Стаття 335. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

2. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

3. Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення..

 

61. Поняття осіб, що беруть участь у справі. Що їх відрізняє від інших суб’єктів цивільно-процесуальних правовідносин?

У ст. 26 ЦПК дається вичерпний перелік осіб, які беруть участь у цивільній справі, а саме: це

Ø сторони

Ø треті особи

Ø представники сторін та третіх осіб

 

Ø прокурор

Ø державні органи

Ø юридичні особи або окремі громадяни, що беруть участь у цивільному процесі в інтересах інших осіб.

Особи, які беруть участь у цивільному процесі, є суб'єктами цивільних процесуальних відносин у зв'язку з розглядом цивільної справи. Для того, щоб суд прийняв цивільну справу до свого судового провадження, розглянув її по суті та постановив обґрунтоване рішення, необхідно, щоб заінтересована особа реалізувала своє право і звернулася до суду з відповідною заявою за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

У справах наказного та окремого провадження особами, які беруть участь у справі, є заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники.

У справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду особами, які беруть участь у справі, є учасники третейського розгляду, особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, треті особи, а також представники цих осіб.

Особи, які беруть участь у справі, — це суб'єкти, які мають заінтересованість у предметі процесу. Всі особи, що беруть участь у справі, об'єднані в одну групу, насамперед, за наявністю у них юридичної заінтересованості в справі. Ступінь такої заінтересованості у названих осіб різна. Сторони й треті особи в позовному провадженні мають як матеріально-правову, так і процесуально-правову заінтересованість у результаті розгляду цивільної справи в зв'язку з тим, що беруть участь у цивільному процесі для захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Інша група осіб, що беруть участь у справі (прокурор, державні органи тощо), захищають у цивільному процесі не свої, а державні або суспільні інтереси або права й інтереси інших осіб. Тому рішення в цивільній справі не зачіпає їхніх суб'єктивних прав і інтересів. їхня заінтересованість — тільки процесуально-правова.

Особи, що беруть участь у цивільній справі, займають особливе місце серед інших суб'єктів відповідних відносин, грають у цивільному процесі важливу роль. Діяльність таких осіб у цивільному процесі активно впливає на хід і розвиток цивільних процесуальних відносин, виникнення, зміну й припинення процесу в цілому.

В чинному ЦПК дається перелік процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі. Як на конституційному рівні, так і в процесуальному законі чітко зазначено, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена ЦПК.

Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в будь-якій інстанції в порядку, передбаченому ЦПК.

Особи, які беруть участь у розгляді цивільної справі, наділені правом на ознайомлення з її матеріалами. Реалізація цього права надає можливість всіляко орієнтуватись особі, яка бере участь у справі, в її матеріалах і аналізувати документи, які надходять до справи.

Крім того, у ст. 27 ЦПК передбачені наступні права осіб, які беруть участь у справі: робити з матеріалів справи витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження і приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

Так, право заявляти клопотання є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватися різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими. Статтею 168 ЦПК передбачений порядок розгляду судом заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі. У випадку відмови в задоволенні клопотання це не перешкоджає повторному його заявленню з інших підстав.

Особа, яка бере участь у справі, наділена правом висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду цивільної справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам. Наприклад, правом висловити свою думку може скористатись особа, яка бере участь у розгляді цивільної справи при заявленій якого-небудь клопотання у процесі.

Крім того, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання один одному (ст. 176 ЦПК).

Законотворцем наголошується на тому, що особи, які беруть участь у розгляді цивільної справи, наділені рівними процесуальними правами та обов'язками.

Таким чином, особи які беруть участь у розгляді цивільної справи, мають рівні права в користуванні процесуальними правами, а також вони у своїх процесуальних діях та судженнях мають право висловлювати та визначати своє ставлення до правової суті цивільної справи. Крім того, вони мають право висловлювати та визначати своє ставлення до будь-яких питань, які з'являються у процесі вирішення такої справи, а також щодо перевірки обґрунтованості та законності постановленого в ній судового рішення.

З огляду на зазначене, можна констатувати, що немає переваг при реалізації прав в цивільному процесі у жодної з вищезазначених осіб.

Законодавець поклав обов'язок на сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення.

Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, на підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання. Треба зазначити, що законодавець поклав обов'язок на сторін: кожна із них повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (див. ст. 60 ЦПК). Це можна розуміти так, що сторона повинна бути заінтересована у розгляді конкретної цивільної справи на свою користь шляхом взяття активної участі в ній.

На відміну від попередньої редакції ст. 27 ЦПК, чинна передбачає, що особам, які беруть участь у справі, необхідно подати наявні докази до суду, можливість тільки повідомити про них суд (що часто обумовлювало затягування розгляду справи) тепер законом не передбачена. Також у зв'язку з тим, що відповідними змінами до ЦПК запроваджено правило про необов'язковість проведення попереднього судового засідання, у ст. 27 ЦПК уточнено, що у разі якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до початку розгляду справи по суті (див. ст. 131 ЦПК).

Законодавцем для підтримання належних умов проведення судом цивільного процесу та врегулювання процесуальних правил поведінки в ч. З ст. 27 ЦПК зазначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Користуватись процесуальними правами перелічені особи повинні обережно та не забувати, що реалізація їх повинна мати якусь процесуальну мету.

Щодо неухильного виконання процесуальних обов'язків, можна зазначити, що на осіб, які беруть участь у справі, покладено достатньо обов'язків, які вони повинні виконувати в цивільному процесі. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у цивільній справі повідомляти суд про зміну місця проживання, перебування, роботи, служби, місцезнаходження. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою. До того ж. особи, які беруть участь у справі і не можуть з поважних причин з'явитися до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані (і не тільки вони, але й інші особи, присутні в залі судового засідання) встати, коли до залу судового засідання входить чи виходить з нього головуючий суддя у справі, це є знаком поваги не тільки до судді, але й до правосуддя в цілому. До того ж, зазначені особи в цивільному процесі дають пояснення, відповідають на питання та задають питання тільки стоячи і лише після надання їм слова головуючим у судовому засіданні. Рішення суду в цивільній справі особи, які присутні в залі, заслуховують стоячи. Відступ від цих правил допускається з дозволу головуючого в судовому засіданні. Законодавець визначив, що звертатися до суду учасникам цивільного процесу потрібно зі словами "Ваша честь" (ст. 161 ЦПК). Особи, які беруть участь у розгляді цивільної справи, не мають права без дозволу головуючого у справі виходити або входити до судового залу, спілкуватись під час судового розгляду, ставити питання, виступати зі своїми міркуваннями щодо тієї чи іншої процесуальної дії тощо.

Учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані додержуватися в судовому засіданні порядку і безперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого в судовому засіданні. Так, документи та інші матеріали передаються головуючому в судовому засіданні через судового розпорядника.

 

62. Поняття доказів. Класифікація доказів. Характеристика окремих засобів доказування за вибором викладача.

Докази — це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані. Факт — це явище об'єктивної соціальної дійсності. Вони існують незалежно від того, чи знають про них особи, що здійснюють судовий розгляд. Фактичні дані, тобто відомості про факт — це інформація, за допомогою якої пізнається факт, що має значення для вирішення справи.

Докази, тобто будь-які фактичні дані (інформація), можуть бути представлені у різній формі. Так, фактичні дані, що мають значення для правильного вирішення справи, можуть бути отримані (встановлені) судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази отримуються у встановленій процесуальним законом формі. Недотримання (порушення) форми отримання доказів обумовлює те, що вони при вирішенні судом справи до уваги братись не будуть. Крім того, докази мають відповідати певним вимогам, тобто мають бути належними та допустимими. Жоден доказ, який містить інформацію про предмет доказування (обставини спору), не має для суду наперед встановленої сили.

Класифікація доказів

Залежно від джерела одержання відомостей про обставини приватноправового спору докази можуть бути особистісними, речовими та змішаними.

Особистісними є докази, які походять від конкретної особи, наприклад, від свідків, сторін, третіх осіб тощо.

Речовими є докази, що пов'язані з об'єктами матеріального світу, речами (письмові та речові докази). Речовими доказами є предмети, які в силу свого зв'язку із подією та обставинами, що є предметом судового розгляду, сприяють правильному вирішенню справи у суді та приєднані до справи як докази спеціальним документом.

Змішаними є докази, які поєднують в собі ознаки і різні види доказів. Так, до змішаних доказів можна віднести, наприклад, висновок експерта, повідомлення, надіслане за допомогою засобів стільникового зв'язку, диск із записаним на ньому файлом тощо.

Залежно від зв'язку доказів із обставинами, що підлягають доказуванню (за зв'язком із предметом доказування), докази можуть бути прямими та непрямими (опосередкованими, побічними).

Прямі докази — це докази, які однозначно вказують на наявність чи відсутність певних фактичних обставин приватноправового спору.

Непрямі докази — це докази, які дозволяють зробити припущення про наявність чи відсутність певної обставини. Це докази, змістом яких є відомості про фрагментарні факти, які до предмету доказування не входять, однак в силу свого об'єктивного зв'язку з ними дають підстави для висновку про наявність чи відсутність досліджуваного приватноправового спору.

Залежно від способу утворення (процесу формування) докази можуть бути первинними (первісними) та похідними.

Первинні докази — це докази, що безпосередньо формуються під впливом подій (досліджуваних фактів), які встановлюються та перевіряються у судовому засіданні. Первинні докази — це першоджерела, які вбирають в себе фактичні обставини і фіксуються на відповідному носієві інформації (наприклад, показання свідка, який був очевидцем події, оригінал документа).

Похідні докази — це докази, які відтворюють зміст іншого доказу, тобто несуть у собі інформацію, що зафіксована в них не внаслідок самих обставин, а внаслідок перенесення даних з іншого джерела (наприклад, показання свідка, який не був безпосереднім очевидцем події, але одержав інформацію про неї від інших осіб, копія документа). Похідні докази можна використовувати для перевірки первинних доказів.

Залежно від мети доказування докази можуть бути основними та протилежними (контрдокази).

Основні докази — це докази, що підтверджують наявність чи відсутність певної обставини.

Протилежні докази — це докази, то спростовують основний доказ. Наявність основного та протилежного доказу щодо певної обставини дає можливість зробити висновок, що принаймні один з них є неправдивим, а тому вони потребують перевірки іншими доказами. За відсутності такої можливості та в разі однакової переконливості основного і протилежного доказу суд може визнати недоведеною наявність чи відсутність обставин, що підтверджуються основним доказом.

Крім того, за змістом докази можуть бути безпосередніми та побічними; залежно від характеру отриманої суб'єктом інформації докази можуть бути опрацьованими (концентрованими) та звичайними; залежно від методів виявлення докази можуть бути безпосередніми та опосередкованими.

Процесуальною формою доказів є визначені цивільним процесуальним законом засоби доказування, в яких містяться фактичні дані, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

У цивільному процесі засобами доказування є: