Особливості показу об'єктів по ходу руху автобуса

Важливе значення має попередня підготовка екскурсантів до огляду в тому випадку, коли об'єкти показуються по ходу руху з автобуса чи з іншого виду транспорту. Розповідь про них варто починати з випередженням, до появи об'єкта в поле зору екскурсантів. Особливо важливо точно орієнтувати екскурсантів на об'єкт, заздалегідь показати, де й у якім оточенні розташований і точно показати його.

Показ у русі не може бути детальним. Тому увагу екскурсантів варто звернути тільки на головні, найбільш істотні риси екскурсійних об'єктів. Показ повинен визначати темп руху екскурсійного транспорту. Для цього екскурсоводу потрібно встановити постійний контакт із водієм автобуса, щоб у потрібних місцях він устигав сповільнити рух. Найкраще довести до відома водія про ці ділянки шляху заздалегідь, перед початком екскурсії, коли екскурсовод повідомляє йому маршрут і об'єкти, у яких передбачені зупинки.

Показ наочного приладдя

Особливим прийомом показу є використання наочного приладдя, тобто предметів і зображень, що доповнюють зоровий ряд екскурсійних об'єктів і ілюструють матеріал, що викладається.

На відміну від основного екскурсійного об'єкта, на якому, звичайно, розвивається визначена екскурсійна тема, наочне приладдя відіграє допоміжну роль, ілюструючи ту чи іншу конкретну думку.

Наочні приладдя класифікуються за двома групами: натуральні й образотворчі, останні, у свою чергу, підрозділяються по способах зображення на образні і схематично-умовні і за видами – на площинні, об'ємні, статичні і динамічні.

Велике місце наочні приладдя займають у тих екскурсіях, де широко застосовується метод відтворення епохи, події, історичної обстановки і т.д., тобто в екскурсіях на історичні, літературні, театральні, музичні теми.

Застосовуються наочні приладдя й у міських екскурсіях з показом творів мистецтва. Так, у них корисно демонструвати фотографії чи портрети автора доробків, репродукції картин, плани, креслення будинків, ескізи, проекти, фотографії будинків, яких більше не існує.

Як наочні посібники використовуються також фотокопії документів, плани, карти, схеми, чи фотографії, інші зображення подій, їхніх учасників, книжкові ілюстрації і т.д. Як показує практика, застосування наочного приладдя збагачує екскурсію, привертає увагу екскурсантів, підсилює їхній інтерес до змісту і підвищує ефективність сприйняття матеріалу, що викладається.

Демонструючи наочні приладдя, екскурсовод, звичайно, коментує їх. Приготоване по темі наочне приладдя не потрібно показувати раніш, ніж це випливає по ходу викладу.

РОЗПОВІДЬ ЕКСКУРСОВОДА

Показ в екскурсії невіддільний від розповіді екскурсовода. Їхнє сполучення може бути різним. За допомогою розповіді екскурсовод акцентує увагу екскурсантів на об'єкті, про який він говорить, а основні знання про зовнішній вигляд об'єкта, його будівлі, а часом і про процеси, що відбуваються, екскурсанти одержують у результаті власних спостережень.

Цей ефективний виховний прийом розвиває спостережливість в екскурсантів, активізує їх, але він вимагає порівняно великих витрат часу й однорідного складу учасників екскурсії (школярі одного віку).

При іншій формі сполучення розповіді і показу дані про об'єкти екскурсанти одержують зі словесних повідомлень екскурсовода, а показ служить для їхньої конкретизації чи підтвердження. Цей прийом найчастіше застосовується в екскурсіях.

Розповідь може будуватися на основі як індуктивного (від часткового до загального), так і дедуктивного (від загального до часткового) принципів.

Висвітлення підтеми можна починати з викладу загальнотеоретичних питань, використовуючи час переїзду від одного об'єкта до іншого. У такому випадку показ об'єкта служить ілюстрацією уже відомого екскурсантам положення.

Однак значно ефективніше прийти до загальних положень на прикладі аналізу екскурсійного об'єкта. Розповідь екскурсовода, так само як і показ, будується на дидактичних принципах, систематичності і послідовності викладу знань, переходу від відомого до невідомого.

Форми розповіді в екскурсії можуть бути різними, однак в основі кожної з них повинні лежати взаємозв'язок, взаємопроникнення розповіді і показу. Розповідь не повинна бути самодостатньою. В екскурсії найчастіше вживаються такі прийоми розповіді, як довідка, опис чи характеристика об'єкта, пояснення, коментування.

Екскурсійна довідка – стиснутий виклад основного фактичного матеріалу про об'єкт. Наприклад, «На околиці селища Воловець у 1872 році розпочато будівництво залізниці Мукачево – Львів. Всі інженерні роботи проводили італійські інженери. Вони також будували для робітників житлові бараки. У 1877 році під час пожежі бараки згоріли».

Особливо широко застосовуються довідки в багатопланових (оглядових) екскурсіях. Довідка повинна фіксувати головне і бути лаконічною. У багатоплановій (оглядовій) екскурсії не слід повідомляти екскурсантам багато цифр, імен, дат. Вибравши з них найбільш істотні, бажано пов'язати їх з матеріалом, що добре відомий слухачам.

При значному числі архітектурних споруд, включених у маршрут екскурсії, точну дату спорудження будинків краще замінити вказівкою на століття чи десятиліття. Розміри будинків варто давати лише при характеристиці унікальних споруд, заміняючи їх порівняльними даними (наприклад, у два рази вище навколишніх будинків і т.д.).

Опис і характеристика об'єкта

Опис, тобто послідовне перерахування основних якостей і властивостей екскурсійного об'єкта невіддільний від прийому характеристики, тобто виявлення найбільш істотних його сторін.

Прийом пояснення

Пояснення – прийом висвітлення внутрішніх зв'язків об'єкта, виявлення причин якого-небудь факту, явища. Найчастіше прийом пояснення застосовується в архітектурно-містобудівних, мистецтвознавчих, природознавчих екскурсіях. Важливе місце цей прийом займає в системі методичних прийомів, що використовуються в екскурсіях зі школярами.

Прийом коментування (репортажу)

У тих випадках, коли об'єкт демонструється в процесі розвитку чи руху (рух автотранспорту по міській магістралі, показ машин і механізмів на виробництві і т.д.), застосовується так зване коментування чи форма репортажу.

Для нього характерна динамічність, швидка зміна зорових аспектів і самих екскурсійних об'єктів, що, у свою чергу, обумовлює граничний лаконізм і точність розповіді екскурсовода.

Рух в екскурсії

Поряд з показом і розповіддю специфіку екскурсії складає рух. При цьому мається на увазі не просте переміщення екскурсантів від одного об'єкта до іншого, а роль руху як особливого методичного прийому у процесі екскурсії. З його допомогою пізнається екскурсійний об'єкт і закріплюються знання.

Так, наприклад, обхід будинку, підйом на гору чи штучне спорудження не тільки дозволяють більш правильно представити їхній розмір, висоту і т.д., але й емоційно збагачують і зміцнюють ці уявлення.

Швидкість руху впливає на характер і точність сприйняття екскурсантами навколишнього простору. Швидке переміщення за допомогою транспорту по визначених маршрутах дозволяє створити єдине враження від далеко розташованих ділянок міської забудови, підсумовуючи і зіставляючи роз'єднані частини міста. Тим самим представлення про одне й теж місто в екскурсантів, що приймали участь, наприклад, в автобусній і пішохідній екскурсіях, будуть різні і можуть доповнювати один одного. Крім того, пересування екскурсантів означає зміну вражень, вносить елемент відпочинку в процес пізнання, а в ході пішохідної екскурсії складає приємне фізичне навантаження, що нерідко має цілющі властивості (природознавчі екскурсії по заповідниках, берегах рік, озер, сходження в гори і т.д.).

Прийоми проведення екскурсії

Прийом реконструкції

До числа розповсюджених прийомів проведення екскурсії відноситься так званий прийом реконструкції. Він полягає у відтворенні події чи історичної епохи шляхом образної розповіді. Але тут потрібно підходити дуже обережно і обов’язково радитися з фахівцями.

Прийом локалізації подій

Цей прийом визначає прив'язку події до визначеного місця і є одним з основних методичних прийомів, що найбільше повно відбиває сутність екскурсії.

Він полягає у встановленні зв'язку між відомими екскурсанту подіями і фактами і визначеною місцевістю, конкретним об'єктом.

Ефективність прийому локалізації залежить від масштабу й історичного значення подій, а також від рівня знань, культурного кругозору екскурсантів. Він може бути застосований тільки за умови знайомства екскурсантів з фактами, про які розповідає екскурсовод.

Прийом локалізації подій має особливо сильний емоційний вплив, що одержав відображення в спеціальному екскурсійному терміну "влада місця".

Дієвість цього прийому підсилює ефект несподіванки, раптовість появи.

Прийом порівняння

Прийом порівняння полягає в зіставленні різних ознак того самого об'єкта чи різних об'єктів між собою. Порівняння можна проводити як за подібністю, так і за контрастом.

Цей прийом широко використовується для того, щоб підкреслити величину об'єкта, його висоту, його значення і т.д.

Порівняння – універсальний засіб пізнання і він справді виконує ці функції.