Підвідомчість господарських спорів: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування.

Підвідомчість господарських спорів: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Господарський спір підвідомчий господарському суду за умови:

1. наявності між сторонами господарських відносин

2. Відсутність в законі норми, яка прямо передбачала б вирішення судом іншої юрисдикції (ЗУ " про охорону навколишнього природного середовища" - не господарський суд, якщо одна зі сторін спору знаходиться за межами України; ЗУ "про режим іноземного інвестування " - якщо юрисдикція іншого суду визначена міжнародними договорами України.

3. Наявність в законі норм, що передбачає юрисдикцію господарського суду (ЗУ "Про захист економічної конкуренції ст. 60")

4. Участь у спорі суб'єкта господарювання (фіз.о. - корпоративні,про банкрутство,цп)

5. Наявність спору про право

Проблеми

-Проблеми визначення підвідомчості корпоративних спорів:

1.1.Спір між учасником товариства який ще не прибув у його склад не є корпоративним (спори за участю спадкоємців) п.3. роз'яснення пленуму ВСУ 24.10.2008 №13

1.2. спори пов'язані з реалізацією корпоративних прав за договорами не є корпоративними

В той же час спори з договорів купівлі-продажу корпоративних прав про захист переважного права підвідомчі господарським судам

- Проблеми визначення підвідомчості спорів за участю фізичної особи:

Підвідомчість спорів за участю громадянина підприємця якого ліквідовано є загальною.

Лист Вищого арбітражного суду 23.10.2000 №01-08\556

- Проблеми розмежування підвідомчості земельних спорів на законодавчому рівні:

В земельних відносинах органи місцевої влади виступають владними органами та рівними учасниками земельних відносин (договора), отже спір може розглядатися і адміністративним і господарським судом. ВГСУ в своїх постановах закріпив перелік земельних спорів які розглядають в порядку господарського судочинства, проте на законодавчому рівні це не врегульовано, отже не є обов'язковим для адмін судів.

-Проблеми визначення підвідомчості скарг на дії державної виконавчої служби:

В Постанові №10: хоз суд розглядає скарги якщо він видав виконавчий документ незалежно від того якою саме особою подано скаргу.

Пленум вищого адміністративного суду 13.12.2010 №3 якщо скаргу подає учасник виконавчого провадження - господарський суд; якщо інші особи - адміністративний суд

-Проблема визначення підвідомчості спорів щодо захисту інтелектуальної власності

Проблема полягає в необхідності захисту інтелектуальної власності одночасно в судах двох юрисдикцій. Адмн суд - оскарження рішень департаменту інтелектуальної власності, господарський суд визнанн не дійсним патенту або свідоцтва про знаки на товари та послуги

-Визначення підвідомчості спорів за участю нотаріуса

Виходячи з приписів частини другої статті 50 Закону України "Про нотаріат", право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

 

Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

 

Водночас слід мати на увазі, що до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.

Підвідомчість земельних спорів господарським судам: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування.

Проблеми розмежування підвідомчості земельних спорів на законодавчому рівні:

В земельних відносинах органи місцевої влади виступають владними органами та рівними учасниками земельних відносин (договора), отже спір може розглядатися і адміністративним і господарським судом. ВГСУ в своїх постановах закріпив перелік земельних спорів які розглядають в порядку господарського судочинства, проте на законодавчому рівні це не врегульовано, отже не є обов'язковим для адмін судів.

ПЛЕНУМ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

17.05.2011 N 6

Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

У порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України - щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки (крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності") (1559-17);

- пов'язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку);

- про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства;

- про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок;

- про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою;

- пов'язані з набуттям, зміною та припиненням права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

- про встановлення, зміну та припинення земельного сервітуту;

- що виникають з укладення, зміни, розірвання, виконання договору оренди земельних ділянок, інших договорів користування земельними ділянками, в тому числі спори про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами на користування земельною ділянкою;

- про стягнення шкоди, у тому числі упущеної вигоди, завданої порушеннями прав власників, у тому числі держави та територіальних громад, і користувачам земельних ділянок;

- інші спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.

Не конкретизованість підстав відстрочки та розстрочки сплати, звільнення та зменшення судового збору

майновий стан сторін ст.8 зу про судовий збір

ПОСТАНОВА

23.03.2012 №4

До актів законодавства, якими слід керуватись у вирішенні питань призначення судової експертизи в судовому процесі, відносяться:

 

1.1. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК);

 

1.2. Закон України "Про судову експертизу" (далі - Закон);

Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Не може розглядатись як судова експертиза у розумінні статті 1 Закону та статті 41 ГПК дане вченими тлумачення законодавчих актів, пов'язане з наявністю у цих актах неясностей, неузгодженостей, суперечностей чи інших недоліків. Так само не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

Якщо обставини справи свідчать про доцільність отримання пояснень спеціаліста з питань, що виникають під час розгляду справи, зокрема, з метою з'ясування її фактичних обставин, господарський суд може скористатися правом, наданим йому статтею 30 ГПК, і викликати відповідного спеціаліста для участі в судовому процесі, притому як у підготовці справи до розгляду, так і під час її розгляду.

Виклик спеціаліста здійснюється ухвалою суду. Його пояснення подаються суду у вигляді висновку або в іншій прийнятній для суду письмовій формі. Спеціаліст вправі відмовитися від надання пояснень, якщо наявних у нього матеріалів недостатньо або він не має необхідних знань.

Відповідні пояснення спеціаліста не є висновком експерта.

За наявності в одній і тій же справі протилежних за змістом висновків як спеціаліста, так і судового експерта, їх оцінка здійснюється за правилами статей 42, 43 ГПК з наданням у зазначеному випадку переваги висновкові судового експерта.

5. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Підвідомчість господарських спорів: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.