Наведіть приклади вдалого застосування того чи іншого методу виховання.

До системи методів формування поведінки особистості дещо умовно належить метод змагання. Змагання — це метод виховання, який спрямований на забезпечення умов для соціального розвитку особистості, формування умінь і навичок шляхом здоровогосуперництва у певних видах колективної діяльності. До використання цього методу виконання треба ставитися обережно і вибірково. У змаганні мають місце позитивні і негативні чинники. З одного боку, процес змагання стимулює ініціативність, приносить радість, захоплення, а з іншого — розчарування, відчуття слабкості, меншовартості.

Наведемо приклади вдалого і невдалого застосування методу змагань у виховній роботі.

1. Сільська школа у віддаленому селі. Відчуваються труднощі в матеріальному забезпеченні. На методичній нараді класних керівників вирішили організувати змагання на кращий санітарний стан класних приміщень. Розробили умови змагання, критерії оцінювання результатів. Ознайомили з умовами змагання батьків. Документ прийняли на загальних зборах учнів. Переможцям передбачались винагороди: перша премія—десятиденна поїздка на відпочинок до Чорного моря; друга премія — екскурсія до м. Києва; третя — екскурсія по Шевченківських місцях.

Усі класи (крім молодших) долучились до змагань. Упродовж навчального року тривала справжня боротьба за чистоту в класних кімнатах, за збереження меблів, за дотримання порядку. В кінці кожної чверті спеціальна комісія спільно з батьками підбивала підсумки. За час змагання школа ніби оновилась, учні відчули смак краси і порядку. Переможцем за кількістю балів став 6-й клас. 5-й і 10-й класи також були задоволені своїми нагородами.

2. В одній із шкіл районного центру організували змагання з навчання. Все було ніби гаразд: і програма складена, і критерії оцінювання результатів розроблені. На першому етапі залучення учнів усіх класів до змагань справді сприяло підвищенню успішності. Але згодом у дитячих колективах почали складатися нездорові стосунки: учні з низьким рівнем розумових можливостей не в змозі були показати гарні знання, товариші їх ображали, насміхалися, принижували. Частина слабких учнів з різних приводів почала пропускати заняття. У перебіг змагання втрутилися батьки, працівники районного відділу освіти. Уже на початку другого півріччя довелося припинити змагання. Проте негативні наслідки давали про себе знати аж до кінця навчального року.

Специфічним і спірним є метод "вибуху", цей метод не можна віднести ні до заохочення, ні до покарання. Його своєрідність у тому, що він сприяє стимулюванню позитивної діяльності особистості вихованця, і може використовуватися для гальмування негативних дій вихованців.

Дитячий будинок. Три підлітки 11—12 років змовились втекти з дитячого будинку. Завчасно запаслися хлібом, іншою провізією. Однієї ночі, коли всі заснули, хлопці вибралися зі спальні, вийшли на дорогу, яка вела до залізничної станції. Відстань чимала — 20 кілометрів. Розвиднілось. Розпочався рух автомобілів. Хлопці ховалися за кущами. Згодом їм вдалося дістатися до залізничної станції. Раділи, що десяти мети. Але їх уже чекали педагоги дитячого будинку і працівники міліції.

Того ж дня засмучених, стомлених, брудних утікачів привезли в дитячий будинок. Привели прямо в кабінет директора. Директор довго, досить уважно дивився на втікачів. Потім дістав з-під стола нагайку, якою поганяв коня, на якому полюбляв їздити. Хлопці зовсім злякалися: "Оце попаде...". Та директор підійшов до шафи, дістав звідти велику банку малинового варення, насипав його у велику миску, дав хлопцям ложки і сказав з батьківською прихильністю: "їжте, хлопці, скільки захочете. Ось ще булка. І скажіть потім, що в нашому дитячому будинку погано...".

25. Контроль і оцінка знань, умінь і навичок учнів.

Контроль, перевірка і оцінка результатів навчання – невід’ємний елемент навчально-виховного процесу, без якого неможливо уявити повний цикл педагогічної взаємодії між учнем і учителем.

Контроль містить у собі оцінювання (як процес) і оцінку (як результат) перевірки.

Основою для оцінки навчальних досягнень учня є підсумки контролю.

Функції оцінки не обмежуються тільки констатацією рівня досягнень. Оцінка є засобом стимулювання учіння. Під впливом об'єктивного оцінювання в учнів формується адекватна самооцінка, критичне ставлення до своїх успіхів.

Діагностика, контроль, перевірка й оцінювання знань, умінь учнів проводяться у тій самій логічній послідовності, що й вивчення. Основними ланками перевірки є попередня, поточна, повторна, періодична, підсумкова.

Попередня перевірка проводиться перед вивченням нового курсу або нового розділу курсу з метою визначення знань учнів з найважливішого матеріалу попереднього навчального року, півріччя. Попередня перевірка поєднується з так званим компенсаційним (реабілітаційним) навчанням, спрямованим на ліквідацію прогалин у знаннях, уміннях учнів.

Поточна перевірка здійснюється учителями в ході вивчення кожної теми. При цьому діагностується засвоєння учнем лише окремих елементів навчальної програми. Основні функції поточної перевірки — навчаюча, стимулююча.

Повторна перевірка проводиться з метою повторення матеріалу, який вивчався раніше. Вона сприяє зміцненню знань, але не дає можливості характеризувати динаміку навчальної роботи.

Періодична перевірка проводиться здебільшого після вивчення частини, розділу програми або великої теми. її метою є діагностування якості засвоєння учнями взаємозв'язків між структурними елементами навчального матеріалу, що вивчався в різних частинах курсу, систематизація й узагальнення.

Підсумкова перевірка здійснюється в кінці кожного семестру і навчального року. її призначення — діагностування рівня (якості) фактичної успішності учнів відповідно до поставленої на даному етапі мети навчання.

. Пригадаємо, що традиційними методами контролю в школах є методи усного контролю й опитування учнів, контрольне читання карти, креслення технічної чи технологічної документації; письмового контролю: диктанти і перекази, класні й домашні твори, письмові відповіді на питання, вирішення різних задач і виконання вправ; практичного контролю: розв'язування експериментальних задач з математики, фізики, хімії, біології та інших предметів, постановка і проведення нескладних дослідів, спостережень, виконання дослідницької роботи на пришкільних ділянках та ін.; екзамени, заліки.

Залежно від специфіки організації контролю за навчальною діяльністю учнів використовуються такі форми контролю: фронтальна, групова, індивідуальна, комбінована, самоконтроль.

При фронтальній формі організації учитель ставить питання до всього класу з метою залучення його до обговорення. Форма дозволяє вдало поєднувати перевірку знань з повторенням і закріпленням матеріалу. За порівняно короткий час учитель перевіряє знання у значної частини учнів класу. Зрозуміло, що на підставі коротких відповідей учнів важко судити про реальний рівень засвоєння ними знань.

Групова форма організації контролю використовується в тих випадках, коли перевіряються підсумки навчальної роботи або хід її виконання частиною, групою учнів класу, що одержала певне завдання. При цьому питання ставляться перед групою, в їх вирішенні беруть участь учні, які працювали в складі даної групи, і обов'язково залучаються інші учні класу.

Індивідуальний контроль застосовується для ґрунтовного ознайомлення учителя із рівнем навчальних досягнень окремих учнів. При цьому звертається увага на осмислений характер відповіді учня, логічність його суджень, доказовість положень, уміння застосовувати засвоєні знання. Цей вид контролю здійснюється на уроці, залежить від часу, що відводиться на контроль, характеру й обсягу вивченого матеріалу, рівня підготовки учнів.

Комбінована форма контролю поєднує індивідуальний контроль з фронтальним і груповим: учитель одночасно викликає для відповіді декількох учнів, один з них відповідає усно, 1 — 2 готуються до відповіді, виконуючи на класній дошці необхідну роботу, а решта учнів виконує індивідуальні письмові чи практичні завдання. Перевагою комбінованої форми опитування є можливість ґрунтовно перевірити декількох учнів при порівняно невеликій витраті часу. Недоліком є те, що вона обмежує навчальну функцію перевірки, бо учні, які самостійно виконують завдання, не беруть участі у фронтальній роботі з класом, а результати їх праці перевіряються учителем за межами уроку.

Самоконтроль допомагає учневі самостійно розібратися в тому, як він оволодів знаннями, перевірити правильність виконання вправ шляхом зворотних дій, оцінити практичне значення результатів проведених дослідів, виконаних вправ, задач тощо. Сама перевірка сприяє стимулюванню учіння, більш повному сприйманню навчального матеріалу, викликає потребу в його глибокому осмисленні. В організації самоконтролю учнів застосовуються засоби машинного і безмашинного програмування.