Тема 7. Ліквідація та реорганізація суб’єктів підприємницької діяльності. Банкрутство.

 

Основні терміни та поняття: неплатоспроможність, неспроможність, банкрутство, боржник, банкрут, кредитор, конкурсний кредитор, поточний кредитор, заставний кредитор, комітет кредиторів, арбітражний керуючий, розпорядження майном боржника, санація, план санації, ліквідаційна процедура, мирова угода.

Методичні рекомендації до вивчення теми

Тема присвячена з’ясуванню способів захисту прав кредиторів та шляхів виходу з кризового становища боржника, який є неплатоспроможним. Перш за все слід з’ясувати, що боржник може бути визнаний неспроможним лише у випадку нездатності суб’єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов’язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності. Потрібно визначити поняття банкрутства, детально з’ясувати його ознаки, матеріальні та процесуальні підстави застосування процедур відновлення платоспроможності. Особливу увагу слід звернути на те, до кого можуть, і до кого не можуть бути застосовані такі процедури, які суб’єкти можуть їх ініціювати, а які позбавлені такого права.

Необхідно встановити усіх суб’єктів, які можуть бути учасниками провадження у справі про банкрутство. При цьому особливу увагу необхідно приділити сторонам (кредитори та банкрути). Потрібно роз’яснити, чи можуть бути банкрутами державні комерційні підприємства, фізичні особи – підприємці, хто може виступати кредитором, який орган представляє інтереси кредиторів під час провадження, як це впливає на забезпечення їх прав(збори кредиторів, комітет кредиторів).

Необхідно розкрити порядок призначення арбітражного керуючого, який є центральною фігурою розгляду справ про банкрутство. Одним з основних при розгляді цього питання моментів є його повноваження, підстави призначення, умови оплати праці, особливості діяльності щодо окремих категорій суб’єктів банкрутства та різних стадій. Правовий статус інших учасників у справі можна розкрити більш стисло (власник майна боржника, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, органи місцевого самоврядування, представник працівників боржника).

Банкрутство, відповідно до законодавства, є крайнім заходом, якого, за можливості, необхідно уникати. З огляду на це, потрібно приділити увагу заходам запобігання банкрутству суб’єктів підприємництва, які в межах своїх повноважень можуть застосовувати засновники (учасники) суб’єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Слід пояснити, як здійснюється досудова санація державних підприємств.

Потрібно детально з’ясувати порядок провадження у справі про банкрутство (починаючи від подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство і до припинення провадження або ліквідації банкрута). У передбачених законом випадках до неплатоспроможного боржника застосовуються такі процедури, як розпорядження майном боржника, мирова угода, санація боржника, ліквідація банкрута. Пояснити, на яких стадіях провадження справи про банкрутство застосовуються вказані процедури, хто, з якою метою і в які засоби масової інформації подає оголошення про порушення справи банкрутство. Розкрити порядок створення ліквідаційної комісії та її повноваження, порядок продажу майна боржника.

Кінцевою метою усіх процедур відновлення платоспроможності є виконання боржником своїх зобов’язань. Однак після початку провадження у справі про банкрутство виконання цих зобов’язань може здійснюватися виключно у відповідності з передбаченою законодавством черговістю. Цю черговість студентам слід знати.

У передбачених законом випадках окремі учасники провадження у справі про банкрутство несуть відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство (зокрема, фіктивне банкрутство, приховування банкрутства, умисне доведення до банкрутства).

План лекційного заняття

1.Поняття, підстави припинення підприємницької діяльності.

2.Реорганізація суб’єктів підприємницької діяльності.

3. Ліквідація суб’єктів підприємницької діяльності.

4.Поняття та суб’єкти банкрутства. Сторони та учасники процедури банкрутства.

5.Провадження у справах про банкрутство.

 

План семінарського (практичного) заняття:

1.Поняття, підстави припинення підприємницької діяльності.

2.Реорганізація суб’єктів підприємницької діяльності.

3. Ліквідація суб’єктів підприємницької діяльності.

4.Поняття та суб’єкти банкрутства. Сторони та учасники процедури банкрутства.

5.Провадження у справах про банкрутство.

6.Підстави та наслідки скасування державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.

 

Питання для самостійного вивчення

1.Поняття та підстави ліквідації суб’єкта підприємництва, порядок її здійснення.

2.Задоволення претензій кредиторів.

3.Неспроможність суб’єкта підприємництва.

4.Ознаки банкрутства.

 

Практичні завдання до самостійної роботи

Скласти термінологічний словник до теми.

Тести

1.Яка кількість черг задоволення для визнання суб’єкта банкрутом:

1) три;

2) чотири;

3) п’ять;

4) шість.

2.Рішення про ліквідацію об’єднань підприємств може бути прийнято лише:

1) Верховною Радою України;

2) Кабінетом Міністрів;

3) підприємствами-учасниками;

4) Антимонопольним комітетом.

3.Спеціальний орган, що проводить ліквідацію підприємства:

1) ліквідаційна комісія;

2) арбітражний керуючий;

3) кредиторська рада;

4) суд.

Інформаційні джерела:

Основна література

1. Булгакова I.В. Господарське право України: Навч. посібник / I.В. Булгакова. – К.: Прецедент, 2006. – С. 311-342.

2. Вінник О.М. Господарське право: курс лекцій. – К.: Атіка, 2005. – С. 376-394.

3. Господарське право: Навч. посібник / за ред. М.Л. Шелухіна. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 418-451.

4. Жук Л.А. Господарське право: Навч. посібник / Л.А. Жук, I.Л. Жук, О.М. Неживець. – К.: Кондор, 2007. – С. 302-313.

5. Пігач Я.М. Господарське законодавство: Навч. посібник / Я.М. Пігач, Л.М. Труфанова. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 624 с.

6. Підприємницьке право: Підручн. / За ред. О.В. Старцева / 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Істина, 2005. – 600 с.

 

Нормативно-правові акти

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.

3. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 12 липня 1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51 (додаток). – Ст. 1122.

5. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.

6. Господарський процесуальний кодекс України: Закон України № 1798-XII від 6 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

7. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14 травня 1992 року № 784-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31. – Ст.440, 1995. – № 14. – Ст. 93, 1999. – № 42-43. – Ст. 378, 2001. – № 10. – Ст. 44.

8. Про аудиторську діяльність: Закон України № 3125-XII від 22 квітня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 243.

9. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.

10. Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань: Закон України від 22 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 5. – Ст. 28.

11. Про заставу: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 642.

12. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України № 2181-III від 21 грудня 2000 року // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 33.

13. Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств: Постанова Кабінету Міністрів України № 515 від 17 березня 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 87.

14. Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про сертифікацію осіб на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку» № 273 від 16 липня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 33. – Ст. 1565.

15. Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби прощення (списання) і розстрочення (відстрочення) податкової заборгованості платників податків при укладенні мирової угоди у справі про банкрутство» № 600 від 21 листопада 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 49 (частина 1). – Ст. 214.

16. Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження податкового роз’яснення положень Порядку проведення органами державної податкової служби прощення (списання) і розстрочення (відстрочення) податкового боргу платників податків на підставі укладеної мирової угоди у справі про банкрутство» № 111 від 15 березня 2002р. // Бухгалтер. – 2002. – № 13, Все про бухгалтерський облік. – 2002. – № 32.

17. Наказ Міністерства економіки України «Про затвердження Положення про порядок формування та ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство» № 77 від 11 квітня 2001р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 19. – Ст. 815.

18. Наказ Міністерства економіки України «Про затвердження Порядку подання пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих» № 87 від 25 квітня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 20. – Ст. 917.

19. Наказ Міністерства промислової політики України «Про затвердження Положення про порядок погодження Міністерством промислової політики України планів санації підприємств, що належать до сфери його управління» № 446 від 10 вересня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 38. – Ст. 2558.

20. Наказ Фонду державного майна України «Про затвердження Положення про порядок проведення досудової санації господарських товариств, у статутних фондах яких державна частка перевищує 25 відсотків, та державних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію» № 1865 від 12 жовтня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. – № 45. – Ст. 2036.

21. Наказ Фонду державного майна України «Про затвердження Положення про порядок погодження планів санації та мирових угод» № 895 від 6 червня 2007 року // Офіційний вісник України. – 2007. – № 54. – Ст. 2197.

22. Наказ Фонду державного майна України «Про затвердження Положення про порядок проведення досудової санації господарських товариств, у статутних фондах яких державна частка перевищує 25 відсотків, та державних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію» № 1865 від 12 жовтня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 45. – Ст. 2036.

23. Інформаційний лист Вищого господарського суду України «Про деякі питання перегляду в апеляційному та касаційному порядку ухвал про відмову в прийнятті або поверненні позовної заяви та заяви про порушення справи про банкрутство» № 01‑8/791 від 11 липня 2003 р. // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 4.

24. Оглядовий лист Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ про банкрутство» № 01-8/339 від 25 березня 2002 р. // Юридичний вісник України. – 2007. – № 35, Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 3.

 

Додаткова література

1. Ахтырская В., Бондаль В. Несколько простых и эффективных схем санации предприятия // Дебет-кредит. – 2000. – № 45. – С. 14-25.

2. Барабашова Н, Сгара Э. Мировое соглашение в процедуре банкротства: роль экономико-правовых факторов // Право України. – 2003. – № 1. – С. 18-20.

3. Бирюков А. Реформа законодательства о банкротстве на Украине // Юридическая практика. – 2000. – 20 апреля.

4. Бірюков О. Банкрутство як рушій економіки // Закон і бізнес. – 1999. – 11 грудня.

5. Бондик В. Особенности функционирования института мирового соглашения в арбитражном процессе // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 11.

6. Волченко А. Профессиональные банкроты // Бизнес. – 1999. – № 5. – С. 6.

7. Джумагельдиева Г. Арбитражный управляющий как особый субъект хозяйственного права // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2001. – № 8. – С. 15.

8. Джунь В.В. Вдосконалення структури провадження у справах про неплатоспроможність: проблемні питання // Право України. – 2004. – № 5. – С. 90-94.

9. Джунь В.В. Проблема закріплення та структурування складових інституту неспроможності // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 3. – С. 7-9.

10. Джунь В.В. Проблема реалізації засад конкурсу у механізм провадження зі справ про неспроможність // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 1. – С. 316-325.

11. Джунь В.В. Проблемні питання вдосконалення організації провадження у справах про банкрутство // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 2. – С. 184-191.

12. Жуков А. О правах кредитора-залогодержателя в процедуре банкротства // Підприємство, господарство і право. – 2001. – № 11. – С. 16.

13. Кравчук В. Виникнення, зміна та припинення корпоративних правовідносин під час банкрутства // Юридичний радник. – 2007. – № 5. – С. 31-34.