ГЛОСАРІЙ ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ГЛОСАРІЙ ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ



 

А

Адміністративно-господарські санкції –заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Акредитив –форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов’язаний здійснити платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги, надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Асоціація – договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

Акція – цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідадії, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦK України та законом, шо регулює питання створення,діяльності та припинення акціонерних товариств.

Антиконкурентні узгоджені дії – узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Б

Банківські консорціуми –тимчасові об’єднання банків, які створюються для координації дій при проведенні різного роду банківських операцій, або для кредитування однієї, але великої угоди і засновані банками на паритетних засадах.

Банкрутство –встановлена господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Боржник –суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

В

Вексель – докумект, який складений за встановленою формою містить безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Вина –психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Виробничий кооператив – кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов’язкової трудової участі з метою одержання прибутку. Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ч. 2 ст. 95 ГК України).

Г

Господарське об’єднання – об’єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об’єднали свою господарську діяльність.

Господарсько-виробничі відносини – майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Господарська діяльність – діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Грошове зобов’язання – зобов’язання, якого боржник зобов’язаний передати у власність кредитора грошові знаки у визначеній сумі.

Д

Державна регуляторна політикaнапрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами та суб’єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності.

Державне замовленнязасіб державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання нослуг) серед суб’єктів господартовання, незалежно від їх форми власності.

Державне регулювання економікицепобудована на законодавстві одна з форм державного впливу на економіку шляхом встановлення та застосування державними органами правил, спрямованих на коригування економічної діяльності фізичниx та юридичних осіб, що підтримується можливістю застосування правових санкцій при їх порушенні.

Державний контрактце договір, укладений державним замовником від імені держави з суб’єктом господарювання – виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов’язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

Державний нагляд (контроль) – це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів у межах повноважень, передбачених законом, щодо вивлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами госпродарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Державне прогнозуванняекономічного і соціального розвитку –науковообгрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляxів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

Державне унітарне підприємство – підприємство, що утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Державні потреби – це потреби України в продукції, необхідній длярозв’язання соціально-економічних проблем, підтримання обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержавиих цільовиx програм, забезпечення функціонування органів державної влади, що утримуються за рахунок Державного бюджету України.

Договір –усна чи письмова угода між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за якими здійснюються купівля-продаж, роботи та послуги.

Договір дарування –вид договору, згідно з яким одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.

Договір доручення –вид договору, згідно з яким одна сторона (повірений) зобов’язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Договір комісії –вид договору, згідно з яким одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.

Договір концесії (концесійний договір) –вид договору, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб’єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об’єкт концесії чи суттєво поліпшити його та/або здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього закону з метою задоволення громадських потреб.

Договір купівлі-продажу –вид договору, згідно з яким продавець зобов’язується передати майно у власність покупцю, а покупець – прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір лізингу –укладена в письмовій формі угода між лізингодавцем і лізингоодержувачем, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків у зв’язку з предметом лізингу.

Договір майнового найму –вид договору, згідно з яким наймодавець зобов’язується надати наймачу майно в тимчасове користування за плату.

Договір міни –вид договору, згідно з яким між сторонами здійснюється обмін одного майна на інше.

Договір перевезення вантажу –вид договору, згідно з яким транспортна організація (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його управомоченій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір підряду –вид договору, згідно з яким підрядчик зобов’язується виконати на власний риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Договір позики –вид договору, згідно з яким одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальнику) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцю таку ж суму грошей або кількість речей такого самого роду і якості.

Договір поставки –вид договору, згідно з яким організація-постачальник зобов’язується передати в певні строки або строк організації-покупцю (замовнику) у власність (в оперативне управління) певну продукцію за обов’язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції, організація-по-купець зобов’язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами.

сторони зобов’язуються діяти спільно для досягнення спільної господарської мети, як-от: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства чи установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, пологових, житлових будинків та ін.

Договір схову –угода, за якою одна сторона (охоронець) зобов’язується зберігати передане їй другою стороною майно і повернути його цілим.

Договір чартеру –угода між фрахтувальником і авіаперевізником про виконання чартерного рейсу.

Досудова санація –система заходів відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів згідно із законодавством до початку порушення провадження у справі про банкрутство.

Е

Економічна конкуренція (конкуренція) – змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Експорт –продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Емісійні цінні папери – папери, що посвідчують однакові права власників межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов’язaння (емітент).

З

Завдаток –грошова сума, що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні для підтвердження укладення договору і забезпечення його виконання.

Заготівельно-збутові кооперативи – кооперативи, що здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку – дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були 6 неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

І

Імпорт –ввезення на митну територію країни імпорту товару (товарів), призначеного для споживання в цій країні імпорту.

Інвестиційним сертифікатом – цінний папір, який вилускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційноту фонді.

Індосамент –спеціальний напис на векселі, за яким векселедержатель передає всі або певні права придбавачу векселя. Індосамент має бути безумовним. Частковий індосамент недійсний. Індосамент буває передаточним, передорученим і заставним, кожний з яких, у свою чергу, може бути іменним, бланковим і на пред’явника.

К

Консорціум – тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо).

Контрольу сфері державного керівництва економікою — це встановлення компетентними органами ступеня відповідності фактичних напрямів і результатів діяльності суб’єктів господарського життя встановленим державою правилам, нормам і нормативам, а також виявлення порушень у діяльності цих суб’єктів, вживання заходів щодо їх усунення.

Концерн –статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Кооператив – це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Корпорація – договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації;

Кошти у складі майна суб’єктів господарювання – гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

М

Майно – сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів.

Метод – спосіб впливу на відповідні відносини.

Монопольне (домінуюче) становище – становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Н

Недобросовісна конкуренція – будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Нематеріальні активи –об’єкти інтелектуальної, у тому числі промислової, власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктами права власності резидента.

Неплатоспроможність –неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

О

Облігаціяцінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігацій та емітентом підтверджує зобов’язання елаітента повернути власникові облігaції її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігaцій строк та виплатити доход за о6лігaцією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Обслуговуючий кооператив – кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Основні засоби – це сукупність матеріальних цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва,так і у невиробничій сфері (бyдинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання).

Організаційно-господарські відносини – відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

П

Право господарського відання – підприємство володіє, користується та розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Господарським кодексом України та іншими законами.

Правовий режим майна суб’єкта підприємницької діяльності – це правові норми, склад цього майна, порядок його формування, використання і вибуття, обсяг прав та обов’язків з приводу володіння, користування і вибуття, порядок звернення на нього стягнень кредиторів, а також його правової охорони.

Підприємницька діяльність – самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємницьке право – система загальнообов’язкових норм (правил), що регулюють відносини у сфері зайняття підприємницькою діяльністю, встановлюються і охороняються державою.

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГК України та іншими законами.

Підприємець – фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність.

Постачальницькі кооперативи – кооперативи, що створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; виготовлення сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам.

Право власності – право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

правові інститути – сукупність норм права меншого обсягу, що регулюють споріднені відносини в межах тієї групи суспільних відносин, які становлять предмет галузі, тобто відносин у сфері провадження підприємницької діяльності.

Правові форми державного керівництва економікоюце врегульовані правом види діяльності уповноважених державних органів, а також органів місцевого самоврядування у сфері економіки. Розрізняють такі основні правові форми: нормативне регулювання, прогнозування та планування, програмування, управління, контроль.

Право оперативного управління – речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності.

Прогнозування та плануванняцевизначення за допомогою правових засобів основних напрямів і конкретних результатів діяльності країни, регіонів, галузей народного господарства, окремих суб’єктів господарювання.

Програмуванняекономічного і соціального розвитку України – це визначення за допомогою правових засобів цілей та пріоритетів економічного і соціального розвитку, засобів та шляхів їх досягнення, формування комплексної системи заходів оргаиів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв’язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеристика очікуваних результатів в економіці та содіальній сфері.

Р

Регуляторний акт – це прийнятий уповноваженим регуляторним органом (Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України та іншими органами виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування) нормативно-правовий акт, який спрямований на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання.

Розрахунковий чекрозрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

С

Сервісні кооперативи – кооперативи, що здійснюють технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, еколого-відновні роботи, здійснюють ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу, займаються телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості, надають медичні, побутові, санаторно-курортні, науково-консультаційні послуги, послуги з уведення бухгалтерського обліку, аудиту та інше.

Спеціальні фондигрошові кошти, що прямо і безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва, а слугують іншим спеціальним цілям, передбаченим чинним законодавством або статутом суб’єкта підприємницької діяльності.

Споживчий кооператив (споживче товариство) – кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

Стандартдокумент, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необовязковим.

Стандартизація – це діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявник чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, резулътатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар’єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Статутний фонд – сукупність внесків (у грошовому виразі) учасників (власників) у майной при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами.

Суб’єкти господарювання – учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність.

Т

Товари у складі майна суб’єктів господарювання – вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Товариство – організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві.

У

Узгоджені дії – укладення суб’єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об’єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарювання.

Управлінняв сфері державного керівництва економікою – прийняття компетентним органом горидично значущих рішень для суб’єктів господарювання з оперативних питань господарського життя (здійснення державної реєстрації суб’єктів господарювання, окремих видів договорів та майна; видача ліцензій, патентів та інших дозволів; встановлення квот; затвердження стандартів та здійснення сертифікації продукції, робіт, послуг; встановлення лімітів на використання природних ресурсів тощо).

Х

Холдингова компанія – суб’єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств).

Ц

Цінні папери – документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їx розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Ю

Юридична особа – організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку.


Інформаційні джерела

 

Основна література

1. Карлін М.І., Носалюк А.В. Підприємницьке право у запитаннях та відповідях: навч. посіб. вищих навч. закл. – К.: Кондор, 2008. – 350 с.

2. Підприємницьке право: Підручн. / За ред. О.В. Старцева / 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Істина, 2005. – 600 с.

3. Саніахметова И.О. Підприємницьке право: навч. посіб. – 3-те вид., переробл. і доп. – К.: А.С.К., 2005. – 912 с.

 

Нормативно-правові акти

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Офіційне видання / Міністерство юстиції України. – К., 2006. – 126 с.

2. Господарський кодекс України. Офіційний текст зі змінами та доповненнями станом на 1 листопада 2006 р. – К.: Форум, 2006. – 192с.

3. Господарсько-процесуальний кодекс України. Офіційний текст зі змінами та доповненнями станом на 29 вересня 2005 р. – К.: Видавничий дім «Скіф», 2005. – 60 с.

4. Земельний кодекс України: Закон України від 25 жовтня 2001р.// Голос України. – 2001. – 20 листопада. – С. 3–12.

5. Кодекс законів про працю України: Закон УРСР від 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 50 (додаток). – Ст. 375.

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Офіційний текст зі змінами та доповненнями станом на 20 жовтня 2006 року. – К.:Форум, 2006. – 354 с.

7. Кримінальний кодекс України. Офіційний текст зі змінами та доповненнями станом на 22 вересня 2005 р. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 176 с.

8. Митний кодекс: Закон України від 11липня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38-39 (27.09.2002). – Ст. 288.

9. Цивільний кодекс України. Офіційний текст зі змінами та доповненнями станом на 29 вересня 2005 р. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2005. – 408 с.

10. Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.

11. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 20. – Ст. 272.

12. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994р.// Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25. – Ст. 198.

13. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 р.// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 14 (02.04.91). – Ст. 168. (Втратив чинність з 1.01.2004 р., крім ст. 4 (згідно із Господарським кодексом України від 16.01.2003 р.).

14. Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі: Закон України від 10 липня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 41. – Ст. 188.

15. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26.11.1998 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

16. Про аудиторську діяльність: Закон України № 3125-XII від 22 квітня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 243.

17. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

18. Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань: Закон України від 22.11.1996 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

19. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

20. Про державне оборонне замовлення: Закон України № 464-XIV від 3 березня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 13. – Ст. 506.

21. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України: Закон України від 23 березня 2000 року № 1602-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 25. – Ст. 195.

22. Про державний кордон України: Закон України № 1777-ХІІ від 4 листопада 1991 р. // Голос України. – 1991. – № 242.

23. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19 жовтня 2000 року// Відомості Верховноі Ради України. – 2000. – № 51-52(29.12.2000). – Ст. 447.

24. Про державну програму приватизації: Закон України № 1723-ІІІ від 18 травня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 24. – Ст. 981.

25. Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

26. Про деякі питання валютного регулювання та оподаткування суб’єктів експериментальної економічної зони «Сиваш: Закон України № 65/96-ВР від 23 лютого 1996 р. // Голос України. – 1996. – № 50.

27. Про енергозбереження: Закон України № 74/94-ВР від 1 липня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 30. – Ст. 283.

28. Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон: Закон України № 2673-ХІІ від 13 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 50. – Ст. 676.

29. Про захист іноземних інвестицій в Україні: Закон України № 1540a-XII від 10 вересня 1991 р. // Голос України. – 1991. – № 185.

30. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України № 1160-IV від 11 вересня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 9. – Ст. 79.

31. Про заставу: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 642.

32. Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну: Закон України від 22.12.1998 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

33. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07.06.1996 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

34. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 26.12.1998 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

35. Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

36. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – Ст. 377.

37. Про інвестиційну діяльність: Закон України № 1560-ХІІ від 18 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – Ст. 647.

38. Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 1. – Ст. 1.

39. Про концесії: Закон України від 16 липня 1999 року № 997-XІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 41. – Ст. 372.

40. Про кооперацію: Закон України від 11.11.2004 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

41. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

42. Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів: Закон України від 06.04.2000 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

43. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25. – Ст. 198.

44. Про музеї та музейну справ: Закон України № 249/95-ВР від 29 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 25. – Ст. 191.

45. Про Національний банк: Закон України від 20.05.1999 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

46. Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні: Закон України № 710/97 ВР від 10 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. –1998. – № 15. – Ст. 67.

47. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992р.// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.

48. Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10 квітня 1992р.// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 416.

49. Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10 квітня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 416.

50. Про оренду землі: Закон України в редакції Закону № 1211-IV від 2 жовтня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 10. – Ст. 102.

51. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 05.04.2007 р. № 877 //tau.оrg.ua /laws/zak17.txt.

52. Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва: Закон України № 1953-ІІІ від 14 вересня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 45. – Ст. 375.

53. Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України: Закон України № 1741-III від 18 травня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 24. – Ст. 982.

54. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України № 1264-XII від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.

55. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України від 23 березня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 20. – Ст. 82.

56. Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності: Закон України № 147/98-ВР від 3 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 228.

57. Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації: Закон України № 847-XIV від 7 липня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 34. – Ст. 1768.

58. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України № 2346-ІІІ від 5 квітня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 84.

59. Про плату за землю: Закон України № 2535-XII від 3 липня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 38. – Ст. 560.

60. Про податок на додану вартість: Закон України № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 21. – Ст. 156.

61. Про правовий режим воєнного стану: Закон України № 1647-ІІІ від 6 квітня 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 107.

62. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України № 1550-ІІІ від 16 березня 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 107.

63. Про приватизаційні папери: Закон України № 2173-ХІІ від 6 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 352.

64. Про приватизацію державного майна: Закон України в редакції Закону № 89/97-ВР від 19 лютого 1997 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 17. – Ст. 122.

65. Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію): Закон України № 2171-XII від 6 березня 1992 р. у редакції Закону № 189/96-ВР від 15 травня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 34. – Ст. 160.

66. Про природні монополії: Закон України № 1682-ІІІ від 20 квітня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 30. – Ст. 238.

67. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві: Закон України від 17 жовтня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 45. – Ст. 602.

68. Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами: Закон України № 1547-ІІІ від 16 березня 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 67.

69. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19 березня 1996 р. //Відомост



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; просмотров: 129; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.227.97.219 (0.014 с.)