Тема 6. Організація підприємницької діяльності.

 

Основні терміни та поняття: державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності, ознаки державної реєстрації, порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб, єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, місце проживання фізичної особи, реєстрація в органах державної статистики, отримання дозволів органів державного пожежного нагляду на початок роботи.

Методичні рекомендації до вивчення теми

Систематичні господарські операції, які здійснюються з метою отримання прибутку, вимагають від їх учасників державної реєстрації як суб’єктів підприємницької діяльності та отримання, в передбачених законом випадках, ліцензій, патентів, дозволів тощо.

В умовах ринкової економіки підприємницькі кола складають основу існування господарського комплексу країни. Тому їх діяльність завжди тією чи іншою мірою знаходиться в полі зору державних органів. Контроль останніх починається з процедури реєстрації, тобто підтвердження законності створення суб’єкта підприємницької діяльності та діяльності, що її він планує. Напрямки та можливі наслідки такої діяльності повинні відповідати потребам суспільства, державним стандартам і не загрожувати національній безпеці.

Розвиток підприємництва в Україні поступово сприяє вихованню в суспільстві позитивного ставлення до таких демократичних цінностей, як право на власність, на її недоторканність, вихованню поваги до тих підприємців, які працюють, дотримуючись прав і законних інтересів інших осіб – споживачів їх продукції, робіт та послуг. Позитивне психологічне середовище для започаткування власного бізнесу в Україні є.

Що стосується спроб деяких осіб уникнути державної реєстрації, організовуючи так звану тіньову діяльність, варто зауважити, що такі дії шкодять не лише державним інтересам, але й інтересам самого порушника.

По-перше, чинне законодавство передбачає відповідальність аж до кримінальної за зайняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації чи без спеціального дозволу (ліцензії).

По-друге, відсутність легального статусу підприємця, ліцензій, патентів та інших документів означає і відсутність можливостей державного захисту його бізнесу як з боку органів виконавчої влади, в тому числі правоохоронних, так і судових (див., зокрема, п. 1 листа Вищого арбітражного суду України від 23 жовтня 2000 р. № 01-8/556 «Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян»). Без цього неможливо отримати кредит у банку, укласти господарський договір із поважним партнером. Це – відсутність можливості здійснювати зовнішньоекономічні операції, позбавлення перспектив публічного розвитку бізнесу. За таких умов не створити необхідного іміджу, не здобути гідного імені своєї справи в підприємницьких колах і суспільстві взагалі.

Отже, державне регулювання процесу реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності є необхідною вимогою і, водночас, невід’ємним правом визначеної законом категорії громадян України.

Беручи до уваги, що таке регулювання здійснюється на нормативному рівні, успішне подолання перших кроків у бізнесі робить чітке усвідомлення їх змісту принципово важливим.

Процедуру реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності у державних органах можна умовно поділити на два нерівноцінних за правовим значенням та кількістю органів реєстрації етапи:

1. Державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності. Вона провадиться державним реєстратором лише в одному державному органі – у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.

2. Реєстрація (постановка на облік) в інших державних органах та установах. До них належать органи державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фонди соціального страхування та інші установи, перелік і процедура реєстрації в яких наводиться нижче; також відбувається отримання дозволів на виготовлення печаток і штампів. До цього ж етапу умовно можна віднести і обов’язкове відкриття юридичною (а факультативно – і фізичною) особою рахунку в установах банку.

Нерівноцінність правового значення зазначених етапів полягає у тому, що законодавство пов’язує набуття статусу суб’єкта підприємницької діяльності і відповідної праводієздатності на провадження такої діяльності не з моментом завершення реєстрації у всіх органах, а саме із моментом державної реєстрації і видачею відповідного свідоцтва.

Порядок державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності регулюється Законом України від 15 травня 2003 р. № 755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

Згідно зі ст. 4 Закону про державну реєстрацію державною реєстрацією юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців вважається засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Місцезнаходженням юридичної особи, за визначенням Закону про державну реєстрацію, вважається місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності – місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв’язок з юридичною особою.

Після етапу державної реєстрації новостворений суб’єкт підприємницької діяльності проходить другий організаційний етап – реєстрацію в інших державних органах та установах. Кількість органів залежить від форми створення суб’єкта підприємницької діяльності – юридична чи фізична особа, сфери його діяльності та інших чинників. Нижче розглядається процедура та порядок реєстрації у найбільш типових державних органах.

Згідно з Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 118, з метою забезпечення єдиного державного обліку підприємств та організацій усіх форм власності суб’єкти господарської діяльності – юридичні особи, а також їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи повинні бути включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Порядок реєстрації осіб як платників збору на обов’язкове державне пенсійне страхування визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1. Узяття на облік юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності здійснюється на підставі одержаного з органу державної реєстрації інформаційного повідомлення.

Згідно зі ст. 62 ГК України підприємство зобов’язане мати печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Що ж до фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності (приватного підприємця), остання особисто вирішує, використовувати їй печатку чи ні. Незважаючи на те, що згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом повинен скріплятися печатками сторін, що його укладають, відсутність її на договорі не є підставою для визнання його недійсним (ст. 218 ЦК України).

Стаття 62 ГК України прямо передбачає необхідність для юридичної особи (підприємства) мати рахунок в установі банку. На відміну від цього фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності за бажанням можуть не відкривати банківський рахунок, працювати виключно за готівкові кошти і використовувати готівкову виручку на свій розсуд.

Згідно з п. З Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затв. постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492, якщо суб’єкт господарювання (юридична та фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності) не має в цьому банку рахунків, то відкриття йому поточного рахунку здійснюється в такому порядку.

План лекційного заняття

1.Реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності.

2.Державна реєстрація внесення змін (доповнень) до установчих документів юридичних та фізичних осіб.

3.Установчі документи юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.

4.Ліцензування господарської діяльності.

5.Патентування підприємницької діяльності.

 

Питання для самостійного вивчення

1.Основні етапи процедури реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.

2.Отримання дозволів на початок роботи.

3.Взяття на облік суб’єктів підприємницької діяльності в державних органах та установах.

План семінарського(практичного) заняття

1.Реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності.

2.Державна реєстрація внесення змін(доповнень) до установчих документів юридичних та фізичних осіб.

3.Установчі документи юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.

4.Ліцензування господарської діяльності.

5.Патентування підприємницької діяльності.

Практичні завдання до самостійної роботи

Скласти термінологічний словник до теми [2].