Спорудження па’ятника Богдану Хмельницькому

У Києві на площі перед Софійським собором – гірка із сі- рих гранітних брил На ній напис: «Богдан Хмельницький 1888» На вершині гірки – бронзовий кінь, різко й раптово зу- пинений вершником у момент стрімкого руху Навіть у житті не часто помітиш таку хвилюючу мить – здибленого розпа- леного скакуна А тут – усе в бронзі до найменших деталей І так вражаюче правдиво, що, здається, чуєш іржання коня, останній удар копит об камінь, владний окрик вершника

Цей скульптурний образ, здається, завжди стояв на площі, де 23 грудня 1648 року кияни зустрічали Богдана й керовані ним козацькі полки після блискучої перемоги під Пилявця- ми Однак народжувався монумент у муках і непорозуміннях, у протиборстві різних сил

Творець шедевра – видатний скульптор XIX століття, біло- рус за походженням, Михайло Микешин З радістю прийняв- ши пропозицію вчених – ініціаторів спорудження монумента, він прибув з Петербурга й одразу почав працювати над проек- том Художник ураховував побажання знавців української старовини Історик Володимир Антонович знайомив Микеши- на з багатьма портретами Богдана Хмельницького, зразками військового одягу, зброї того часу Кінь мав бути саме такий, на якому їздив Хмельницький під час тривалих переходів, у боях: витривалий, маневрений «син степу» – безвідмовний у битві і відданий своєму господареві За розпорядженням ко- зачого генерала степових коней приводили для моделювання прямо в майстерню скульптора

Нарешті проект готовий і схвалений Київським ініціатив- ним комітетом Був складений кошторис, але уряд відмовив- ся покрити ці витрати, а також виділити з державної казни бронзу на монумент Та ніщо не могло зупинити Микешина й ініціаторів цієї патріотичної справи

Відтоді спорудження пам’ятника Богдану Хмельницькому стало всенародною справою У січні 1870 року вся країна по- чала добровільний збір коштів Жертвували переважно най- бідніші – селяни, ремісники, солдати, робітники, низькоопла- чувані службовці Однак зібраних коштів було замало.

Щоб зменшити витрати, скульптор відмовляється від су- провідних композицій на постаменті, усю увагу зосереджує на постаті вершника Бронзу одержує з переробленого брухту ко- льорових металів, який дістається з великими труднощами Влада постійно ставить перепони: Микешина виселяють із бу- динку, де він працював над пам’ятником, за доносами накла- дають арешт на майно У таких складних умовах митець про- довжує самовіддано працювати

Через три роки бронзову постать нарешті відлили Це був високохудожній мистецький твір Безумовно, допомогли скульп- тору в таких нелегких умовах не лише його талант, а й наполе- гливість, сила волі Він черпав натхнення не з нагород і титу- лів, а з власного переконання в потрібності розпочатої справи

Лишалося встановити скульптуру Проте ця справа розтяг- нулася на довгих вісім років Чиновники робили все, щоб від- тягнути встановлення пам’ятника Проблеми з його переве- зенням з Петербурга до Києва, збереженням, з пошуком міс- ця встановлення вирішувалися надто повільно

І все ж настав цей вистражданий, довгоочікуваний день – 11 червня 1888 року На Софійській площі віднині височів пам’ятник Богданові Хмельницькому Не запросили на від- криття тільки його творця – Михайла Микешина Так чинов- ники поквиталися зі славетним митцем, який віддано любив Україну

Майже тринадцятирічна історія спорудження пам’ятника Богдану Хмельницькому стала зразком перемоги таланту художника, народного ентузіазму над бюрократичною тяганиною

 

Український Шекспір

З його іменем пов’язана ціла епоха українського культур- ного відродження Актор, письменник, режисер, композитор, співак, громадський діяч, засновник українського театру, Марко Лукич Кропивницький виплекав справжніх зірок сві- тової сцени, а його театр здобув належне місце серед кращих національних театральних колективів Європи

У час, коли більшість населення України була неписьмен- ною, театр Кропивницького протягом багатьох років популя- ризував творчість Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Ôранка й інших українських письменників Просвітницька діяльність колективу дала величезний поштовх для подальшо- го розвитку української культури і стала однією з духов них основ для створення незалежної Української держави.

У своїх п’єсах, як, наприклад, «Дай серцю волю, заведе в неволю», «По ревізії», «Замулені джерела», Кропивницький виступає тонким знавцем людської душі, висвітлюючи болючі проблеми доби, зображуючи гострі соціальні протиріччя су- спільства Царська влада забороняла твори драматурга, боя- чись їхнього впливу на простих людей, за ним було встанов- лено поліцейський нагляд

Через усе життя письменник проніс безмежну любов до творчості Шевченка, з надзвичайною майстерністю читав його твори Кропивницький був першим виконавцем пісні композитора Данила Крижанівського на слова Тараса Шев- ченка «Реве та стогне Дніпр широкий», за що ледве не по- платився волею, бо в ті часи царський указ забороняв читати твори, друкувати тексти до музичних нот українською мо- вою Цей виступ відбувся в Одесі в 1898 році Кропивниць- кий заспівав, а публіка, підхопивши урочисту мелодію, дружньо підспівувала Цієї миті поліцейський підрозділ увір- вався до залу, почав виштовхувати глядачів, а у відповідь, наче присуд, з усіх боків співом лунало, шквалом било Шев- ченкове слово

Драматург написав понад сорок п’єс, більшість яких поста- вив на українській сцені Як режисер Марко Кропивницький був дуже вимогливим до себе й до акторів, наголошував, що необхідно добре знати життя народу, аби правдиво розкрива- ти образ сценічного героя Слова, рухи, інтонація, міміка, грим, сценічні костюми, постановка й музичне оформлення спектаклю – усе повинно сприяти розкриттю змісту п’єси Та- ким було творче кредо великого режисера-педагога, який ви- ховав кілька поколінь українських акторів

Після тріумфальних гастролей у Петербурзі професійна майстерність Кропивницького зацікавила російських режисе- рів Немировича-Данченка і Станіславського, які приїжджали в Україну, щоб ознайомитись із його творчими досягненнями

За своє довге театральне життя Марко Кропивницький зі- грав понад п’ятсот ролей в українських, російських і західно- європейських п’єсах Це були шедеври сценічного втілення, у яких великий актор створював правдиві глибокі характери, зачаровуючи своєю грою глядачів

Великий драматург і актор був популярним не тільки серед земляків, його творчість і подвижницьку діяльність на благо національної культури цінували визначні представники пере- дового російського мистецтва: Лев Толстой, Петро Чайков- ський, Антон Чехов, Костянтин Станіславський Видатний російський художник Ілля Рєпін зобразив письменника кер- маничем козацького човна, що наперекір стихії долає хвилі розбурханого моря задля досягнення мети, і цим ніби підсу- мував складний і тернистий шлях митця

Ще за життя Кропивницького називали «українським Шекспіром» Поет Максим Рильський, який мав щастя бачи- ти й чути легендарного майстра, присвятив йому вірш, на- звавши генієм, який творив і страждав задля свого народу

Справжній учений

Познайомитися було з ним легко Я зайшов до його хати, а він зустрів мене відразу спокійно, без етикету, як свого зви- чайного знайомого Ледве чи не з першого разу частував мене чаєм, що в Галичині було незвичайним У нас частували тіль- ки людей близьких, давно знайомих

У розмові він не намагався навертати мене до своїх погля- дів і взагалі не накидав ніколи своїх переконань іншому, не любив проголошувати в приватних розмовах свої ідеї, а на- тякав на них принагідно; якщо агітував, то хіба книжками

Франко був дуже працьовитим: читав книжки, робив нотат- ки цілими днями, писав прозові та поетичні твори й наукові статті Навіть при гостях Іван Якович не покидав своєї праці й, розмовляючи з ними, безупинно працював От цим і можна по- яснити велику кількість написаних ним творів і широкі його знання З усіх українських письменників Ôранко найбільш плодовитий Своєю пильністю він набував знання найважливі- ших чужих мов, читав майже всіх авторів в оригіналах і ви- вчав мови самотужки зі словником і граматиками Пам’ять мав унікальну і завдяки їй, як і превеликій працьовитості, на- був надзвичайно широких знань Своїми знаннями Іван Яко- вич не хвалився ніколи, а вони показувалися принагідно

Я часто мав нагоду пересвідчитися у глибині його знань Коли я складав іспит з французької мови, мені дали завдан- ня – опрацювати добу романтизму й Шатобріана Після іспи- ту зайшов я до Ôранка й згадав про це, і він розказав мені набагато більше й докладніше, ніж я написав, спеціально го- туючись до іспиту Чогось такого мені не доводилося в житті зазнати ніколи більше

Франко знав релігію краще, ніж професори теології, літе- ратуру, політичну економію, природничі науки, історію, ет- нографію ліпше, ніж деякі вчителі тих наук Узагалі мав він широке коло всебічного знання не як дилетант, а як справж- ній учений

Франко мав два захоплення – книжки й рибальство Біль- шість зароблених грошей він витрачав на книжки, бо не всі потрібні матеріали міг знайти по бібліотеках Помалу зібрав досить гарну бібліотеку із цінних наукових творів і радо по- зичав знайомим свої книжки Не раз було скрутно у Франка з грішми, не вистачало на прожиток, але на книжки мусило бути

Друга його пристрасть – це рибальство Він не палив, не пив, у карти не грав, жодного виду спорту не знав, а тільки зрідка відривався від роботи й рибалив Це була його одинока забава і відпочинок Іноді Ôранко вибирався десь на село, найчастіше туди, де були невеличкі річки й ставки, і вишуку- вав усякі нори по берегах, найглибші місця, де сиділа риба Розумівся він дуже добре, де риба любить пересиджувати, у яку пору найлегше її зловити, і знав прекрасно всякі породи риб, життя їх, норови і звички Риба цікавила його тільки доти, доки не викинув її з води на берег, а як уже зловив і передав комусь іншому, то йому було до неї байдуже

 

 

Ранній автопортрет Шевченка

Упродовж свого творчого життя Шевченко створив понад тридцять малярських і графічних автопортретів, у яких пере- дав свої думки, почуття, переживання майже за два десяти- ліття: від романтичного юнака (ранній автопортрет 1840 року) до збагаченої досвідом людини, яка прожила нелегке життя (автопортрет 1861 року)

Автопортрет 1840 року є чудовим заспівом Шевченка-митця до його творчості

У травні 1838 року, через місяць після викупу з кріпацтва, Шевченко стає учнем Петербурзької академії мистецтв – од- ного з найавторитетніших вищих мистецьких закладів у Євро- пі Розглянувши подані Шевченком малюнки, рада академії одразу зарахувала обдарованого юнака на навчання до четвер- того класу (усіх класів курсу малювання було шість), поми- нувши перші три класи – копіювання гравюр і гіпсових голів

Роки навчання його в академії позначені величезною пра- целюбністю, систематичною самоосвітою Творче зерно, яке пригнічувала неволя, тепер дало щедрі сходи Юний худож- ник багато й плідно працював, випереджаючи академічну програму, три роки поспіль здобував срібні медалі за екзаме- наційні роботи

Крім занять зі спеціальних мистецьких дисциплін, Шев- ченко багато читав, цікавився історією своєї батьківщини, ін- ших європейських країн І, звісно, писав вірші 1840 року по- бачила світ його перша збірка – «Кобзар»

Саме в період духовного й творчого піднесення, наприкінці 1839 року, Шевченко розпочав роботу над автопортретом Твір писав до свого дня народження, як це часто робили ви- хованці Академії мистецтв

Автопортрет Тараса Шевченка, як і автопортрети інших студентів, був яскравим романтичним твором, але вирізнявся серед інших робіт У ньому ліричне поєднувалося з драматич- ним, замріяність – з тривогою, добросердечність – із сумом, бадьорість – з легкою втомою Гарний, сповнений гідності й граційності поворот голови до глядача Ми бачимо зосередже- не обличчя молодої людини Світло вихоплює з півтемряви лише обличчя, а все інше тане, ховається в напівпрозорих ті- нях У порівнянні з яскраво освітленим чолом звертають на себе увагу сховані в тіні очі Таким чином Шевченко вдається до типового для романтизму прийому – за допомогою світла й тіні підкреслює, виділяє те, на що передусім має звернути увагу глядач Може здатися дивним, що «дзеркало душі» – очі – художник затінює Але придивіться уважніше Погляд очей проникливий, спостережливий, сповнений якогось неви- словленого запитання

Ця аж ніяк не юнацька замисленість здається дивною на округлому, без жодної зморшки обличчі двадцятишестирічно- го Шевченка Рожеві, злегка припухлі вуста, ніжна заокру- гленість гладенько поголених щік і підборіддя, ідеально чис- те чоло – і раптом цей погляд, цей трагічний злам брів

У не по літах серйозному погляді відбилося нелегке життя: сирітство, поневіряння, приниження, яких він зазнав, коли був кріпаком Це образ юнака, якого суворі обставини рано зробили дорослим Милуючись молодим привабливим облич- чям, окрасою якого є високе, мовби виточене з мармуру, чоло, ми не можемо не відчути й передане в автопортреті інтуїтивне передчуття нелегкого майбутнього

Як і всі відомі сьогодні оригінальні малярські та графічні роботи Шевченка, цей ранній автопортрет зберігається в Дер- жавному музеї Тараса Григоровича Шевченка в Києві, є окра- сою його експозиції Дбайливо зібрані й реставровані художні твори митця – гордість нашого народу

 

Таємниці творчості.

Таємниці творчості Спробуємо розглянути деякі чинни- ки, які так чи інакше впливали на творчу працю Лесі Укра- їнки, могли прискорювати чи вповільнювати лет її фантазії Оточення, місце, час, нарешті, найдрібніші різноманітні обставини, зовні малопомітні, позначилися на її душевному ста- ні, а отже, і на робочому настрої

У листі до Михайла Павлика поетеса стверджує, що ніде їй так гарно не працювалось, як удома, в Колодяжному, не- зважаючи навіть на свіже повітря на Волині, від якого часто нападала пропасниця Саме у звичних умовах власної роди- ни, де люди для її серця наймиліші, Леся Українка не від- чувала себе одинокою, нікому не потрібною Безумовно, ма- льовнича навколишня природа, доброзичливі, привітні селяни, тихий, уповільнений ритм сільського життя, уважне й дбайливе ставлення батьків – усе це в сукупності сприяло її гарному настрою, посилювало її творчу енергію Лише по- деколи її огортала туга через важкий хворобливий стан, роз- луку з ровесниками-товаришами, однодумцями, полишени- ми в Києві

Ще була одна річ, яка відіграла, надто в молоді роки, пев- ну роль у праці Лесі Українки Це – звичайний письмовий столик Поетеса до нього настільки звикла, що відсутність його не могли ніяк замінити навіть кращі столи й інше пись- мове приладдя Вона наголошувала, що без письмового стола «… була на чужині усе одно як без рук і пера»

Здебільшого поетеса не дозволяла поширюватися своїм не- гативним емоціям, оволодівати цілком її свідомістю Прикла- дом такої боротьби проти переживань, пов’язаних з тяжкими життєвими випробуваннями, є написана Лесею драматична поема «Одержима» За одну безсонну ніч, проведену біля ліжка хворого Сергія Мержинського, поетеса створила бездо- ганний, натхненний взірець, поему-шедевр Цей факт засвід- чує її велику силу волі, гартовану ще раніше, за обставин, коли Леся неймовірними зусиллями змушувала себе «крізь сльози сміятись», «сміятись, коли серце ридає» Отже, навіть у такі години душевної негоди поетеса не могла не творити

Письменниці нерідко доводилося силою волі навіювати творчий настрій Вона або йшла на лоно природи, або писала лист до близької людини, або просто усамітнювалася Коли ж з’являлося натхнення, Леся намагалася не розпорошуватись, не відволікати своєї уваги чимось дріб’язковим чи стороннім, а прагнула вповні скористатися припливом творчих сил Так за три дні було написано драматичну поему «Бояриня», а за одинадцять-дванадцять днів – драму-феєрію «Лісова пісня»

Леся Українка вважала найкращим для праці той час, коли все затихало, скоряючись всесильній володарці – чарівливій ночі, коли годинник показував північ Думка легше корилась у цілковитій самотині Поетеса навіть не любила, щоб хто-небудь сидів біля неї чи взагалі був свідком такої творчої, як вона називала, «врочистої одправи» З диктуванням творів у неї нічого не виходило, коли вона була недужа й не могла самостійно пи- сати Особливо не подобалося поетесі переписувати набіло свої твори, це їй давалося навіть тяжче, ніж складання нових

Показово, що велику за обсягом творчу працю здійснювала Леся Українка не лише безпосередньо під час написання ху- дожніх творів Нерідко поетеса перебувала в полоні світу власних персонажів, обмірковувала їхні стосунки під час від- починку, подорожі

Хата Івана Котляревського

Автор «Енеїди» і «Наталки Полтавки», Іван Петрович Котляревський, став не лише зачинателем нової української літератури, а й творцем історико-культурного осередку Пол- тави – «Полтави Котляревського» Важливою частиною цієї спадщини є музей-садиба письменника на Івановій горі, яку обов’язково відвідують майже всі гості міста, не кажучи вже про самих полтавців, адже звідти добре «видно шляхи полтав- ськії і славну Полтаву» Традиція такого паломництва поча- лася ще за життя класика, триває вона й нині

Музей відкрили в тисяча дев’ятсот шістдесят дев’ятому році до двохсотліття з дня народження письменника, яке, за рішенням ЮНЕСКО, відзначали в двадцяти шести країнах світу Хата, де жив Іван Петрович Котляревський, не підляга- ла реставрації, тому її спочатку розібрали, а потім заново збу- дували Під час реконструкції архітектори орієнтувалися на малюнок Тараса Шевченка й спогади сучасників письменни- ка, у яких детально описано меблі й оздоблення кімнат

У музеї знаходиться понад сто оригінальних речей, здебіль- шого – це рукописи й листи митця Частину предметів інтер’є- ру – картини, меблі, посуд, піч – відтворено майстрами, оскіль- ки не всі експонати доби Котляревського дійшли до наших днів Напевно, саме тому справжньою гордістю працівників музею є автентичний сволок із родинного помешкання Котля- ревських, на якому вирізьблено дату його заснування: перше серпня тисяча сімсот п’ятого року Дід Івана Котляревського викупив будинок у служителів Спаської церкви ще тоді, коли Полтава була маленьким полковим містечком Згодом батьки письменника облаштували там свою садибу

Після того, як Полтава отримала статус губернського міс- та, Котляревський відремонтував хату: стіни обшили дубом, зробили дерев’яну підлогу, установили білі фарбовані двері з різними прикрасами в стилі ампір У бібліотеці письменника було зібрано шедеври світової класики, адже Іван Котляревський вільно володів французь- кою й німецькою мовами, знав польську, давньогрецьку й ла- тину І хоч не всі книжки збереглися, проте відомо, що це були твори відомих російських і зарубіжних письменників: Фонвізіна, Крилова, Грибоєдова, Радищева, Вальтера Скотта, Вольтера, Фенімора Купера

Полтавський літературно-меморіальний музей Котлярев- ського – один з найвідвідуваніших у місті Великий інтерес у людей викликають старовинні речі, хата письменника, яка є екзотичною для нашого часу Зовні вона нічим не відрізняєть- ся від сільської хати, усередині ж помешкання відображає побут дворянської сім’ї Садиба розташована в історичному центрі міста серед надзвичайно мальовничих краєвидів Ко- лись тут поруч височів собор, адже відомо, церкви завжди будували в місцях із позитивною енергетикою

Особливо велелюдно біля музею під час різноманітних культурних заходів і народних свят, адже поблизу Іванової гори стоїть славнозвісний пам’ятник галушці, і саме там уліт- ку вже протягом кількох років відбувається Свято полтав- ської галушки Крім того, на подвір’ї садиби Котляревського біля комори й криниці-журавля фотографуються молодята, згадуючи заповіт видатного земляка про «мир і злагоду в сі- мействі» А віднедавна там почали відбуватися справжні ве- сілля новочасних Наталки й Петра, організовані в народному стилі

На протилежному пагорбі Полтави в одному з найстаріших будинків розташовано меморіальну частину музею, яка пов’я за- на з науково-просвітницькою діяльністю Івана Котляревського