Практичне заняття № 16. Періодична мова

План.

1. Будова періоду

2. Структурні особливості періодичної мови і близькі до неї конструкції

3. Члени паралельно-членного періоду і способи їх вираження

4. Класифікація періодів

5. Стилістичні функції періодичної мови

Вправа 171. Прочитайте уривок, який являє собою період. Визначте, де попередня частина, а де заключна.

1. Фантазіє! Ти сило чарівна,
Що збудувала світ в порожньому просторі,
Вложила почуття в байдужий промінь зорі,
Збудила мертвих з вічного їх сна,
Мету вказала буйній хвилі в морі, —
До тебе обертаюсь я сумна:
Скажи мені, фантазіє дивна,
Як помогти в безмежнім людськім горі.
(Леся Українка)

2. Коли весна рожева прилетить
І землю всю вбере і заквітчає,
Коли зелений гай ласкаво зашумить
І стоголосо заспіває,
Коли весні зрадіє світ увесь
І заблищить в щасливій долі,
І ти одна в квітках і травах, в полі десь,
Серед весни, краси і волі
Не зможеш більше серце зупинить,
Що в грудях буде битись, мов шалене,
І скрикнеш,— знай, не долетить
Уже твій скрик тоді до мене.
(О. Олесь)

3. Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму
березі, що пив у незабутні роки твою м ‘яку, веселу, сиву воду,
ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов
на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі
зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом униз, не
втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на
життєвих шляхах (О. Довженко).

Вправа 172. Прочитайте уривок. Знайдіть період/періоди. Визначте стилістичні особливості.

1. Життя людське, друзі, таке коротке й повне страждань, що за кожну крихту радості доводиться боротись. Навчитись відділяти справжнє, найістотніше від суєтного — хоча б це... Природа до нас нещадна, це так. Але ж і ми до неї нещадні, часом просто жорстокі! Де наші мальовничі левади подівались, греблі, ставки? Де зникла з наших степів ота дивна птиця, що її звали дудак? А ми, люди? Якщо із арсеналів кількати-сячолітньої духовності ми не добудем, бодай, тієї простої істини, що нам треба бути не такими зловорожими одне до одного, якщо не навчимось елементарної взаємовживчивості, терпимості –– неминуче в крові захлинемось...

(О. Гончар)

 

2. Чи є що зворушливіше за отакий парус, коли йде він, тремтливо випнувши груди? Чи є в світі щось подібне і чи може бути в світі щось подібне до такого незрівнянного змагання з стихією? Одцвіте буйне волосся в людини, облетять кучері, як з весняної верби, похолоне кров і похолоне серце, а людина все змагається, все простягає вперед долоні і, як парус, кличе пройти моря й пройти океани, припасти натомленим тілом до землі й дати сонцеві, дощам і вітрові робити їхнє діло. Коли барометр падає, море штормує, багато подій приходить таких, що дивно стає, де вони могли взятися, жахливі. У скаламученій воді моря, у розлютованому повітрі берега носяться отруйні рухання. І навіть по штормові є небезпека їхніх шкідливих впливів.

(Ю. Яновський)

 

3. Коли йдеться про майстерність письменника, про його професійну підготовленість до нелегкої й відповідальної творчої праці, коли хочемо визначити справжність таланту, що йде в літературу, то неодмінною ознакою тут буде, мабуть, саме це: вміння душею сприймати й відчувати народне слово, його інтонаційні відтінки, всю його багатобарвність, розмаїття, красу, часом глибоко приховану. Бо ж у тім-то й місія майстра, щоб цю красу видобути, викресати зі слова навіть найбуденнішого, створивши йому відповідне сусідство, надавши слову таке місце у творі, де б воно само оновилося, набуло свіжості, сяйнуло, розквітло!..

(О. Гончар)

 

4. Жалюгідним залишиться твір того письменника, котрий, окрім потворностей життя, окрім побутових чвар, нічого більше в цьому житті не бачить. У реальності нашій є і завжди будуть джерела прекрасного. Коли я стою перед витвором старогрецької скульптури, сповненої гармонії й світла, або дивлюсь на картини Рафаеля, читаю світлу лірику Пушкіна або слухаю українські народні пісні,— я не перестаю дивуватися, як творці цих шедеврів у реальному, звичайному вловлювали незвичайне, у земному вміли знаходити небесне, вічне.

(О. Гончар)

Вправа 173. Прочитайте уривки, що є періодами. Визначте, які з них є паралельно-членними періодами, а які інтонаційно-періодичними конструкціями.

1. Після довгого літнього дня, коли сонце сідає, а розпечена земля
поволі скидає з себе золоті шати, коли на бліде, втомлене днем
небо з’являються крадькома несміливі зорі, в останньому промінні
сонця справляє грища мушва, а дивно м ‘яке, злото-рожеве повітря
приймає віддаль бузкові тони і робить простори ще ширшими і ще
глибшими, — Маланка з Гафійкою волочать курною дорогою
утому тіла й приємне почуття закінченого дня (М. Коцюбинський).

 

2. Її [стерню] ще не витіпала негода, не зчорнила бита дощами
земля, а тому вона аж світиться, але сміється,— добрий од
неї йде дух, хлібний, дух достиглого збіжжя (Є. Гуцало).

 

3. Якби знав я чари, що спиняють хмари,
Що два серця можуть ізвести до пари,
Що ламають пута, де душа закута,
Що в поживу ними зміниться отрута!
То тебе би, мила, обдала їх сила,
Всі би в твоїм серці іскри погасила,
Всі думки й бажання за одним ударом.

(Іван Франко)

 

4. Отак лежиш у полі, серед сивого полину, в задушливому теплі,
лежиш серед оісовто-білого ромашкового мерехтіння, на самісінькому дні чебрецевої хвилі, що прокочується по тобі хмільним
потоком,— і крутиться голова (Є. Гуцало).

 

5. Хто біг крізь тьму в атаку,
Кого не міг спинить гармат охриплий крик,
Хто бачив на снігу крові багряні маки,—
Той брат мені навік.
(В. Сосюра)

 

6. Серце для друзів відкрите,
Розум до інших увалений,
Працю, що світ звеселяє,
Потиск руки мозолястої,
Сині світанки над водами,
Шум у лісі зелений і шум золотий,
Спів солов’їний і пісню людську,
Скромну шипшину і горду троянду,
Мужність і вірність,
Народ і народи —
Я люблю.
(М. Рильський)

 

7. Знай, Батьківщина —це ріка, що серед поля, поза селом, геп
попід лісом, тихо плине, це в саді нашому дерева, зілля, квіти, це
на ланах пшениця золотокоса, це той, що віє з піль пахучий
теплий вітер, це на левадах скошена трава в покосах, це наші всі
пісні і молитви щоденні, це рідна мова — скарб, якого ти не
згубиш, це небо синє вдень, а серед ночі темне, це, моя Олю, все, що
ти так щиро любиш (Б.-І. Антонич).

Вправа 175. Визначте, які члени періоду безпосереднього, а які посереднього відношення.

1. І виріс я на чужині,
І сивію в чужому краї;
То одинокому мені
Здається — кращого немає
Нічого в Бога, як Дніпро
Та наша славная країна...

 

2. Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє.
Радіють люде, що одпочинуть...

 

3. Минають дні, минають ночі,
Минає літо; шелестить
Пожовкле листя; гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло.

 

4. І широкую долину,
І високую могилу,
І вечернюю годину,
І що снилось-говорилось,
Не забуду я.

 

5. Огні горять, музика грає,
Музика плаче, завиває;
Алмазом добрим, дорогим
Сіяють очі молодії;
Витає радость і надія
В очах веселих; любо їм,
Очам негрішним, молодим.
І всі регочуться, сміються,
І всі танцюють. Тілько я,
Неначе заклятий, дивлюся
І нишком плачу, плачу я.

(Т. Шевченко).

 

Вправа 176. Прочитайте уривки. Проаналізуйте стилістичні особливості обрамленого періоду.

1. Речі прості і чисті люблю я:

Серце для друзів відкрите,

Розум до інших уважний,

Працю, що світ звеселяє,

Потиск руки мозолястої,

Сині світанки над водами,

Шум у лісі зелений і шум золотий,

Спів солов"їний і пісню людську,

Скромну шипшину і горду троянду,

Мужність і вірність,

Народ і народи —

Я люблю.

(М. Рильський)

2. Можна на якийсь час «приспати» людей. Можна зупинити час. Можна знову – впевнено! – йти «іншим шляхом», аніж нормальні люди. Але навіщо?» (газ.)

3. С тех пор как первый человек сказал и доказал, что количество рождений или преступлений подчиняется математическим законам и что известные географические и политико-экономические условия определяют тот или иной образ правления, что известные отношения к земле производят движения народа, – с тех пор уничтожились в сущности своей те основания, на которых строилась история (Л. Толстой).

Вправа 177. Прочитайте уривки. Визначте вид періодів: двочленний, тричленний, багаточленний.

1. В сам час, коли неправда люта найвище голову здіймає, в сам час, коли народні пута найдужче тиснуть, і коли закута народна мисль мовчить німа, коли довкола найтемніша тьма, коли надії й просвітку нема, в той час якраз ви не втрачайте надії й твердо те знайте, що в прах розсиплеться тюрма, неправді й злу не потурайте, в зневірі рук не покладайте, і увільняйтеся з ярма (І.Франко).

2. Але чому ось так: коли і звідки в Європі з’явилась картопля, якими шляхами примандрувала вона до нас, це достеменно відомо, а от звідкіля взявся паслін на Териівщині та й взагалі як давно він росте на планеті, — в жодному довіднику цього не знайти... (О. Гончар).

3. Якщо не мовчати, на догоду довгій низці редакторів, наставників і начальників, і не кривити пером в обхід питань, на догоду благополучності, на догоду тому, що скаже підла старенька княгиня Марія Олексіївна, на догоду квартирі своїй, машині своїй, дачі своїй, місцю в президії своєму, — важко писати про село, де пролетіло безповоротно дитинство (О. Довженко).

4. Їй [Раїсі Левицькій] було страшно і любо; вона ховалась із своїм скарбом, зачитуючись до болю голови, тремтіла од нових думок і почувала в собі таку любов до нещасного «народу», що спочатку хотіла вмерти для нього, а потому роздумала і поклала жити (М. Коцюбинський).

5. Коли весна рожева прилетить і землю всю збере і заквітчає, коли зелений гай ласкаво зашумить і стомлено заспіває, коли весні зрадіє світ увесь і заблищить в щасливій долі, і [коли] ти одна в квітках, і травах, в полі десь, серед весни, краси і волі не зможеш більше серця зупинить, що в грудях буде битись, мов шалене, і скрикнеш, знай: не доходить уже той скрик тоді до мене (О. Олесь).

6. Про що б не заходила мова — про нові вистави у театрі, про шкільні справи (я тоді вчителював на селі), про вчинену комусь несправедливість, про мистецтво й літературу, про вузькість поглядів у декого з громадських діячів того часу чи про перспективи народного господарства, — Довженко займався, як вогонь, хоча не раз до палких речей домішував добру пайку суто українського гумору, скрашуваного, як сонячним промінням, чарівною його усмішкою» (М. Рильський).

7. В ті зимові сонячні дні при півста градусах морозу Шура, думаючи про полтавчан, про винищувачі нових систем, що випробовуються за п’ять тисяч кілометрів від фронту, про ешелони гвардійських мінометів, що мчали, криті інеєм, крізь тайгу, — думаючи про все це, вона з особливою силою відчула, що ніколи ніяким ворогам не скорити її могутню Батьківщину, її волелюбний народ» (О. Гончар).

8. Новий гетьман [Виговський] був цілою головою вищий від Юрася, був чоловік дуже досвідчений, розумний, бувалий, некепський політик, при тому без сумніву – патріот український, завзятий автономіст, однодумець старшини, що разом із нею бажав забезпечити свободу й незайманість України, але він не мав популярності такої, як Хмельницький: був він український шляхтич із київського Полісся, служив по канцеляріях, до військового діла не мав особливої охоти й до війська попав припадком (М.Грушевський).

9. Ненависть воюючих була така велика, незліченні маси воїнів так палко жадали загибелі ворога, визволителям Батьківщини так хотілося перемоги, що смерть часом немовби відмовлялася приймати жертви, і тоді бійці виходили живими із самих, здавалося, глибин пекла, і, оглядаючись здивовано на смертні свої шляхи, вражали усіх навколо безприкладною своєю силою (О. Довженко).

10. Хто в посестру взяв тяжку недолю, що давить серце, як відьма кощава, хто вражій нужді попав ся в неволю, кому з журбами сон і забава, тому ні місця, ані супокою, сам нудить світом, нудить і собою (М.Шашкевич).

Вправа 178. Прочитайте уривки. Визначте способи вираження членів періоду:

1) Однорідні члени речення з узагальнюючим членом.

2) Однорідні речення, які виступають у ролі членів безпосереднього відношення до заключної частини або в ролі членів посереднього відношення при поясненні окремих членів речення в попередній частині.

3) Непоширені й поширені інфінітивні конструкції.

4) Групи номінативних речень, якщо вони в якомусь розумінні становлять смислову єдність і підсумовуються узагальнюючим словом у заключній частині періоду.

5) Групи сурядно сполучених речень, що становлять певну смислову цілісність по відношенню до заключної частини періоду.

6) Сурядно сполучені речення, сукупним змістом яких умотивовується наслідок, виражений заключною частиною періоду, яка становить собою підрядне речення.

7) Різні складні конструкції з кількох речень, якщо ці конструкції включаються в один періодичний ряд попередньої частини періоду і вживаються з однаковими повторюваними сполучниками або сполучними словами.

 

1. Берлинские пригороды. Аккуратные домики и газончики. Асфальтированные дорожки и дорожки, посыпанные желтым песком. Гаражи на одну-две машины и собачники на одну-две персоны. Фонтанчики с рыбками и без рыбок, с плавучими растениями и без них. Пивнушки и магазинчики с ровно расставленными кружками, бутылками и товарами в поименованных упаковках. Теннисные корты и автобусные остановки, похожие на рекламные. Бензоколонки на манер американских, садики на манер французских, цветники на манер голландских... И все сияет, зеленеет, желтеет, краснеет - пугает своей педантичной аккуратностью (С. Баруздин).

 

2. В тихой синеве рассвета открылась передо мной древняя земля: верши­ны гор, освещенные зарёй, шумящие по гальке прозрачные речки, чинары и магическое свечение неба там, вдали... (К. Паустовский).

 

3. Буду ли я пеною в море, или голубою мглой на горах, или вечерней тенью степной — я всегда буду помнить о тебе (М. Горький).

 

4. Земля, оказывается, бесконечно велика: и моря, и снеговые горы в облаках, и безбрежные пески; и неожиданные города с церквами, похожими на надетые друг на друга колокола, с деревьями, как высокие папоротники; и люди, чёрные, как вымазанные сажей, голые, страшные, как черти, и плосколицые, с крошечными глазками, в балахонах, в шлыках, с длинными косами; и женщины, закутанные в белые холсты с головы до ног; а рядом с лошадьми – длинноухие полулошадки-полутелята, и слоны с будками на спинах… (Гладков).

 

5. Не выслушать... В рентген не разглядеть... А на чужбине в сердце перебои. Не вынуть - смерть всегда таскать с собою, а вынуть - сразу умереть (К. Симонов).

 

6. Когда писатели, избалованные минутными успехами, большею частью устремились на блестящие безделки; когда талант чуждается труда, а мода пренебрегает образцами величавой древности; когда поэзия не есть благоговейное служение, но токмо легкомысленое занятие; с чувством глубокого уважения и благодарности взираем на поэта, посвятившего гордо лучшие годы жизни исключительному труду, бескорыстным вдохновениям и совершению единого, высокого подвига (о переводе «Илиады» Гомера).

 

7. Весенний вечер. Синий час. Ну как же не любить мне вас, Как не любить мне вас, цветы? (Есенин).

 

8. Я опущусь на дно морское,

Я полечу за облака,

Я дам тебе все, все земное -

Люби меня!

(М. Лермонтов)

 

9. Лишь только ночь своим покровом верхи Кавказа осенит, лишь только мир, волшебным словом завороженный, замолчит, лишь только ветер над скалою увядшей шевельнет травою, и птичка, спрятанная в ней, порхнет во мраке веселей, и под лозою виноградной, росу небес глотая жадно, цветок распустится ночной, лишь толькомесяц золотой из-за горы тихонько встанет и на тебя украдкой взглянет, - к тебе я стану прилетать, гостить я буду до денницы и на шелковые ресницы сны золотые навевать (М. Лермонтов).

 

10. С полей несется голос стада,
В кустах малиновки звенят,
И с побелевших яблонь сада
Струится сладкий аромат.

(А. Фет)

 

Вправа 180. Співвіднесіть кожен період із його типом. Поясніть стилістичні особливості.

Перший тип:

- період місця;

- період часу;

- період умови;

- період допустовий;

- період порівняння;

Другий тип:

- означально-наслідковий період;

- обставинно-наслідковий період;

Третій тип:

- обумовлено-наслідковий період;

- період протиставлення;

Четвертий тип:

- період узагальнення.

1. Як понесуть товариша
В новую світлицю,
Загомонять самопали,
Гукнуть гаківниці.
Як положать отамана
В новій хаті спати,
Заголосить, як та мати,
Голосна гармата.
Гукатиме, кричатиме
Не одну годину.
І рознесе тую славу
По всій Україні.

(Т. Шевченко)

 

2. Слово — це діамант: то сяє й сміється, то обернеться мутною сльозою, то виблискує яскраво-гиівпо або ласкаво, спокійніше з добротою, то спалахне, мов зірка провідна, яка народжує надії, мрії, сподівання, або веселкою заграє і так бадьоро запалає, неначе вабить, і кличе, і навіть надихає (Г. Косинка).

3. Коли весна рожева пролетить
І землю всю вбере і заквітчає,
Коли зелений гай ласкаво зашумить
І стоголосо заспіває,
4. Коли весні зрадіє світ увесь
1 заблищить в щасливій долі,
І ти одна в квітках і травах, в полі десь,
Серед весни, краси і волі
Не зможеш більше серце зупинить,
Що в грудях буде битись, мов шалене.
І скрикнеш, — знай, не долетить
Уже твій скрик тоді до мене.
(О. Олесь)

 

5. Золотоковці кували хитромудрі вериги-чепи, які прикрасять
груди князям чи воєводам, чеканили на тонких стінках ковшів і
чаш зображення птиць, риб і звірів, одні викопували з чистого
золота гарні ковчеоісці, які потім прикрашалися різнобарвною
емаллю, другі виводили тонкі візерунки на срібних релікваріях, ще треті ламали голову над жіночими прикрасами: сережками-колтами, наруччями, гребенями,— кожен намагався створити щось таке, чого ще ніхто не творив і не бачив (П. Загребельний).

6. Де моє серце холоне, вони підігрівають його; де я починаю палати в огні своїх пристрастей, вони розхолоджують мій мозок, аби чого не вийшло (О. Довженко)

7. Скрізь було глухо, каламутне, самотньо якось, і тільки граки чорним ланцюгом крил в'язали з світом село, що здавалося щось діялось навкруги (М. Коцюбинський).

8. Уже весна відсвяткувала Свої вишневі весілля, Уже до літнього причала Пливе запліднена земля, Вже колос виник на ячмені, Отож, здавалось би, пора Пісні покинути шалені, Як мудрість каже нам стара, Вже підростуть небавом діти, І їм наступної весни Самим співати і любити Серед ясної гущини, –Проте в сріблистім верболозі, Таємні спільники мої, Не підкоривши серця прозі, Співають пізні солов’ї (М. Т. Рильський).

 

9. Білі серпанки, як хмари на весняному небі, злегка гойдались на вікнах, зелені дерева схилялись над шовком меблів, етажерки з цяцьками блищали, як царські врата, а триногий рояль, мов чорний казковий звір, одкрив широку пащу і ся зміна була така раптовна, що схвильована юрма застигла (М. Коцюбинський).

 

10. Хай би до крові шмагав отим скрутнем рудим, як дротяним, хай би крізь шмаганину, крізь біль прийшло тобі прощення, але схоже на те, що цього не буде (О. Гончар).

11. Шпачиха сьогодні лагідненька була, культурна, ніхто й не впізнав би зараз у цій струдженій, зістареній і ніби поменшалій особі ту войовничу буянку, що й всією Зачіплянкою не погамувати, коли розійдеться... (О. Гончар)

Вправа 181. Доберіть зразок одного типу періоду на вибір. Проаналізуйте його.

Вправа 182. Співвіднесіть періоди та відтінки, які вони виражають. Проаналізуйте кожен.

Період може виражати або описувати:

· Емоціональна піднесеність, урочистість;

· Жахливі картини розгрому і знущання жорстоких завойовників;

· Пейзаж;

· У наукових творах - синтез аналізованих фактів;:

· Галерею образів, однорідних у якомусь плані або однаково пов’язаних із центральною зображуваною подією.

 

1. Холодні осінні тумани клубочаться угорі і спускають на землю мокрі коси; пливе у сірі безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум; плачуть голі дерева, плачуть солом'яні стріхи, вмивається сльозами убогаземля і не знає, коли осміхнеться; сірі дні зміняють темнії ночі; міріади дрібних крапель, мов вмерлі надії, що знялись занадто високо, спадають додолу і пливуть, змішані з землею, брудними потоками; нема простору, нема розваги і чорні думи, горе серця, крутяться тут, над головою, висять хмарами, котяться туманом, і чуєш коло себе тихе ридання, немов над вмерлим... (М. Коцюбинський)

2. Пісня звалася «Берег любові», і склалась вона в одну з тих ночей, коли щеміла душа після розлуки з Кураївкою і тривожне якесь передчуття мучило Інну, коли здавалось, що тільки цей скрик емоційний (сплав болю, сповіді й заклинання), тільки магія почуття, піднятого до співу, допоможе їй втримати те, що вона найбільше боялася втратити; йшлось не про лаври, не марнослав'я спонукало творити — з найглибшої душевної потреби вродилося те, що вродилось; при кожній нагоді Інна уточнювала, що пісня належить не тільки їй, адже мелодію допомагали підбирати дівчата, на нотний папір вона переносилась за участю знайомих викладачів музичної школи, — завдяки цим гуртовим зусиллям пісня вийшла на сцену, в життя (О. Гончар).

3. Один із тих велетів тисячолітніх [собор], що розкидані по всій планеті, - то мов похмурі цитаделі стоять з щілинами вікон-бійниць, то стрілчастими шпилями десь черкаються хмар, то в розлогих опуклостях бань відтворюють образ неба... серед людських поколінь, серед текучих віків височать незрушно, оклечавши себе символами-оздобами, кам'яними химерами, вкарбувавши в собі пристрасті епох і коли ті, далекі, прийдущі, виринувши з глибин всесвіту, наблизяться колись до нашої планети, перше, що їх здивує, безсумнівно, будуть... собори, і вони інозоряні, теж стануть дошукуватись тайни пропорцій, ідеального суголосся думки й матеріалу, шукатимуть ніким досі не розгадані формули вічної краси! (О. Гончар).

 

4. Загальна логіка може бути або чистою, або прикладною: у першій ми відволікаємося від усіх емпіричних умов, при яких діє наш розум, наприклад: від впливу почуттів, від гри уяви, законів пам'яті, сили звички, схильностей і т.д., - стало бути, і від джерел забобонів і навіть взагалі від усього, що може бути причиною тих чи інших знань або може непомітно вселити нам їх; все це стосується розуму тільки за певних обставин його застосування, і, щоб знати їх, необхідний досвід (І. Кант)

 

5. Спалили хатину Запорожця, за нею синову хату, братову, потім німецькі наймити, ремісники і прикажчики кинулись до хат усіх, хто був у партизанському реєстрі, клали цілі родини додолу в ряд і стріляли, підпалюючи хати, вішали, регочучи од клінічної пристрасті, ганялись за жінками, однімали дітей у них і кидали в огонь; жінки, щоб не жити уже на землі, не бачить нічого, не клясти, не плакать, плигали в розпачу в огонь услід за дітьми і згорали в полум'ї страшного німецького суду; високе полум'я гуло у саме небо, тріщало, вибухало глухими вибухами, і тоді великі солом'яні пласти огню, немов душі українських розгніваних матерів, літали в темному димному небі і згасали далеко в пустоті небес; повішені дивилися вгору з страшних своїх шибениць, ще гойдаючись на них і одкидаючи на землю незабутні моторошні тіні — горіло все село, все, що не встигло втекти до лісу, в очерети, в потайні ями, — все загинуло.

Завдання для самостійної роботи:

Вправа 174. Доберіть по одному зразку паралельно-членного періоду та інтонаційно-періодичної конструкції.

Вправа 179. Доберіть по одному прикладу способів вираження членів періоду з української літератури.

Вправа 183. Доберіть період, який виражає часові відношення в зіставлюваних явищах і подіях. Проаналізуйте його.

Рекомендована література:

1.Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови: навч. посіб./ Н. Д. Бабич. – Львів: Світ, 2003. – 432 с.

2.Волкотруб Г.Й. Практична стилістика української мови: навч. посібник / Г.Й. Волкотруб. — Тернопіль: Видавництво «Підручники і посібники», 2008. —256 с.

3.Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови) / С. Я. Єрмоленко; Ін-т укр. мови НАН України. - К.: Довіра, 1999. - 431 c.

4.Зарицкий М.С. Стилістика сучасної української мови: Навч. посібник / М. С. Зарицький. – К.: Парламентське видавництво, 2001. – 156 с.

5.Капелюшний А.О. Стилістика й редагування: Практичний словник-довідник журналіста / А.О. Капелюшний. — Львів: ПАІС, 2002. — 576 с.

6.Климова К.Я., Романюк П.Ф. Практична стилістика сучасної української мови: Навч. посібник для студентів ВНЗ ІІІ – ІV рівнів акредитації та викладачів-словесників закладів освіти/ К. Я. Климова. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2005. – 144 с.

7.Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови/ А. П. Коваль. — К.: Вид-во КДУ, 1978. – 258 с.

8.Мацько Л. I. Стилістика української мови/ Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, О. М. Мацько. — К.: Вища школа, 2003. – 464 с.

9.Пилинський М. М. Мовна норма і стиль/ М. М. Пилинський. — К.: Наукова думка, 1976. – 286 с.

10.Цимбал Н.А. Норма і стилі сучасної української літературної мови: Навчальний посібник. - Умань, ФОП Жовтий О.О.,2014. – 220с.

11.Чабаненко В.А. Стилістика експресивних засобів українська мови: Монографія/ В. А. Чабаненко. - Запоріжжя: ЗДУ, 2002. - 351 с.

12.Чередниченко І. Г. Нариси з загальної стилістики сучасної україн­ської мови/ І. Г. Чередниченко. — К.: Радянська школа, 1962. – 494 с.