Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності в контексті ідеї відновного правосуддя та проблемні аспекти прокурорської діяльності у цій сфері

З огляду на новизну ідеї відновного правосуддя, а також на деякі інші обставини, юридично закріплених можливостей його широкого запровадження українському законодавству відомо небагато. По-перше, це звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності, а також, певною мірою, звільнення від покарання та звільнення від відбування призначеного покарання.

Рекомендації щодо запровадження в Україні відновних процедур у кримінальному судочинстві, як необхідної умови розвитку національної правової системи, містяться у відповідних міжнародно-правових документах, зокрема в Європейській конвенції про здійснення прав дітей (08.09.95), а також у відповідних Рекомендаціях Ради Європи:

№ R(85)11 щодо статусу жертви у межах системи кримінального права;

№ R(87)18 щодо спрощення структури системи кримінальної юстиції (правосуддя);

№ R(87)20 щодо реакції громадськості на підліткову злочинність;

№ R(87)21 щодо зменшення ступеню віктимізації і надання допомоги потерпілим;

№ R(92)16 щодо європейських стандартів застосування громадських санкцій та заходів;

№ R(95)12 щодо структури управління системою кримінального правосуддя;

№ R(99)19 щодо принципів організації медіації у кримінальних справах.

У всіх цих документах наголошується на позитивному досвіді запровадження медіації як засобу позасудового врегулювання конфліктів та запобігання рецидиву, спрощення розгляду справ і уникнення певних труднощів у роботі системи кримінального правосуддя. Йдеться про законодавче визначення кола злочинів і осіб, які їх вчинили, відносно яких можливе застосування відновних процедур.

Особливо доцільним є застосування посередництва з метою примирення як засобу поновлення порушених прав у справах про кримінальні правопорушення, вчинені неповнолітніми. Стосовно них передбачено можливості звільнення відповідно до ст. 97 КК України від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру у разі вчинення вперше злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості, а також відповідно до статті 105 КК України можливості звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру у разі вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, якщо буде визнано, що неповнолітній внаслідок щирого каяття та подальшої бездоганної поведінки не потребує застосування покарання.

Наслідком застосування відновних процедур може бути не лише звільнення від кримінальної відповідальності, а й пом’якшення покарання. Зокрема, у п. 2 ч.1 ст. 66 КК України як обставину, що пом’якшує покарання незалежно від категорії злочину, зазначено добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

Розробка законодавчого забезпечення відновного правосуддя в Україні здійснюється поряд з практичним застосування медіації у кримінальних справах. Із 2003 року успішно діють експериментальні проекти з використання медіації між потерпілими і правопорушниками – на підставі угод про співпрацю між неурядовими організаціями та судами застосування відновних процедур проводиться більш як у 10 регіонах України. Розробником програм відновного правосуддя та ініціатором їх запровадження виступає Благодійна організація «Український Центр Порозуміння».

За підтримки Верховного Суду України окремі районні суди за власною ініціативою передають громадським організаціям, що здійснюють таке посередництво, інформацію у справах про нетяжкі злочини (крадіжка, грабіж, шахрайство, порушення правил безпеки дорожнього руху, хуліганство тощо). При цьому кримінальні справи вирішуються у межах чинного законодавства. Судді, які застосовують програми відновного правосуддя, зазначають його переваги перед традиційними процедурами розгляду кримінальних справ і позитивний вплив як на захист прав потерпілих, так і на профілактику злочинності.

Постановами Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх”, від 2 липня 2004 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», № 2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» прямо рекомендовано судам залучати для проведення процедур медіації відповідні громадські організації.

Міжнародні рекомендації та практика використання відновних процедур в Україні свідчать про необхідність початку таких процедур ще на досудовій стадії провадження.

Однак застосуванню згаданих норм закону з використанням наслідків відновних процедур перешкоджає консервативність психології прокурорів при розслідуванні та розгляді в судах справ щодо осіб, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності за злочини, що не становлять великої суспільної небезпеки. Вони ще мало зорієнтовані на альтернативне вирішення таких справ, не виявляють у цьому ініціативу.

Як наслідок, примирення до судового розгляду справи відбувається рідко і власними зусиллями сторін. Такому становищу сприяє те, що в рішеннях колегій прокуратур відповідних рівнів висловлювалась критика діяльності прокурорів, які направляли справи до суду для звільнення осіб від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами із закриттям справ, хоча ці форми закінчення досудового слідства передбачено законом.

Поступово до професійної свідомості прокурорів приходить розуміння того, що покарання не повинно бути єдиною і обов’язковою метою діяльності прокурорів у кримінальному провадженні. Зокрема, у справах про злочини проти особи, які не становлять великої суспільної небезпеки – невеликої тяжкості і необережні злочини середньої тяжкості – більш важливим є відшкодування потерпілому шкоди і зміна обвинуваченим свого ставлення до злочину на негативне, тобто відновлення порушених злочином суспільних відносин.

З метою зміни цього становища в межах чинного законодавства згідно з розпорядженням Генерального прокурора України від 17 січня 2007 року №4 Генеральною прокуратурою України, Національною академією прокуратури України та Благодійною організацією «Український Центр Порозуміння» за фінансової підтримки Швейцарської агенції з розвитку та співробітництва здійснено пілотний проект «Підтримка реформи системи кримінальної юстиції України: впровадження прийомів медіації у діяльність органів прокуратури». В рамках проекту здійснено аналіз законодавства і судової практики, розроблено та апробовано спеціалізовані навчальні курси для студентів і слухачів Національної академії прокуратури, які вже починають у межах нового процесуального законодавства безпосередньо втілювати положення та принципи відновного правосуддя у правозастосовній діяльності.

Протягом останніх років видано і направлено в усі прокуратури випуски бюлетеня «Відновне правосуддя в Україні», розроблено сайт www.rj.org.ua, що має стати базовим для практики впровадження відновного правосуддя в Україні, проведено круглі столи та презентації, вивчено зарубіжний досвід органів прокуратури у цій роботі.

На базі Національної академії прокуратури України 4 - 5 грудня 2007 року було проведено міжнародну науково-практичну конференцію «Становлення відновного правосуддя у світі та Україні. Роль прокуратури у відновному правосудді» – першу в Європі спеціалізовану конференцію органів прокуратури щодо впровадження відновного правосуддя. Її рекомендації свідчать про велику зацікавленість у більш широкому впровадженні медіації між потерпілими і правопорушниками відповідно до міжнародних та європейських норм.

Нині триває чергова стадія проекту. Створено Спостережну раду проекту під головуванням представника Генеральної прокуратури України, до якої входять також суддя Верховного Суду України, працівники Міністерства юстиції України і навчальних закладів, представники громадських організацій. Заплановано низку практичних заходів з метою поширення засад відновного правосуддя в діяльності прокурорів.

З урахуванням наслідків уже проведеної роботи і подальших перспектив запровадження відновного правосуддя у кримінальному судочинстві, попередній Генеральний прокурор України звертався з листом до підлеглих прокурорів, у якому наголошував, що він вважає за необхідне змінити підходи до вирішення справ про злочини невеликої тяжкості і необережні злочини середньої тяжкості проти особи, її законних прав і свобод у разі відшкодування обвинуваченими заподіяної злочином шкоди і наявності підстав для їх примирення з потерпілими.

Зокрема, зазначалося в листі, мають бути виключені негативні оцінки роботи слідчого і прокурора у випадках обґрунтованого направлення такої кримінальної справи до суду для звільнення особи від кримінальної відповідальності і закриття справи за примиренням.

Також у листі наголошувалося, що в навчальних заходах органів прокуратури доцільно планувати вивчення програм відновного правосуддя і відновних підходів до вирішення кримінально-правових конфліктів, до навчання прокурорів залучати науково-педагогічних працівників Національної академії прокуратури України, представників благодійної організації «Український Центр Порозуміння» та регіональних громадських організацій, що впроваджують відновне правосуддя.

Прокурорам за місцезнаходженням громадських організацій, які здійснюють посередництво на стадії досудового провадження у кримінальних справах, рекомендувалося налагодити з ними співпрацю, у прокуратурах вивісити доступні для населення інформації про їх контактні дані та характер діяльності. Крім того, наголошувалося на необхідності роз’яснювати потерпілим і обвинуваченим у справах про злочини невеликої тяжкості та необережні злочини середньої тяжкості положення статей 45 і 46 КК України та незалежно від категорії злочину – зміст п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України, їх право на примирення самостійно чи за допомогою посередників (медіаторів) і можливі наслідки вирішення кримінальних справ у разі досягнення примирення та відшкодування заподіяних злочином збитків. Вказувалося у листі й на необхідність надавати з боку прокурорів можливість потерпілому та обвинуваченому звертатися до вказаних організацій для вирішення конфлікту і досягнення примирення, із власної ініціативи інформувати громадські організації, що здійснюють посередництво, про можливість його проведення у конкретних кримінальних справах за наявності для цього підстав і надавати необхідну інформацію з дотриманням таємниці досудового слідства та іншої охоронюваної законом таємниці.

Також Генеральний прокурор у своєму листі роз’яснив, що в разі досягнення угоди про примирення між обвинуваченим і потерпілим на досудовій стадії провадження необхідно перевіряти її добровільність та повноту реалізації, відповідність вчиненому злочину, усвідомлення сторонами угоди її наслідків, приймати рішення у справі відповідно до закону з урахуванням досягнутого примирення.

Він також звернув увагу прокурорів на необхідність при підтриманні державного обвинувачення в судах враховувати угоди про примирення між підсудним і потерпілим, відшкодування заподіяної злочином матеріальної чи моральної шкоди при наданні суду пропозиції про закриття справи чи міру покарання.

При цьому, відсутність згоди підсудного на примирення чи його відмова відшкодувати шкоду відповідно до ст. 67 КК України не може вважатися як обтяжуюча покарання обставина.

Ще більш широкі можливості для впровадження відновних процедур, як відомо, з’явилися з набуттям чинності новим КПК України. Справа за тим, щоб сміливо впроваджувати їх у повсякденну прокурорську практику.

 

Додаткова література для самостійної роботи:

1. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності: моногр. /
Ю.В. Баулін. – К., 2004. – 296 с.

2. Головко Л. В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве / Л.В. Головко. – СПб, 2002. – 544 с.

3. Козак О.С. Ефективність звільнення від кримінальної відповідальності в Україні: моногр. / О.С. Козак. – К.: Освіта України, 2009. – 204 с.

4. Куц В.М. Звільнення від кримінальної відповідальності: деякі аспекти правової природи та порядку застосування / В.М. Куц // Вісник Академії прокуратури України. – 2006. – № 2. – С. 25–30.

5. Куц В.М. Звільнення від кримінальної відповідальності в контексті реалізації ідеї відновного правосуддя / В.М. Куц // Відновне правосуддя в Україні: щоквартальний бюлетень. – 2007. – № 4. – С. 73–75.

6. Куц В.М. Примирення учасників кримінально-правового конфлікту (кримінально-правовий аспект): моногр. / В.М. Куц, А.М. Ященко. – Х.: Юрайт, 2013. – 328 с.

 

Питання для самоконтролю:

1. Чи є звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності відмовою від її застосування?

2. У чому відмінність звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності від звільнення від покарання та його відбування?

3. У чому відмінність між звільненням від притягнення до кримінальної відповідальності та виключенням такої відповідальності?

4. Які види звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності відомі кримінальному праву України?

5. Чи існує єдина підстава звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності?

6. У чому відмінність між звільненням від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з дієвим каяттям та у зв’язку з примиренням учасників кримінально-правового конфлікту?

7. Які кримінально-правові наслідки зупинення та переривання строків давності притягнення до кримінальної відповідальності?

Куц Віталій Миколайович