Спостереження має низку варіантів.

Зовнішнє спостереження — це спосіб збирання цих про з психології та поведінці людини шляхом прямого контролю над них із боку.

Внутрішнє спостереження, чи самоспостереження, застосовується тоді, коли психолог-исследователь ставить собі завдання вивчити цікавить його явище у вигляді, що не воно безпосередньо представлено у свідомості. Внутрішньо сприймаючи відповідне явище, психолог хіба що спостерігає його (наприклад, за своїми образами, почуттями, думками, переживаннями) чи користується аналогічними даними.

Вільне спостереження немає заздалегідь встановлених рамок, програми, процедури його проведення. Це може змінювати предмет чи об'єкт спостереження, його вдачу під час самого спостереження залежність від побажання спостерігача.

Стандартизоване спостереження, навпаки, заздалегідь визначене, і чітко обмежена у плані те, що спостерігається. Воно ведеться за певної, попередньо продуманої програмі і, суворо її виконує, незалежно від цього, що проходить у процесі спостереження з об'єктом чи самим спостерігачем.

При включеному спостереженні (воно найчастіше використовують у загальної, вікової, педагогічної та соціальній психології) дослідник виступає як безпосереднього учасника процесу, над перебігом якого поводиться спостереження. Наприклад, психолог може вирішувати безпосередньо про себе якусь завдання, одночасно спостерігаючи у себе. Інший варіант включеного спостереження: досліджуючи стосунків між людьми, експериментатор може включитися сам в спілкування з піддослідними людьми, не припиняючи до того ж час стежити за людьми і їх взаємовідносинами.

Стороннє спостереження на відміну включеного передбачає особистої участі спостерігача в цій тому процесі, що він вивчає.

Кожен із названих видів спостереження має свої особливості використовується там, де він може дати найбільш достовірні результати.

Зовнішнє спостереження, наприклад, менш суб'єктивно, ніж самоспостереження, і звичайно застосовується там, де ознаки, що їх необхідно спостерігати, легко можна виділити і ким оцінено ззовні.

Внутрішнє спостереження незамінно і найчастіше постає як єдино доступний метод збору психологічних даних у випадках, коли відсутні надійні зовнішніх ознак даного дослідника явища.

Вільне спостереження є доцільним у випадках, коли неможливо точно визначити, що можна спостерігати, коли ознаки досліджуваного явища та її ймовірний хід заздалегідь невідомі досліднику.

Стандартизоване спостереження, навпаки, краще використовувати тоді, коли в дослідника є точний і повний перелік ознак, що відносяться до досліджуваному феномену.

Включене спостереження корисно у разі, коли психолог може дати правильну оцінку явища, лише відчувши його за собі. Але якщо під впливом особистої участі дослідника його сприйняття й розуміння події то, можливо перекручене, то краще звертатися до сторонньому спостереженню, застосування якого дозволяє об'єктивніше будувати висновки про що спостерігається.

Опитування є метод, під час використання якого людина відповідає на цілий ряд поставлених йому питань. Є кілька варіантів опитування, і з них має чесноти та вади. Розглянемо їх.

Усне опитування застосовується у тому випадку, коли бажано вести спостереження поведінкою і реакціями людини, відповідального стосовно питань. Цей вид опитування дозволяє глибше, ніж письмовий, поринути у психіку людини, проте не потребує спеціальної підготовки, навчання дітей і, зазвичай, великих витрат часу для проведення дослідження. Відповіді піддослідних, одержувані при усному опитуванні, істотно залежать і південь від особистості людину, який веде опитування, і південь від індивідуальних особливостей того, хто відповідає стосовно питань, і південь від поведінки обох осіб, у ситуації опитування.

Письмовий опитування дозволяє охопити більше людей. Найпоширеніша його форма — анкета. Але її недоліком і те, що, застосовуючи анкету, не можна заздалегідь врахувати реакції відповідального утримання його питань і, виходячи з того, змінити їх.

Вільне опитування — різновид усного чи письмового опитування, коли він перелік поставлених запитань і можливих відповіді них заздалегідь необмежений певними рамками. Опитування такого типу дозволяє досить гнучко змінювати тактику дослідження, зміст поставлених питань, отримувати ними нестандартні відповіді

Натомість стандартизоване опитування, у якому і питання характер можливих відповіді них визначено заздалегідь і звичайно обмежені досить вузькими рамками, економічніший в часі та в матеріальних витратах, ніж вільний опитування.

Тести є спеціалізованими методами психодіагностичного обстеження, застосовуючи які можна було одержати точну кількісну чи якісну характеристику досліджуваного явища. Серед інших методів дослідження тести вирізняються тим, що припускають чітку процедуру збирання та опрацювання первинних даних, і навіть своєрідність подальшою інтерпретації. З допомогою тестів можна вивчати і порівнювати між собою психологію різні люди, давати диференційовані і порівнянні оцінки.

Варіанти тесту:

Тест-опросник грунтується на системі заздалегідь продуманих, старанно відібрані і перевірених з погляду їх валідності й надійності питань, з відповідей куди можна будувати висновки про психологічних якостях піддослідних.

Тест-завдання передбачає оцінку з психології та поведінки особи на одне базі те, що він ставить. У тестах цього випробуваному пропонується серія спеціальних завдань, за підсумками виконання яких судять про наявність чи відсутність і рівня розвитку в нього досліджуваного якості.

Тест-опросник і тест-завдання застосовні до людей різного віку, належить до до різних культур, у яких різний рівень освіти буде, різні професії та різний життєвий досвід. Це — їх позитивний бік. А недолік у тому, що час використання тестів випробовуваний за бажання може свідомо спричинити одержувані результати, особливо коли наперед знає, як влаштований тест і як за його результатами оцінюватимуть його психологію і поведінку. З іншого боку, тест-опросник і тест-завдання неприйнятні у випадках, коли вивченню підлягають психологічні властивості і характеристики, існування яких випробовуваний може бути цілком упевнений, не усвідомлює чи свідомо гребує визнавати їх наявність в себе. Такими характеристиками є, наприклад, багато негативні особисті якості і мотиви поведінки.

У таких випадках зазвичай застосовується третій тип тестів — проективні. У основі таких тестів лежить механізм проекції, за яким неусвідомлювані власні якості, особливо недоліки, людина схильна приписувати іншим. Проективні тести призначені з вивчення психологічних і школярів поведінкових особливостей людей, викликають негативне ставлення. Застосовуючи тести такого роду, про психології випробуваного судять виходячи з того, як і сприймає і оцінює ситуації, психологію і поведінку людей, які особистісні властивості, мотиви позитивного чи негативного характеру він їм приписує.

Користуючись проективним тестом, психолог з її допомогою вводить випробуваного в уявну, сюжетно непевну позицію, що підлягає довільній інтерпретації. Такий ситуацією може бути, наприклад, пошук певного сенсу у картинці, де зображено невідомо які люди, незрозуміло ніж зайняті. Потрібно запитання, хто цих людей, що вони стурбовані, чим думають І що буде далі. З змістовної інтерпретації відповідей судять власної психології відповідальних.

Тести проективного типу пред'являють підвищені вимоги до рівня освіченості та інтелектуальної зрілості піддослідних, й у полягає основна практичне обмеження їхньої придатності. З іншого боку, такі тести вимагають великий спеціальної підготовки й високої професійної кваліфікації з боку самої психолога.

Специфіка експерименту як методу психологічного дослідження у тому, що він цілеспрямовано й продумано створюється штучна ситуація, у якій досліджуване властивість виділяється, виявляється оцінюється найкраще. Основне гідність експерименту у тому, що вона дозволяє надійніше, ніж інші методи, робити висновки щодо причинно-наслідкових зв'язках досліджуваного явища коїться з іншими феноменами, науково пояснювати походження явища та розвитку. Проте організувати і започаткувати справжній, відповідальний всі вимоги психологічний експеримент практично буває нелегко, у наукові дослідження він зустрічається рідше, ніж інші методи.

Є дві основні різновиду експерименту: природний та лабораторний. Друг від друга вони різняться тим, які дозволяють вивчати психологію і поведінку людей умовах, віддалених чи наближених відповідає дійсності.

Природний експеримент організується й проводиться у звичайних життєвих умовах, де експериментатор мало втручається у хід подій, фіксуючи в такому вигляді, як вони розгортаються власними силами. Дані, одержувані у природній експерименті, найкраще відповідають типовому життєвому поведінці індивіда, реальної психології людей, але завжди точні через брак у експериментатора можливості суворо контролювати вплив різноманітних чинників на досліджуване властивість.

Лабораторний експеримент передбачає створення деякою штучної ситуації, у якій досліджуване властивість можна найкраще вивчити.Результати лабораторного експерименту, навпаки, виграють з точністю, зате поступаються певною мірою природності — відповідності життя.

Моделювання як засіб застосовуєтьс я у тому випадку, коли дослідження даного явища шляхом простого спостереження, опитування, тесту чи експерименту утруднено чи неможливе через складність або важкодоступність. Тоді вдаються до створення штучної моделі досліджуваного феномена, повторюючого його основні параметри і гадані властивості. І на цій моделі детально досліджують дане явище і роблять свої висновки про його природі.

Моделі може бути

· технічними,

· логічними,

· математичними,

· кібернетичними.

Математична модель є вираз чи формулу, що включає перемінні і між ними, відтворюють елементи й стосунку в досліджуваному явище.

Технічне моделювання передбачає створення приладу чи устрою, за своєю дією нагадує те, що підлягає вивченню.

Кібернетичне моделювання грунтується на використанні як елементи моделі понять в галузі інформатики, і кібернетики.

Логічне моделювання грунтується на ідеях та символіці, застосовується у математичної логіці.

Логічне моделювання широко використовується щодо мислення людини її порівнянні з рішенням завдань обчислювальної машиною.

З безліччю різноманітних прикладів технічного моделювання ми зустрічаємося у наукових дослідженнях, присвячених вивченню сприйняття й пам'яті людини. Це — спроби побудови перцептронов — машин, здатних на кшталт людини сприймати і переробляти сенсорну інформацію, запам'ятовувати і відтворювати її.

Ілюстрацією кібернетичного моделювання є використання у психології ідей математичного програмування на ЕОМ. Розвиток програмного забезпечення роботи ЕОМ останні кілька десятиліть відкрило для психології нові перспективи вивчення цікавлять її процесів і людської поведінки, бо стало ясно, що розумові операції, використовувані людьми, логіка їх міркувань під час вирішення завдань дуже близькі до операцій і логіці, основі яких розробляються програми для ЕОМ. Це спричинило спробам уявлення та описи поведінки людини, його психології за аналогією з дією електронно-обчислювальних пристроїв. Піонерами цьому плані в психології виступили відомі американські вченіД.Миллер,Ю.Галантер,К.Прибрам. Відзначивши його присутність серед організмі той самий складної, ієрархічно побудованої системи регуляції поведінки, яка характеризує структуру і функціонування програм для ЕОМ, вони знову зробили висновок у тому, що цим самим чином то, можливо описано і поведінку людини.

Крім названих методів, виділені на збору первинної інформації, в психології широко застосовуються різні кошти та прийоми обробки цих даних, їх логічного і математичного аналізу щоб одержати вторинних результатів, тобто. фактів і висновків, що випливають із інтерпретації переробленої первинної інформації. З цією метою застосовуються, зокрема, різноманітні методи математичної статистики, без яких часто неможливо отримати достовірну інформацію про досліджуваних явищах, і навіть методи якісного аналізу.