Екскурсія як метод навчання і форма організації занять.

І. Поняття екскурсії.

Екскурсія як метод навчання і форма організації занять.

Екскурсія являє собою цілеспрямований, наочний процес пізнання оточуючого, середовища. Цей процес будується з використанням заздалегідь відібраних об'єктів, які знаходяться в природних умовах, і відбувається під керівництвом кваліфікованого спеціаліста-екскурсовода у відповідності до заздалегідь визначеної тематики. В контексті сервісного забезпечення турпродукту екскурсія покликана задовольнити духовні, естетичні, інформаційні потреби людини, реалізовуючи пізнавальну функцію туризму: розширення кругозору, організації культурного дозвілля, відпочинку, спілкування

Основна мета екскурсій – сприяння всебічному розвитку особистості, виховання любові до рідного краю, збагачення знань про свій рідний край, країну, її історичне минуле, цікавих людей, культурні та історичні надбання наших предків.

Екскурсії покликані сприяти формуванню патріотизму, любові до рідного краю, бажанні оберігати та примножувати культурні, національні та природні багатства нашої держави. Вони займають важливе місце в системі національного виховання підростаючого покоління.

Екскурсії – одна з форм не тільки навчання, але і виховання. От чому високий науковий рівень змісту екскурсії, висвітлення в ній конкретних фактів з позицій сучасної науки, визначаючи пізнавальну цінність екскурсії, підсилюють її виховний вплив.

Головне в екскурсії – її зміст. Але ефективність екскурсії залежить значною мірою від мистецтва переконливо, яскраво і дохідливо викладати матеріал. Можна добре його знати, але не вміти передати екскурсантам. От чому екскурсоводам, як би добре вони не були підготовлені по конкретній темі, варто опанувати основами екскурсійної методики, уміло використовувати різні прийоми підготовки і проведення екскурсій.

Екскурсії, як метод навчання і форма організації занять зародилися на початку XX століття. На даний час вироблена система організації екскурсій і методика їх проведення.

ІІ. ПІДГОТОВКА ЕКСКУРСІЇ

Підготовка екскурсії розглядається в двох аспектах:

1. Підготовка нової теми екскурсії.

2. Підготовка екскурсовода до проведення вже розробленої екскурсії.

Підготовка нової теми екскурсії

Розробка нових екскурсійних тем є однією з важливих ділянок роботи гуртка чи об’єднання. Вона свідчить про глибину й ефективність розвитку краєзнавства в населеному пункті, місті, районі, області, врахуванні інтересів і запитів учнівської молоді. З глибокого і всебічного вивчення цих інтересів і варто починати роботу з розробки нових тем.

Від того, наскільки глибоко вивчений матеріал і методично правильно підготовлена екскурсія, залежить її виховне і пізнавальне значення.

Підготовка будь-якої екскурсії базується на матеріалах попереднього досконалого вивчення екскурсійних можливостей свого населеного пункту, міста, району, області.

Творчі групи екскурсоводів

У творчому об’єднанні чи гуртку екскурсоводів, в залежності від віку його учасників, для розробки нової екскурсійної теми рекомендується створити творчу групу екскурсоводів у складі 3 - 6 чоловік. Найбільш досвідчений і знаючий учень призначається керівником групи. Як показує практика, для успішної роботи цих творчих груп, велике значення мають правильні взаємини керівника групи та її членів, тобто, "психологічний клімат" у мікрогрупі.

Найбільше доцільно розподіляти обов'язки по складанню тексту і методичної розробки відповідно до визначених підтем. Кожен екскурсовод – член групи – підготовляє свій матеріал, що поєднується і редагується керівником групи, а пізніше – керівником гуртка чи об’єднання. Природно, що при виборі підтем приймаються до уваги інтереси і професійна підготовка майбутніх екскурсоводів.

 

Послідовність підготовки нової теми:

- визначення теми і мети екскурсії;

- збір і вивчення матеріалів по темі;

- організація консультацій (зі вчителями, музейними працівниками, бібліотекарями, працівниками архівів та ін);

- виявлення і конкретне вивчення екскурсійних об'єктів;

- складання маршруту екскурсії;

- складання тексту екскурсії;

- складання "портфеля екскурсовода";

- складання карток екскурсійних об'єктів;

- складання методичної розробки;

- презензування тексту і методичної розробки;

- проведення пробної екскурсії і її затвердження на гуртку.

Тема і мета екскурсії

Кожна екскурсія повинна мати чітко визначену тему. Виходячи з визначенні теми, формулюється мета екскурсії, яка має велике значення для розробки теми. Вона визначає ідейну спрямованість екскурсії, допомагає в доборі і висвітленні матеріалу. Визначаючи мету екскурсії, слід насамперед, показати на її роль у розвитку патріотичного виховання учнівської молоді.

Крім того, варто визначити конкретні завдання екскурсії.

Правильно визначена мета екскурсії підкреслює актуальність теми, що складає основний предмет екскурсії, її основу.

Зміст екскурсії складається з окремих взаємозалежних підтем, що підпорядковуються, основній темі і розкриваються в ході екскурсії.

Назва екскурсійної теми повинне конкретизувати її, розкривати зміст екскурсії. Разом з тим вона повинна викликати інтерес, бути яскравою, такою, що запам'ятовується, а іноді містити елемент реклами. Наприклад, екскурсії на теми: "Пам’ятка природи «Гора Високий камінь», «Історія і таємниці села Нижні Ворота», «Таємниці лінії Арпада”.

Вивчення і накопичення матеріалу

Роботу з літературою корисно починати зі складання бібліографії, що дозволить найбільш повно ознайомитися з літературними джерелами відповідно до конкретної мети і теми екскурсії.

Надзвичайно багато корисних знань по історії свого краю, чи області можна почерпнути в періодичній пресі.

У ході підготовки нової теми екскурсоводам нерідко приходиться працювати в архівах з метою уточнення фактів, пошуку нового даних, визначення пам'ятних місць і т.д.

Роботі в архіві повинне передувати вивчення літератури по темі й опублікованих джерелах. Науково-довідкові посібники до документальних матеріалів окремих архівів (путівники по архівах, списки фондів і картотечні покажчики фондів) дозволяють визначити необхідні для роботи фонди.

Порядок оформлення і роботи в архівах визначається правилами користування документальними матеріалами в державних архівів України та іншими документами, визначеними законодавством України.

Робота в архіві по пошуку і дослідженню джерела складає складне творче завдання, трудомістка і вимагає наполегливості й активності. Разом з тим вона вносить у підготовку екскурсії елемент наукового пошуку, зближаючи її з роботою дослідника, ученого. Розповідь про те, як були отримані нові дані в екскурсії, в окремих випадках може надзвичайно збагатити зміст екскурсії, підсилити її емоційне звучання.

Доцільним є ознайомлення всіх членів групи з експозиціями і фондами музеїв, виставок, відвідування архітектурних і художніх майстерень, наукових інститутів, установ, промислових підприємств.

Організація консультацій

У ході підготовки екскурсії корисно практикувати консультації фахівців, зустрічі і листування з учасниками й очевидцями подій, ветеранами Великий Вітчизняної війни, старожилами своїх населених пунктів, діячами культури і мистецтва, науки і техніки. Контакти з фахівцями варто підтримувати в процесі всієї підготовки екскурсії, деякі з них можуть виступити як рецензенти екскурсії, її методичної документації. Як, наприклад, розробка екскурсії “Історія та становлення Гірсько-Карпатської сільськогосподарської дослідної станції с. Н. Ворота”. По цій темі необхідно вивчити матеріали, які зберігаються у дослідній станції с. Бахта, Берегівського району, архіві смт. Воловець, провести зустрічі з науковими працівниками дослідної станції, які проживають в Нижніх Воротах та за його межами, використати домашні архіви жителів села. У Гірсько-Карпатській станції є наукові співробітники такі як Моспан Г. М., Моспан М. В., які все своє життя пропрацювали на цій станції і як висококваліфіковані фахівці вони можуть надати екскурсоводам кваліфіковану допомогу в розробці теми екскурсії, ознайомити їх з матеріалами наукових досліджень, представити свої архіви. Крім цього вони можуть виступити і рецензентами даної екскурсії.

Кожна галузь науки і мистецтва має свою термінологію, без знання якої неможлива підготовка екскурсії на науковій основі. Тому із самого початку варто опанувати основними термінами. У цьому фахівці також можуть зробити допомогу. Корисно скласти словничок найбільш уживаних термінів.

 

Складання тексту екскурсії

Об'їзд маршруту дає можливість завершити роботу над текстом екскурсії, який повинен максимально відображати реальну екскурсію.

Робота над текстом дозволяє екскурсоводу ретельно обміркувати матеріал для розповіді, відібрати найголовніше, намітити логічний хід викладу матеріалу, більш точно узагальнити його, сформулювати висновки і логічні переходи від однієї підтеми чи об'єкта до інших.

Природно, що текст, створений творчою групою, буде відрізнятися від змісту екскурсії будь-якого екскурсовода. Тому необхідно, щоб кожен екскурсовод, що готується до даної теми, писав свій індивідуальний текст, закріплюючи в ньому своє розкриття теми, творчі знахідки.

Звичайний обсяг тексту для автобусної екскурсії, розрахованої на 3 години – 40 - 50 сторінок і 25 - 30 сторінок – для пішохідної.

Перед викладом тексту екскурсії оформляється титульний лист, у якому вказується назва освітнього закладу, назва гуртка чи об’єднання, найменування теми, прізвищ авторів і дати затвердження даної екскурсії. Якщо гурток чи об’єднання співпрацює з відділом культури та туризму райдержадміністрацій, то тоді екскурсія може затверджуватися цим відділом і слугуватиме для її проведення з іншими категоріями населення, туристами.

Текст повинний включати вступ і висновок, містити характеристику об'єктів і конкретний матеріал, що розкривається екскурсоводом.

Один з авторів є відповідальним за текст. У його обов'язки входить систематичне внесення доповнень і змін у текст.

Одночасно зі складанням тексту екскурсії автори готують коротку анотацію.

Побудова екскурсії

Текст, як і методична розробка, повинний відбивати зміст екскурсії. Її сприйняття як єдиного цілого досягається логікою побудови. В основі екскурсії повинен лежати логічний план, що відповідає загальній композиції екскурсії.

Кожна екскурсія складається з трьох головних частин: вступу, основної частини і висновку.

Вступ

Вступ і висновок відрізняються від основної частини тим, що вони, як правило, не зв'язані з екскурсійним об'єктом. Це зближає вступ з початком лекції, завдання якого – встановити контакт з аудиторією, залучити її увагу до теми.

Однак вступ в екскурсії має свою специфіку. Спочатку екскурсовод повідомляє своє прізвище, ім'я, по батькові, називає гурток чи об’єднання, школу (інший освітній заклад, у якому працює дане об’єднання чи гурток). Потім він повідомляє тему екскурсії, маршрут, час і місце її закінчення.

У вступі екскурсовод розкриває зміст тему екскурсії і висвітлює головні проблеми, що конкретизуються в ході екскурсії на показі об'єктів.

Вступ повинний бути яскравим і лаконічним за формою й актуальним за змістом.

Екскурсовод повинний прагнути до того, щоб відразу привернути увагу екскурсантів. Варто пам'ятати, що початок екскурсії – відповідальний момент, адже на початку екскурсії в екскурсантів складається перше враження про екскурсовода.

Основна частина

Основна частина – власне екскурсія – будується на сполученні показу з розповіддю. Її зміст складається з окремих підтем, що розкриваються на об'єктах і об'єднані головною темою. Ця тема обумовлює спрямованість екскурсії, співвідношення частин, обсяг і "поворот" конкретного матеріалу, пов'язаного з об'єктами, і сам принцип викладу.

Тільки керуючись цією темою, перевіряючи нею всі елементи, можна домогтися логічної композиції екскурсії, у чому особливо яскраво виявляється майстерність проведення екскурсії.

У ході проведення екскурсії застосовуються різноманітні методичні прийоми. Висвітлення кожної екскурсійної підтеми в екскурсії доцільно завершувати узагальненням матеріалу – висновком. Наприклад, розповідь про наукові розробки та досягнення результатів у вирощуванні різних сортів картоплі, виведеними науковцями Гірсько-карпатської дослідної станції, завершується висновком про значення вирощування даних сортів картоплі в гірських районах та значення цих досягнень для розвитку сільського господарства всієї країни.

Висновок

У висновку екскурсовод підводить підсумки екскурсії, робить загальні висновки по темі і відповідає на питання екскурсантів. Висновок закріплює зміст і значення побаченого і почутого екскурсантами на екскурсії, ще раз пояснює тему. У висновку екскурсовод може рекомендувати екскурсантам взяти участь в інших екскурсіях, що проводить їхнє об’єднання чи гурток.

 

ІІІ. ПРОВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЇ

ПОКАЗ ЕКСКУРСІЙНИХ ОБ'ЄКТІВ

Засоби показу об'єкта

Показ об'єктів в екскурсії повинен бути конкретним. Екскурсанти орієнтуються екскурсоводом на об'єкт за допомогою словесного опису і жесту.

В описі-характеристиці об'єкта – вказуються його розміри, форма, колір, особливості розташування, сусідні предмети, орієнтири і т.д..

Жести повинні бути насамперед виразні і скупі. Показ починається, звичайно, з жесту екскурсовода, спрямованого на об'єкт, показує його розташування, підкреслює особливості об'єкта, його динамічність.

Успіх у жестикуляції вимагає дотримання ряду правил. Жести повинні відповідати змісту, темпу розповіді і руху (при показі з автобуса чи іншого виду транспорту). Варто пам'ятати, що жест не повинен відставати від підкріплюваного ним слова. Безупинні жести відволікають екскурсантів, не дають їм зосередитися.

Показ наочного приладдя

Особливим прийомом показу є використання наочного приладдя, тобто предметів і зображень, що доповнюють зоровий ряд екскурсійних об'єктів і ілюструють матеріал, що викладається.

На відміну від основного екскурсійного об'єкта, на якому, звичайно, розвивається визначена екскурсійна тема, наочне приладдя відіграє допоміжну роль, ілюструючи ту чи іншу конкретну думку.

Наочні приладдя класифікуються за двома групами: натуральні й образотворчі, останні, у свою чергу, підрозділяються по способах зображення на образні і схематично-умовні і за видами – на площинні, об'ємні, статичні і динамічні.

Велике місце наочні приладдя займають у тих екскурсіях, де широко застосовується метод відтворення епохи, події, історичної обстановки і т.д., тобто в екскурсіях на історичні, літературні, театральні, музичні теми.

Застосовуються наочні приладдя й у міських екскурсіях з показом творів мистецтва. Так, у них корисно демонструвати фотографії чи портрети автора доробків, репродукції картин, плани, креслення будинків, ескізи, проекти, фотографії будинків, яких більше не існує.

Як наочні посібники використовуються також фотокопії документів, плани, карти, схеми, чи фотографії, інші зображення подій, їхніх учасників, книжкові ілюстрації і т.д. Як показує практика, застосування наочного приладдя збагачує екскурсію, привертає увагу екскурсантів, підсилює їхній інтерес до змісту і підвищує ефективність сприйняття матеріалу, що викладається.

Демонструючи наочні приладдя, екскурсовод, звичайно, коментує їх. Приготоване по темі наочне приладдя не потрібно показувати раніш, ніж це випливає по ходу викладу.

РОЗПОВІДЬ ЕКСКУРСОВОДА

Показ в екскурсії невіддільний від розповіді екскурсовода. Їхнє сполучення може бути різним. За допомогою розповіді екскурсовод акцентує увагу екскурсантів на об'єкті, про який він говорить, а основні знання про зовнішній вигляд об'єкта, його будівлі, а часом і про процеси, що відбуваються, екскурсанти одержують у результаті власних спостережень.

Цей ефективний виховний прийом розвиває спостережливість в екскурсантів, активізує їх, але він вимагає порівняно великих витрат часу й однорідного складу учасників екскурсії (школярі одного віку).

При іншій формі сполучення розповіді і показу дані про об'єкти екскурсанти одержують зі словесних повідомлень екскурсовода, а показ служить для їхньої конкретизації чи підтвердження. Цей прийом найчастіше застосовується в екскурсіях.

Розповідь може будуватися на основі як індуктивного (від часткового до загального), так і дедуктивного (від загального до часткового) принципів.

Висвітлення підтеми можна починати з викладу загальнотеоретичних питань, використовуючи час переїзду від одного об'єкта до іншого. У такому випадку показ об'єкта служить ілюстрацією уже відомого екскурсантам положення.

Однак значно ефективніше прийти до загальних положень на прикладі аналізу екскурсійного об'єкта. Розповідь екскурсовода, так само як і показ, будується на дидактичних принципах, систематичності і послідовності викладу знань, переходу від відомого до невідомого.

Форми розповіді в екскурсії можуть бути різними, однак в основі кожної з них повинні лежати взаємозв'язок, взаємопроникнення розповіді і показу. Розповідь не повинна бути самодостатньою. В екскурсії найчастіше вживаються такі прийоми розповіді, як довідка, опис чи характеристика об'єкта, пояснення, коментування.

Екскурсійна довідка – стиснутий виклад основного фактичного матеріалу про об'єкт. Наприклад, «На околиці селища Воловець у 1872 році розпочато будівництво залізниці Мукачево – Львів. Всі інженерні роботи проводили італійські інженери. Вони також будували для робітників житлові бараки. У 1877 році під час пожежі бараки згоріли».

Особливо широко застосовуються довідки в багатопланових (оглядових) екскурсіях. Довідка повинна фіксувати головне і бути лаконічною. У багатоплановій (оглядовій) екскурсії не слід повідомляти екскурсантам багато цифр, імен, дат. Вибравши з них найбільш істотні, бажано пов'язати їх з матеріалом, що добре відомий слухачам.

При значному числі архітектурних споруд, включених у маршрут екскурсії, точну дату спорудження будинків краще замінити вказівкою на століття чи десятиліття. Розміри будинків варто давати лише при характеристиці унікальних споруд, заміняючи їх порівняльними даними (наприклад, у два рази вище навколишніх будинків і т.д.).

Прийом пояснення

Пояснення – прийом висвітлення внутрішніх зв'язків об'єкта, виявлення причин якого-небудь факту, явища. Найчастіше прийом пояснення застосовується в архітектурно-містобудівних, мистецтвознавчих, природознавчих екскурсіях. Важливе місце цей прийом займає в системі методичних прийомів, що використовуються в екскурсіях зі школярами.

Рух в екскурсії

Поряд з показом і розповіддю специфіку екскурсії складає рух. При цьому мається на увазі не просте переміщення екскурсантів від одного об'єкта до іншого, а роль руху як особливого методичного прийому у процесі екскурсії. З його допомогою пізнається екскурсійний об'єкт і закріплюються знання.

Так, наприклад, обхід будинку, підйом на гору чи штучне спорудження не тільки дозволяють більш правильно представити їхній розмір, висоту і т.д., але й емоційно збагачують і зміцнюють ці уявлення.

Швидкість руху впливає на характер і точність сприйняття екскурсантами навколишнього простору. Швидке переміщення за допомогою транспорту по визначених маршрутах дозволяє створити єдине враження від далеко розташованих ділянок міської забудови, підсумовуючи і зіставляючи роз'єднані частини міста. Тим самим представлення про одне й теж місто в екскурсантів, що приймали участь, наприклад, в автобусній і пішохідній екскурсіях, будуть різні і можуть доповнювати один одного. Крім того, пересування екскурсантів означає зміну вражень, вносить елемент відпочинку в процес пізнання, а в ході пішохідної екскурсії складає приємне фізичне навантаження, що нерідко має цілющі властивості (природознавчі екскурсії по заповідниках, берегах рік, озер, сходження в гори і т.д.).

Прийом реконструкції

До числа розповсюджених прийомів проведення екскурсії відноситься так званий прийом реконструкції. Він полягає у відтворенні події чи історичної епохи шляхом образної розповіді. Але тут потрібно підходити дуже обережно і обов’язково радитися з фахівцями.

Прийом локалізації подій

Цей прийом визначає прив'язку події до визначеного місця і є одним з основних методичних прийомів, що найбільше повно відбиває сутність екскурсії.

Він полягає у встановленні зв'язку між відомими екскурсанту подіями і фактами і визначеною місцевістю, конкретним об'єктом.

Ефективність прийому локалізації залежить від масштабу й історичного значення подій, а також від рівня знань, культурного кругозору екскурсантів. Він може бути застосований тільки за умови знайомства екскурсантів з фактами, про які розповідає екскурсовод.

Прийом локалізації подій має особливо сильний емоційний вплив, що одержав відображення в спеціальному екскурсійному терміну "влада місця".

Дієвість цього прийому підсилює ефект несподіванки, раптовість появи.

Прийом порівняння

Прийом порівняння полягає в зіставленні різних ознак того самого об'єкта чи різних об'єктів між собою. Порівняння можна проводити як за подібністю, так і за контрастом.

Цей прийом широко використовується для того, щоб підкреслити величину об'єкта, його висоту, його значення і т.д.

Порівняння – універсальний засіб пізнання і він справді виконує ці функції.

Цитування в екскурсії

Цитування, тобто відтворення уривків з літературних творів, спогадів, документів і інших джерел, широко застосовується в екскурсіях.

Цитата загострює інтерес слухачів, допомагає довести яке-небудь положення, додає велику авторитетність висловленню екскурсовода, дозволяє повніше представити колорит епохи. Цитування допомагає краще використовувати в екскурсії накопичений людством багатий арсенал фактів і думок.

При цитуванні екскурсовод зобов'язаний стежити за тим, щоб цитата ілюструвала чи супроводжувала його думки, акцентувала увагу екскурсантів на потрібному підтексті. Цитата повинна бути короткою і збуджувати інтерес екскурсантів до теми.

Не слід зловживати цитатами в екскурсії. Цитати доцільно виписати на картки для зручності користування ними під час екскурсії. Текст цитат краще вивчити напам'ять.

Особливі методичні прийоми

У ході екскурсії застосовуються особливі методичні прийоми, багато з яких мають значну силу емоційного впливу.

В екскурсіях передбачаються зустрічі екскурсантів з учасниками історичних подій, ветеранами Великої Вітчизняної війни, ученими, діячами культури та ін. Ці зустрічі повинні бути підготовленими, визначене примірне коло питань, погоджені час, місце і тривалість бесіди.

Бесіда повинна бути органічно пов’язана з темою екскурсії. Іноді учасники подій виступають у ролі екскурсовода.

Деякі особливі прийоми засновані на застосуванні технічних засобів. Це музичні паузи, прослуховування магнітофонних записів виступів учасників подій.

До числа особливих прийомів відноситься прийом дослідження, під яким умовно розрізняються певні дії, що наочно підтверджують розповідь екскурсовода (наприклад, визначення глибини висохлого колодязя за допомогою падіння камінчика, визначення твердості мінералу за допомогою нанесення їм подряпин на склі і т.д.).

Прийом дослідження припускає активну діяльність екскурсантів і найбільше часто застосовується в природознавчих екскурсіях зі школярами.

Вимоги до екскурсовода.

Культура мови екскурсовода

Володіння екскурсоводом мистецтвом слова – важлива умова успішного проведення екскурсії. Тому юним екскурсоводам необхідно багато вчитися, оволодівати майстерністю оратора.

Мова повинна бути граматично правильною, точною, виразною, оригінальною, скупою.

Почуття впевненості, яке необхідне екскурсоводу для успіху екскурсії, може бути повним тільки тоді, коли його мова побудована граматично правильно. Без цього він не може говорити вільно, не може правильно реагувати на поведінку екскурсантів.

Точність викладу особливо важлива при характеристиці об'єкта і багато в чому визначає вплив екскурсовода на аудиторію. В екскурсії особливо неприпустима абстрагованість, вживання стереотипів, загальних слів, зміст яких давно стерся.

Виразність і оригінальність мови підсилює застосування різних прийомів мови, іносказань (алегорій), перифраз, гіпербол, метафор, інверсій слів.

Добре діє просте наочне порівняння, проведення паралелі, уживання яскравих епітетів.

Підвищує виразність мови своєчасне вживання афоризмів, прислів'їв, приказок. Ощадливість мови вимагає усунення зайвих слів, загальних фраз, що розхолоджують, ведуть до втрати уваги слухачів. Стислість додає мові силу.

Мова екскурсовода має відмінності від звичайної ораторської мови, тому що склад екскурсійної аудиторії обмежений, як правило, 25 - 30 екскурсантами. Це вимагає відноситися до патетики з обережністю, ставить завдання зробити мову більш інтимною, наблизити її до екскурсантів.

Крім того, екскурсовод часто говорить в умовах шуму. Тому, щоб не зірвати голос, не слід намагатися перекричати сильний шум, а виждати момент, коли він ослабне.

В екскурсіях варто вживати просту розмовну мову, ретельно відбирати наукові терміни й іноземні слова, пам’ятаючи приказку "Краще спіткнутися ногою, ніж словом".

Екскурсоводу, зброєю якого є слово, варто завжди керуватися мудрою радою Льва Толстого: "Говори про те, що для тебе є зрозумілим. Інакше мовчи".

Техніка мови екскурсовода

Як для актора, у роботі екскурсовода має велике значення техніка мови: звучність, тембр, висота голосу, вимова, міміка.

Звучність дозволяє донести мову до всіх екскурсантів. Вона спирається на правильний подих, глибоке, часте і контрольоване дихання.

На один глибокий вдих можна вимовити лише частину фрази. Для виразної мови потрібний частий подих. Не можна вдихати тільки наприкінці фраз, робити це потрібно у відповідності зі змістом того, що вимовляється. Для цього необхідний контроль подиху під час усієї мови.

Тембр. Голос кожної людини має визначене забарвлення - тембр. Змінити його неможливо, але можна зробити багато чого для його поліпшення. Гарний тембр вимагає довгих занять. У результаті досягається відкрите, повноцінне, ясне звучання з частими варіаціями.

Тембр відіграє важливу роль не тільки як загальне забарвлення голосу, але й у передачі думок і почуттів. Він доводить до слухачів настрій - веселе чи меланхолійне, жартівливе чи гнівне, добросерде чи роздратоване і т.д. Голос екскурсовода змушує екскурсантів сильніше реагувати на почуте.

Темп. У поняття темпу входить швидкість мови в цілому, тривалість звучання окремих слів, інтервали і тривалість пауз. Швидкість мови залежить від змісту й умов руху (коли екскурсовод веде мову по ходу руху транспорту).

Інтенсивність показу об'єктів залежить від швидкості мови, але квапливість створює враження байдужності до теми екскурсії.

Особливе значення в мові екскурсовода мають паузи. Як і лектору, пауза потрібна для забезпечення правильного подиху. Вона дає можливість зміркувати, до якої думки варто перейти далі. Пауза відтіняє найбільш істотні слова і пропозиції.

Коротка пауза перед кульмінаційним моментом показу і після нього - один зі способів підкреслення значення об'єкта.

В екскурсіях по місту паузи іноді роблять під час пересування від одного об'єкта до іншого. Коли цей переїзд триває значний час (15-20 хвилин), така пауза порушує єдність екскурсії. Тому доцільніше відновити розповідь у шляху проходження.

У далеких екскурсіях паузи можуть бути більш тривалими.

Висота звуку дозволяє відрізняти питання від ствердження, остаточне і непорушне від обговорюваного і сумнівного, переконаність від непевності, підкреслює контраст. Оскільки для мови важливі не тільки логіка, але й емоції, то модуляція голосу має першочергове значення. Смуток, жалість, ніжні людські почуття, представлення про величність завжди вимагають менш уривчастої і більш плавної зміни інтонації. Підозра, занепокоєння, погроза можуть бути виражені зниженням голосу. Не можна починати фразу голосно, з високого тону і затихати наприкінці, тому що кінцівка визначає відношення до фрази в цілому. Варто уникати монотонності, занадто низького чи високого тону.

Використана література

1. Александров Ю. Н. Підготовка екскурсії. Москва, 2005.

2. Галиченко И.М., Криворучко М.Г. Методика підготовки і проведення екскурсій по місту. У кн.: "Питання масової науково-просвітньої роботи музеїв". М., 1999.

3. Міська літературна екскурсія. Методичні рекомендації. Москва. Вид. Турист. 1993.

4. Методичні рекомендації по проведенню природознавчих екскурсій. М., "Турист", 1983.

5. Деякі поради екскурсоводам. Методика підготовки і проведення екскурсій на архітектурно-містобудівні теми. М., "Турист", 1971.

6. Родін А. Ф., Соколовский Ю. Е. Екскурсійна робота з історії. М., "Освіта", 1989.

7. Екскурсії. Організація і методика проведення. М., Профиздат, 1970.

 

Додаток № 1

Технологічна мапа екскурсії

Назва екскурсії _________________________

Тривалість (год.) _________________________

Протяжність (км.) _________________________

Автор-розробник (автор, колектив, організація) ___________________________

Тематичний напрямок екскурсії _________________________

Маршрут екскурсії (у тому числі маршрут літній, зимовий)__________________

_____________________________________________________________________

№	Ділянки (етапи) переміщення за маршрутом з місця збору екскурсантів до останнього пункту на конкретній ділянці маршруту	Місця зупинок	Об’єкт показу	Тривалість показу	Основний зміст інформації	Вказівки по організації	методичні вказівки

 

Додаток № 2

І. Поняття екскурсії.

Екскурсія як метод навчання і форма організації занять.

Екскурсія являє собою цілеспрямований, наочний процес пізнання оточуючого, середовища. Цей процес будується з використанням заздалегідь відібраних об'єктів, які знаходяться в природних умовах, і відбувається під керівництвом кваліфікованого спеціаліста-екскурсовода у відповідності до заздалегідь визначеної тематики. В контексті сервісного забезпечення турпродукту екскурсія покликана задовольнити духовні, естетичні, інформаційні потреби людини, реалізовуючи пізнавальну функцію туризму: розширення кругозору, організації культурного дозвілля, відпочинку, спілкування

Основна мета екскурсій – сприяння всебічному розвитку особистості, виховання любові до рідного краю, збагачення знань про свій рідний край, країну, її історичне минуле, цікавих людей, культурні та історичні надбання наших предків.

Екскурсії покликані сприяти формуванню патріотизму, любові до рідного краю, бажанні оберігати та примножувати культурні, національні та природні багатства нашої держави. Вони займають важливе місце в системі національного виховання підростаючого покоління.

Екскурсії – одна з форм не тільки навчання, але і виховання. От чому високий науковий рівень змісту екскурсії, висвітлення в ній конкретних фактів з позицій сучасної науки, визначаючи пізнавальну цінність екскурсії, підсилюють її виховний вплив.

Головне в екскурсії – її зміст. Але ефективність екскурсії залежить значною мірою від мистецтва переконливо, яскраво і дохідливо викладати матеріал. Можна добре його знати, але не вміти передати екскурсантам. От чому екскурсоводам, як би добре вони не були підготовлені по конкретній темі, варто опанувати основами екскурсійної методики, уміло використовувати різні прийоми підготовки і проведення екскурсій.

Екскурсії, як метод навчання і форма організації занять зародилися на початку XX століття. На даний час вироблена система організації екскурсій і методика їх проведення.