Формування оптимального портфеля з обмеженої кількості цінних паперів.

Формування оптимального портфеля з обмеженої кількості цінних паперів Ефективність цінного паперу або норма прибутку в -му періоді визначається формулою:

де - ціна паперу наприкінці -го періоду;

- ціна папера наприкінці -го періоду;

- дивіденди, нараховані в -му періоді.

Випадкову величину ефективності -го виду цінних паперів позначимо через . Очікувану ефективність -го ЦП позначимо через , варіацію , коваріацію між і - .

Нехай - частка загального вкладення, що припадає на -й вид ЦП так, що

Тоді очікувана ефективність портфеля , а дисперсія ефективності знаходження Математична модель оптимального портфеля має вигляд:

Задача полягає у знаходженні , які мінімізують варіацію портфеля за умови, що забезпечується задане значення очікуваної ефективності. Прийнято розглядати два випадки: і довільного знака (або розміщене в деякому проміжку). Якщо , то це означає, що папери -го виду рекомендується взяти в борг або взяти в борг гроші під відсоток (допускається short sale) для формування необхідного портфеля. У випадку допустимості short sale розв'язання подається у вигляді:

Обчислення за цією формулою дуже об'ємні. Тому задачу слід розв'язувати за допомогою комп'ютера. У разі неприпустимості short sale обчислення ще складніші. Але при розв'язанні за допомогою комп'ютера це не має ніякого значення. Тому тут розглядаємо тільки випадок допустимості short sale.

У випадку, якщо на ринку цінних паперів є безризикові цінні папери, то структура ризикової частини в оптимальному портфелі постійна. Тому. якщо на ринку цінних паперів є безризикові, то інвестор на свій розсуд (у міру його схильності до ризику) вибирає, яку частину капіталу вкласти в безризикові, а яку в ризикові. При цьому структура ризикової частини визначається однозначно, незалежно від схильності до ризику інвестора. Нехай є безризикові цінні папери з ефективністю . Якщо задається , то структура оптимального портфеля у випадку допустимості short sale визначається формулою:

де - частка безризикових цінних паперів.

де чи .

Структура ризикової частини знаходиться за формулою:

.

При цьому

У випадку двох ЦП виклад істотно спрощується:

Зокрема, якщо другий ЦП без ризиковий, то

54. Сутність політичних ризиків та їх вплив на поведінку суб'єктів господарювання.

Політичний ризик передбачає наявність імовірності можливого негативного впливу на діяльність суб’єктів господарювання з боку держави через проведення нею політичного курсу розвитку країни. Цей вид ризику відноситься до системних ризиків, оскільки суб’єкти підприємницької діяльності не можуть безпосередньо здійснювати вплив на них з метою мінімізації втрат у випадку їх реалізації. Але підприємства повинні завжди враховувати політичні ризики в своїй діяльності. Реалізація політичного ризику може бути викликана здійсненням певних подій політичного характеру:

- військові події, виникнення локальних конфліктів, здійснення революцій, переворотів тощо;

- загострення внутрішньополітичної ситуації в країні внаслідок проведення глобальних політичних заходів (референдумів, виборів);

- зміни у політичному курсі, що проводиться державою (наприклад, націоналізація, відмова нового уряду виконувати ті зобов’язання, що були прийняті на себе попереднім тощо);

- зміни геополітичної ситуації (наприклад, введення ембарго (заборони) на відносини з виробниками певних країн, так само як і світового співтовариства стосовно фірм даної країни).

Визначити ступінь політичного ризику можливо за спеціально розробленими методиками. Більшість міжнародних організацій користується власними методиками. Особливо цікавою є система оцінки ступеню політичного ризику, що розроблена спеціалістами Всесвітнього банку. У більшості випадків представлена вище методика може бути використана лише тими інвесторами, що мають можливість вкладати фінансові кошти за межами своєї країни (як правило, це стосується міжнародних фінансових організацій).

55. Походження соціальних ризиків та їх співвідношення із со­ціальним становищем.

Соціальний ризик може виражатися в ризику конфліктів із громадськістю і ризику, що пов’язаний з працівниками підприємства (окремим або групою). Ризики конфліктів із громадськістю мають місце тоді, коли ефективна для підприємства стратегія йде у розріз з інтересами будь-яких соціальних груп, що можуть бути виражені у законах, активній реакції протестуючих представників цих груп. Даний вид ризику шкодить конкурентоспроможності фірми, завдаючи шкоду торговій марці, привабливості підприємства та його продукції, ускладнює відносин фірми з органами державної влади (неможливість отримання державного замовлення (контракту), одержання субсидій, податкових пільг тощо). Виникнення такої ситуації може спричинити конфлікти з окремими працівниками, робочим колективом підприємства в цілому (страйки, невиходи на роботу, блокування вивозу готової продукції з території підприємства тощо). Соціальні ризики можна передбачати, а за умови ефективної організації роботи служби підприємства із зв’язків з громадськістю, можливо значно знизити ступінь їх впливу. Окремим проявом соціальних ризиків є ризики, що пов’язані з захворюванням, смертю окремого працівника (в основному, це стосується тієї частини персоналу, що є носієм ноу-хау даної фірми або займає ключові позиції в управлінні); недбалістю, нечесністю та безвідповідальністю будь-якого учасника бізнесу. Управління цими ризиками значно ускладнено через труднощі щодо прогнозування їх виникнення. Як окремий випадок соціальних ризиків, можна розглядати і демографічніризики, специфіка яких полягає у тому, що вони можуть спричинити виникнення інших видів ризиків (наприклад, ризиків пов’язаних із реалізацією продукції).