Правовий режим земель особистого селянського господарства

 

Особистому селянському господарству належать земельні ділянки не більше 2 га, передані фізичним особам у власність або оренду чи придбані на підставі цивільно-правових угод. Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшено у разі виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами такого господарства. Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів господарства.

 

Правовий режим земель особистого селянського господарства не можна ототожнювати з правовим режимом земель для сінокосіння й випасання худоби, для садівництва та городництва. Землі для сінокосіння й випасання худоби знаходяться тільки в державній або комунальній власності і використовуються виключно як сі­ножаті та пасовища, їх можуть орендувати громадяни або користуватися ними як громадськими сіножатями та пасовищами. Земельні ділянки для городництва також є об'єктами виключно державної або комунальної власності й надаються в користування громадян на умовах оренди. Господарська діяльність на цих землях обмежується можливістю зведення лише тимчасових споруд для зберігання інвентарю та захисту від непогоди. Цільове призначення земельних ділянок для садівництва полягає в закладанні багаторічних плодових насаджень, вирощуванні сільськогосподарських культур, а також зведенні відповідних будинків, господарських споруд тощо. Порівнюючи зміст правового режиму земель для сіноко­сіння й випасання худоби, для садівництва та городництва зі змістом правового режиму земель особистого селянського господарства можна зробити висновки:

 

1) правовий режим земель особистих селянських господарств є більш універсальним. Такі земельні ділянки можуть використовуватися для будь-якої сільськогосподарської діяльності, в тому числі для сінокосіння й випасання худоби, садівництва та городництва;

 

2) члени особистих селянських господарств мають більший обсяг повноважень щодо здійснення господарської діяльності на землях таких господарств, ніж власники (користувачі) земель для сінокосіння й випасання худоби, а також для садівництва та городництва.

 

Громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Іноземні громадяни та особи без громадянства також можуть мати такі ділянки, призначені для цієї мети, але, на відміну від громадян України, тільки на умовах оренди.

 

Особисте селянське господарство може набувати права власності на земельні ділянки на підставі: цивільно-правових угод; безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності; приватизації земельних ділянок, які раніше були надані його членам у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належних членам господарства земельних часток (паїв).

 

Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) виділяються в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову та спільну сумісну власність (подружжя). Відповідно до ст. 12 Закону України від 5 червня 2003 р. "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"1 право спільної часткової власності чи спільної сумісної власності на земельні ділянки, виділені в натурі (на місцевості) єдиним масивом, посвідчується одним державним актом на право власності на земельну ділянку. Власнику однієї чи кількох земельних часток (паю) в межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, видається один такий державний акт. Оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснює землевпорядна організація, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості). У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості)

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного гос­подарства розміром менше 2 га (на підставі положень ЗК.1992 р.), мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 ЗК для ведення особистого селянського господарства.

 

Особисте селянське господарство має право: продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; самостійно господарювати на ній; бути власником посівів і насаджень сільськогосподарських та інших культур, виробленої сільськогосподарської продукції; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; відшкодовувати збитки у випадках, передбачених законом; споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі й споруди.

 

Обов'язками особистого селянського господарства щодо належних йому земель є: забезпечення використання їх за цільовим призначенням; додержання вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасна сплата земельного податку; непорушення прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; під­вищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі; своєчасне надання відповідним органам виконавчої влади та місцевого самоврядування даних про стан і використання земель та інших природних ресурсів; дотримання правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; збереження геодезичних знаків, протиерозійних споруд, мереж зрошувальних і осушувальних систем.

 

 

Стаття 7. Права та обов'язки членів особистого селянського

Господарства

 

Члени особистого селянського господарства мають право:

 

самостійно господарювати на землі;

 

укладати особисто або через уповноважену особу будь-які

угоди, що не суперечать законодавству. Уповноваженою особою може

бути дієздатний член особистого селянського господарства, який

досяг 18 років;

 

реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а

також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям,

іншим юридичним і фізичним особам;

 

самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення

власного виробництва;

 

відкривати рахунки в установах банків та отримувати кредити в

установленому законодавством порядку;

 

бути членами кредитної спілки та користуватися її послугами;

 

отримувати в установленому законом порядку трудову пенсію, а

також інші види соціальної державної допомоги та субсидії;

 

надавати послуги з використанням майна особистого селянського

господарства;

 

використовувати в установленому порядку для власних потреб

наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини,

торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні

властивості землі відповідно до закону;

 

на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

 

вільно розпоряджатися належним майном, виробленою

сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки;

 

отримувати дорадчі послуги;

 

брати участь у конкурсах сільськогосподарських виробників для

отримання бюджетної підтримки відповідно до загальнодержавних і

регіональних програм;

 

об'єднуватися на добровільних засадах у виробничі товариства,

асоціації, спілки з метою координації своєї діяльності, надання

взаємодопомоги та захисту спільних інтересів тощо відповідно до

законодавства України;

 

проводити в установленому законом порядку

зовнішньоекономічну діяльність.

 

Члени особистого селянського господарства зобов'язані:

 

дотримуватися вимог земельного законодавства та законодавства

про охорону довкілля;

 

забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим

призначенням;

 

підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні

властивості землі;

 

не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та

землекористувачів;

 

дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних

із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

 

своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

 

дотримуватися діючих нормативів щодо якості продукції,

санітарних, екологічних та інших вимог відповідно до

законодавства;

 

надавати сільським, селищним, міським радам необхідні дані

щодо їх обліку.

 

Законом можуть бути встановлені також інші права та обов'язки

членів особистого селянського господарства

Члени особистого селянського господарства мають право:

· самостійно господарювати на землі;

· укладати особисто або через уповноважену особу будь-які угоди, що не суперечать законодавству. Уповноваженою особою може бути дієздатний член особистого селянського господарства, який досяг 18 років;

· реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам;

· самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва;

· відкривати рахунки в установах банків та отримувати кредити в установленому законодавством порядку;

· бути членами кредитної спілки та користуватися її послугами;

· отримувати в установленому законом порядку трудову пенсію, а також інші види соціальної державної допомоги та субсидії;

· надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства;

· використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

· на відшкодування збитків;

· вільно розпоряджатися належним майном, виробленою сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки;

· отримувати дорадчі послуги;

· брати участь у конкурсах сільськогосподарських виробників для отримання бюджетної підтримки відповідно до загальнодержавних і регіональних програм;

· об'єднуватися на добровільних засадах у виробничі товариства, асоціації, спілки з метою координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги та захисту спільних інтересів тощо відповідно до законодавства України;

· проводити в установленому законом порядку зовнішньоекономічну діяльність.

 

Члени особистого селянського господарства зобов'язані:

· дотримуватися вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля;

· забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням;

· підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

· не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

· дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

· своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

· дотримуватися діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог відповідно до законодавства;

· надавати сільським, селищним, міським радам необхідні дані щодо їх обліку.

 

Члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно.

Відповідно до ЗК «Про особисте селянське господарство»

Члени особистих селянських господарств належать до категорії зайнятого населення в разі, якщо робота в цьому господарстві для них є основною і розрахунковий місячний дохід на одного члена дорівнює або перевищує розмір мінімальної заробітної плати. Порядок визначення розрахункового місячного доходу на одного члена особистого селянського господарства встановлює Кабінет Міністрів України.

Члени особистих селянських господарств підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та пенсійному забезпеченню.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування членів особистих селянських господарств здійснюється в порядку, встановленому законом.

Пенсійне забезпечення членів особистих селянських господарств та сплата ними страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюються відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення та загальнообов'язкове державне пенсійне