Поняття господарських рішень та їх ознаки.

Поняття господарських рішень та їх ознаки.

Рішення як процес характеризується тим, що воно, протікаючи у часі, здійснюється в декілька етапів (підготовка, формування, прийняття і реалізація). Воно містить у собі окремі, алетісно взаємопов’язані елементи: постановку мети та планування діяльності за кращою альтернативою її досягнення; розподіл часу, ресурсів і дій, необхідних для вирішення завдання; мотивацію чи спонукання до дій; координацію та регулювання процесу; здійснення обліку і контролю того, що зроблено, щоб переконатися, що результати відповідають наміченим планам. Етап прийняття рішень можна трактувати як акт вибору особою за допомогою визначених правил. Рішення як результат вибору являє собою розпорядження до дії (план роботи, варіант проекту).

Господарське рішення (ГР) - це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної цілі підприємства.

Загалом, господарське рішення характеризують наступні ознаки:

- можливість вибору єдиної дії з безліч альтернатив (якщо немає альтернатив, то немає і вибору, а виходить, і немає рішення);

- наявність мети (безцільний вибір не вважається рішенням);

- необхідність вольового акту особи, що приймає рішення (ОПР) при його виборі, оскільки ОПР формує рішення через боротьбу думок і мотивів.

Господарські рішення мають місце при управлінні процесами, що здійснюються всередині організації, процесами взаємодії організації із зовнішнім середовищем, при безпосередньому управлінні організацією.

Сутність господарських рішень та їх види.

Господарське рішення (ГР) - це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної цілі підприємства.

Сутність господарських рішень проявляється у різних аспектах, що засвідчують вплив цих рішень на економічні, організаційні, правові та технологічні інтереси підприємства. Економічна сутність має прояв у тому, що на розробку та реалізацію будь-якого рішення необхідні фінансові, матеріальні та інші витрати. Організаційна сутність полягає в тому, що для розробки та реалізації рішення підприємство повинно мати: необхідний персонал; документи, які регламентують повноваження, права, обов’язки та відповідальність працівників й самого підприємства; налагоджену систему контролю, а також здійснювати координацію роботи персоналу. Соціальну сутність закладено в механізмі управління персоналом задля узгодження їх діяльності всередині колективу. Правова сутність рішень полягає у можливості здійснення певних заходів в рамках законодавчого поля. Технологічна сутність рішень проявляється у можливості забезпечення персоналу, що здійснює розробку та реалізацію рішень, необхідними технічними, інформаційними ресурсами.

Рішення, що приймаються в господарській практиці, характеризуються різноманітністю.

1.За ступенем невизначеності (повноти інформації):

рішення, прийняті в умовах визначеності;

рішення, прийняті в умовах невизначеності;

рішення, прийняті в умовах ризику.

2.За типом застосовуваних критеріїв і часу (швидкості) вирішення завдань:

автоматичні рішення (прийняті миттєво: питання-відповідь);

бліц-рішення (прийняті протягом декількох хвилин);

експрес рішення - приймаються протягом декількох годин;

лонгіровані рішення — вироблення рішень протягом тижнів і місяців.

3.За стадією життєвого циклу товару:

рішення на стадії НДДКР;

рішення на стадії виробництва;

4.За метою:

комерційні рішення;

некомерційні рішення.

5.За сферою дії:

технічні рішення (приймаються з приводу об'єктивних факторів діяльності організації - використання устаткування, технологій, тощо);

економічні рішення (пов'язані з витратами, що несе підприємство, й обумовленими ними результатами);

соціальнірішення (приймаються стосовно умов праці персоналу, його оплати, пільг, гарантій).

6.За терміном дії:

стратегічні рішення (розробляються на тривалий строк – 5-10 років) з охопленням ключових елементів підприємства (структура, виробництво));

тактичні рішення (розробляються на 1-3 роки з охопленням частини ключових елементів компанії);

оперативні (короткострокові рішення, які розробляються при виникненні ситуацій, що мішають реалізації тактичних рішень).

7.За часом дії:

рішення тривалої дії;

разові рішення;

рішення неперервної дії;

рішення для розв’язання певних завдань.

8. За кількістю цілей:

одноцільові рішення;

багатоцільові рішення.

9. За напрямком вирішення:

рішення, що приймаються всередині організації як системи;

рішення, що виходять за межі організації

10. За тривалістю періоду реалізації:

довгострокові (понад 5 років);

середньострокові (від року до 5 років;

короткострокові (до 1 року)

 

Вимоги до господарських рішень та умови їх досягнення.

Вимоги до господарського рішення:

Відповідність діючому законодавству та статутним документам підприємства.

Досягнення сучасності (не можна спішити або запізнюватися.

Наявність чіткої цільової спрямованості та адресності (виконавцям повинно бути зрозуміло, на що спрямовано рішення та які засоби будуть використані.

Відсутність в тексті протиріч рішення самому собі або тим, що раніше реалізовані.

Можливість організаційної виконуваності.

Наявність параметрів для зовнішнього або внутрішнього контролю його виконання.

Врахування можливих негативних наслідків при реалізації рішення в економічній, соціальній, екологічній та інших областях.

Наявність у керівників відповідних повноважень (прав та обов’язків) для реалізації господарських рішень.

Наявність можливостей обґрунтування позитивних результатів.

Умови досягнення: Контроль з боку юриста, референта. Знання та інтуїція керівника. Формування та доведення цілей, строків виконання до кожного працівника. Контроль з боку юриста, референта. Висновок експертів або спеціалістів. Складання робочих документів. Висновок зовнішніх експертів. Впровадження посадових інструкцій та положень про відділи та служби.

Набір розрахунків та припущень.

Способи формалізації та реалізації господарських рішень. Визначення оптимальних форм представлення та реалізації господарських рішень.

Форми розробки та реалізації господарських рішень.

Акт -рішення широкого кола державних та суспільних організацій.

Бюлетень -рішення керівника щодо короткої об’яви підлеглих про стан подій, які мають суспільне значення.

Декларація -урочиста програмна заява керівника.

Догові р-рішення щодо проведення спільних робіт із зазначенням взаємних прав та зобов’язань у комерційних та некомерційних сферах діяльності.

Закон -рішення державної влади, яке має загальнообов’язковий та незмінний характер.

Заява -офіційна заява керівника найвищого рангу.

Інструкція -рішення, яке встановлює порядок та спосіб виконання будь-якої дії.

Кодек с-зібрання законів.

Контрак т-рішення, зазвичай комерційного характеру, щодо проведення спільних робіт із зазначенням взаємних прав та зобов’язань.

План -рішення, яке відображає цілі та конкретні задачі діяльності, засоби, методи та час їх, реалізації.

Постанова -колективне або індивідуальне рішення видного органа влади для будь-якої організації.

Наказ - (письмовий або усний)-це рішення керівника організації або її великого підрозділу.

Угода – рішення, яке формує загальну позитивну інфраструктуру будь-якої діяльності.

Указ -рішення глави держави, затверджене парламентом. Наказ має силу закону.

Статут – набір правил. які регулюють діяльність організацій.

Основні форми реалізації господарських рішень:

Ділова бесіда, Ділова гра(тренінг), Засідання, Інформаційний лист, Особистий приклад, Методика,. Настанова, Навчання, Звіт, Примушування, Роз’яснення, Нарада.

Організаційна ефективність

Факт досягнення організаційних цілей, пов’язаних з реалізацією потреб людини в організації життя, безпеці, управлінні стабільності, меншою кількістю працівників за менший час.

Економічна ефективність

Співвідношення вартості додаткового продукту, отриманого в результаті реалізації рішення, та витрат на його розробку та реалізацію.

Технологічна ефективність

Факт досягнення певних результатів (галузевого, національного або світового технологічного рівня виробництва), запланованих у бізнес-плані, за більш короткий час або з меншими фінансовими витратами.

Соціальна ефективність

Факт досягнення соціальних цілей, що реалізують потреби людини в інформації, знаннях, самовираженні, за більш короткий час меншою кількістю працівників, за меншими фінансовими витратами.

Психологічна ефективність

Факт досягнення психологічних цілей, що реалізують потреби людини в коханні, сім’ї, вільному часі для більшої кількості працівників за більш короткий час або з меншими фінансовими витратами.

Правова ефективність

Ступінь досягнення правових цілей, що реалізують потреби людини в безпеці та порядку, за більш короткий час, меншою кількістю працівників або з меншими фінансовими витратами.

Екологічна ефективність

Факт досягнення екологічних цілей організації та персоналу, що реалізують потребу людини в безпеці, здоров’ї, за більш короткий час, меншою кількістю працівників або з меншими фінансовими витратами.

Етична ефективність

Факт досягнення моральних цілей організації, персоналу, що реалізують потребу людини в дотриманні норм поведінки, за більш короткий час, меншою кількістю працівників або з меншими фінансовими витратами.

Політична ефективність

Факт досягнення політичних цілей організації, персоналу, що реалізують потребу людини в вірі, патріотизмі, за більш короткий час, меншою кількістю працівників або з меншими фінансовими витратами.

III. Вибір рішення

-Визначення критеріїв вибору

-Вибір рішень, що відповідають критеріям

-Оцінка можливих наслідків

-Вибір кращого рішення

Стилі прийняття рішень

Прийняття рішення передбачає вибір однієї з двох альтернатив або одного з декількох варіантів, що мають місце. Слід зазначити, що існує суттєва різниця між рішенням самим по собі та процесом його прийняття. Можна вважати, що рішення є остаточним результатом процесу, а процес прийняття рішень містить у собі лише “події, які ведуть до моменту вибору та відбуваються після нього”.

чотири стилі у прийнятті рішень: директивний, аналітичний, концептуальний та біхевіоральний.

Директивний стиль репрезентує метод прийняття рішень, що характеризується незначною терпимістю до двозначності та раціональним способом мислення. Такі особи діють логічно та ефективно, переважно приймаючи швидкі рішення, що зосереджуються на короткому часовому періоді.

Для аналітичного стилю прийняття рішень властива висока терпимість до двозначності, доповнена раціональним способом мислення. Особи з таким способом мислення ретельно досліджують численні альтернативні варіанти.

Представниками концептуального стилю прийняття рішень є ОПР з дуже широким світоглядом і здатністю досліджувати численні альтернативи. Вони зосереджують увагу переважно на довготерміновому аспекті й часто шукають рішення творчого характеру.

Біхевіоральний стиль свідчить про індивіда, який мислить інтуїтивно, однак відзначається низькою терпимістю.

Існують три шляхи прийняття рішення: керівник може приймати рішення самостійно; рішення може бути прийнято керівником після консультації з іншими; рішення приймається групою (керівник при цьому виступає як один із членів групи). Розглянемо більш детально третій шлях прийняття рішення.

При груповому прийнятті рішення (5-15 членів) забезпечується участь тих, кого рішення безпосередньо стосується, і підвищується їх готовність усвідомлено виконувати його. Переваги групового прийняття рішення: наповнення процесу прийняття рішення широким спектром досвіду та поглядів; полегшення координації наступної роботи, поліпшення комунікацій; збільшення розмаїтості розглянутих альтернатив, розширення обсягу використовуваної інформації; посилення сприйняття рішення; зміцнення легітимності. Можливі недоліки групового прийняття рішень: більша тривалість прийняття; групи частіше ідуть на компроміс, нерідко підпадаючи під чийсь вплив; окремі індивідууми можуть використовувати групу для посилення свого впливу; іноді групи взагалі не можуть прийняти рішення через внутрішні конфлікти і незгоду; за групового ухвалення рішення відповідальність окремого члена групи не має чіткого вираження.

Індексний метод

Метод заснований на оперуванні відносними показниками, що виражають відношення рівня даного явища до його рівня в минулому чи до рівня аналогічного явища, прийнятого за базовий.

Балансовий метод

Співставлення взаємопов'язаних показників господарської діяльності з метою оцінки їх взаємного впливу, визначення резервів підвищення ефективності виробництва. При застосуванні балансового методу зв'язок між окремими показниками виражається у формі рівності підсумків, отриманих в процесі різних співставлень.

Графічний метод

Графік – геометричне зображення функціональної залежності за допомогою ліній на площині, що показує істотні зв'язки і відносини. На графіках зручно знаходити значення функцій за відповідним значенням аргументу.

Факторний аналіз

Передбачає встановлення сили впливу факторів на функцію або результативну ознаку (корисний ефект машини, елементи сукупних витрат) з метою ранжування факторів для розробки плану організаційно-технічних заходів щодо поліпшення функції.

Матричні методи

Матричний метод відноситься до об'єктивних методів розробки рішень. Метод реалізує вибір кращого рішення з набору альтернатив на основі компромісу ознак (критеріїв), досягнутих зацікавленими сторонами.

 

 

Повна невизначеність

Повністю відсутня можливість будь-яким чином прогнозувати перспективи розвитку як підприємства, так і ринку в цілому

Повна визначеність

Можливість зі 100 %-ю ймовірністю прогнозувати не тільки стратегію підприємства на ринку, а й ситуацію, тенденції розвитку тощо

Часткова невизначеність

Має конкретний практичний характер, порівняно з попередніми видами, що являють собою теоретичні припущення про можливості суб’єктів господарювання.

2. За об’єктом невизначеності

Людська невизначеність

Пов’язана з неможливістю точного передбачення поведінки людини в процесі роботи через відмінності у рівні освіти, емоційно-психологічному настрої, світогляді кожної особи.

Технічна невизначеність

Пов’язана з надійністю обладнання, непередбаченістю виробничих процесів, складністю технології, рівнем автоматизації, темпами оновлення, обсягами виробництва

Соціальна невизначеність

Зумовлена прагненням людей утворювати соціальні зв’язки та поводитися відповідно до загальноприйнятих норм, традицій, взятих на себе зобов’язань.

Статистична невизначеність

Невизначені параметри можуть спостерігатись достатню для визначення частоти появи події кількість разів за допомогою статистичних даних, імітації, моделювання, експерименту.

Імовірність розглядається як об’єктивна ймовірність настання події. Визначається на основі реальних даних через відносну

Нестатистична (апріорна, суб’єктивна) невизначеність

Подія повторюється не часто або зовсім не спостерігається, і її реалізація можлива тільки в майбутньому.

Ймовірність розглядається як ступінь впевненості, що ця подія відбудеться, тобто це суб’єктивна ймовірність. Визначається на основі опитувань, ймовірностей.

Правило Гурвіца.

Відповідно до цього правила максімакс і максімін сполучаються зв'язуванням максімуму мінімальних значень альтернатив. Це правило називають ще правилом оптимізму — песимізму. Оптимальну альтернативу можна розрахувати за формулою:

, де — коефіцієнт оптимізму, =1..0 (при =1 альтернатива вибирається за правилом максімакс, при =0 - за правилом максімін).

В основу правила покладено використання критерію Гурвіца. Застосовуючи правило Гурвіца, враховують більш істотну інформацію, чим при використанні правил максімін і максімакс.

Поняття господарських рішень та їх ознаки.

Рішення як процес характеризується тим, що воно, протікаючи у часі, здійснюється в декілька етапів (підготовка, формування, прийняття і реалізація). Воно містить у собі окремі, алетісно взаємопов’язані елементи: постановку мети та планування діяльності за кращою альтернативою її досягнення; розподіл часу, ресурсів і дій, необхідних для вирішення завдання; мотивацію чи спонукання до дій; координацію та регулювання процесу; здійснення обліку і контролю того, що зроблено, щоб переконатися, що результати відповідають наміченим планам. Етап прийняття рішень можна трактувати як акт вибору особою за допомогою визначених правил. Рішення як результат вибору являє собою розпорядження до дії (план роботи, варіант проекту).

Господарське рішення (ГР) - це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної цілі підприємства.

Загалом, господарське рішення характеризують наступні ознаки:

- можливість вибору єдиної дії з безліч альтернатив (якщо немає альтернатив, то немає і вибору, а виходить, і немає рішення);

- наявність мети (безцільний вибір не вважається рішенням);

- необхідність вольового акту особи, що приймає рішення (ОПР) при його виборі, оскільки ОПР формує рішення через боротьбу думок і мотивів.

Господарські рішення мають місце при управлінні процесами, що здійснюються всередині організації, процесами взаємодії організації із зовнішнім середовищем, при безпосередньому управлінні організацією.