Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Паспорт соціальної інфраструктури мікрорайонуСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Базовий документ, що дає загальне уявлення про соціальні особливості території, на якій діє даний соціальний працівник. Заповнюється один раз на початку роботи. Пізніше в нього вносяться відповідні корективи і виправлення. 1. Карта-схема мікрорайону (житлові будинки, торгові місця, інші об'єкти). Ця карта є в адміністрації району. У випадку її відсутності розробляється соціальним працівником. 2. Опис природного середовища. Дані є у відповідних відділах адміністрації району. Рівень екологічного забруднення (високий, середній, низький) визначається, виходячи з існуючих нормативів, де середній рівень ототожнюється з нормою. За утвердженими нормативами визначаються також інші показники паспорта. Характеристика зелених насаджень, кв.м. Характеристика водної площі, кв.м. Рівень екологічного забруднення повітря, води, землі хімічними елементами (високий, середній, низький). Радіологічна обстановка (благополучна, нестійка, неблагополучна). Наявність підприємств з шкідливими виробничими технологіями, їх кількість. Рівень очисних споруд житлового і виробничого фонду: житлового (високий, середній, низький), виробничого (високий, середній, низький). 3. Опис матеріального середовища. Частина даних може бути отримана в адміністрації району. Більш конкретні показники, наприклад чисельність дитячих спортивних майданчиків у дворах, уточнюються через ЖЕКи. Наявність і характер підприємств у районі (з виробничим циклом хімічного, паливно-енергетичного і характеру тощо). Наукові заклади, інші організації, кількість. Дитячі навчально-виховні заклади (дошкільні, школи, професійні училища, позашкільні заклади та ін.), кількість. Заклади культури, кількість. Спортивні заклади, кількість. Дитячі спортивні майданчики у дворах, кількість. Заклади служби побуту, торгового, медичного і житлового обслуговування, забезпеченість порівняно з нормативами. Наявність закладів громадського харчування: ресторан, їдальня, інші заклади. Характеристика житлового фонду: кількість людей, які проживають (%) на державній площі, відомчій, кооперативній, індивідуальній, комунальній, в гуртожитках; кількість людей, які стоять на обліку для покращання житлових умов. Насиченість маршрутами громадського транспорту: достатня, задовільна, низька. Ступінь віддаленості від центру міста: до 20 хв. їзди; 25-40 хвилин їзди; понад 40 хвилин їзди. Забезпеченість населення місцями в дошкільних закладах. Наявність місць покупки і розлиття спиртних напоїв. Бюджетні можливості району щодо соціальних потреб і розвитку інфраструктури. 4. Характеристика населення. Інформація загального плану міститься у звітних документах адміністрації району, наприклад, про нетрадиційні форми зайнятості населення, число неповнолітніх, які перебувають на обліку в міліції і т.ін. Деякі більш конкретні дані слід виявляти в жеках, домоуправліннях і вносити в паспорт після підсумовування (наприклад, кількість одиноких, кількість сімей з колишніми засудженими). За відсутності інформації по окремих позиціях відповідні графи заповнюються після уточнення статистичних показників безпосередньо соціальним працівником. Число жителів мікрорайону. У тому числі дітей: до 6 років; від 6 до 11 років; від 11 до 15 років; від 15 до 18 років; в тому числі людей пенсійного віку. Середній вік дорослого населення. Співвідношення дорослого населення за статтю, %: жінок; чоловіків. Соціальний склад дорослого населення, %: робітники; службовці; інтелігенція (лікарі, педагоги, представники творчої праці, науки); пенсіонери; домогосподарки; учні професійних училищ, вузів. Недержавні форми зайнятості, %: акціонерні товариства і підприємства; кооперативні, малі підприємства; комерційні структури. Рівень освіти населення, %: неповна середня; середня; середня спеціальна; вища; неповна вища. Специфіка професійного складу. Частка осіб працездатного віку, %. Частка дорослого населення, що працює в районі проживання, %: чоловіків, жінок. Національний склад (якщо є специфіка). Міграційні рухи, співвідношення постійного населення і приїжджих. Мешканці, які проживають у комунальних квартирах, гуртожитках, аварійному житлі, %. Наявність і характер регіональних цінностей (нормативи поведінки, соціокультурні традиції, релігійність). Частка дорослого населення, що проживає одиноко, %, із них: люди похилого віку; інваліди. 5. Характеристика сімей. Характеристика сімей, молодих сімей, молоді, неповнолітніх складаються на основі обстеження населення, документів ЖЕКів, навчальних і трудових колективів. Кількість сімей. Із них: багатодітні сім'ї; неповні сім'ї (один батько, одна матір); опікунські сім'ї; сім'ї з розлученими батьками, які проживають в одній квартирі; сім'ї з батьками-інвалідами; сім'ї, що ведуть аморальний спосіб життя (алкоголізм, наркоманія, проституція, паразитичний спосіб життя); сім'ї, які стоять на обліку у правоохоронних органах; сім'ї, позбавлені батьківських прав; сім'ї з старими батьками; сім'ї з неповнолітніми батьками. 6. Характеристика молодих сімей (подружній стаж до 3 років). Кількість молодих сімей, %. Із них: проживають самостійно у власних квартирах чи приватних будинках; з батьками; в студентських гуртожитках; в робітничих гуртожитках; на приватних квартирах. Кількість молодих сімей, котрі мають дітей. Із них: ті, котрі потребують дитячого дошкільного закладу. Кількість молодих сімей, які мають прибуток на рівні і нижче прожиткового мінімуму. Кількість молодих сімей зі змішаними національними шлюбами. Кількість молодих сімей із неповнолітніми батьками. Кількість неповнолітніх одиноких матерів. Із них %: ті, котрі залишили дітей; проживають з дітьми в батьківських сім'ях; проживають окремо. Кількість молодих одиноких матерів (до 25 років). Із них, %: ті, котрі залишили дітей; проживають з дітьми в батьківській сім'ї; проживають окремо. 7. Характеристика неповнолітніх і молоді (до 25 років). Кількість неповнолітніх (14-17 років). Із них вчаться: у школі; у професійному училищі; у сфері соціальних закладів; працюють; без певних занять. Кількість молоді до 25 років, %.Із них: молодь, яка навчається; молодь; яка працює. 8. Характеристика неповнолітніх і молоді з асоціальною поведінкою. Кількість неповнолітніх, які перебувають на обліку в кримінальній міліції; повернулися із спецшкіл; засуджені з відстрочкою терміну виконання вироку і засуджені умовно. Кількість молодих людей: які повернулися із місць позбавлення волі; умовно засуджених. 9. Характеристика житлових умов молоді і неповнолітніх. Кількість неповнолітніх і молоді, котрі проживають в сім'ях. Кількість неповнолітніх і молоді, котрі проживають у студентських гуртожитках. Кількість неповнолітніх і молоді, котрі проживають у робітничих гуртожитках. Кількість неповнолітніх і молоді, котрі проживають на приватних квартирах. Кількість неповнолітніх і молоді, котрі проживають у власних квартирах і будинках. 2. На основі даної технології розробіть паспорт мікрорайону, в який входить соціальна служба, де Ви проходите навчально-виробничу практику (працюєте).
Література 1. Методика и технологии работы социального педагога: Учебное пособие для студ. высш. учеб. заведений / Б.Н.Алмазов, М.А.Беляева, Н.Н.Бессонова и др.; Под ред. М.А.Галагузовой, Л.В.Мардахаева. - М.: Издат.центр "Академия", 2002. 2. Методологія і методи соціально-педагогічних досліджень: Навч.посібник. - Ніжин: Редакційно-видавничий відділ НДПУ ім. М. Гоголя, 2002. 3. Сірий Є.В. Соціологія: загальна теорія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії: Навч.посібник. - К.: Атіка, 2004. 4. Технологиисоциальной работы: Учебник / Под общ. ред. Е.И. Холостовой. - М.: ИНФРА-М, 2002. 5. Технология социальной работы: Учебное пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. И.Г. Зайнышева. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000.
1. Поняття соціальної експертизи. 2. Організаційні моделі соціальної експертизи. 3. Етапи роботи експертів при використанні різних моделей експертизи.
1. Під експертизою слід розуміти дослідження певного питання, що вимагає спеціальних знань, подання мотивованого висновку. Термін "експертиза" походить від латинського ekspertus - досвідчений. Головна специфічна риса експертизи полягає в тому, що вона являє собою вивчення завдання, яке погано піддається кількісному аналізові і важко - формалізації, але яке вирішується шляхом формування думки спеціаліста, здатного заповнити нестачу інформації з досліджуваного питання, опираючись на свої знання, інтуїцію, досвід вирішення подібних завдань, "здоровий глузд", і систематизувати цю інформацію. Опитування експертів дозволяють вирішувати ряд складних і важливих завдань: ¨ оцінити різні ситуації і діагностувати "соціальні хвороби", а також виявити сутнісні характеристики досліджуваних об'єктів; ¨ створити умови для вибору із декількох варіантів пропонованих соціальних моделей, нововведень одного, оптимального варіанту; ¨ бути основою у соціальному прогнозуванні, побудові моделей майбутнього і пошукові шляхів та засобів їх реалізації. У соціальній сфері є значна кількість завдань, що нелегко піддаються точним розрахункам (важко формалізованих завдань), тому експертні оцінки тут знаходять широке застосування. Найчастіше вони мають вигляд висновку стосовно того чи іншого нормативного документа чи його проекту (закон і законопроект, програма соціально-економічного розвитку, соціальний проект, що присилається на конкурс, і т. ін.). У сукупності різні види оцінювання рішень чи проектів рішень у соціальній сфері являють собою соціальну експертизу. Отже, експертиза є дослідженням, що здійснюється спеціалістами (експертами) і включає діагностику стану соціального об'єкта, встановлення достовірності інформації про нього й оточуюче середовище об'єкта, прогнозування його наступних змін і впливу на інші соціальні об'єкти, а також вироблення рекомендацій для прийняття управлінських рішень та соціального проектування в умовах, коли дослідницьке завдання важко піддається формалізації. Запропоноване трактування соціальної експертизи зумовлює такі її функції: ¨ діагностична - огляд стану соціального об'єкта в момент дослідження; ¨ інформаційно-контрольна функція - дослідження інформації про соціальний об'єкт і його оточення з метою встановлення їх достовірності та внесення відповідних коректив, якщо інформація містить викривлення; ¨ прогностична функція - вияв можливих станів соціального об'єкта в коротко, середньо- і довготривалій перспективі та можливих сценаріїв досягнення об'єктом цих станів; ¨ проектувальна функція - вироблення рекомендацій для соціального проектування і прийняття управлінських рішень. Потреба у проведенні експертизи виникає щоразу, коли рішення нормативного характеру може негативно чи позитивно позначитися на життєдіяльності людей; при цьому в органу, що" приймає рішення: 1) нема ясності: ¨ стосовно можливих масштабів впливу рішення, що приймається, на життєдіяльність людей; ¨ у тому, наскільки різними будуть наслідки реалізації рішення для різних соціальних груп, різних територій, у різних соціокультурних умовах; ¨ у тому, яке ресурсне забезпечення необхідне для вирішення певних проблем. Така ясність не може виникнути через такі причини: ¨ відсутність загальної думки при прийнятті рішень; ¨ нестача аргументів "за" і "проти" підготовленого рішення; ¨ неможливість отримати аргументи іншим, крім експертного, шляхом. 2) є намір: ¨ прогнозувати наслідки своїх рішень і соціально-проектної діяльності; ¨ аргументовано протистояти зовнішньому тискові (наприклад, органам більш високого рівня); ¨ використовувати у своїх діях авторитет спеціалістів. 3) є декілька рішень, що суперечать один одному, а це потребує наявності зовнішнього арбітра, щоб вибрати найкращий варіант. Мета і завдання соціальної експертизи не можуть бути безмежними, в іншому випадку її проведення втратить практичний смисл. Соціальним підсумком експертизи має бути встановлення відповідності діяльності органів державної влади і інших соціальних інститутів соціальним інтересам громадян і завданням соціальної політики. Можна сформулювати конкретні завдання, які повинна вирішити експертиза: ¨ надати аргументований висновок про відповідність нормативних правових актів і діяльності органів державної влади, органів місцевого самоуправління положенням соціальної політики; ¨ виявити ті аспекти документів чи факти діяльності, що можуть мати негативні соціальні наслідки, і оцінити можливі масштаби таких наслідків; ¨ оцінити проекти нормативних правових актів, соціальні проекти і програми на предмет їх відповідності законним інтересам громадян і надати висновок про доцільність та допустимість їх реалізації; ¨ внести пропозиції щодо вирішення проблеми, яка виникла. Технологія соціальної експертизи має багато спільного з технологією діагностики - за змістом і за методикою проведення. Вихідними даними для її реалізації є: ¨ наявність об'єкта експертно-оціночної діяльності; ¨ чітке визначення змісту того, що підлягає експертній оцінці; ¨ інструментарій оціночної діяльності; ¨ інформація про спеціалістів, які можуть її провести; ¨ дані про умови проведення експертної оцінки. У соціальній експертизі бере участь велика кількість суб'єктів експертних оцінок, які в організаційному відношенні знаходяться ніби на двох сходинках. На першій сходинці суб'єктом є орган державної влади, що формує замовлення на експертизу, чи недержавна структура. Це органи, що приймають рішення. На другій сходинці в ролі суб'єкта виступає виконавець замовлення на соціальну експертизу. На орган, що приймає рішення, ні в якому разі не покладається спеціальна частина експертної роботи, а до експертів не висуваються вимоги надавати висновок у формі, що зрозуміла неспеціалістам. Для виконання цього завдання необхідно, щоб учасників соціальної експертизи було не два (замовник і виконавець), а три (замовник-організатор-виконавець). Важливим моментом є підбір експертів, передусім за рівнем їхньої компетентності. На першому етапі відбору як критерій доцільно використовувати дві ознаки: рід занять та стаж діяльності за профілем, що нас цікавить. За необхідності потрібно брати до уваги також і рівень, характер освіти, досвід, вік. Важливою якістю експерта є креативність, тобто здатність вирішувати творчі завдання, оскільки сформульована проблема не завжди може бути вирішена на основі попереднього досвіду. Значну роль в успіхові експертизи відіграють і такі якості експертів, як аналітичність, широта мислення, самокритичність, конструктивність, прагматичність, наявність здатності до колективної діяльності й, одночасно, стійкості до впливу авторитетів. Перший список може бути досить широким, однак у подальшому його доцільно "звузити", оскільки не кожна людина здатна виступати в ролі експерта. Основним серед усіх критеріїв відбору експертів є їхня компетентність, яка визначається на основі аналізу попередньої діяльності експерта, рівня і обсягу його знайомства з передовим вітчизняним і зарубіжним досвідом. Для її визначення застосовуються - з тим чи іншим ступенем точності - методи самооцінки експертів, оцінки результатів минулої діяльності кандидатів у експерти та колективні оцінки авторитетності експертів. Метод самооцінки обумовлює оцінку кожним із кандидатів в експерти власної компетентності (як правило, за 5-бальною шкалою), включаючи показники, які характеризують ступінь його участі в досліджуваній проблемі. Використовують також різного роду довідники, типу "хто є хто", списки членів професійних груп і т.ін. Це допомагає визначити, де даний кандидат навчався, якими аспектами професійної діяльності він займався. Критеріями відбору спеціалістів до експертної групи може служити також і кількість опублікованих праць та ін. Якщо кандидати в експерти знають один одного, то ефективним може бути метод колективної оцінки кожного із них іншими. Хоча деякі спеціалісти вважають, що колективні оцінки менш точні, ніж самооцінки, все-таки аналіз розходжень між ними дозволяє здійснити більш доцільний підбір експертів. Не менш ефективним виявляється метод "снігової кулі": відібрані на першому етапі експерти називають компетентних спеціалістів, котрі, в свою чергу, включаються в процес відбору; ці ж відібрані експерти рекомендують інших спеціалістів. Цей процес завершується стабілізацією сукупності рекомендованих експертів, коли їх список перестає поповнюватися новими прізвищами. Після складання попереднього списку проводиться їх оцінка шляхом соціометричної процедури, де критерієм оцінки спеціаліста є частота рекомендацій його іншими експертами. До експертної групи повинні входити спеціалісти, які здатні провести експертизу із врахуванням різних сторін досліджуваної проблеми. Тому до експертної групи бажано залучати спеціалістів, котрі представляють різні наукові напрями. Але навіть найретельніший підбір експертів не гарантує об'єктивності їхніх оцінок. Недостовірність оцінок може бути зумовлена відмінностями життєвого досвіду, політичних установок, тиском замовника, якому не всі експерти здатні протистояти. Для зниження необ'єктивності оцінок слід вживати таких заходів: ♦ завжди, якщо є можливість, слід дублювати експертизу, формуючи не одну, а дві експертні групи і більше; ♦ працювати з різними типами експертів; ♦ якщо є неекспертні матеріали (дані досліджень), їх необхідно брати до уваги; ♦ за наявності експертних висновків, підготовлених опозицією чи іншими незалежними (не обов'язково протидіючими) суб'єктами суспільного життя, необхідно включити їх в матеріали, що вивчаються. Порядок замовлення соціальної експертизи передбачає таку послідовність дій органу, що приймає рішення. 1. Визначення контурів проблеми. 2. Встановлення способів дослідження проблеми і визначення необхідності експертизи (не у всіх випадках вона є доцільною). 3. Формування частин замовлення, які відповідають компетентності органу. Замовник на цій стадії передає естафету організатору. 4. Вибір моделі експертного дослідження залежно від характеру завдання. Організатор (виконавчий орган, посадова особа, фірма і т.ін.) пропонує кандидатуру експерта (склад експертної групи), складає бізнес-план. 5. Якщо замовник не задоволений пропозиціями організатора, він проводить діалог з ним до досягнення згоди, змінює організатора чи відмовляється від проведення експертизи (можливо, за фінансовими розрахунками). 6. Після узгодження організаційних питань замовник оформлює своє рішення про проведення експертизи, встановлюючи відповідальність організатора, але не експертів, відповідальність яких залежить лише від умов укладених з організатором трудових договорів. Таким чином, експерт (група експертів) виступає як виконавець відносно організатора, а не замовника. 2. Важливим гарантом об'єктивності соціальної експертизи є вибраний тип організаційної моделі експертування (схема 4.1). Організатор може вибрати одну із моделей експертної роботи.
Модель "Рецензія" Рецензування в організаційному відношенні - найбільш традиційна форма експертної оцінки, яка включає: ¨ замовлення на рецензію особі (організатору), яка виступає як експерт; ¨ надання експерту матеріалів, що підлягають рецензуванню; ¨ прийняття підсумкового документа - рецензії і відповідні дії: схвалення і наступне завершення стосунків з рецензентом (оплата рецензії, надання слова при обговоренні документа); відправка рецензії експерту на доопрацювання чи переопрацювання; перезамовлення рецензії іншому експерту. Рецензія - проста і найменш затратна експертиза документа, але вона не містить всіх переваг експертної роботи і може призвести орган, що приймає рішення, до помилки стосовно істинного становища справ. У рамках цієї моделі може бути передбачений варіант, що компенсує ці недоліки: ¨ рецензія замовляється декільком, які не пов'язані між собою, експертам, причому замовлення містить перелік вимог, включаючи формулювання питань, на які експерти повинні відповісти обов'язково і однозначно; ¨ рецензії приймаються без будь-яких обмежень стосовно якості, крім пунктів, обумовлених технічним завданням; ¨ тексти рецензій обробляються соціологічними методами, спеціально залученими спеціалістами, перед якими не ставляться власне експертні завдання. У рамках даної моделі може розглядатися і консультування - фактично це рецензування без надання тексту експертного висновку. Модель "Моніторинг" Ця модель експертизи застосовується тоді, коли соціальна експертиза набуває регулярного характеру і здійснюється на довготривалій основі. У цьому вішалку може бути використана така послідовність дій: ¨ орган, що приймає рішення, укладає договір про експертизу порядком моніторингу; ¨ експерт розробляє стандартну схему моніторингу, яку автоматично застосовує в тому чи іншому часовому режимі; ¨ експерт надає органу, який приймає рішення, висновки дослідження, проведеного порядком моніторингу, за стандартною схемою, що передбачає, зокрема, порівняння результатів з більш ранніми результатами, отриманими за тією ж схемою. Застосування моделі "Моніторинг" може бути ефективним, якщо експертом є науковий заклад чи підрозділ, кваліфікація співробітників чи партнерів якого дозволяє розраховувати на високу якість експертної оцінки однорідного, але досить обширного матеріалу. Застосування моніторингу малоефективне, якщо характер вирішуваних завдань різний. Інша особливість моніторингу - вияв його ефективності лише після накопичення достатньої кількості матеріалу для порівняння явищ і процесів, що вивчаються. Модель "Проект" Ця модель експертного дослідження використовується при вирішенні групи суміжних завдань, в якій експертна оцінка набуває інструментального значення як основа проектування бажаних суспільних станів і тенденцій. У найбільш загальній формі модель "Проект" передбачає етапи: ¨ усвідомлення замовником наявності проблеми і бажання її вирішити; ¨ постановка замовником завдання проведення соціальної експертизи перед організатором; ¨ осмислення організатором завдання і вибір адекватної організаційної схеми вирішення, вироблення пропозицій замовнику, включаючи бізнес-план; ¨ опрацювання пропозицій організатора із замовником, прийняття замовником рішення стосовно проведення експертизи, включаючи порядок і гарантії фінансового, матеріально-технічного, інформаційного забезпечення, а також умови схвалення експертного висновку (рівень мінімальних вимог); ¨ залучення організатором експерта, постановка завдання, договір відносно умов праці експерта і винагороди за підсумками роботи, підписання договору між організатором і експертом; ¨ оформлення результатів творчої роботи без уніфікації понятійного середовища і орієнтації на вимоги інтерфейсу (засоби, що забезпечують передачу інформації користувачу у доступній для нього формі); ¨ переопрацювання висновків експертом (ущільнення інформації і систематизація висновків); ¨ опрацювання організатором отриманого від експерта результату; ¨ надання висновків експертизи замовнику, оформлення акту про прийняття продукції, завершення стосунків замовника з організатором і організатора з експертом. Трудомісткість такої моделі є її перевагою. Експертний висновок можна багаторазово використовувати в різноманітних контекстах управлінської діяльності. Моделями "Рецензія", "Моніторинг", "Проект" не обмежується перелік можливих організаційних форм соціальної експертизи. Можливою є і комбінація різних форм експертизи. 3. Етапи роботи експертів при використанні різних моделей експертизи мають різний зміст. Реалізація моделі "Рецензія" передбачає трьохчастинну етапність (замовлення - робота - приймання), при цьому організатор зобов'язаний, по суті, лише надати документи, які підлягають експертизі, та, якщо це необхідно, деякі побічні матеріали. При використанні моделі "Моніторинг" етапність така сама. Організатор і тут виконує майже виключно функцію постачальника матеріалу для експертизи, вся інша робота організовується науковим колективом, який є підрядником. Спеціальні завдання виникають перед організатором, якщо експертиза здійснюється за моделлю "Проект": 1-й етап - організатор, укладаючи договір із замовником, формує план експертного дослідження, веде пошук експерта, переговори з ним, укладає договір. 2-й етап - організатор визначає місце колективної роботи, узгоджує графік колективної роботи. 3-й етап - організатор проводить перші колективні опрацювання питання, запрошуючи спеціалістів з організації колективної творчої діяльності (або веде цю роботу сам). 4-й етап - організатор у визначений планом момент припиняє творчий пошук експерта і організовує етап підготовки первинного експертного матеріалу (неформатованого і без дотримання вимог відносно інтерфейсу). 5-й етап - організатор формує матеріал і переробляє його відповідно до вимог інтерфейсу, залучаючи спеціалістів (включаючи окремих членів експертної групи) чи самостійно. 6-й етап - організатор надає перероблений матеріал експерту і узгоджує з ним текст, що направляється як висновок експертизи замовнику. 7-й етап - організатор передає матеріал на розгляд замовника. Ці етапи можуть поєднуватися або, навпаки, деталізуватися шляхом виділення підетапів. Робота над висновком ведеться різними способами. Якщо використовується організаційна модель "Рецензія", то технічні прийоми достатньо прості. Додатковим засобом може бути пам'ятка експерту з вказівками, які пункти повинен містити текст висновку і на які питання слід відповісти обов'язково. Модель "Моніторинг", особливо модель "Проект", вимагають більш складної роботи з експертами, активізації їхніх креативних (творчих) здібностей. Ряд методів роботи з експертами передбачає очну форму, коли висновок формується в ході безпосереднього контакту експертів між собою чи з організатором. Інші методи (підготовка доповідної записки, формалізоване анкетне опитування та ін.) передбачають заочну участь експертів. Прикладом заочного методу може бути технологічна схема методу Дельфі. Свою назву метод отримав від старогрецького міста Дельфі, в якому жили мудреці, котрі передбачали розвиток майбутніх подій. Провіщення дельфійських мудреців принципово відрізнялися від пророцтв звичайних жерців, бо вони обнародувалися лише після ретельного обговорення на раді і досконального ознайомлення всіх членів ради із обставинами справи. Дельфійський метод можна застосовувати як для прийняття рішень прогностичного характеру, так і для оцінки їх здійснення. Суть цієї форми експертного оцінювання - у проведенні ряду послідовних конфіденційних опитувань групи експертів з досліджуваної проблеми у кілька турів. Його мета - формування узгоджених думок на основі багаторазового опитування одних і тих самих експертів, переборення конформізму експертів, що викривлює якість експертизи. Ця мета досягається насамперед анонімністю експертів і особливостями процедури, що такий наступний порядок дій: 1. Кожний член групи дає числову оцінку певного процесу, явища, об'єкта. 2. Організатор опитування підраховує і повідомляє всім експертам середню оцінку (медіану) і показник розходження оцінок (інтервал між крайніми з них). 3. Експертів, які дали крайні оцінки, просять письмово обґрунтувати свою думку. Ці обґрунтування анонімно передаються всім іншим експертам. 4. Аналогічно проводиться другий тур і наступні тури опитування, які закінчуються, коли інтервал оцінок експертів виявиться достатньо вузьким. Переваги методу: на відміну від колективної роботи експертів, за якої неможливо уникнути психологічного впливу, у цьому випадку анонімність роботи і письмова оцінка створюють іншу ситуацію спілкування і знижують вплив на учасників роботи домінуючої думки. В останні роки цей метод з певними поправками використовується все частіше. Його використання може виявитися ефективним при організації соціальної експертизи за моделлю "Моніторинг". Застосовуючи вказані вище методи, експерт створює кінцеву продукцію експертизи - думку, виражену в певній формі: ¨ експертний висновок - може застосовуватися при аналізі нормативних актів; ¨ експертне спостереження - використовується при формуванні загального уявлення про стан проблеми і при виробленні рекомендацій; ¨ експертна розробка - виходить за межі завдань соціальної експертизи і в цьому смислі не може вимагатися як форма експертної оцінки. Ініціатива представлення експертизи у вигляді проектної розробки може виходити тільки від самого експерта. Але, звичайно, така ініціатива може бути викликана системою організації експертної роботи. При розробці кінцевої продукції експерта, в якій би із названих форм вона не створювалась, передбачається подвійне оформлення результатів експертизи. 1-й етап - фінальний матеріал експерта, виконаний у звичайних для нього формах, термінах і т.ін. Це "неформатований матеріал": він ще не відповідає встановленим у договорі вимогам стосовно складу документів, їх обсягу, структури, інших формальних ознак. Це ескіз висновку. 2-й етап - висновок (спостереження, проект), перероблений з вимогами інтерфейсу. Ефективність соціальної експертизи визначається показниками: а) врахування її висновків з метою обмеження вибору стратегій. Використання висновків експертизи при відмові від тих чи інших варіантів рішення слід розглядати як факт визнання висновків експертизи. Це є шлях експертизи - "арбітражу". б) застосування висновків експертизи для коригування вибраної стратегії. Це шлях експертизи - "консультації". Загальна структура технології експертно-оцінної діяльності відображена на схемі 4.2.
Схема 4.2. Структура технології експертооцінної діяльності (загальна) Соціальна експертиза - складне утворення. її продуктивність залежить як від рівня технологічного забезпечення експертизи, так і від суб'єкта, що здійснює експертизу. Ефективність соціальної роботи буде підвищуватися, якщо в ній більш широко будуть застосовуватися технології експертизи, зокрема спрямовані на оцінку реалізації проектів соціальної допомога.
Питання для самоконтролю 1. Розкрийте поняття соціальної експертизи. 2. За яких умов виникає потреба у проведенні експертизи? 3. Хто є учасником соціальної експертизи? 4. Визначіть порядок замовлення соціальної експертизи. 5. Назвіть моделі експертної роботи і визначіть основні між ними відмінності. 6. Проаналізуйте очні і заочні форми роботи з експертами.
Практичні завдання 1. Проаналізувати експертну оцінку дипломної роботи.
Рецензія на дипломну роботу: "Технології формування у дітей та молоді здорового способу життя" Актуальність проблеми формування здорового способу життя не викликає заперечень, адже стан здоров'я дітей та молоді в нинішній період суспільного розвитку має тенденцію до погіршення. Робота виконана згідно з вимогами державного стандарту та має таку структуру: вступ, основна частина (2 розділи), висновки. Наукова праця студента містить список використаних науково-методичних джерел та додатки, на які є посилання в тексті. Обсяг роботи - 58 сторінок. Робота побудована достатньо логічно. У вступі роботи автор зупиняється на обґрунтуванні актуальності проблеми, визначенні об'єкта, предмета, мети, завдань, методів дослідження, наводить відомості про наукові розробки з цієї проблеми. У першому розділі формування здорового способу життя висвітлюється як соціально-педагогічна проблема, розглядається стан здоров'я дітей та молоді в сучасній Україні, робиться спроба розкрити сутність здорового способу життя та проаналізувати підходи до його вивчення в науковій літературі. У другому розділі висвітлюється практика реалізації технологій формування здорового способу життя та вказується на окремі технології й методи, які, на думку автора, є важливими у роботі з підлітками та молоддю. Висновки дипломної роботи достатньою мірою відображують основні результати дослідження. Позитивним є те, що автор самостійно дослідив окремі аспекти ставлення підлітків до здорового способу життя та відобразив результати дослідження у вигляді таблиць. Дослідник особливу увагу приділяє питанню технологій формування здорового способу життя дівчаток-підлітків, технологій, спрямованих на попередження вживання дітьми та молоддю алкоголю та наркотиків. Загалом роботу можна оцінити позитивно, хоча слід вказати на певну неповноту висвітлення форм і методів роботи з формування здорового способу життя дітей та молоді. 2. Написати рецензію на одну із курсових (дипломних робіт) з проблем соціальної роботи.
Література 1. Сірий Є.В. Соціологія: загальна теорія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2004. 2. Сурмін Ю.П., Туленков Н.В. Методология и методы социологических исследований: Учебное пособие. - К.: МАУП, 2000. 3. Методикаи технологии работы социального педагога: Учебное пособие для студ. высш. учебн. заведений / Б.Н.Алмазов, М.А.Беляева, Н.Н. Бессонова и др.; Под ред. М.А. Галагузовой, Л.В. Мардахаева. - М.: Издат.центр "Академия", 2002. 4. Технологии социальной работы: Учебник / Под общ. ред. Е.И. Холостовой. - М.: ИНФРА-М, 2002. 5. Технологиясоциальной работы: Учебное пособие для студ. высш. учебн. заведений / Под ред. И.Г. Зайнышева. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС. 2000. Тема 5. Технології проектування в соціальній роботі
1. Соціальне проектування як конструювання соціальної дійсності. 2. Етапи соціального проектування. 3. Стратегії проектної діяльності. 4. Методи і методики соціального проектування.
1. Проектування (від лат. projektus - кинутий вперед) - специфічна діяльність, результатом якої є науково-теоретично і практично обґрунтоване визначення варіантів прогнозованого і планового розвитку нових процесів і явищ. Проектування - одна із форм відображення дійсності, процес створення прообразу (прототипу) об'єкта, явища чи процесу. Метою проектування є перетворення об'єктивної дійсності, коли створюються (чи передбачається створення) об'єкти, явища, процеси, які б відповідали бажаним якостям. За своєю сутністю проектування охоплює практично всі сфери діяльності людини і суспільства, тісно взаємодіючи, з однієї сторони, із прогнозуванням, з іншої - з плануванням та іншими функціями управління. У сучасних умовах зростаючою потребою стає проектування соціальних систем, яке в принципі зводиться до визначення май
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 218; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.116.86.134 (0.013 с.) |