Практичне заняття № 12. Морфологічні ресурси стилістики української мови

План.

1. Дієслівні форми і категорії та їх стилістичнi функції:

а) форми часу;

б) форми особи;

в) форми вираження способів дієслова;

г) інші стилістичні властивості дієслова.

Вправа 103. Прочитайте текст. Проаналізуйте стилістичну роль дієслів. Як дієслівні форми впливають на емоційно-експресивне забарвлення тексту? Які ще частини мови виконують функцію образності в поданому тексті?

Ген там, праворуч, біліють солом’яні брилі, похитуючись над ланом. Валкою ступають, втинаючись косами в пшеницю, косарі. В якому танці є подібні рухи до рухів отих косарів загорілих, закосичених колосом?

“Цвінь-пім, ціп-вінь”, – чути пташенят на лану. Та їх почує один тільки косар – той має добре вухо між змахами коси. Він відкладає косу і бреде, розгортаючи уважно і любовно стебла, щоб не втоптати колос в землю. Десь тут, поблизу, шукає гніздо з пташенятами.

– Ей, тезку, ану іди сюди! Подивися, яка краса завелася на ниві! – кличе другого косаря,

махаючи важкою мозолистою рукою.

Другий іде слідом, прокладеним в пшениці, і собі розгортає колоски, нахиляється додолу, щоб не толочити їх ногами.

– Та то жайворончата! Дивися, просять їсти і пити, – говорить косар, показуючи на вкритих пухом пташенят, що дзьобики роззявляють широко.

– Ану принеси води, щоби-сьмо їх закапали, бо пташок замучила спека.

Косар виходить на стерню, бере джбан й знову іде до гнізда.

А товариш відкусив стебло, тягне ним з джбана воду і по крапельці пускає до дзьобика кожному.

Косарі беруть коси, і на ниву лягає пшениця.

Позаду залишилися дві жмені стебел, серед яких до землі принишкло гніздо з пташенятами. (І.Чендей)

 

Вправа 104. Поясніть стилістичні функції дієслів у теперішньому часі.

По огорожі ходить шепіт і млость у темряві весняної Вели­кодньої ночі помежи столітніми дубами й липами… І та ніч Великодня, той спогад далекого дитинства ось нашаровується на дійсність, напливає на неї й творить двоїсту візію з реального й давноминулого, повторюючись і проходячи перед очима до болю чітко, відбуваючись заново ось тепер, ось тут, у такій невідповід­ній ситуації… Ущерблений місяць, зачеплений за хрест дзвіниці, висить шкереберть. Через нього пролітають кажани й хрущі і, десь стукнувшись — либонь об шиби освітлених вікон собору, падають на білу латку піску, на білі мармурові плити надгроб­ків під мурами церкви. А вони — маленькі романтики — ідуть по ограді, побравшись за руки,— чотири маленькі брати, один другого менший,— крадуться крізь загадкову темряву навколо церкви, дослухаються до таємничих шепотів, приглядаються до таємничих тіней, рухомих і нерухомих, що виповнюють весь навколишній світ, такий незбагнений, такий загадковий, де геть згубилися межі між реальним і нереальним. Але вони не шука­ють тієї межі, вони навіть не підозрівають її існування. Для них весь світ здається реальним і то реальним саме через свою фантас­тичність, світ з відьмами, з привидами, з янголами. Химерний, загадковий світ. Світ-казка. Тісно притискаючись одне до одного, вони кружляють по ньому помежи столітніми дубами, через смуги світла від освітлених вікон собору. Десь угугукає сова в синіх нетрях ночі, і здається, то вона дивиться примруженим вогненним оком місяця. Тоді вони ще міцніше беруться за руки й біжать… Вони чують дівочий сміх, і поцілунки, і млосний шепіт під церк­вою, під липами, на горбках, у таємничій темряві… А в церкві читають «Апостолів». У великій-великій церкві, з височенними стелями бань, що губляться десь у мороці, куди не сягає світло свічок і лампадок, прохолода і тиша, і ту тишу ледве порушує монотонний, тремтливий голос читця....

Вони не говорили, вони не давали обітниць, але в той же час вони присягалися всім своїм єством любити добро й ненави­діти зло, бути вірними, бути дружніми, щоб ніхто нікого з них не міг отак розп’ясти. І вони були вірними, вони були дружніми (Іван Багряний)

 

Вправа 105. Поясніть стилістичні функції дієслів у теперішньому часі.

Гори Карпати – велика гірська система в Центрально-Східній Європі. Розташована вона на території 8 держав – Чехії, Польщі, Словаччини, України, Угорщини, Сербії, Австрії та Румунії – і простяглася більш ніж на півтори тисячі кілометрів. У ній виділяють 3 основні складові – Західні, Південні та Східні Карпати (частина яких – Українські Карпати). Переважаючі висоти в Карпатах 800 – 1200 м. Найвища гора Карпат – Герлаховскі Штіт, 2655 м, що належить масиву Татри в Словаччині. Загалом Татри нараховують 25 піків висотою вище 2500 м. На території України знаходиться лише трохи більше 10 % від усієї території Карпат, найвища гора нашої держави – Говерла, 2061 м.

Вправа 106. Доберіть 6 речень із вживанням допоміжної дієслівної форми минулого часу було, бувало, яка вживається у сполученні з дієслівними формами теперішнього часу. Поясніть стилістичні функції дієслів.

Вправа 108. Прочитайте уривки та проаналізуйте стилістичні особливості форм категорії особи.

1. А ченці собі любили мирянам у голову задовбувати, що нема в світі ворога над католика. Пали, рубай його, вивертай з коренем, то й будеш славен і хвален, як Морозенко (П.Куліш).
2. Шуткую, а на душі якось аж сумно, що куди се ми против ночі заїхали? Між які се ми люде заїхали, що до злодія спроваджують на ніч (П.Куліш).

3. Підрубував учитель. Лівою рукою смикав пружний стовбурець, дужо відгинав убік і розмахував сокирою...

З кожним таким помахом робився дедалі злішим. На себе. Передовсім на себе. А на! А ось тобі. Ось! Падай викоріненою жертвою. Падай. Бо дурень. Бо його життя так нічого й не навчило. Нічого (Б. Тимошенко).

4. Розкажіть ви, буйні вітри, що живий син Микола, живий, здоровісінький. Тільки сивина рясна вкрила скроні, як паморозь осіння.

Не забув тебе, мати, молодий син...

Мовчи, серце! Стань твердим, як кремінь. Ні однієї сльози з очей, бо сльоза зір соколиний затуманить... (А. Шиян).

 

Вправа 109. Прочитайте уривки та проаналізуйте стилістичні особливості форм категорії особи.

І. Он йде Маланка. Мала, суха, чорна, у чистій сорочці, в старенькій свитці. Андрій не бачить її обличчя, але знає, що у неї спущені додолу очі й затиснені губи. Ми хоч бідні, але чесні. Хоч живемо з пучок, а проте й для нас є місце в церкві. Коло неї Гафійка. Наче молода щепа з панського саду. Андрій застав Маланку покірливу й ласкаву, як завжди по службі божій. Значить, вона лаятиме його сьогодні не так, як у будень, а з солодкою усмішкою і ніжними словами. Поглядаючи скоса на щільно стулені жіночі вуста, він із побільшеною жвавістю скинув із себе свиту і розсівся на лаві, як пан. Га! Хіба він не господар у своїй хаті! Проте Андрій плекав надію, що все минеться і жінка не зачепить. (М. Коцюбинський)

 

ІІ. Він [Олександр Кіндратович] тоді був малий, і кривди його були недорослі. Швидко переростав їх? а чи дорослими були його мрії? Десь отут, сховавшись у густих кущах, шукав відповіді на оте одвічне: «Я і життя. Ким буду, що звершу в ньому? Як мушу жити?» Коли б знав тоді, що через тридцять років знову стоятиму на цьому місці, нездатний відповісти на нього. Як жити? У чому ховається зміст життя? У тому, щоб шукати увесь вік? Шукати і не знайти? а може, саме це й має сенс. Коли б знав напочатку відповідь, то чи захотів би йти далі? Навіщо? (Ю. Мушкетик)

 

ІІІ. Кострубатий, лисий із вихорами на скронях нахаба-технік із сокирою в руках ходить по подвір'ю, по саду, знову по подвір'ю. Ех, рубнути б що-небудь! Помахати б сокиркою, щоб аж у плечах занило, розігнати б кров — застоялася за зиму. Он рубає дрова отой трупоїд, управитель графський. Помогти хіба йому? Ач, як невміло сокиру тримає. Нахаба-технік помалу, гуляючим кроком, підходить до Ганса Штора, закушуючи в рудих вусах посмішку вищості. Ех, управителю, управителю, не сокиру тобі тримати, а нагай! Так для нагая часи минули, а сокира льокайських рук не слухається (В. Винниченко)

 

ІV. Докторові Рудольфові хочеться вибігти і з жахом закричати на всю планету, стьобати її, плювати в неї, гризти її зубами.
О ні! Батога вам треба? Страху? Добре. Буде вам батіг! Буде страх!
Але який? Холод? Вони, як птиці, на зиму переходитимуть у теплі краї. Нудьга? Вони розважатимуться коханням, облизуванням дітей і здобуванням трави. І будуть щасливі.
Доктор Рудольф стомлено сідає в фотель і спирає голову на руки (В.Винниченко).

 

Вправа 110. Прочитайте уривок та проаналізуйте стилістичні особливості категорії особи.

Десять років тривав похід. Світ було пройдено. Мільйони людей упали до ніг Александрові, але... щораз тяжче ставало на душі Діогена. Він знав багато, він бачив багато, але те, що він бачив, не викликало вже радості в нього. З одного і по другий край світу народи гнулись у тяжкім ярмі рабства. Мінялись царі, одних сатрапів заступали інші, але доля народу від цього не кращала.

Це були живі мудрі істини, і Діоген поринув у думи. Причиною загибелі всіх царств і його батьківщини Греції було рабство. Лише вільна людина може любити й захищати свою батьківщину. Воля збільшує сили народів (За І. Сенченком).

 

II. Розгляньте репродукцію картини «Діоген і Олександр Македонський» (Копія невідомого художника з картини Дж.Б. Тьєполо). Пригадайте легенду про Діогена й Александра Македонського, а також вислів філософа: «Відійди, не застуй мені сонце». Передайте зміст легенди, використовуючи речення з невласне прямою мовою. Проаналізуйте стилістичні особливості.

 

Вправа 111. Охарактеризуйте стилістичні особливості в способах вираження дійсного способу.

1. Вони давай на мене кричать; я бачу, що вже невдержка, та й давай тікать (Словник Грінченка). 2. В одній хвилі кілька дужих хлопців розпростерло бідних лакеїв насеред гостинця та й давай молотити їх ломаками (Іван Франко). 3. Козаки тоді бились із ляхами понад Случчю, понад Горинню да топились по багнах, а ви з своїми пикатими бурмистрами давай викроювати щонайкращі поля та сіножаті! (Пантелеймон Куліш). 4.Хорунжівна знай спросоння приговорює: — Микиточку, душко Уласовичу! час від часу дужче тебе люблю! (Квітка-Основ'яненко). 5. Зараз підсіла [до чоловіка] та й ну його забалакувати (Словник Грінченка). 6. Уже Івась залився удушливим кашлем; а Карпо знай верга жменями сміття, знай віє його по хаті (Панас Мирний).7. Люди працьовиті розкинули майстерні сіті, сільця поставили, пастки, по кущиках позасідали, принадоньки понакладали, та й ну ловить думки-пташки (Леся Українка).8. Рябко наш хоч не бреше, Так що ж? Явтух Рябка знай все по жижках чеше (Гулак-Артемовський). 9. Взяв на столі під скатертиною хлібину житню й довго возився біля неї, а таки одломив добру шматуряку і ну її вминати (Андрій Головко). 10. Де не взявся із-за лісу Невідомий птах, Довгохвостий, гостроносий, На восьми ногах (Леонід Глібов). 11. Ну його шмагать малахаєм.. Супонив, супонив [шляхтич], поки він не зомлів (Олекса Стороженко). 12. Цар [Ворон], здурілий від воєнного запалу, кинувся на мене зі своїми міністрами і давай мене бити, дзьобати, дряпати (Іван Франко).13. Ех, як не скочить моя мегера, як не вихопить діжку в мене перед носом, як не забелькоче! «Фе, — кажу, — мадам, навіщо так хвилюватися?..» (Михайло Коцюбинський).

Вправа 112. Охарактеризуйте стилістичні особливості в способах вираження наказового способу.

1. А хтось тоді й порадь — доки не пізно ще, доки козаки ще в Князівці — мерщій знести усе в економію, хто що взяв (А. Головко). 2. Роби на других дні та ночі, і на годину не засни… (П. Грабовський). 3. Вийди я з дому на п ’ять хвилин раніше, то й не запізнився б; Мати знача, що застукай його в хаті білій, та ще довідайся, з ким і де був — не помилують… (Петро Панч). 4. Пождав би ти безмісячної ночі (Леся Українка). 5. Гаразд, досить, — обірвав гетьман Капусту, — пошлеш новий універсал, моїм іменем накажеш бути селянам в послушенстві у пані ігумені, а гульвіс злостивих скарати на горло (Н. Рибак). 6. Говорить Щорс. Негайно розшукати комісара (С. Скляренко). 7. Любіть Україну у сні й наяву (В. Сосюра). 8. Чесним словом лікуйся, живи Україною! (В. Кочевський). 9. Не валіться у ноги, не схиляйте шлики. Ви ж у Бога не вбогі — ви ж таки козаки! (Г. Половинко). 10. Не зітхай, а працюй, марно часу не гай! Праці щирої жде вже давно рідний край (Т. Романченко). 11. Ви мене покинули, а я знову іди до цих царів (М. Соколян).

Вправа 114. Прочитайте речення. Проаналізуйте стилістичні особливості дієслів:

1. Стоять з позасвічуваними свічками, хто слуха, а хто і окунів ловить, слухаючи, як славно чита.. попович (Квітка-Основ'яненко). 2. Шукаймо ж, браття, до святині шляху так, як газель води шука в пустині (Леся Українка). 3. Чого це хмурнішає літо, в гаю замовка соловей?.. (Володимир Сосюра). 4. 3 якими ти людьми, сину, подругуєш? — пита мати (Марко Вовчок). 5. Так і гостинців брать не хоче [жінка козака], Не хоче й пана закохать! (Тарас Шевченко). 6. Слизли — сліду їх не знать (Левко Боровиковський). 7. Ні, старий мій чепуриться, Аж бридко дивиться (Тарас Шевченко). 8. Чуже лихо, як кажуть, людям сміх, похлипаєш раз, люди пожалують, удруге — одвернуться, утретє — стануть сміяться (Олекса Стороженко).

 

Завдання для самостійної роботи:

Вправа 107. Напишіть спогади про поїдку до своїх родичів. Розповідь записуйте у теперішньому часі. Введіть такі сполучення слів: я приїхав/-ла, було тепло (холодно), розмовляли про... Поряд з ними вживайте форми теперішнього часу: дивлюсь, чую, бачу... У спогадах використайте можливість заміни форм наказового способу умовним способом, дійсного способу наказовим. Доведіть, що така заміна стилістично виправдана.

Вправа 113. Напишіть твір-роздум на тему: «Будуй своє «я»». Використовуйте дійсний та наказовий спосіб. Проаналізуйте стилістичні особливості дієслів.

Вправа 115. Складіть 6 речень, де дієслово вживається в сполученні з іменником спільної з ним основи. Поясніть стилістичні особливості.

 

Рекомендована література:

1.Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови: навч. посіб./ Н. Д. Бабич. – Львів: Світ, 2003. – 432 с.

2.Волкотруб Г.Й. Практична стилістика української мови: навч. посібник / Г.Й. Волкотруб. — Тернопіль: Видавництво «Підручники і посібники», 2008. —256 с.

3.Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови) / С. Я. Єрмоленко; Ін-т укр. мови НАН України. - К.: Довіра, 1999. - 431 c.

4.Зарицкий М.С. Стилістика сучасної української мови: Навч. посібник / М. С. Зарицький. – К.: Парламентське видавництво, 2001. – 156 с.

5.Капелюшний А.О. Стилістика й редагування: Практичний словник-довідник журналіста / А.О. Капелюшний. — Львів: ПАІС, 2002. — 576 с.

6.Климова К.Я., Романюк П.Ф. Практична стилістика сучасної української мови: Навч. посібник для студентів ВНЗ ІІІ – ІV рівнів акредитації та викладачів-словесників закладів освіти/ К. Я. Климова. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2005. – 144 с.

7.Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови/ А. П. Коваль. — К.: Вид-во КДУ, 1978. – 258 с.

8.Мацько Л. I. Стилістика української мови/ Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, О. М. Мацько. — К.: Вища школа, 2003. – 464 с.

9.Пилинський М. М. Мовна норма і стиль/ М. М. Пилинський. — К.: Наукова думка, 1976. – 286 с.

10.Цимбал Н.А. Норма і стилі сучасної української літературної мови: Навчальний посібник. - Умань, ФОП Жовтий О.О.,2014. – 220с.

11.Чабаненко В.А. Стилістика експресивних засобів українська мови: Монографія/ В. А. Чабаненко. - Запоріжжя: ЗДУ, 2002. - 351 с.

12.Чередниченко І. Г. Нариси з загальної стилістики сучасної україн­ської мови/ І. Г. Чередниченко. — К.: Радянська школа, 1962. – 494 с.