написані тези та ілюстративні матеріали (таблиці, схеми, графіки), які рекомендується демонструвати впродовж захисту бакалаврської роботи у вигляді роздаткового матеріалу. Усі наочні матеріали повинні оформлюватися та розташовуватися так, щоб автор роботи міг продемонструвати їх усім присутнім у залі засідання.

Після доповіді присутні члени Державної екзаменаційної комісії задають студенту запитання, на які він дає короткі, чітко аргументовані відповіді. У обговоренні дискусійних питань мають право брати участь усі присутні на захисті. За бажанням автора роботи, йому може бути надане заключне слово.

Після закінчення публічного захисту члени ДЕК на закритому засіданні обговорюють результати захисту і більшістю голосів виносять рішення про оцінку роботи за національною шкалою, 5-бальною та за шкалою ECTS. За умови, коли голоси членів ДЕК розділилися порівну, вирішальним для прийняття остаточного рішення є голос голови ДЕК. При незадовільній оцінці бакалаврська робота не зараховується і диплом бакалавра не видається.

Бакалаврські роботи (разом із відгуком і рецензією) передаються секретареві ДЕК, який їх реєструє у спеціальному журналі навчальної частини, після чого роботи здаються до архіву університету.

РОЗДІЛ 2

СТРАТЕГІЇ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ В ПСИХОЛОГІЇ

Стратегія експериментального дослідження – це сукупність методів і прийомів отримання та інтерпретації емпіричних даних. Вибір стратегії експериментального дослідження визначається вибором площини аналізу досліджуваного психічного феномену або процесу та є спрямованим на пошук оптимального способу розв’язання експериментальних завдань. При виборі стратегії враховуються реальні умови її застосування на практиці та можливості отримання найбільш достовірних результатів. Найпоширенішими стратегіями психологічного дослідження є: пояснювальна стратегія, стратегія повторного дослідження, стратегія зіставлення, формувальна та біографічна стратегії. При виконанні бакалаврської роботи обирається одна з них.

Пояснювальна стратегія

 

Використовується при написанні бакалаврських робіт, в яких проводиться психологічний аналіз вчинків, відстежується зв’язок біографічних моментів із мотивацією поведінки, або ж висвітлюється представленість тих чи інших психологічних феноменів у певній сукупності. Наприклад, у темі роботи «Особливості професійного самовизначення студентів-психологів» закладено пояснювальну стратегію, яка передбачає глибоке дослідження чітко окреслених, достатньо вузьких областей психології.

Пояснювальна стратегія будується назасадах розуміючої психології. До неї вдавалися З.Фрейд, К.Леонгард, застосовуючи її як засіб ілюстрації. Пояснювальна стратегія дає змогу не лише ілюструвати психологічні положення, а й показувати вплив тієї чи іншої соціокультурної ситуації на внутрішній світ особистості. Одним із продуктивних прийомів дослідження в рамках пояснювальної стратегії є порівняння психології досліджуваних в залежності від різних факторів.

Стратегія повторного дослідження

Стратегія повторного дослідження – одна з найбільш ефективних для виконання науково-дослідницьких робіт. Адже, головне тут - навчитися основам наукової роботи, а науковий результат стоїть на другому місці.

Реалізація стратегії повторного дослідження має три етапи:

1. Всебічно вивчаються попередні дослідження з обраної проблеми, що були зроблені іншими авторами.

2. Планується і проводиться експеримент, де з максимальною точністю відтворюються умови і методичне забезпечення, які використовувалися іншими дослідниками.

3. Аналізуються і пояснюються розбіжності в одержаних результатах.

Розбіжності в результатах можуть пояснюватися різними причинами, найважливіша з яких - це зміна соціокультурної ситуації, в якій проводився експеримент. Так, наприклад, слід чекати відмінностей у цінностях та ідеалах сучасних старшокласників і старшокласників 70-80-х років. Але можуть бути й інші причини, зокрема, «чистота експерименту».

Для порівняння результатів дослідження застосовується, в основному, якісний аналіз, але, в окремих випадках, доцільно застосовувати і методи математичної статистики.

Стратегія зіставлення

 

Один із шляхів наукового пізнання - це зіставлення й аналіз уже відомих результатів із щойно одержаними. Зіставлення дає можливість відшукати механізми виникнення того чи іншого явища, віднайти його місце в структурі інших психічних явищ, встановити причини та умови його розвитку, намітити шляхи його формування.

Ось деякі прийоми реалізації цієї стратегії:

1. Зіставлення характеристик одного й того ж явища для різних вікових періодів. Декілька зрізів дають можливість показати розвиток того чи іншого психологічного показника, показати латентні періоди та періоди кризи.

2. Зіставлення результатів однакових за віком груп, але відмінних за іншим критерієм (заміжніх та незаміжніх жінок 30-річного віку; високостатусних і низькостатусних працівників). Якщо виявиться значимий зв'язок між показниками, які досліджуються (наприклад, навичками спілкування), і такими соціально значимими факторами, як шлюб чи соціальний статус, то це відкриє перспективи подальших прикладних досліджень. Наприклад, коли в даному випадку застосувати тренінґ спілкування, то можливо це приведе до зміцнення шлюбу або підвищення соціального статусу.

3. Зіставлення результатів, що одержані різними методами. Наприклад, можна дослідити особливості акцентуацій характеру підлітків, використовуючи опитувальники Г.Шмішека або А.Є.Личко, а також метод експертних оцінок. Зіставляючи дані, одержані за допомогою опитувальників, з даними експертів, можна зробити висновок про надійність або валідність опитувальників для даної вікової групи.

Стратегія зіставлення передбачає застосування математико-статистичних методів. У дослідженнях, що виконані в рамках цієї стратегії, часто застосовують кореляційний аналіз.

Суть кореляційного аналізу полягає в тому, щоб виявити, чи існує зв'язок між двома рядами даних. Найчастіше застосовується ранговий кореляційний аналіз за методом Спірмена Ч. та лінійна кореляція за Пірсоном К. Це найпростіші методи, які дозволяють будувати математичну модель взаємозв’язку різних психічних явищ.

Приклад 1.

В результаті дослідження у 5 класі однієї зі шкіл, ви одержали показники швидкості читання кожного учня. Вас цікавить, чи існує зв'язок між швидкістю читання і успішністю учнів. Для того, щоб встановити, чи існує цей зв’язок, обчислюється коефіцієнт кореляції. У даному випадку доцільніше використати коефіцієнт рангової кореляції Спірмена. Його рекомендують застосовувати у випадках, коли вибірка невелика.

 

 

Таблиця 2.1

 

№	Учні	Показники швидкості читання	Показники успішності	Ранг х	Ранг у	Різниця рангів d	d^2
		Х	У	Rх	Rу	d = Rх-Rу
	Андрій Б		3,5		7,5	-3,5	12,25
	Борис В		3,8
	Ганна Г		3,5		7,5	3,5	12,25
	Діана Д		4,0
	Євген Е		4,5		2,5	3,5	12,25
	Жанна Є		3,3			-2
	Іван 3		3,2
	Олена К		3,0			-2
	Тарас Л		4,5		2,5	-0,5	0,25
	Ольга М		3,9			-2
	Ірина С		5,0		І

 

Процедура обчислення:

• Дані групуються в таблиці, які в роботі слід приводити у додатках.

• Знаходиться рангове місце кожного показника ряду х (Rх) «ряду у (Rу).

• Знаходиться різниця рангів d.

• Різниця ранив d підноситься до квадрату (d²).

• Знаходиться åd² У даному випадку åd² =54.

• Обчислюється коефіцієнт рангової кореляції за формулою Спірмена Ч.

 

У даному випадку р = 0,75. Це означає, що існує тісний зв'язок між швидкістю читання і успішністю та дає підстави для висновку, що, можливо, якщо підвищити швидкість читання за допомогою спеціально розроблених вправ, то це буде сприяти підвищенню успішності в цілому. Як для освітньо-кваліфікаційної роботи, такий висновок годиться, але для справжньої наукової роботи - цей висновок - лише проміжне положення, яке потребує доведення, наприклад, за допомогою формуючого експерименту.

Коефіцієнт кореляції знаходиться в межах від -1 до +1. Чим більше коефіцієнт кореляції наближається до +1 чи -1, тим істотніший зв’язок. І навпаки, чим більше значення коефіцієнта кореляції наближається до 0, тим слабший зв'язок, або його взагалі не існує.

Слід також пам’ятати, що коли коефіцієнт кореляції має позитивне значення, то зв'язок є прямим. Наприклад, чим вища швидкість читання у дитини, тим краща успішність. Якщо коефіцієнт кореляції має від'ємний знак, то зв’язок обернений. Наприклад, чим більший вік людини, тим менший обсяг механічної пам’яті.

В роботі також необхідно показати статистичну достовірність виявленого вами зв'язку, адже він може бути і випадковим. Для цього користуються спеціальними таблицями. Приведемо одну з них у скороченому вигляді. Вона дає підтвердження достовірності отриманих даних із ймовірністю похибки 5% і 1%, що цілком достатньо для психологічних досліджень (табл. 2.2).

Приклад 2.

З метою визначення зв'язку між швидкістю читання та кількістю помилок, які допускають учні в процесі читання. Після проведення дослідження ви одержали два ряди даних. Обчислимо коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона К. для того, щоб встановити характер зв'язку між ними.

Таблиця 2.2