Правова природа господарських судів та їх місце у судовій системі України

Відповідно до ст. 1 Закону «Про судоустрій України» державна влада в Україні здійснюється на засадах поділу її на законодавчу, виконавчу і судову.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства.

Судова система будується на принципах територіальності і спеціалізації.

Принцип територіальності передбачає розбудову системи судів загальної юрисдикції відповідно до системи адміністративно-територіального устрою, закріпленої у ст. 133 Конституції. Цей принцип обумовлений потребою здійснення правосуддя на всій території України і доступності його для всього населення. Визначальна вимога принципу територіальності полягає в тому, що мережа судових органів має рівномірно поширюватись на всі адміністративно-територіальні одиниці України.

Принцип спеціалізації у розбудові судів загальної юрисдикції передбачає згідно з Конституцією утворення судово-ієрархічних ланок зі спеціалізованою компетенцією в окремих, найважливіших для суспільства галузях законодавства. Такою ланкою є система господарських судів, до компетенції яких віднесено вирішення господарських спорів та розгляд справ про банкрутство.

Спеціалізація стосовно судових органів передбачає, що:

• справа вирішується професіоналом;

• при здійсненні внутрішньої спеціалізації забезпечується оптимальний розгляд різних справ у межах процесу;

• існує певна група відносин, специфіка яких вимагає розробки самостійної процесуальної форми;

• мають бути встановлені норми права, що регламентують відповідний вид процесуальних правовідносин і відображають їхню специфіку.

Отже, спеціалізованим є орган, який відповідає таким вимогам:

1. Він має бути призначений для розгляду певного кола справ. Справи, що розглядаються, повинні мати специфіку, яка визначає їх розв'язання у цьому органі. Коло таких справ має бути або чітко визначене у законодавстві, або ж ознаки таких справ мають бути нормативно визначені.

2. Цей орган має діяти на підставі кодифікованого акта, тобто він має бути відокремлений у своїй регламентації від норм, що регулюють інші відносини.

3. Відокремлення це має стосуватися не тільки і не стільки тих чи інших норм, скільки певної, однорідної групи відносин, що вимагають самостійного врегулювання, оскільки характер норм права визначається відповідним характером відносин.

4. Цей орган повинен мати власну процесуальну форму, що дозволяє в той же час віднести його до єдиної, як і сукупність норм, системи.

Відповідно до Конституції в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій, при цьому до спеціалізованих належать господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані.

Основними ознаками господарської юрисдикції як системи спеціалізованих судових установ є: організаційна єдність при диференціації функції правосудця стосовно різних ланок спеціалізованих судів, єдиний предмет судового захисту і судової діяльності, єдина процесуальна форма і процесуальне законодавство, що регламентує процесуальний порядок розгляду та розв'язання юридичних справ.

Крім цього, спеціалізовані суди як гілка судів загальної юрисдикції повинні мати єдине організаційно-процесуальне підґрунтя діяльності із здійснення правосуддя у визначеній процесуальним законом сфері правовідносин. Єдність системи судів і правосуддя забезпечується єдиним статусом суддів як носіїв судової влади, єдністю основних конституційних принципів судочинства.

З урахуванням цього структура господарських судів згідно із Законом «Про судоустрій України» складається із місцевих господарських судів, апеляційних господарських судів, Вищого господарського суду України.

Водночас щодо спеціалізованих судів часто застосовуються поняття «юрисдикція» і «підсудність», «підвідомчість». Вважаємо, що загальне поняття «компетенція» для судів краще виражати за допомогою поняття «юрисдикція» як традиційного і більш точного з огляду на головні цілі правосуддя. Юрисдикція означає судочинство, здійснення правосуддя.

Характерною ознакою господарської юрисдикції є єдиний предмет судового захисту і судової діяльності, який відображає спеціалізацію зазначеної юрисдикції і обсяг правового захисту у господарському судочинстві.

Господарські суди розглядають весь комплекс питань правового регулювання господарських відносин, що виникають між суб'єктами права, насамперед суб'єктами підприємницької діяльності. 3 огляду на комплексний характер таких відносин предметом судового захисту є суб'єктивні права і законні інтереси зазначених суб'єктів (суб'єктивна ознака обсягу судового захисту), предметом судової діяльності - господарські спори (об'єктивна ознака обсягу судового захисту).

Отже, основними завданнями господарського суду є:

• захист прав і законних інтересів учасників господарських правовідносин;

• сприяння зміцненню законності у сфері господарських відносин;

• внесення пропозицій, спрямованих на удосконалення правового регулювання господарської діяльності.

Господарські суди становлять єдину систему спеціалізованих судів, яка має три ланки. Відповідно до компетенції господарські суди поділяються на місцеві, апеляційні, Вищий господарський суд України. Всі господарські суди незалежно від ланки, здійснюють правосуддя шляхом розв'язання господарських спорів, розгляду інших справ, віднесених до їх компетенції законодавством.

Місцевими господарськими судами є Господарський суд Автономної Республіки Крим, господарські суди областей, міст Києва і Севастополя. Місцеві господарські суди є судами першої інстанції, вони також розглядають господарські справи у зв'язку з нововиявленими обставинами у передбачених законом випадках.

Основним у діяльності місцевих господарських судів є розв'язання господарського спору, вирішення справи по суті.

Місцевий господарський суд до того ж вивчає і узагальнює судову практику, а також здійснює інші повноваження, надані йому законом.

Голова місцевого суду виконує такі обов'язки:

1) здійснює функції судді у порядку, встановленому ГПК;

2) головує в судових засіданнях, призначає суддів як головуючих у судових засіданнях, розподіляє інші обов'язки між суддями;

3) веде особистий прийом, організовує роботу суду щодо прийому громадян і розгляду пропозицій, заяв і скарг;

4) керує вивченням і узагальненням судової практики і веденням судової статистики, вносить подання в державні органи, громадські організації і службовим особам про усунення порушень закону, причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушень;

5) керує роботою канцелярії суду;

6) організовує роботу з підвищення кваліфікації працівників суду;

7) здійснює інші повноваження, надані йому законом. 3азначена група господарських судів належить до найнижчої

ланки системи.

Апеляційні суди є другою ланкою у системі господарських судів України.

Інститут апеляційного провадження є для українського господарського судочинства новим, він прийшов на зміну перевірці законності і обґрунтованості рішень господарських судів у порядку нагляду.

Апеляційні суди діють як суди апеляційної інстанції щодо рішень місцевих судів, як суди першої інстанції у господарських справах, що віднесені до їх підсудності законом, а також переглядають рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Апеляційний суд здійснює такі функції:

• розглядає справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;

• вивчає та узагальнює судову практику;

• аналізує статистику вирішення господарських спорів;

• подає пропозиції Вищому господарському суду України щодо вдосконалення правового регулювання господарської діяльності і практики вирішення господарських спорів та щодо порушення перед Конституційним Судом України питання про офіційне тлумачення законів України;

• проводить роботу, спрямовану на попередження право порушень у сфері господарських відносин;

• здійснює інші повноваження, надані йому законом.

Апеляційні суди в Україні створюються і діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, якщо інше не передбачено законом.

У назві апеляційних судів використовується назва населених пунктів, в яких вони знаходяться.

Апеляційні суди складаються з обраних Верховною Радою України безстроково чи призначених Президентом України у межах п'ятирічного строку суддів.

Народні засідателі цих судів обираються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною Київською і Севастопольською міськими радами, на території яких знаходиться відповідний суд, строком на 5 років за поданням голови апеляційного суду у необхідній кількості.

Зі складу суддів апеляційного суду загальними зборами відповідного суду обираються голова суду та його заступники відповідно до кількості судових палат суду або заступник голови суду у разі відсутності судових палат.

В апеляційному суді розпорядженням голови цього суду можуть утворюватися судові палати, якщо інше не передбачено законом, а також судові палати для розгляду справ у першій інстанції.

Судові палати в апеляційних судах очолюються заступниками голови суду.

В зазначених судах може утворюватися президія як консультативно-дорадчий орган при голові апеляційного суду. Кількість членів і склад президії апеляційного суду затверджуються зборами суддів цього суду за поданням його голови.

Голова апеляційного суду має право у разі необхідності своїм розпорядженням залучати суддів однієї судової палати для розгляду справ іншої спеціалізації або в іншій інстанції.

Голова апеляційного суду поряд із виконанням повноважень судді виконує такі обов'язки:

1) затверджує персональний склад судових палат;

 

2) утворює колегії суддів для розгляду судових справ у разі відсутності судових палат;

3) організовує роботу із вивчення і узагальнення судової практики, аналізу судової статистики;

4) скликає загальні збори суду і вносить на розгляд цих зборів питання, що потребують їх вирішення;

5) розподіляє обов'язки між заступниками голови суду;

6) організовує роботу щодо підвищення кваліфікації суддів відповідного суду і працівників апарату суду;

7) організовує роботу із народними засідателями та присяжними;

8) організовує роботу суду щодо приймання громадян і розгляду пропозицій, заяв і скарг;

9) здійснює інші повноваження, надані йому законом. Вищі спеціалізовані суди є вищими судовими органами спеціалізованих судів.

Вони складаються з обраних до них Верховною Радою України суддів, зі складу яких загальними зборами відповідного суду обираються голова суду та його заступники.

У вищих спеціалізованих судах може утворюватися президія як консультативно-дорадчий орган при голові вищого спеціалізованого суду. Кількість членів і склад президії вищого спеціалізованого суду затверджуються зборами суддів цього суду за поданням його голови.

Вищі спеціалізовані суди діють як суди касаційної інстанції щодо рішень місцевих та апеляційних судів, а у випадках, передбачених законом - як суди апеляційної інстанції щодо рішень апеляційних судів, ухвалених у першій інстанції, а також переглядають справи за нововиявленими обставинами.

Вищі спеціалізовані суди вивчають та узагальнюють судову практику, дають рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства, а також здійснюють інші повноваження, надані їм законом.

Найвища ланка у системі господарських судів - Вищий господарський суд України, що є судом касаційної інстанції.

Голова вищого спеціалізованого суду поряд із виконанням повноважень судді здійснює такі повноваження:

1) утворює колегії суддів для розгляду судових справ;

2) організовує роботу щодо вивчення та узагальнення судової практики, аналізу судової статистики;

3) скликає загальні збори суддів відповідного суду та вносить на їх розгляд питання, що потребують їх вирішення;

4) визначає обов'язки заступників голови суду;

5) організовує роботу з підвищення кваліфікації суддів відповідного суду та працівників апарату суду;

6) здійснює інші повноваження, надані йому законом.

Заступник голови вищого спеціалізованого суду поряд з виконанням повноважень судді здійснює відповідно до розподілу обов'язків керівництво роботою структурних підрозділів апарату суду та інші повноваження, надані йому законом чи доручені головою суду, виконує повноваження голови вищого спеціалізованого суду у разі його відсутності.