Теорія оптимального портфелю.

Важливу роль в управлінні інвестиціями відіграє теорія опти­мального портфеля, пов’язана з проблемою вибору ефективного портфеля, що максимізує очікувану дохідність за певного, прийнятного для інвестора, рівня ризику. Портфелем цінних паперів називається сукупність активів (акцій, облігацій), складених у найбільш вигідних пропорціях. Структура портфеля — співвідношення часток різних видів інвестицій у цінні папери, вартість портфеля — це вартість усіх паперів у його складі. Під прибутковістю портфеля за визначений період (рік) мається на увазі величина:

де - сьогоднішня вартість портфеля, - вартість портфеля через рік.

Інвестування коштів пов'язане з великим ризиком. Найризикованішим портфелем є портфель акцій, тому що акції не належать до цінних паперів з фіксованим доходом (за винятком привілейованих).

Формування структури портфеля цінних паперів, що приносить найбільший доход, є дуже складною задачею, розв'язанням якої займалося багато економістів. Гаррі Марковіц вважається батьком сучасної “портфельної теорії”, яка стосується методів збалансування ризиків та економічної вигоди при виборі ризикованих інвестицій. Тобін збагатив ідею Марковіца пропозицією включати в портфель поряд з ризиковими безризикові папери, щоб зменшити ризик у цілому всього портфеля (чим більше таких паперів у портфелі, тим менший ризик, але й менший можливий доход).

Основна ідея теорії: структура портфеля цінних паперів має повторювати структуру великого ринку цінних паперів. Принцип ринкової рівновагі ґрунтується на розумінні того факту, що ринок цінних паперів в умовах ринкової економіки є добре збалансованою системою. Це значить, що розрив між цінами попиту та пропозиції незначний. Звідси випливають важливі висновки: середньоринковій прибутковості відповідає мінімально можливий ступінь ризику; максимально можливий прибуток досягається при структурі портфеля, ідентичного структурі ринкового обороту. Таким чином, для того, щоб інвестору сформувати портфель цінних паперів з найменшим ризиком і найбільшою прибутковістю, необхідно відтворити в ньому структуру ринку (з періодичним її коригуванням).

Портфелі мінімального ризику формуються шляхом вимоги мінімізації ризику за умови обмеження на прибутковість. Портфель Тобіна від портфеля Марковіца відрізняється тим, що в нього включені безризикові цінні папери.

 

51. Межі застосування кількісних та якісних методів аналізу ринку.

Кількісна оцінка підприємницького ризику виступає доповненням до якісної і є особливо важливою при існуванні можливості вибору конкретного управлінського рішення із сукупності альтернативних варіантів. Кількісний аналіз дає можливість чисельно визначити ступінь окремих ризиків і ризику певного виду діяльності в цілому. Кількісна оцінка ризику має на меті визначити його кількісні характеристики: імовірність появи несприятливих подій та можливий розмір збитку.

Розвиток підприємницької діяльності як основи функціонування ринкової економіки, несе в собі потенційну загрозу збитків. Підкреслимо, що при встановленні підприємницького ризику треба розрізняти поняття “витрати”, “збитки”, “втрати”. Будь-яка підприємницька діяльність неминуче пов'язана з витратами, тоді як збитки мають місце при несприятливому збігу обставин, прорахунках і обумовлюють додаткові витрати понад намічені. Втратами вважається зниження прибутку, доходу у порівнянні з очікуваними величинами. Підприємницькі втрати - це в першу чергу випадкове зниження підприємницького прибутку. Тому, в оцінці підприємницького ризику необхідним є аналіз і прогнозування імовірних втрат ресурсів - випадкових, непередбачених, але потенційно можливих втрат, що виникають внаслідок відхилення реального ходу подій від запланованого. Оцінка імовірності втрат передбачає:

ідентифікацію всіх видів втрат, пов'язаних із підприємництвом;

розрахунок втрат як імовірних прогнозних величин (кількісна оцінка втрат як за окремими видами, так і в цілому).

Якісний аналіз даної категорії має на меті визначити чинники і зони ризику та провести ідентифікацію можливих ризиків. За думкою В.Вітлінського, для даного виду аналізу характерними є два аспекти:

перший аспект пов’язаний з необхідністю порівнювати очікувані позитивні (сприятливі) результати з можливими економічними, соціальними несприятливими наслідками;

другий аспект пов’язаний з виявленням впливу рішень, які приймаються в умовах невизначеності та конфліктності, на інтереси суб’єктів господарювання

Межа між даними видами аналізу знаходиться в цілі їх проведення. Якщо підприємство ставить на меті визначення джерела виникнення ризику, причин його виникнення та інших переважно якісних характеристик, тоді йому підходить останній. Коли ж підпри ємство прагне крім якісних результатів та інформації отримати відповідні кількіцсні розрахунки то йому необхідно ровнести кількісний аналіз.