ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Курсові та дипломні роботи з теорії та методики



Курсові та дипломні роботи з теорії та методики

Фізичного виховання

ВСТУП

 

У навчальних планах спеціальностей 6.01.0200 – Фізичне виховання та 6.010200 – Фізична реабілітація також передбачено виконання курсової роботи з ТМФВ студентами денної (у IV семестрі) та заочної (у V семестрі) форм навчання. Завданням курсової роботи є: активізація пізнавальної діяльності студентів та розвиток наукового мислення, формування навичок роботи зі спеціальною літературою, а також вмінь аналізувати й узагальнювати зібраний матеріал, навчання прийом елементарного педагогічного дослідження, вдосконалення вмінь грамотно, науковою мовою викладати отримані результати і робити самостійні висновки.


КУРСОВІ РОБОТИ

 

1.1. Вимоги до курсової роботи, (вибір її теми і планування, виконання).

Курсові роботи за змістом можуть бути:

Ÿ теоретичного характеру, виконані на основі аналітичного огляду літературних даних з обраної теми;

Ÿ емпіричного характеру, виконані на основі аналізу передового досвіду роботи спеціалістів фізичної культури і спорту, власного досвіду студента, документів планування, обліку та звітності, які відображають навчально-тренувальний або виховний процеси;

Ÿ експериментального, характеру, виконані на основі результатів власних досліджень;

Ÿ конструктивного характеру: виготовлення приборів, наочних посібників, тренажерів, макетів з описом інструкції їх використання чи вивчення їх ефективності під час експерименту.

В окремих випадках, за погодженням з кафедрою теоретичних основ фізичного та адаптивного виховання, курсова робота може виконуватись з педагогіки чи психології. Але при цьому зміст робіт має відображати проблеми теорії та практики фізичного виховання і спорту.

Предметом дослідження з курсових робіт можуть бути питання з історії фізичного виховання і спорту, проблеми керівництва процесом тренування спортсменів різного віку, статі й кваліфікації, підвищення ефективності фізичного виховання в школі, методи контролю – за фізичним вихованням і станом тренованості, питання щодо використання різних засобів і тренажерних пристосувань у фізичному вихованні і спорті та ін.

Після вибору і реєстрації теми складають індивідуальний план виконання роботи. У ньому зазначають основні розділи роботи, їх зміст, термін виконання і залишають місце для відмітки про виконання.

Найчастіше зустрічається така схема побудови індивідуального плану виконання курсової роботи:

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

ІНСТИТУТ ЗДОРОВ'Я, СПОРТУ ТА ТУРИЗМУ

 

Кафедра теоретичних основ фізичного та адаптивного виховання

Індивідуальний план виконання курсової роботи

Тема курсової роботи ____________________________________________

_______________________________________________________________

Виконавець: студент (ка)__________________________________________ (прізвище, ім'я, по-батькові)

_______________________________________________________________ (курс, форма навчання, спеціальність)

Керівник: ______________________________________________________ (прізвище, ім'я, по-батькові)

_______________________________________________________________ (вчене звання, вчений ступінь)

Початок роботи ________________ Кінець роботи ____________________

У таблиці 1 наводиться календарний план виконання курсової та дипломної роботи.

Таблиця 1

Календарний план виконання курсової роботи.

Зміст роботи Термін виконання Відмітка про виконання
Вибір і обґрунтування теми    
Вивчення літератури з теми    
  Визначення завдань та методів дослідження      
  Оволодіння методикою дослідження      
  Організація і проведення досліджень      
  Опрацювання й аналіз даних, і отриманих під час досліджень      
  Написання і подання на кафедру результатів роботи      
7.1 Огляд літератури.    
7.2 Організація і методика дослідження    
Оформлення роботи    
  Подання роботи на кафедру для отримання дозволу на захист      
  Написання доповіді і підготовка ілюстрацій до захисту      

 

Дата одержання теми ___________________________ (число, місяць, рік)

Підписи: Студент-виконавець ____________________ (прізвище, ініціали)

Керівник _____________________________ (прізвище, ініціали)

План дипломної роботи складають за такою самою схемою, але час виконання роботи розраховують на 1,5-2 роки.

Іншу структуру розділів будуть мати індивідуальні плани виконання теоретичних або конструкторських курсових робіт.

У плані виконання теоретичної курсової роботи відсутні 4,5,6-ий пункти плану курсової роботи експериментального характер, всі інші розділи зберігаються. Третій пункт доповнюється таким висловом: “Визначення завдань і складання плану написання розділів з теми”.

У план виконання конструкторської роботи також не входять 4,5,6-й пункти плану експериментальної курсової роботи. А замість підпунктів 7.2, 7.3 сьомого пункту включають опис приладу або тренажера, його креслення та рекомендації щодо застосування.

 

Структура і зміст курсової роботи.

Вимоги до оформлення курсових робіт подані у методичні. Оформлення курсових робіт які мають силу стандарту організації.

Наведемо приклад написання окремих компонентів “Вступу”. Тема курсової роботи: “Основи технології самостійних занять фізичними вправами учнів молодших класів”.

Актуальність теми. Парламентські слухання з питань фізичної культури і спорту підтвердили, що фізична культура і спорт є важливим напрямком соціально-культурної діяльності. Прийнята резолюція з цього питання включає заходи щодо реалізації цільової комплексної програми “Фізичне виховання – здоров'я нації”. У ній окремим пунктом виділено, що основним принципом змін є розробка і реалізація ефективного дидактичного наповнення змісту виховання в початкових класах.

Школа повною мірою не вирішує в повній мірі проблеми задоволення біологічної потреби дітей у рухах.

Одним із шляхів вирішення цієї проблеми в початковій школі, на наш погляд, є самостійні заняття фізичними вправами які за умови правильної організації та раціональної взаємодії з уроками фізичної культури, могли б дати позитивний результат.

Об’єкт дослідження: система фізичного виховання учнів молодших класів.

Предмет дослідження: технологія самостійних занять фізичними вправами учнів молодших класів.

Мета дослідження: обґрунтування, розробка та експериментальна перевірка ефективності технології самостійних занять фізичними вправами учнів молодших класів.

Відповідно до об'єкта, предмета, мети дослідження були поставлені такі завдання:

1. Дослідити стан проблеми в науково-методичній літературі, узагальнити досвід та практику з питань організації самостійних занять фізичними вправами учнів молодших класів.

2. Проаналізувати ставлення вчителів фізкультури, учнів, батьків до самостійних занять фізичними вправами.

3. Розробити та теоретично обґрунтувати основи технології самостійних занять фізичними вправами дітей молодшого шкільного віку.

4. Оцінити ефективність розробленої технології, встановити її вплив на здоров’я, рухову підготовку учнів початкових класів.

Теоретичне значення роботи полягає:

- у комплексному дослідженні ставлення вчителів фізичної культури, учнів та їх батьків до самостійних занять фізичними вправами;

- у визначенні рівня сформованості самостійної рухової діяльності у молодших школярів;

- у доповненні системи оцінювання домашніх завдань з фізичної культури, у розробці шкільного зошита обліку виконання домашніх завдань з фізичної культури.

Практичне значення роботи полягає:

- у впровадженні в практику фізичного виховання учнів молодших класів організаційно-методичних основ самостійних занять фізичними вправами;

- в розробці системи заходів щодо взаємодії школи та сім’ї в організації самостійних занять фізичними вправами.

Структура та обсяг роботи. Курсова робота викладається до 40 сторінок комп’ютерного тексту. Складається зі вступу, трьох розділів, висновків, практичних рекомендацій, список літератури. Включає 15-25 джерел наукової літератури, з яких половина видана після 2003 р. Структура включає таблиці, рисунки, схеми. Частину матеріалу (анкети, комплекси вправ і т.і.) можуть бути віднесені у додаток.

РОЗДІЛ I

Огляд літератури

Робота над курсовою роботою, як правило, починається з підбору і первинного ознайомлення з необхідною літературою. Огляд літератури вигляді самостійного розділу за обсягом має становити 25-30% від усієї роботи. Загальний обсяг курсової роботи 25-40 сторінок комп'ютерного тексту.

Щоб правильно і швидко знайти потрібне літературне джерело, необхідно знати основи бібліографії – галузі знань про методи складання і вивчення каталогів, покажчиків, списків літератури й оглядів періодичної преси. У кожній бібліотеці є каталоги, які полегшують підбір наукових публікацій і показують наявність літературного фонду. В систематичних каталогах усі картки розташовані за галузями знань і частково мають анотації. У предметних каталогах картки зібрані в алфавіт питань, які становлять зміст окремих тем і проблем. В алфавітних каталогах картки складені за алфавітом (за прізвищ авторів або назв книг). Вони доповнюють систематичні каталоги і до них звертаються у тих випадках, коли необхідно вияснити наявність книг певного автора в бібліотеці або знайти потрібне джерело, назва якого вже відома студенту.

Важливо знати і порядок вивчення наукової літератури: найчастіше починають ознайомлюватися із роботами загального характеру, а потім переходять до джерел, у яких висвітлюються певні конкретні проблеми, їх розгляд може проводитись у різній послідовності. Студенту доцільно переглядати і читати джерела у зворотно-хронологічному порядку, тобто спочатку – сучасні публікації, а потім більш ранні. Зворотно-хронологічний порядок вивчення літератури дає більш глибоке уявлення про тему роботи. Його використання також правомірне у тих випадках, коли треба оцінити ранні публікації з позицій сучасних поглядів на це питання. Хронологічна послідовність у роботі з публікаціями застосовується під час дослідження процесу чи явища у динаміці. У цих випадках аналіз літературних джерел починається з підбору і читання ранніх публікацій і завершується вивченням нових джерел з теми. Якщо в курсовій роботі необхідно дати порівняльну характеристику розвитку кількох взаємопов'язаних явищ і процесів, що вивчаються (наприклад, фізичний розвиток школяра та його генетичні особливості), то при розгляді спеціальної літератури можна з успіхом використати порівняльно-хронологічний бібліографічний пошук.

Методика роботи з науковою публікацією має ряд особливостей. Ознайомлення з монографією чи навчальним посібником доцільно починати з вивчення змісту. Це дасть змогу встановити загальний зміст книги й визначити, як її слід читати повністю чи вибірково. Якщо зупинитися на вибірковому читанні, то необхідно вибрати розділи, які будуть вивчатися та послідовність.

Перед ознайомленням зі змістом корисно виписати з вихідні дані книги (назву міста, де вона видана, видавництв рік видання, прізвище редактора), що дасть змогу оцінити сучасність книги та її характер (навчальний, науковий, популярний). Потім слід прочитати вступ (передмову), що дасть можливість зорієнтуватися у головному змісті книги, зрозуміти провідні ідеї автора. Далі треба переглянути список рекомендованої літератури, і звернути особливу увагу на додаткову літературу.

Розпочинаючи читання основного матеріалу в книзі, доцільно виписати всі незнайомі слова й терміни у спеціальний словник, пояснюючи їх значення. Читати текст треба повільно, осмислюючи зміст публікації, намагаючись зрозуміти головні ідеї й думки автора. Якщо літературне джерело відзначається великою складністю, корисно прочитати його остаточно, щоб до кінця зрозуміти хід думок автора, їх логіку й доказовість.

Завершальним етапом вивчення наукової літератури є запис основного змісту джерел у вигляді цитат, плану, тез або конспектів.

Цитування окремих місць тексту публікації використовуються для того, щоб підтвердити чи обґрунтувати власну думку. Крім того, воно необхідне під час викладу точних формулювань тих чи інших понять. При цитуванні дотримуються таких правил:

Ÿ цитата має точно відповідати оригіналу, включаючи розділові знаки;

Ÿ у місцях, де текст пропущений, ставлять крапки без будь-яких інших і розділових знаків;

Ÿ цитату беруть у лапки;

Ÿ цитата супроводжується посиланням, у якому наводять повний бібліографічний опис джерела. У тексті зазначають ініціали та прізвище автора, якого цитують, рік видання літературного джерела, а після цитати у дужках – сторінки, на яких вміщено цитований матеріал. Повний бібліографічний опис публікації наводять у списку використаної літератури.

Вкінці розділу “Огляд літератури” доцільно зробити висновки. Вони необхідні для порівняння поглядів науковців з результатами власного дослідження.

У даному розділі можна узагальнити досвід педагогічної практики, вивчити і проаналізувати практику роботи з фізичного виховання.

 

РОЗДІЛ II

ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Після вибору методів дослідження студент розпочинає організацію та проведення експерименту дуже важливим. Тут є правильний вибір досліджуваних. Їх відбирають так, щоб за віком, статтю, спортивною кваліфікацією, фізичним розвитком і підготовленістю вони відповідали завданням дослідника.

Педагогічні дослідження часто є порівняльними: результати експериментальної групи порівнюють з результатами контрольної групи. У зв'язку з цим ставлять особливі вимоги до відбору досліджуваних: досліджувані особи експериментальної і контрольної групи мають бути максимально ідентичними за своїми зовнішніми характеристиками, які легко визначити. Найбільш загальна характеристика досліджуваних, яких порівнюють, це вік, стать, рівень фізичної підготовленості, спортивна спеціалізація. Кожному досліджуваному з експериментальної групи підбирають до пари іншого, який відповідає йому за певними показниками і включають у контрольну групу.

Треба пам'ятати, що повне врівноваження всіх характеристик є складною, а інколи й неможливою справою. Це, зокрема, стосується таких характеристик, як інтелект, воля та інші психологічні якості людини.

Але прагнути до максимального врівноваження необхідно з метою кращого порівняння даних, одержаних у досліджуваних з експериментальної і контрольної груп.

У різних за спрямованістю дослідженнях кількість досліджуваних буде неоднаковою. У зв'язку з цим слід мати на увазі, що при масових обстеженнях їх кількість буде більшою, а якщо передбачається багаторазова реєстрація показників у одного й того самого досліджуваного, то вона бути невеликою. При винятковій або одноразовій реєстрації показників у однієї і тієї самої людини, кількість досліджуваних осіб, збільшується.

Під час виконання курсової роботи, у якій об’єктом дослідження можуть бути спортсмени високої кваліфікації, їх кількість буде обмеженою. Кількість досліджуваних зменшується і в тому випадку, якщо до складу обстежуваної групи підбирають багато в чому схожих за віком, фізичним розвитком і фізичною підготовленістю школярі. а також уразі малої варіативності показника, що вивчається.

РОЗДІЛ III

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

 

Тестування рівня фізичної підготовленості

Тести для визначення рівня фізичної підготовленості: “ЄВРОФІТ”. Рада Європейського комітету у розвитку спорту затвердила в 1993 році ряд тестів для визначення фізичної підготовле­ності дітей і молоді. Рекомендовано 8 тестів.

1. Тест на рівновагу “фламінго”.

2. Тест на частоту рухів руки.

3. Тест на гнучкість.

4. Стрибок у довжину з місця.

5. Кистьова динамометрія.

6. Піднімання тулуба з положення лежачи.

7. Вис на зігнутих руках.

8. Човниковий біг 10x5 м.

Тест на рівновагу “фламінго”. Тест призначений для оцінювання статичної рівноваги. Виконується балансування на одній нозі на підставці такого розміру: довжина 50 см, висота 4 см, ширина 3 см.

Досліджуваний, стає на підставку однією ногою і намагається балансувати на ній так довго, як зможе (рис. 1). Інша нога зігнута в коліні і підтягнута до сідниці кистю однойменної руки. Перед початком тесту досліджуваний може спиратися рукою на педагога, щоб набути стійкого положення. Тест починається після того, коли той, досліджуваний, зможе стояти самостійно на підставі без підтримки. Період балансування становить 1 хв. втративши рівновагу необхідно почати виконання тесту спочатку. Повторювати тест необхідно стільки разів, скільки потрібно для того, щоб сумарна тривалість балансування становила одну хвилину.

Мал. 1. Тест “фламінго”

Під час оцінювання – враховується кількість спроб, які робить досліджуваний щоб зберегти стійке балансування на підставці протягом 1 хвилини. Якщо перші 30 сек. той, досліджуваний, втрачає рівновагу 15 разів, тест припиняється. Його результат оцінюється як “0” нуль балів.

 

Тест на частоту рухів руки.Тест полягає у торкані по черзі двох площадок кистю руки. Для проведення тесту використовується стіл зі змінюваною висотою; два гумових диска діаметром 20 см, покладених горизонтально на стіл (відстані між центрами диска – 60 см), опорна площадка (10x20 см), розташована між дисками на однаковій відстані від кожного з них (рис.2).

Виконання тесту: досліджуваний стає перед столом, кладе кисть лівої (для правши) руки на опорну площадку. Права рука – на лівому диску. За сигналом досліджуваний перекладає кисть правої руки з диска на диск так, щоб під час руху вона проходила над кистю лівої руки. Завдання виконується з максимально можливою швидкістю доти, доки кількість переносів руки з одного диска на інший становить 25 разів.

Рис. 2. Виконання тесту на частоту рухів руки.

Під час оцінювання результату – враховується час (за сек.), необхідний для 25 циклів. Для спрощення отриманий результат помножується на 10.

Тест на гнучкість. З положення сидячи на підлозі, спираючись ногами на спеціальне пристосування (рис. 3), виконується нахил тулуба вперед (рис. 4). Не згинаючи коліна, досліджуваний виконує нахил тулуба вперед, руками намагаючись дістати позначка якомога далі. Тест проводиться двічі, кращий результат фіксується в сантиметрах.

Рис. 3. Прилад для вимірювання гнучкості хребта.

Рис. 4. Вимірювання гнучкості хребта під час нахилу вперед з положення сидячи.

Стрибок у довжину з місця. Виконується стрибок на розміченій гумовій доріжці або на майданчику. Вихідне положення – напівприсід, ступні стоять паралельно, руки відведені назад (рис.5).

Рис. 5. Стрибок у довжину з місця

Виконують три спроби підряд. Реєструється кращий результат.

Кистьова динамометрія. Вимірюється кистьова динамометрія (рис 6) ручним динамометром для дошкільників і школярів 1-4 класів з тарируванням на 30 кг, а для інших – на 90 і 120 кг. Вихідне положення досліджують: стоячи, пряма рука з динамометром відведена вбік. Під час вимірювання як динамометр, так і кисть руки не повинні торкатися тіла. Забороняється робити різні рухи, сходити з місця, згинати і розгинати руку. Виконується дві спроби: спочатку правою, а потім лівою рукою. Реєструються кращі результати.

Рис. 6. Вимірювання сили м'язів, згинаючи в кисті.

Піднімання тулуба з положення лежачи (рис. 7)

Вихідне положення має бути таким: Для виконання тесту лежачи на спині, руки під головою, ноги зігнуті під кутом 90°, п'яти ніг стоять на маті. Піднімаючись, ліктями піддатися вперед, торкаючись колін. Перед початком тесту слід зробиться одну спробу. Повернення у вихідне положення фіксується, коли плечі торкаються підлоги. Після команди “Увага. руш!” – рух повторюється якомога швидше протягом 30 сек. Тест виконують один раз. Реєструється загальна кількість правильних випрямлень, що виконаних за 30 сек.

Рис 7. Вимірювання динамічної сили тулуба.

 

Вис на зігнутих руках. Визначається силова витривалість рук і плечового поясу. Виконання: з положення вис на прямих руках зігнути руки в ліктьових суглобах і торкнутися підборіддям перекладки. Секундомір вмикається, коли досліджуваний, набуває вихідного положення, і вимикається, коли при розгинанні рук і опусканні тулуба очі того, досліджуваного, опиняються нижче перекладки.

Під час оцінювання тесту враховується досліджуваного на перекладки у секундах.

Човниковий біг. Координаційні здібності визначаються за допомогою човникового бігу 10х5м. З положення стоячи досліджуваний торкається землі за лінією повороту, обертається кругом і пробігає аналогічним чином 9 відрізків по 5 метрів. Час реєструється в десятих частках секунди. Наприклад, час 21,6 сек. можна записати як 216. Тест виконується один раз.


Ходьба (5 км).

Обладнання: секундоміри, виміряна дистанція (виміряти дистанцію слід по лінії, що проходить на відстані 15 сантиметрів від внутрішнього краю доріжки), стартовий пістолет або прапорець.

Опис проведення тестування. Для чоловіків і жінок умови тестування однакові.

За командою “На старт!” учасники стають до стартової лінії в положення високого старту. Потім за командою “Руш!” (або за пострілом) вони починають ходьбу, намагаючись подолати зазначену відстань якомога швидше.

Результатом тестування є час, за який долають дистанцію з точністю до секунди.

Загальні вказівки та зауваження. Переходити на біг під час тестування не рекомендується.

Доріжка для ходьби має бути рівною і перебувати в належному стані. Погодні умови мають сприяти тому, щоб учасники тестування показали свої звичайні результати.

Плавання (12 хв.).

Обладнання: басейн або спеціально підготовлене місце на водоймах, секундомір, свисток, стартовий пістолет або прапорець.

Опис проведення тестування. Для чоловіків і жінок умови тестування однакові.

За командою “Приготуватись!” учасники стають на задній край стартової тумбочки. За командою “На старт!” вони підходять на передній край тумбочки і займають положення старту. За командою “Руш!” (або за пострілом) стрибають у воду і пливуть обраним стилем кожний по своїй доріжці, намагаючись подолати якомога більшу відстань за зазначений час.

Тестування може проводитися одразу у воді. У цьому разі за командою “Руш!” учасники стартують з води, відштовхуючись ногами від стінки басейну або поворотного щита.

Результатом тестування є відстань у метрах, яку подолав учасник тестування за 12 хв.

Загальні вказівки та зауваження. До тестування допускаються лише добре підготовлені учасники.

Дозволяється плисти будь-яким стилем та змінювати а також робити нетривалі зупинки під час поворотів.

Не можна пересуватися по дну ногами і використовувати будь-які засоби не передбачені правилами змагань.

Підтягування.

Обладнання: горизонтальний брус або перекладка діаметром 2-3 сантиметри, лава, магнезія. Брус чи перекладка мають бути розміщені на такій висоті, щоб учасник у висі не торкався ногами землі.

Опис проведення тестування. Учасник тестування стає на лаву і хватом зверху (долонями вперед) береться за перекладки на ширині плечей, руки мають бути прямі. За командою “Можна!”, згинаючи руки, він підтягується до такого положення, коли його підборіддя знаходиться над перекладкою. Потім учасник повністю випрямляє руки, опускаючись у вис. Вправа повторюється стільки разів, скільки в учасника вистачає сил.

Результатом тестування є кількість безпомилкових підтягувань, під час яких не порушена жодна умова.

Як виняток, для дітей дошкільного та учнів молодшого шкільного віку і жінок встановлена система дробових оцінок тестування.

Якщо учасник випробування підтягнувся до положення, при якому візуально реєструється незначний, але чітко виражений кут згинання рук у ліктьових суглобах, то йому зараховується 1/3 підтягування. Підтягування до положення, при якому голова учасника досягає рівня перекладки, оцінюється як 1/2 підтягування. Якщо учасник дістає перекладки кінчиком носа, йому зараховується 3/4 підтягування.

Загальні вказівки та зауваження. Кожному учасникові дозволяється лише один підхід до перекладки.

Не дозволяється розгойдуватися під час підтягування, робити зайві рухи ногами щоб допомогти собі.

Тестування припиняється, якщо учасник робить зупинку на 2 і більше секунди або йому не вдається зафіксувати потрібного положення більше ніж 2 рази підряд.

Вис на зігнутих руках.

Обладнання: горизонтальний брус або перекладка діаметром 2-3 сантиметри, встановлені на такій висоті, щоб найвищий учасник тестування міг виконати вис, не торкаючись ногами землі, лави, магнезії.

Опис проведення тестування. Учасник тестування стає на лаву і хватом зверху (долонями вперед) береться за перекладку зігнутими руками так, щоб підборіддя знаходилося над нею. Коли він зайняв вихідне положення і готовий виконати тест, піддається команда “Можна!”, за якою учасник перестає опиратись ногами і повисає на зігнутих руках (підборіддя знаходиться над перекладкою).

Результатом тестування є час у секундах, протягом якого учасник зберігає положення вису на зігнутих руках.

Загальні вказівки та зауваження. Учасник не повинен торкатися ні перекладки, ні опори для ніг. У разі торкання або опускання підборіддя нижче від перекладки, тестування припиняється.

Комплексна силова вправа.

Обладнання: секундомір, рівний майданчик.

Опис проведення тестування. Тестування проводиться протягом 1 хв. За командою “Можна!” перші 30 секунд учасник виконує максимально можливу кількість нахилів уперед торкаючись руками пальців ніг з положення лежачи на спині, руки на поясі, ноги зафіксовані.

Через 30 секунд за командою “Час!” учасник набуває положення упору лежачи і без паузи для відпочинку виконує протягом наступних 30 секунд максимально можливу кількість згинань і розгинань рук до команди “Стій!”.

Результатом тестування є загальна кількість нахилів уперед, згинань і розгинань рук в упорі лежачи за 1 хв.

Загальні вказівки та зауваження. Під час виконання нахилів уперед незначне згинання ніг дозволяється, коли учасник повертається у вихідне положення. При цьому слід також торкатися підлоги лопатками. Під час виконання другого завдання тіло має бути прямим, руки слід згинати до торкання грудьми підлоги.

Стрибки в довжину з місця.

Обладнання:неслизька поверхня з лінією і розміткою в сантиметрах.

Опис проведення тестування. Учасник тестування стає носками до лінії, робить змах руками назад, потім різко виносить їх уперед, відштовхуючись ногами, стрибає якомога далі.

Результатом тестування є відстань у сантиметрах, на яку зробив стрибок учасник у кращій із двох спроб.

Загальні вказівки та зауваження. Тестування проводиться відповідно до правил змагань для стрибків у довжину з розбігу. Місце відштовхування і приземлення мають перебувати на одному рівні.

Стрибок вгору з місця

Обладнання: розмітка на стіні, магнезія або крейда.

Опис проведення тестування. Учасник тестування змащує кінчики пальців рук магнезією або крейдою, стає обличчям до стінки, де зроблена розмітка, ноги на ширині плечей, руки опущені. За командою “Можна!” учасник піднімає руки вгору і торкається кінчиками пальців розмітки. Потім він опускає руки донизу, ледь присідає і робить різкий змах зігнутими руками вгору, відштовхується в тому ж напрямку ногами, стрибає вертикально вгору, намагаючись якомога вище торкнутися кінчиками пальців рук розмітки.

Результатом тестування є відстань в сантиметрах між відмітками, зробленими на стіні кінчиками пальців до і після стрибка.

Загальні вказівки та зауваження. Зараховується кращий результат з двох спроб. Не дозволяється під час підготовки до виконання стрибка згинати ноги або руки, стрибати з розбігу, торкатися розмітки після стрибка однією рукою.

Спринтерський біг (30, 60, 100 метрів).

Обладнання: секундоміри, що фіксують десяті частки се­кунди, відміряна дистанція, стартовий пістолет (або прапорець), фінішна стрічка.

Опис проведення тестування. За командою “На старт!” учасники тестування стають за стартову лінію в положення високого старту (низький старт не використовується) і за сигналом стартера вони мають якнайшвидше подолати задану дистанцію, не знижуючи темпу бігу перед фінішем.

Результатом тестування є час, за який долають дистанцію з точністю до десятої частки секунди.

Загальні вказівки та зауваження. Дозволяється тільки одна спроба.

У разі відсутності стартового пістолета піддається команда “Руш!” з одночасним сигналом прапорцем для хронометристів.

У забігу можуть брати участь двоє і більше учасників, але час кожного фіксується окремо. Для кожного з них відводиться окрема доріжка, яка має бути прямою і знаходиться в належному стані.

Тестування має проводитися в погодних умовах, за яких учасники могли б показати свої кращі результати.

Човниковий біг (4x9 метрів).

Обладнання: секундоміри, що фіксують десяті частки секунди, рівна бігова доріжка завдовжки 9 метрів, обмежена двома паралельними лініями, за кожною лінією – 2 півкола радіусом 50 сантиметрів з центром на лінії, 2 дерев'яні кубики (5x5 сантиметрів).

Опис проведення тестування. За командою “На старт!” учасник займає положення високого старту за стартовою лінією. За командою “Руш!” він пробігає 9 метрів до другої лінії, бере один з двох дерев'яних кубиків, що лежать у колі, повертається бігом назад і кладе його в стартове коло. Потім біжить за другим кубиком і, взявши його, робить те саме.

Результатом тестування є час від старту до моменту, коли учасник тестування поклав другий кубик у стартове коло.

Загальні вказівки та зауваження. Результат учасника визначається за кращою із двох спроб. Кубик слід класти в півколо, а не кидати, бо інакше спроба не зараховується. Бігова доріжка має бути рівною, неслизькою і знаходиться в належному стані.

Човниковий біг (10x10 метрів).

Обладнання: рівний майданчик, розмічений лініями старту і повороту через 10 метрів, секундоміри.

Опис проведення тестування. З положення високого старту учасник за командою “Руш!” пробігає 10 метрів, торкається землі за лінією повороту, повертається кругом і таким же чином пробігає ще 9 відрізків по 10 метрів.

Результатом тестування є час, витрачений на випробування.

Загальні вказівки та зауваження. Кожний учасник тестування робить тільки одну спробу. Доріжка, на якій проводиться тестування, має бути, неслизькою, і знаходиться рівною в належному стані.

ДОДАТОК Д

Швидкість рухової реакції.

Обладнання: гімнастична палиця розмічена в сантиметрах.

Опис проведення тестування. Швидкість рухової реакції визначається за реагуванням досліджуваного на падіння предмета. Перед виконанням тесту досліджуваний займає вихідне положення – ноги на ширині плечей, руки зігнуті в ліктях і притиснуті до тулуба, пальці стиснуті в кулак.

Дослідник бере палицю за верхній кінець так, щоб нульова позначка знаходилась на рівні нижнього краю його долоні, потім випускає без команди палицю з рук, а той, у кого визначають швидкість рухової реакції, має якомога швидше її схопити.

Результатом тестування є підрахунок позначок в сантиметрах на спійманій палиці. Чим показник в сантиметрах менший, тим краще рухлива реакція.

Загальні вказівки та зауваження: виконати тест пропонується три рази. Краща спроба заноситься в протокол досліджень.

Частота рухів.

Обладнання: секундомір.

Опис проведення тестування. Частоту рухів ніг визначають за допомогою секундоміра під час бігову на місці. За командою “Старт!” досліджуваний набирає максимальної швидкості. Після цього включається секундомір. Підраховується кількість опускань однієї ноги на ґрунт (підлогу) за час 5 с. Отриманий результат слід множити на два (визначається частота рухів двох ніг). Після виключення секундоміра дається команда “Стій!”. Візуально контролюється висота підйому стегон. Нога має підніматися до рівня 90° відносно тулуба.

Результатом тестування є визначення кількості кроків виконаних, досліджуваним, при максимальному бігові на місці за час 5 сек.

Загальні вказівки та зауваження:

1. Досліджуваний виконує дві спроби. Кращий результат заносять у протокол дослідження.

2. Якщо досліджуваний низько піднімає ноги, тест припиняється.

 

Стрибок угору з місця.

Обладнання:прилад(рис 12)конструкції В. М. Абалакова за допомогою якого визначаєтьсявисота стрибка вгору. Він сконструйований як пружинний затискач і прикріпляється до підлоги або землі. Через щілину затискача пропускають звичайну сантиметрову стрічку, на верхньому кінці якої є петля із пересувним замком.

Рис. 12. Прилад конструкції В. М. Абалакова

1 – пояс (ремінь); 2 – шнур або капронова нитка (діаметр 0,8-0,9 мм) довжиною 2,9-3,0 м; 3 – сантиметрова стрічка; 4 – пластина; 5 – щілина; 6 – закріпний болт; 7 – рухливий затискач

Останній дозволяє під час вимірювань за рахунок регулювання довжини петлі встановлювати сантиметрову стрічку на нульову відмітку незалежно від зросту досліджуваного.

Опис проведення тестування. Досліджуваний так, щоб затискач перебував між розставленими ногами. У петлю приладу просувається одна нога, верх петлі накладається на протилежне до неї плече досліджуваного. Сантиметрова стрічка за допомогою рухливого затискача встановлюється на нульову відмітку. Досліджуваний отримує завдання зробити максимальний стрибок угору з обов'язковим приземленням на місці поштовху. Результати (в см) стрибка оцінюють за допомогою затискача.

Результатом тестування є визначення висоти стрибка вгору в сантиметрах у кращій із двох спроб.

Загальні вказівки та зауваження: не дозволяється під час підготовки приладу згинати ноги. Спроба не зараховується, якщо досліджуваний стрибнув угору вперед.

Кидок набивного м'яча.

Обладнання: набивний м'яч вагою 1 кг, накреслена лінія, від якої починається вимірювання дальності польоту м'яча, рулетка.





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.208.73.179 (0.038 с.)