Поняття екскурсійної методики

У педагогічній науці і практиці методикою називається сукупність правил і способів викладання навчальних дисциплін, передачі знань, добутих різними науками, система прийомів навчання і виховання молоді.

В основі проведення будь-якої екскурсії лежать основні принципи педагогіки.

Взаємозв'язок навчання і виховання, послідовність і систематичність, ясність і доступність викладу матеріалу - обов'язкові і для екскурсійної методики.

Для екскурсійної методики велике значення має підготовка та навчання екскурсовода – вивчення законів і врахування вимог психології. Однак екскурсійна методика, спираючись на загальні науково-педагогічні і психологічні принципи, не є копією методики навчання в загальноосвітній школі. Вона трохи відрізняється від неї.

Екскурсійна методика має два аспекти.

У вузькому значенні – це сукупність прийомів підготовки і проведення екскурсій. У широкому значенні – екскурсійна методика включає методологію, теорію і практику.

Таким чином, зміст і прийоми проведення екскурсій екскурсійною методикою розглядаються в нерозривному зв'язку.

Теорія екскурсійної методики ґрунтується на таких принципах педагогіки, як взаємозв'язок навчання і виховання, послідовність, систематичність, приступність і ясність викладу матеріалу. Вона базується також на законах формальної логіки, даних психології і, особливо, соціальній психології.

Практика екскурсійної методики включає застосування науково обґрунтованих прийомів і способів підготовки і проведення екскурсій, формування і функціонування системи методичної роботи і її основних ланок (методична рада, методичні секції екскурсоводів, методичні відділи, методичний кабінет), а також системи підготовки і підвищення кваліфікації кадрів екскурсоводів.

У системі позашкільної роботи – це навчання екскурсоводів в гуртках, об’єднаннях, туристсько-краєзнавчих клубах тощо.

Екскурсійна методика – науково-прикладна дисципліна – складається з загальної і приватної методик. Першу складає сукупність прийомів підготовки і проведення екскурсій, загальних для усіх без винятку тем, а також наукової і навчальної бази екскурсійної роботи.

Предметом приватних екскурсійних методик є прийоми, використовувані в процесі різних екскурсій. В основі їх лежить класифікація екскурсій насамперед по тематиці, пов'язаної з певною галуззю науки.

Розрізняють екскурсії на історичні, історико-краєзнавчі, архітектурно-містобудівні, літературні, мистецтвознавчі, природознавчі, виробничі й інші теми.

Крім того, предметом приватних екскурсійних методик можуть бути прийоми проведення екскурсій у залежності від їхньої класифікації: місцеві (музейна, міська, заміська) чи способу пересування (автобусна (або інша транспортна), пішохідна), а також за складом екскурсантів (школярі, туристи, слухачі курсів та ін.).

Для того, щоб успішно досягти пізнавальної і виховної мети екскурсії, екскурсовод повинен добре володіти різноманітними прийомами як показу об'єкта, так і розповіді про нього. Застосування цих прийомів не може бути стандартним. Адже в екскурсіях беруть участь люди різного віку, національностей, професій, з різним рівнем знань.

Маючи на увазі, що екскурсії складають одну з форм організації відпочинку учнів, потрібно докласти всіх зусиль і умінь для того, щоб вони були цікавими, захоплюючими для аудиторії.

Оволодіння екскурсійною методикою означає не тільки засвоєння наукових основ, прийомів, але і її творче застосування екскурсоводом, що не терпить шаблону, готових рішень.

Значну роль відіграють творчі здібності екскурсовода, що розкриваються в процесі підготовки і проведення екскурсії.

Загальна екскурсійна методика складається з двох основних розділів:

а) підготовка екскурсії;

б) проведення екскурсії.

Класифікація екскурсійних об'єктів

Класифікація екскурсійних об'єктів проводиться за:

- видами:

а) пам'ятки - історичні, археологічні, мистецтва, документальні;

б) об'єкти природи - ліси, гаї, річки, заповідники, заказники, національні парки, урочища, ландшафтні комплекси;

- змістом - однопланові, багатопланові;

- функціональним призначенням - основні, додаткові, супутні;

- ступенем збереженості - повністю збережені, перебудовані, реконструйовані.

Реалізацію завдань екскурсійного обслуговування, з одного боку, забезпечують властивості екскурсійних об'єктів: пізнавальна цінність, відомість (популярність), незвичайність (екзотичність), виразність, збереженість, місце розташування, типовість (специфічність для да­ної місцевості), унікальність. З іншого боку, – змістовне наповнення пояснювального тексту (тексту екскурсії) і ефективність методичних прийомів проведення екскурсій, які мають задовольняти вимогам повноти і достовірності інформації, культурно-пізнавальної значимості, досконалості і довершеності композиції і виконання, естетичного задоволення. Особливе значення має доступність та доказовість інформації, що надається, та застосування диференційного підходу до слухачів. Технологічними інструментами, які дозволяють забезпечити реалізацію відповідних потреб і вимог до екскурсійного обслуговування є:

1) логічні прийоми: аналіз, порівняння, синтез, абстрагування, узагальнення;

2) прийоми показу – попередній огляд, панорамний показ, візуальний аналіз, реконструкція, локалізація подій;

3) розповідь – екскурсійна довідка, опис, характеристика об'єкта, пояснення, репортаж, коментування, цитування, літературний монтаж.

Показ та розповідь є основою методики проведення екскурсій – сукупності прийомів, які є основою роботи екскурсовода під час надання екскурсійних послуг. Вона включає загальну і спеціальні методики. Загальна методика проведення екскурсій охоплює систему методичних прийомів показу і розповіді, незалежних від теми, складу групи та інших факторів. Спеціальна – конкретизує методичні прийоми стосовно особливостей певного екскурсійного маршруту.

Сучасні методики екскурсійного обслуговування головну роль відводять показу – спостереженню, огляду об'єкта під керівництвом екскурсовода, при якому екскурсант не тільки бачить об'єкт, але й розрізняє в ньому окремі частини, бере участь в їх аналізі.

Основою показу є три елементи: безпосереднє спостереження об'єкта, ознайомлення з експонатами «портфеля екскурсовода», зорова реконструкція для відтворення зовнішнього вигляду втраченого об'єкту, картини минулих подій, поведінки людей, про яких розповідає екскурсовод.

Показ в екскурсії – не цілеспрямований, послідовний процес ознайомлення екскурсантів з об'єктами, що розкривають тему екскурсії. Використання цього прийому під час екскурсії має бути послідовним та логічним.

Розповідь екскурсовода – невід'ємна частина екскурсії, хоча по відношенню до показу вона виконує вторинну роль. Адже надання екскурсоводом інформації про об'єкт не може підмінити самостійну, активну, аналітичну роботу екскурсантів, перетворювати екскурсію в лекцію. Під час розповіді екскурсовод має зацікавити і активізувати екскурсантів. Для цього в практиці екскурсійного обслуговування широко використовуються ілюстрації, наочні матеріали, активізуючі запитання. Особливості використання прийомів розповіді при забезпеченні екскурсійного обслуговування залежать від швидкості руху групи (ритму), підпорядкованості розповіді показу (вторинність), необхідності використання візуальних доказів.

Співвідношення показу та розповіді неоднакове в різних екскурсіях і залежить від теми екскурсії, наявності та характеру об'єктів показу, виду екскурсії та складу групи. їх дозування в часі зумовлює посилення ефективності і якості екскурсійного обслуговування. Практика доводить, що час показу – нормативний розрахунковий час, який виділяється на показ під час екскурсії, повинен займати не менше 2/3 всього екскурсійного часу і оптимально розподілятися за структурними складовими екскурсії: вступом, основною і заключною частинами.

Вступна частина екскурсії, як правило, складається з двох частин: організаційної (знайомство з аудиторією, інструктаж екскурсантів щодо правил поведінки, безпеки на маршруті тощо) та інформаційної (коротке повідомлення про тему, маршрут, його протяжність, тривалість, час і місце закінчення екскурсії). Основна частина будується на поєднанні показу конкретних екскурсійних об'єктів та розповіді про них, які підпорядковуються обраній темі. Досвід свідчить, що найбільш якісно розкрити основну тему дозволяє виділення від 5 до 12 окремих підтем. Висновки за темою екскурсії, які закріплюють її мету та інформація про інші екскурсії, які можуть поглибити дану тему. Розташування і співвідношення підтем, основних питань, вступу і заключної частини формують композицію екскурсії, основи якої визначаються в процесі проектування екскурсії.

Етапи підбору і форму­вання тексту і змісту екскурсії включають:

1) попередню роботу – підбір матеріалів, їх вивчення, відбір об'єктів, які стануть основою екскурсії;

2) розробку екскурсії: складання екскурсійного маршруту, обробку фактичного матеріалу; роботу над змістом екскурсії, її основною частиною (підтеми і основні питання кожної з них);

- підготовку контрольного тексту екскурсії;

- роботу над методикою проведення екскурсії;

- вибір найбільш ефективних методичних прийомів показу і розповіді та кращих точок, ракурсів огляду об'єктів показу;

- підготовка методичної розробки екскурсії, технологічної карти і схеми маршруту (для транспортної екскурсії), "портфеля екскурсовода".

Співвідношення цих двох стадій при розробках інноваційного екскурсійного продукту майже завжди співпадають.

Пошук оптимальних поєднань методів і прийомів екскурсійного обслуговування, визначення структури, композиції екскурсії і проектування екскурсійних послуг зумовлюються класифікацією екскурсій: за змістом, складом учасників, місцем проведення, засобом пересування, формою проведення, кількістю учасників.

До групи, класифікованої з критерієм змісту, належать дві підгрупи екскурсій – оглядові (багатопланові) та тематичні.

Оглядові екскурсії – багатотемні, тобто розкривають різні аспекти життя міста тощо. Об'єкти показу різняться за формою та змістом (пам'ятки історії та культури, будинки, природні об'єкти, місця знаменних подій тощо). В цих екскурсіях поєднується історичний та сучасний матеріал. Хронологічні рамки оглядової екскурсії – час існування міста з дня його заснування до сьогодення. Відмінність оглядової екскурсії від тематичної простежується у змісті, глибині розкриття матеріалу; накладає відбиток на вступ та висновки, логічні переходи (підпорядковані, тотожні, протилежні, співвідносні тощо). Тематична екскурсія присвячується одній темі. Тематичні екскурсії поділяються на ряд груп: історичні, істерико-революційні, воєнно-історичні, виробничі, природознавчі, мистецтвознавчі, літературні і архітектурно-містобудівні. Кожна з зазначених груп має відповідні підгрупи.

Так, за змістом історичні екскурсії поділяються на підгрупи: історико-краєзнавчі, археологічні і етнографічні. В екскурсіях на історико-революційні теми виділяють підгрупи, присвячені видатним революційним діячам, певним періодам боротьби. Воєнно-історичні екскурсії поділяються на екскурсії по пам'ятним місцям, де проходили бої; по місцям, пов'язаним з подвигами народних героїв; екскурсії до музеїв.

Виробничі екскурсії поділяються на історичні, виробничо-економічні, виробничо-технічні. Екскурсії на природознавчі теми поділяють на геологічні, географічні, гідрологічні, біологічні, ландшафтні.

В групі мистецтвознавчих екскурсій виділяють театральні, історико-музичні, екскурсії до музеїв, на виставки, по місцям життя та діяльності майстрів мистецтва.

Літературні екскурсії доцільно групувати наступним чином:

- літературпо-біографічні – по місцях, що зберігають пам'ять про життя та творчість певного письменника;

- історико-літературні – розкривають певні періоди розвитку літератури;

- літературно-краєзнавчі – присвячені вивченню природного або культурного комплексу за допомогою літературних творів;

- літературні екскурсії на природу – побудовані на літературному матеріалі, художньо описаних природних об'єктах.

Щодо екскурсій на архітектурно-містобудівну тематику існує наступна класифікація:

- екскурсії, пов'язані з показом пам'яток архітектури певного періоду;

- екскурсії, що дають уявлення про творчість одного архітектора;

- екскурсії, що знайомлять з плануванням та забудовою міст за генеральними планами.

Тематичні екскурсії певного виду рідко існують ізольовано одна від одної.

За складом учасників розрізняють екскурсії для дорослої аудиторії і для дітей; для місцевого населення та для туристів; для міського та сільського населення; для організованих груп та для поодиноких від­відувачів. За місцем проведення розрізняють екскурсії міські, позаміські, виробничі, музейні, комплексні.

Міські екскурсії передбачають показ усього міста або його частини. Вони бувають оглядовими та тематичними.

Позаміська екскурсія організовується за межі міста, при цьому рекомендується, щоб відстань до кінцевого пункту слідування не перевищувала 100 км. Такі екскурсії також поділяються на оглядові та тематичні.

Місцем проведення виробничих екскурсій є підприємство. Значні масштаби варіативності обслуговування характеризують екскурсії до музеїв: історичних, мистецтвознавчих, технічних, природничих, краєзнавчих, меморіальних тощо.

Особливо складними з точки зору змісту екскурсійного обслуговування є комплексні екскурсії, які поєднують міські та музейні екскурсії. Вони складаються з двох частин – оглядової та тематичної екскурсії під час відвідання музею, виставки. Обидві частини пов'язані однією загальною темою.

За засобом пересування екскурсії бувають пішохідними та транспортними.

Транспортні – в основному автобусні екскурсії, але бувають і тролейбусні, теплохідні, залізничні тощо.

Пішохідні екскурсії більш насичені, оскільки надають можливість глибше вивчити об'єкти, але вони охоплюють меншу територію. Протяжність таких екскурсій не перевищує 5-6 км в місті, 10-12 км за містом.

Транспортні екскурсії мають свої особливості – аналіз екскурсійних об'єктів здійснюється на зупинках з виходом із транспортного засобу, а також під час його руху.

За формою проведення розрізняють: екскурсії-масовки, екскурсії-прогулянки, бесіди, концерти, уроки, консультації тощо.

Екскурсія-масовка передбачає велику кількість учасників (10 - 30 автобусів). Крім екскурсії передбачається проведення мітингів, зокрема, на місці пам'ятних подій, зустрічей з їх учасниками.

Екскурсія-прогулянка поєднує загальноосвітні елементи та елементи відпочинку (частіше за все, це – природознавчі екскурсії) В екскурсії – бесіді перевага надається розповіді (музейні екскурсії, відвідання виставок, підприємств). Закінчується така екскурсія обговоренням її змісту.

Екскурсія-концерт проводиться в межах позаміських екскурсій, в процесі слідування до об'єкта показу.

ІІ. ПІДГОТОВКА ЕКСКУРСІЇ

Підготовка екскурсії розглядається в двох аспектах:

1. Підготовка нової теми екскурсії.

2. Підготовка екскурсовода до проведення вже розробленої екскурсії.

Підготовка нової теми екскурсії

Розробка нових екскурсійних тем є однією з важливих ділянок роботи гуртка чи об’єднання. Вона свідчить про глибину й ефективність розвитку краєзнавства в населеному пункті, місті, районі, області, врахуванні інтересів і запитів учнівської молоді. З глибокого і всебічного вивчення цих інтересів і варто починати роботу з розробки нових тем.

Від того, наскільки глибоко вивчений матеріал і методично правильно підготовлена екскурсія, залежить її виховне і пізнавальне значення.

Підготовка будь-якої екскурсії базується на матеріалах попереднього досконалого вивчення екскурсійних можливостей свого населеного пункту, міста, району, області.

Творчі групи екскурсоводів

У творчому об’єднанні чи гуртку екскурсоводів, в залежності від віку його учасників, для розробки нової екскурсійної теми рекомендується створити творчу групу екскурсоводів у складі 3 - 6 чоловік. Найбільш досвідчений і знаючий учень призначається керівником групи. Як показує практика, для успішної роботи цих творчих груп, велике значення мають правильні взаємини керівника групи та її членів, тобто, "психологічний клімат" у мікрогрупі.

Найбільше доцільно розподіляти обов'язки по складанню тексту і методичної розробки відповідно до визначених підтем. Кожен екскурсовод – член групи – підготовляє свій матеріал, що поєднується і редагується керівником групи, а пізніше – керівником гуртка чи об’єднання. Природно, що при виборі підтем приймаються до уваги інтереси і професійна підготовка майбутніх екскурсоводів.

 

Послідовність підготовки нової теми:

- визначення теми і мети екскурсії;

- збір і вивчення матеріалів по темі;

- організація консультацій (зі вчителями, музейними працівниками, бібліотекарями, працівниками архівів та ін);

- виявлення і конкретне вивчення екскурсійних об'єктів;

- складання маршруту екскурсії;

- складання тексту екскурсії;

- складання "портфеля екскурсовода";

- складання карток екскурсійних об'єктів;

- складання методичної розробки;

- презензування тексту і методичної розробки;

- проведення пробної екскурсії і її затвердження на гуртку.

Тема і мета екскурсії

Кожна екскурсія повинна мати чітко визначену тему. Виходячи з визначенні теми, формулюється мета екскурсії, яка має велике значення для розробки теми. Вона визначає ідейну спрямованість екскурсії, допомагає в доборі і висвітленні матеріалу. Визначаючи мету екскурсії, слід насамперед, показати на її роль у розвитку патріотичного виховання учнівської молоді.

Крім того, варто визначити конкретні завдання екскурсії.

Правильно визначена мета екскурсії підкреслює актуальність теми, що складає основний предмет екскурсії, її основу.

Зміст екскурсії складається з окремих взаємозалежних підтем, що підпорядковуються, основній темі і розкриваються в ході екскурсії.

Назва екскурсійної теми повинне конкретизувати її, розкривати зміст екскурсії. Разом з тим вона повинна викликати інтерес, бути яскравою, такою, що запам'ятовується, а іноді містити елемент реклами. Наприклад, екскурсії на теми: "Пам’ятка природи «Гора Високий камінь», «Історія і таємниці села Нижні Ворота», «Таємниці лінії Арпада”.