Стаття 310. Підстави для скасування рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду

1. Рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

2. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Коментар

У випадку виявлення судом апеляційної інстанції підстав для закриття провадження у справі або залишення апеляційної скарги без розгляду цей суд зобов’язаний скасувати рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі чи залишенням апеляційної скарги без розгляду. Положення частини першої цієї статті не застосовується у випадку, коли після ухвалення рішення судом першої інстанції сторона в спірних правовідносинах (фізична особа) померла, а дані правовідносини не допускають правонаступництва. Крім того, слід мати на увазі, що смерть сторони по справі після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції не може бути, у відповідності ч.2 коментованої статті, підставою для скасування рішення суду і припинення провадження по справі, якщо для цього немає інших підстав. В тому випадку, якщо правонаступництво можливе, суд повинен відповідно до п.1 ст.201 ЦПК зупинити провадження по справі до вступу правонаступників в спірні правовідносини. В такому випадку до правонаступника переходять спірні суб’єктивні права та обов’язки.

Правонаступництво може бути універсальним (загальним) або сингулярним (частковим). Виходячи із змісту даної статті, в даному випадку можливе лише універсальне правонаступництво, тому що в статті йдеться про смерть фізичної особи. Тому правонаступник, який вступає в розпочатий процес, продовжує здійснювати процесуальні права та обов’язки свого попередникав повному обсязі.Всі дії, які вчинив попередник до моменту вступу в справу правонаступника, є обов’язковими для останнього.Якщо, наприклад, попередник при розгляді справи в першій інстанції відмовився від частини своїх позовних вимог, то правонаступник, допущений до справи апеляційним судом, не може змінювати ці вимоги або з цього приводу доповнювати апеляційну скаргу.

Правонаступник повинен надати суду докази свого правонаступництва. При цьому слід мати на увазі, що зупинення розгляду справи у випадку смерті фізичної особи для вступу у справу правонаступника допускається не завжди. Так, наприклад, не можна зупиняти розгляд справи у випадку смерті позивача по справах про поновлення на роботі, про стягнення аліментів, про захист честі, гідності, ділової репутації, про стягнення моральної шкоди (через те, що ці правовідносини носять собистий характер, нерозривно зв’язані з особоюпомерлого, правонаступництво за цими правовідносинами не допускається). В такому випадку, якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обгрунтоване рішення і мала місце смерть сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, вже в ході розгляду справи в апеляційній інстанції, така смерть не може бути підставою для закриття провадження по справі (закрити провадження може суд першої інстанції, якому повертається справа).

Таке правило діє і у випадку припинення юридичної особи, якщо заявник, який подав апеляційну скаргу, є юридичною особою, яка ліквідована в період між рішенням суду першої інстанції та засіданням суду апеляційної інстанції, але після подачі нею апеляційної скарги. У випадку реорганізації юридичної особи, іі права та обов’язки переходять до її правонаступників, тому в такій ситуації є можливість залучення до справи такого правонаступника.

Підстави і порядок закриття провадженняп о справі як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції однакові. Стаття 205 ЦПК містить вичерпний перелік підстав закриття провадження по справі. У випадку виявлення судом апеляційної інстанції підстав для закриття провадження у справі, передбачених ст. 205 ЦПК він зобов’язаний відмінити рішення суду першої інстанції і закрити провадження по справі. Таке закриття провадження по справі можливе, наприклад, в випадку виявлення під час апеляційного розгляду справи її непідвідомчості загальному суду. Підстави для залишення апеляційної скарги без розгляду, як зазначено в ч.1 коментованої статті, передбачені в статті 207 ЦПК.

Вирішення питання про закриття провадження у справі і залишення апеляційної скарги без розгляду здійснюється судом в нарадчій кімнаті з постановленням відповідної ухвали. В таких ухвалах, крім інших обов’язкових реквізитів, обов’язково повинні бути вказані мотиви і підстави для закриття провадження у справі чи залишення апеляційної скарги без розгляду.

 

99. Поняття принципів цивільного процесуального права та їх система.(20)

 

100. Особливості пояснень сторін і третіх осіб як засобу доказування.

Пояснення сторін та третіх осіб та їх представників. Сторони, треті особи й інші особи, які беруть участь у справі, мають право давати усні та письмові пояснення судові (ст. 27 ЦПК), однак засобом доказування виступають тільки пояснення, які подані ними у процесі їх допиту як свідків відповідно до ст. 65 ЦПК.

Пояснення сторін та їхніх представників в процесі доказування можуть надавати найбільш повні і точні відомості про обставини справи, оскільки вони є суб’єктами або ж представниками суб’єктів спірних правовідносин, що розглядаються судом. З цих же причин їх пояснення не завжди можуть мати об’єктивний характер. Давати пояснення є правом сторін, тому за відмову від цього, до сторони чи третьої особи не можуть бути застосовані заходи відповідальності. Однак, якщо сторона, третя особи чи їх представник дали згоду на допит їх як свідків, то вони повинні попереджатися про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань.

Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників як засіб доказування в цивільному процесі мають суттєве значення. Визнаючи за сторонами і третіми особами право давати пояснення, закон передбачає скасування рішення, якщо справу розглянуто у відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання (п. 3 ст. 338 ЦПК).

Особливість даного засобу доказування полягає в тому, що сторони є заінтересовані у вирішенні (результаті) справи, тому їх пояснення, показання, як правило, містять одночасно фактичні обставини по справі, пояснення цих фактів, їх оцінку.

Пояснення можуть бути двох видів: твердження та визнання. Сутність тверджень складається з того, що в них містяться відомості про факти, які згідно з законом повинна доказувати сторона як суб’єкт доказування. Визнання – це таке пояснення, що містить відомості про факти, які згідно з законом повинна доказувати інша сторона.

В змісті пояснень сторін про обставини справи можуть бути визнання, тобто повідомлення, що підтверджують наявність чи відсутність фактів, які входять до предмета доказування другої сторони. В юридичній літературі визнання фактів поділяється на судове і позасудове.

Такий поділ, є неправильним, оскільки позасудове визнання здійснюється поза процесуальними формами його одержання, а тому не є доказом. Воно є доказовим фактом, який мав місце поза цивільним процесом. Визнання в суді входить до складу пояснень сторін, робиться в установленому цивільному процесуальному порядку і процесуальній формі, тому буде не судовим визнанням, а визнанням в цивільному процесі. Підтвердження фактів, які входять в обов’язок доказування другої сторони, за межами цивільного процесу не є визнанням, а тому поділ визнання на судове і позасудове не має підстав.

На визнані факти не поширюється правило допустимості доказів, за винятком випадків, коли факт повинен підтверджуватися виключно нотаріально посвідченим документом.

ЦПК відомо визнання фактів та і визнання позову (ст.ст. 31, 174 ЦПК). Визнання факту можливе однією й другою стороною, визнання позову - лише відповідачем. А оскільки позов складається з предмета, підстав і змісту, а визнання можливе повне чи часткове, то кожний з елементів позову може бути об’єктом визнання. Процесуальним наслідком визнаного в цивільному процесі однією із сторін факту встановленим, є набуття фактом безспірного характеру і звільнення другої сторони від його доказування. При цьому на доказування визнаного в процесі факту не поширюються правила про допустимість засобів доказування (ст.59 ЦПК), крім випадків, коли факт повинен бути підтверджений нотаріально посвідченим документом.

Пояснення сторін і третіх осіб підлягають перевірці і оцінці поряд з іншими у справі доказами, одержаними від інших осіб й інших засобів доказування.

 

101. Процесуальні строки в цивільному процесі.(84)

102. Поняття та види суб’єктів цивільно-процесуальних відносин.(46)

103. Правила доказування в цивільному судочинстві.(2)

 

104. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції.

Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується усім складом суду.

Розгляд справи судом касаційної інстанції складається з комплексу процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямованих на визначення наявності підстав для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили. Розгляд справи відбувається у судовому засіданні в приміщенні суду касаційної інстанції, колегією у складі п'яти суддів.

Відповідно до ст. 333 ЦПК справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції з винятками та доповненнями, обумовленими метою та завдання касаційного провадження, межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

У підготовчій частині засідання процесуальні дії суду складаються з: відкриття головуючим судового засідання; оголошення інформації про справу (яка справа, за чиєю скаргою та на судове рішення суду якої інстанції розглядається); перевірки явки осіб, які беруть участь у справі, встановлення їх особи і перевірки повноважень представників (якщо вони є) та інших учасників процесу (перекладачів, експертів тощо); вирішення питання про розгляд справи за відсутності осіб, які не з’явилися в судове засідання; роз’яснення головуючим прав і обов’язків учасникам процесу (в тому числі право заявляти відводи); вирішення питання про розгляд справи у даному складі суддів; вирішення заявлених відводів і клопотань.

На етапі розгляду касаційної справи по суті, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст оскаржуваного судового рішення та доводи касаційної скарги.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах касаційної скарги. Виняток складає ситуація, коли під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Суд касаційної інстанції не може встановлювати та/або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, чи вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Тому сторони та інші особи, які беруть участь у справі, в своїх поясненнях, які вони дають в суді касаційної інстанції мають наводити доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи.

За загальним правилом, першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скаргу. Якщо рішення оскаржили обидві сторони – першим дає пояснення позивач. Суд може обмежити тривалість дачі пояснень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання. При вирішення цього питання суд повинен враховувати обставини справи та особу присутніх.

При розгляді справи в порядку касаційного провадження відсутня така частина судового засідання як судові дебати. Це обумовлено тим, що суд касаційної інстанції не досліджує фактичних обставин справи, нових доказів, тому немає потреби підводити підсумки та давати оцінку проведеному дослідженню.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд виходить до нарадчої кімнати. Усі питання в нарадчій кімнаті вирішуються за загальними правилами вирішення питань колегією суддів (ст. 19 ЦПК).

Особливості розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи. За загальним правилом, суд касаційної інстанції може тільки один раз перевірити законність судового рішення, яке набрало законної сили. Це правило повинно виконуватися й у тому випадку, якщо подано відразу кілька касаційних скарг.

Проте цивільне процесуальне законодавство містить ряд винятків з цього правила. Так, відповідно до ст. 348 ЦПК суд касаційної інстанції повторно перевірити законність судового рішення у порядку касаційного провадження у таких випадках: по-перше, якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в межах строку на касаційне оскарження, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи; по-друге, коли строки на подання касаційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи.

У цих випадках суд касаційної інстанції зобов'язаний прийняти до свого провадження скаргу і з врахуванням викладених у ній доводів повторно перевірити законність оскаржуваного судового рішення.

Суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами касаційного провадження. Причому за наявності підстав, може скасувати попередньо постановлене ним по цій справі ухвалу чи рішення.

 

105. Підсудність справ за вибором позивача.