Перші автомобілі на вулицях киева

Нині не можна уявити наше повсякденне життя без авто- мобіля А чи знаєте ви, що історія його появи тісно пов’язана з Києвом?

Київ був одним із міст, де традиційно втілювалися в життя сміливі інженерні ідеї Тут у кінці дев’ятнадцятого століття з’явився електричний трамвай, який був другим у Європі (після Берліна), а на початку двадцятого – фунікулер з’єд- нав Верхнє місто з Подолом У київському небі можна було побачити перші багатомоторні літаки й дирижаблі А сто п’ятнадцять років тому сенсацією стала поява на Подолі пер- шого саморушного екіпажу з трьома пасажирами, який жваво пересувався по вулиці без коней за допомогою гасового дви- гуна

З того часу кількість автомобілів на вулицях міста швидко зростала, і вже постало питання про врегулювання їх руху Київська міська управа почала видавати ліцензії на технічну придатність машин

Звичайно, тоді всі автомобілі були закордонного виробни- цтва, вони дорого коштували, і придбати їх могли лише за- можні й впливові кияни З часом кількість автовласників зростала і вони утворили клуб автомобілістів Товариство мало свій статут і емблему з гербом Києва Спочатку клуб розташовувався на сучасній вулиці Богдана Хмельницького, піз- ніше – на Хрещатику

Варто окремо згадати одного з відомих автомобілістів того часу – Володимира Подборського Палко закоханий у спорт, він був душею багатьох цікавих спортивних заходів, що про- водилися в Києві: змагання веслувальників і вітрильників у яхт-клубі на Дніпрі, легкоатлетів і автомобілістів Однак його професійним заняттям було викладання в Олександрівському ремісничому училищі предмета, який називався автомобі- лізм Адже з самого початку водії поділялися на професійних і аматорів Перевозити пасажирів, заробляючи на життя, мали право тільки професіонали Інші ж возили себе й свою родину, насолоджуючись технічними можливостями своїх авто, або були учасниками спортивних перегонів Під час та- ких змагань бралася до уваги не тільки вправність водія Ко- жен спортсмен мав бути чесним і глибоко порядним, хизува- тися дорогим авто вважалося неприпустимою невихованістю, засуджувалася пихатість

Із появою автомобілів прийшли з французької мови слова «шофер» і «гараж» На початку двадцятого століття майже всі київські гаражі були переважно прокатними й розміщува- лися в центрі Деякі власники особняків чи прибуткових бу- динків мали гаражі на своїх садибах У місті діяли численні ремонтні майстерні, існували десятки представництв фірм- виробників, прокатні пункти, магазини Продавалися авто- мобілі, назви яких відомі й сьогодні: «Мерседес», «Опель», «Ôорд», «Пежо»

Навесні тисяча дев’ятсот тринадцятого року в Києві від- крилося кілька автобусних маршрутів Автобуси курсували між сучасними Європейською площею й Олімпійським стаді- оном, щоранку подавалися на залізничний вокзал – до при- буття ранкових потягів Товариство швидкої допомоги мало шість санітарних карет і два санітарних автомобілі, які по- жертвували для киян відомі меценати Анатолій Родзянко й подружжя Харичкових

Із початком Першої світової війни значна частина авто- мобілів була реквізована урядом для потреб армії та загонів Червоного Хреста

Сьогодні завдяки автомобілям кияни мають змогу бути мо- більними, комфортно пересуватися містом Однак постійне збільшення кількості машин стає серйозною проблемою для столиці Та це вже інша історія

 

Легенда про Чорне море

Давно це було Жив на світі казковий богатир, сили не- чуваної, сміливості небаченої Мав він зброю дивовижну – чарівну золоту стрілу Та не тим стріла славилась, що була з чистого золота викута, коштовними каменями прикрашена, а тим, що мала чудесну властивість Варто було богатиреві взяти свій лук, натягти тугу тятиву – і летіла стріла на край світу з такою швидкістю, що людське око не помічало польоту її І там, де вона пролітала, спалахувало повітря, закипала вода, плавилася земля, гинуло все живе

Страшна це була зброя На щастя, була вона в надійних руках Богатир був людиною чесною, справедливою і вогнен- ну стрілу без потреби до рук не брав На інші країни він не зазіхав, а на його вітчизну вороги не нападали – боялись

Багато-багато років жив на землі цей богатир і невсипуще беріг чудодійну стрілу Та ось настав час розставатися йому з життям Задумався богатир: кому передати стрілу? Чи є в світі людина, якій можна було б довірити стрілу, не побоюю- чись, що вона використає її на шкоду людству? Не можна за- лишити на землі вогненну стрілу, бо злі люди, заволодівши такою страшною зброєю, можуть підпалити весь світ і зруй- нувати його

І вирішив богатир сховати чарівну стрілу, та так, щоб її ніхто не зміг знайти протягом тисячоліть! І лише тоді, коли люди навчаться цінувати й берегти мир,– тоді вони знайдуть стрілу, щоб використати її чудодійну силу в мирній праці

Покликав богатир синів своїх і говорить їм:

– Діти мої, я старий і тяжкохворий Недовго лишилося жити мені на світі

Відімкніть підземелля ось цими ключами, візьміть золоту стрілу і киньте її посередині Чорного моря

Виконуючи волю вмираючого батька, сини тієї ж ночі ви- рушили в дорогу

Зійшли брати на сині гори, піднялися до блакитного неба, і перед їхніми очима далеко внизу розкинулося величезне, безкрає море У його тихих водах відбивалося велике червоне сонце, що саме сходило

Це було Чорне море

І раптом брати відчули, що шкода їм розлучатися з дорого- цінною стріло І вирішили вони не викидати таке багатство в море

А коли б вони мали вогненну стрілу, то завоювали й під- корили б усі країни, які вони знають, збудували б на вершині гори великий замок, взяли б собі за жінок найкращих у світі красунь …

І домовилися брати, що сховають стрілу в горах, а батькові скажуть, що виконали його волю Так і зробили

Проте батько якимось чином розкрив їхній намір і з обу- ренням накинувся на своїх синів

Тоді сини, переконавшись, що неможливо залишити за со- бою чудодійну зброю, знову вирушили до берегів далекого моря і з жалем виконали наказ батька

Вогненна стріла впала в морську безодню Потемніло від гніву море, закипіли, захвилювалися його тихі води

І відтоді не може заспокоїтися Чорне море Трапляється, завирує воно, заклекоче, здійме величезні хвилі, марно нама- гаючись викинути з глибин своїх смертоносну зброю

 

Українське бойове мистецтво

Раніше я думав, що термін «бойове мистецтво» стосується лише азіатських країн, зокрема таких, як Китай, Японія, Ко- рея, В’єтнам Однак не так давно мені до рук потрапила книга В Пилата «Бойовий гопак» Автор доводить, що в Україні існувала своя бойова техніка, яка нічим не поступалася про- відним стилям одноборств

Багато дослідників вважають, що знаменитий український танець гопак є системою складних силових рухів, які були елементами рукопашного бою наших предків і за своєю склад- ністю навіть перевищували арсенал східних бойових мис- тецтв Гопак – це досконала техніка, блискавична швидкість, потужні удари рук та ніг, сталева стійка, а головне – тактика, яка спантеличує супротивника, не залишаючи йому ні якої можливості на адекватну відповідь Якщо додати до цього фізичні дані середньостатистичного бійця системи «бойовий гопак», то мимоволі стане шкода людину, яка може стати його суперником Адже ті люди, які досконало відпрацювали бойовий гопак, загартовані як фізично, так і духовно, тому є практично непереможними Зазирнемо глибше в розмаїття прийомів бойового гопака, щоб уявити собі, як відбувався бій Гопак в основному застосовували козаки під час воєнних дій, тому тактика була або оборонною, або атакувальною Оборон- на тактика полягала в тому, щоб віртуозними рухами рук і ніг захистити себе та блокувати дії нападника Атакувальна тактика – це блискавичний напад на супротивника і його швидке знешкодження

Кожен прийом мав свою назву й потребував доброї муштри Особливою родзинкою серед ударів була гопаківська «розніжка» Цей знаменитий елемент українського танцю є унікальним – він не зустрічається ніде в світі Суть його по- лягає в тому, що танцівник присідає, потім стрибає і в повітрі робить шпагат Цінність такого бойового прийому виявлялася в тому, що він давав змогу уразити двох супротивників одно- часно Своєрідну техніку ведення двобою передають такі еле- менти гопака, як «повзунці» й «присядки», які виконуються в багатьох українських танцях Така танцювальна манера пересування була характерною рисою козацького бойового мистецтва і давала змогу бути в бою динамічним, рухливим, менш уразливим для ворога Рухаючись легко, ніби танцюю- чи, козаки мали значні переваги над супротивником і могли наносити удар з найнесподіванішого боку

Усесвітньо відомий танець гопак зберіг, на думку фахівців, основні елементи давнього бойового мистецтва українців, яке сучасною мовою називають «стрибкова система віддаленого бою» Як зазначають знавці бойових одноборств, па українського танцю – це доведені до досконалості акробатичні рухи, які переважають своєю складністю відомі східні техніки Успішне оволодіння різними прийомами бойового мистецтва, відомого під назвою «гопак», давало змогу нашим пращурам виявляти чудеса майстерності

Відродження бойового гопака почалося з 1985 року Володимир Пилат систематизував знання, які йому вдалося зібра- ти від українців – майстрів поєдинку Він зазначав, що значну частину техніки бою розшифрував завдяки дослідженню українських народних танців, насичених багатством бойових рухів Знаний фахівець східних одноборств Анатолій Попович підкреслює, що бойове мистецтво є елементом культури будь- якої нації, втіленням її національного духу, бо ґрун тується на рідних для воїна традиціях, відчуттях, світосприйманні

Сьогодні український танець «Гопак» викликає захоплен- ня у глядачів усього світу

 

Тварини України, що зникли

За княжої доби було в лісах і степах дуже багато різних тварин З оповідань князя Мономаха знаємо, що він полював на турів Своїми розмірами дикий бик тур перевершував до- машнього Як подають давні описи, у довжину він сягав трьох метрів, у висоту – майже двох, важив же від 800 кг до тонни Шерсть тур мав чорно-брунатну Уздовж лінії хребта завжди проходило світле пасмо, а на голові була рудувата кучерява гривка

Найбільше ж очевидців вражали роги: великі, розлогі, ліро подібно вигнуті, вони сягали майже 80 см завдовжки

Водилися тури переважно в мішаних лісах, особливо у во- логих і заболочених місцинах Археологи знайшли рештки турів на київській Оболоні Первісно ж тури жили й у лісо- степах, нерідко заходили в степи Пишуть, що стадом турів верховодила стара туриця Бички-доростки збивалися в окремі стада Старі ж бики були більше самітниками

Пересічна тривалість життя тура становила років із п’ят на- д цять За умови, звісно, що його ніхто не вполював

Сім-вісім тисяч років тому люди взялися за одомашнення турів Уся велика рогата худоба походить від них В околицях Умані, скажімо, ще в XIX столітті, коли гнали волів до води, говорили, що йдуть «напувати турів»

Відколи людина навчилася полювати, тур лишався особливо бажаною здобиччю Хоч уполювати його було справою нелег- кою І настільки, що це прирівнювалося до військових подвигів А м’ясом одного тура можна було нагодувати цілу князівську дружину

Полювання скорочували поголів’я турів Та справжнім стихійним лихом для цих тварин стало винищення лісів за- для збільшення оброблюваної землі Якщо в ранньому Серед- ньовіччі ліси вкривали три чверті території Західної Європи, то в пізньому цей показник знизився в кілька разів Турам просто забракло місця під сонцем

З плином часу про тура стали забувати навіть у тих краях, де він водився найдовше

На заході Європи тура плутали із зубром, а на сході по ньому залишилися лише згадки в давніх піснях, звичаях, а також назвах сіл, рік та урочищ Села Тур, Тур’ї Ремети, Турички, Туропин, Туровичі, містечко Турійськ, річка Ту- рія – усе, що залишилося на нашій землі від грізного дикого бика, який кілька сотень років господарював у прадавніх диких пущах

Здавалось би, на цьому можна було б поставити крапку в історії тура Але у 20–30-х роках минулого століття вона на- була несподіваного продовження У Німеччині тоді якраз па- нувала мода на все расово чисте Двоє братів, Хайнц і Люц Геки, палкі прихильники нацизму, узялися за відтворення турів У зоопарках Мюнхена й Берліна вони почали схрещу- вати ті породи великої рогатої худоби, які, на думку братів, зберегли найбільше рис дикого бика Однак ані розміру тура, ані величини його рогів – що їх так яскраво змальовано в дав- ніх описах – досягнути не вдалося

У науковому світі поставилися доволі скептично до цих експериментів Виведену Геками породу в ліпшому разі на- зивають «новий тур», частіше ж просто й невибагливо: «коро- ва Гека» Сьогодні побачити її можна в деяких європейських заповідниках У Ôранції, наприклад, існує навіть «Ôерма ту- рів», де розводять цих тварин і показують наївним відвідува- чам Чому наївним? Бо справжні тури вже давно вимерли.

Життєдайний сік Землі

Нині всім добре відомо, що без води неможливий будь-який прояв життя Це – найцінніший «мінерал життя», на долю якого припадає до 90 відсотків будови організму Вода за- безпечує фізіологічні, біохімічні, хімічні процеси в організмі всієї живої природи на Землі

Без води не можуть функціонувати ні промисловість, ні сільське господарство Але при цьому вода має відповідати належній якості Вона має космічне, геологічне, кліматичне, енергетичне, санітарно-гігієнічне, лікувальне, естетичне зна- чення

Кожне джерельце – то живильна кров Землі Усі вони не- втомні трудівники: озеленюють і вічно омоложують луки, поля, ліси, поновлюють її щедровитість Не випадково гово- рять, що краплинка води дорожча за діамант

Не тільки корисні копалини вичерпуються, а й ресурси питної води істотно зменшуються Часто себе втішаємо й об- надіюємо, що запаси прісної води поновлюються, та з питною водою далеко не все в порядку Коли не задумуєшся, то зда- ється, що з цим даром природи ніби все гаразд, безпроблемно Насправді ж як це далеко від реальності! Нині дефіцит води – одна з глобальних проблем сьогодення Це передусім стосуєть- ся прісної води А ще цивілізація доби не завжди ощадливо її використовує До того ж на початку ХХ століття на Землі жило близько півтора мільярда людей, а нині їх уже понад шість мільярдів Навіть важко собі уявити всю кількість що- денно спожитої води Але й господарювання цієї маси людей аж ніяк не можна назвати раціональним щодо користування водними ресурсами Це кожен добре знає по собі

Ресурси прісної води розподілені на земній поверхні й у надрах Землі дуже нерівномірно В одній частині земної кулі люди страждають від повені, а в іншій – від посухи Уже сьо- годні в умовах постійної нестачі води мешкає не менше 1,1 млрд осіб, а понад 2 млрд регулярно відчувають «водяний стрес» Розв’язання проблеми дефіциту прісної води потребує численних наукових розробок у багатьох галузях науки Уже до 2025 року майже половина населення Землі страждатиме від нестачі прісної води, що призведе до масової міграції з країн, недостатньо забезпечених водою (переважно – тих, що розвиваються) Інші держави змушені будуть розв’язувати надзвичайно складні питання: що, де і як саме робити, аби не «захлинутися» потоком біженців від водяного дефіциту При загостренні дефіциту на світовому ринку торгувати водою, як сьогодні торгують нафтою, нереально через великі обсяги спо- живання прісної води

Учені прогнозують: на світовому ринку прискорено розви- ватимуться сектори інтенсифікації водовикористання, водо- зберігальні, водоефективні, водоохоронні технології

Хіба важко зрозуміти, що наше ставлення до водного дару має стати камертоном чистоти до життєдайного соку Землі як Божого дару! Візьміть ці слова як пам’ять на все життя