Практичне заняття № 17. Порядок розташування складників у будові речення і контексту

План.

1. Порядок слів у простому реченні

2. Інверсія в простому реченні

3. Позиції підмета

4. Позиції дієслівного простого присудка

5. Позиції дієслівного складеного присудка

6. Позиції іменного складеного присудка

7. Позиції додатка

8. Позиції означення

9. Позиції обставин

10. Інверсія розосередження синтаксично зв’язаних членів речення

11. Порядок розташування складових частин у будові складного речення і контексту

а) порядок частин складного речення;

б) деякі явища розташування синтаксичних одиниць у будові контексту.

Вправа 184. Визначте типи словорозташування у поданих реченнях. Визначте стилістичні особливості.

1. У вікна знову стрепетом б'ється пісня, і від неї тихо бринять нижні шибки (М. Стельмах). 2. Осики лист каро-зелений тремтить на вітрі і тремтить (В. Стус). 3. Я намалюю тебе серед березового гаю (І. Цюпа). 4. Висока гора спускалась покатом і обірвалась над самою Россю (І. Нечуй-Левицький). 5. Погідне блакитне небо дихало на землю теплом (М. Коцюбинський). 6. Не бажаємо вам легких доріг. Бажа­ємо вам доріг чесних (О. Гончар). 7. Як робимо, так ходимо, як дбаємо, так маємо (Народна творчість). 8. Садок тішиться підсиненим туманцем дозрілих слив (Є. Гуцало). 9. Я ніколи не шукав свого щастя під чужими небесами (М. Івасюк). 10. Степ спочиває, набирається прохолоди після денної сліпу­чої спеки (О. Гончар). 11. Тіні копиць полохливо тремтять на осіяній луці (М. Коцюбинський). 12. Густо-прегусто висипали зорі на небі (І. Нечуй-Левиць­кий). 13. Вітчизну сонячну свою люблю високою любов'ю (В. Сосюра). 14. Вставала тоді в дитячій уяві слава бойових козацьких походів, оживали грізні січі, що колись точилися на цій землі (І. Цюпа).15. Вишневий стяг зоря зняла над синім гаєм (В. Сосюра). 16. Тимко топтався попереду і ніяк не міг знайти клямку від дверей (Гр.Тютюнник).17. Тут люд осілий. Тут шанують труд. І рух да­дуть і кругові, і кросну. Кують залізо із місцевих руд. І мають славу дуже розголосну (Л. Костенко).18. Зоре моя вечірняя, зійди над горою (Т. Шевченко). 19. Хвилею зеленою здіймається навесні Батиєва гора (М. Рильський). 20. Солов'їний тихий свист гуляє за долиною (А. Малишко). 21. Травень очі голубі розгубив у травах (В. Лучук). 22. Оця реальна мить вже завтра буде спомином (Л. Костенко). 23. Розвішує кошлатий свій хітон у вікнах снігопад утомлений (Т. Ганенко-Житовоз). 24. Усміхайся - і світ вертатиме тобі усмішку (І. Томан).

Вправа 185. Із кожної групи поданих слів складіть по два речення, в яких був би прямий і зворотний порядок слів, і запишіть.

1. Білочка, між, кущами, зрідка, ліщини, пробігала, прудка.2. Працьовита, гніздо, ліпить, ластівка, заклопотано, над, вік­ном. 3. Снігурі, зимою, птиці, до, нас, прилітають, красиві. 4. Полохливі, часто, в лісі, зайці, під ялинами, ховаються.

 

Вправа 186. Визначте стильову приналежність уривків. Поясніть як це впливає на порядок слів у реченні та стилістичні особливості.

1. Книга «Серце віддаю дітям» - це педагогічне кредо й воднораз педагогічний заповіт Василя Олександровича. Автор розповідає про виховання людини – від моменту, як та побачила світ, і до її громадянської зрілості. Червоною ниткою крізь цю працю проходить ідея становлення духовного стрижня Людини – її думок, переконань, почуттів, естетичних поглядів і смаків.

Автор вчить, як виховати Щасливу Людину, як досягти того, щоб у нашому суспільстві не було жодної людської особистості з порожньою душею.

 

2. У IV столітті до нашої ери війська Олександра Македонського вторглися до Індії. На берегах річки Інд у військах вибухнула епідемія шлунково-кишкових захворювань, яка як не дивно, не торкнулася жодного воєначальника. Виявилося, що прості воїни користувалися олов’яним посудом, а їх командири — срібним. Тоді й згадали, що перський цар Кір II Великий про час військових походів наказував зберігати питну воду в срібних посудинах. Багато пізніше римські легіонери стали носити панцири, наколінники і поножі зі срібла. Срібло має бактерицидні властивості, а також сприяло швидкому загоєнню ран без нагноєнь.

 

3. Бо ж річ не в тім – женився, не женився,

прийшов, пішов, забув чи не забув.

А в тому річ, коли він так змінився?

Чи, може, він такий і зроду був?

Нестерпний біль пекучого прозріння!

Яка мене обплутала мана?

Чи він мені, чи я йому – нерівня.

Нерівня душ – це гірше, ніж майна!

(Л. Костенко)

 

4. Бути глухим не означає нічого не чути. Більш того, глухі можуть мати «музичний слух». Великий композитор Бетховен, наприклад, взагалі був глухим. Він приставляв до роялю кінець своєї палиці, а інший її кінець притискав до зубів. Таким чином звук доходив до його внутрішнього вуха, яке було здоровим.

Майже глухі люди розмовляють по телефону, притискаючи трубку до скроневої кістки. Глухі часто танцюють під музику, адже звук проникає в їх внутрішнє вухо через підлогу і кістки скелета. Ось якими дивними шляхами доходять звуки до слухового нерва людини, але «музичний слух» при цьому залишається.

 

5. Моя Земля! Ти — очі, повні сліз.
Ти — трав гірких повільне проростання.
Хто ж знав, що ми підемо в ліс
Гриби збирати, але вже востаннє?
Двадцятий вік створив свою чуму
Біда полям і озеру, і плесу
Хто скаже нам — куди?
Хто скаже нам — чому?
І крізь які терни пройшли шляхи прогресу?
Ліси мої, хто ж вас убереже?
Чи є у вас тепер хоч неба синій клапоть?
Що людству залишається? Невже?
Обнятися з лелеками і плакать?

(О. Пахльовська)

 

6. Появі драми в Греції передував тривалий період, протягом якого чільне місце займали спочатку епос, а потім лірика. Всі ми знаємо багатий героїчний епос-поему "Ілліада" і "Одісея", дидактичні (повчальні) епоси-поеми Гесіода (VII ст. до н.е.); це твори ліричних поетів VI ст. до н.е. Народження грецької драми і театру пов'язано з обрядовими іграми, що присвячувалися богам-покровителям землеробства: Деметрі, її дочці Корі, Діонісу. Такі обряди іноді перетворювалися в культову драму. Наприклад, у місті Елевсіна під час містерій (таїнств, на яких були присутні лише присвячені) влаштовувалися ігри, під час яких зображувалося одруження Зевса і Деметри, викрадення Корі Плутоном, блукання Деметри в пошуках дочки і повернення Корі на землю.

 

7. Хіба можна було довірити кохання дню? Людські погляди розірвали б його на шматки лише за один такий день. І згадки б не лишилося. Ні… Любов – не для чужих очей. Любов – то таємниця. Незбагненна примха безрозсудного серця. Квітка папороті. Палкі обійми під сонцем не змусять ту квітку розпуститися вночі. Тільки – дві зорі, що раптом перестануть світити холодним блакитним вогнем, запалають теплим світлом любові і впадуть у своє кохання, як у темний безлюдний ліс, де на них уже чекає квітка папороті. І що його бідкатися про загублене життя? Любов – краща за життя. І щоби це зрозуміти, треба прожити ціле життя..."
(Л. Дашвар)

 

Вправа 187. Прочитайте діалог вголос за ролями, дотримуючись правильної інтонації та логічно наголошуючи відповідні слова. Спробуйте інтонацією передати емоції та почуття персонажів.

- Я колись книгу читав, - задумливо сказав увечері Митько. - Так там писалося про те, як на тигрів полюють. Мисливець прив'язує до дерева козеня, а сам сидить у засідці...

- А деякі племена, - на льоту вловив я Митькову думку, - риють на стежці, якою звірі ходять на водопій, здоровенну яму...

- Думки читаєш! - радо згукнув Митько. - Ми ці обидва способи поєднаємо.

- А козеня де взяти?

Довірливо дивлячись мені в очі, Митько запропонував:

- А якщо ми прив'яжемо тебе?

- Тобто як це? - вибалушивсь я.

- Мотузкою, як же ще! А де взять її - я знаю. У клуні висить...

- Ти що, жартуєш? - не повірив я власним вухам.

- Та які жарти? Чим ти гірший? Мекатимеш потрошку, здалеку й не видно, хто це. Може, воно вилізе з озера, щоб роздивитись. Га? І якраз у яму втрапить. А ми вже вириємо, постараємось.

- Та ти, мабуть, сказився, - обурився я, доп'явши, що Митько й не думає жартувати. - Чим я гірший за якусь там козу? А чим ти гірший? Навіть кращий, розумник такий! Мене! До дерева! Мотузкою! А як воно ззаду підкрадеться чи збоку? Ти подумав? Себе прив'язуй!

- Хай буду я, - хоробро погодивсь Митько. - Я не якийсь там егоїст. Я згоден. Хоча, ти знаєш, мені здається, можна і не прив'язувати. Козу -інша справа, вона втекла б. А мене можна не прив'язувати. Я і так посиджу.

- Та гаразд уже, - охолов я. - А чому обов'язково комусь із нас? Може, курку? Нічим не гірша.

- Молодець! - вигукнув Митько. - Звичайно, курку! І мороки набагато менше. - І по хвильці додав: - Та й безпечніше (Я. Стельмах).

Вправа 188. Складіть 3-4 речення, які залежно від інтонації можуть мати різний зміст. Поясніть як змінюється стилістика залежно від зміни логічного наголосу.

Вправа 189. Прочитайте поезії. Знайдіть інверсію. Поясніть як інверсія впливає на стилістичні особливості поезії у кожному випадку.

***
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…

В'яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною…
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою…

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані…

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…
(В. Сосюра)

 

***

Ти зрікся мови рідної. Тобі

Твоя земля родити перестане,

Зелена гілка в лузі на вербі

Від доторку твого зів'яне!

 

Ти зрікся мови рідної. Заріс

Твій шлях і зник у безіменнім зіллі...

Не маєш ти на похороні сліз,

Не маєш пісні на весіллі!

 

Ти зрікся мови рідної. Твій дух

На милицях жадає танцювати.

Від ласк твоїх закаменіє друг

І посивіє рідна мати.

 

Ти зрікся мови рідної. Віки

Ти йтимеш темний, як сльота осіння.

Від погляду твого серця й зірки

Обернуться в сліпе каміння.

 

Ти зрікся мови рідної. Ганьба

Тебе зустріне на шляху вузькому...

Впаде на тебе, наче сніг, журба —

Її не понесеш нікому!

 

Ти зрікся мови рідної. Нема

Тепер у тебе роду, ні народу.

Чужинця шани ждатимеш дарма —

В твій слід він кине сміх-погорду!

 

Ти зрікся мови рідної...

(Д. Павличко)

Вправа 190. Прочитайте речення. Визначте позицію підмета. Прокоментуйте стилістичні особливості.

1) підмет, виражений іменником у формі називного відмінка, будучи назвою діяча або носія ознаки, найчастіше вживається в позиції перед присудком;

2) перед препозитивним підметом вживаються обставини просторового, часового та іншого значення;

3) препозиція підмета щодо присудка після відокремлених означень, прикладок та інших членів і зворотів, пов’язаних логічно з підметом, що означає носія виражених ними ознак;

4) підмет в абсолютній постпозиції;

5) в препозиції до присудка вживаються підмети, виражені формами займенників;

6) підмети,що вживаються в препозиції до присудка, виражені особовими займенниками, що стоять після відокремлених членів — означень, прикладок та інших членів і зворотів;

7) постпозитивно вживані займенникові підмети 1-ї особи, від імені якої подається розповідь;

8) підмет в постпозиції в тому випадку, коли логічний наголос падає на присудок, який внаслідок цього виступає на початку речення;

9) вживання займенникового підмета в самому кінці речення (абсолютна постпозиція) пов’язанея з логічним наголошенням підмета;

10) займенниковий підмет у постпозиції, у реченнях, що починаються логічно акцентованими пояснювальними членами;

11) підмет, виражений питально-відносним займенником хто у препозиції;

12) підмет у препозиції, виражений сполученням займенника або числівника та форми родового відмінка з прийменником «з»;

13) підмет зміщений у постпозиціюзавдяки введенню модальних слів;

14) підмети у препозиції, виражені субстантивованими словами;
15) постпозитивно виступає підмет в реченнях з присудками, що мають загальне значення буття, наявності, виникнення і под., особливо коли підмет означає явища природи, процеси діяльності тощо;

16) постпозиція підмета відома після присудка або присудкової зв’язки бути в екзистенціальному значенні.

1. Ранок був хмарний і туманний — звичайний для Одеси в другій половині листопада (Ю. Смолич). 2. До залізничної станції міста Намаджан квапливо доїздили чотири двоколісні арби, яскраво цяцьковані ферганськими кольорами (Іван Ле). 3. У червонім намисті, зав'язана великою хусткою, Марта була б дуже гарною молодицею (1. Нечуй-Левицький). 4. Мокрі, стомлені, але радісно усміхнені, ми входимо в ліс (М. Стельмах). 5. Заглиблена в спогади, Ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг (А. Шиян). 6. Може, місяць, може, два ішов він лісами (Д.Павличко). 7. Робота майже доходить кінця, коли Орфей перестає грати (Леся Українка). 8. Полтавець родом, Симоненко закінчив свій короткий життєвий шляху Черкасах, у Шевченковім краю (О. Гончар). 9. Тоді вже згадав я, що той Назарко на цілу округу жіночий воркіт і такий на це діло здатний (М. Вовчок). 10. Зеленіла молода бутвина на городах, зеленіли поля, садки, зеленіли розкішні бур’яни та бузина (І. Нечуй-Ле­вицький). 11. Казала я Химці: не вір раклові (П. Мирний).

12. У черницях занапастилося добро…(Т. Шевченко). 13. Розгнівався пан на такий невчасний жарт (І. Франко). 14. Цілий рік із свого піввіку, ні на мить не одхиляючись, промолила [мати] їх [зображення святих на іконах], згорнувши в покорі натруджені руки (А. Головко). 15. Від страху бути захопленими серед козаків почала зростати тривога (Петро Панч). 16. Зиркнула блискавка, загуркотав грім... гряк! трісь! (П. Мирний). 17. Смутний, виснажений, він піднімався на гору вузькою вулицею, запорошеною кам'яним вугіллям (І. Микитенко). 18. Він видер мерщій у джури з рук важку рушницю- кременівку, приклався й стрілив у сокола (О. Ільченко). 19. Вона хотіла знати, хто викреслює рядки в листі від солдата(О. Донченко). 20. Інша жінка, що було чи не було, перемовчала б, та не ти (С. Васильченко). 21. Був початок квітня, але весна була пізня, вночі термометр показував нижче нуля (Л. Дмитерко). 22. Старість білим волосом припорошила його голову, але він не згортав рук, не кидав праці (М. Коцюбинський). 23. Цвітуть соняшники. Озвучені бджолами, вони чомусь схожі на круглі кобзи, які земля підняла зі свого лона на високих живих стеблах (Є. Гуцало). 24. Ми працю любимо що в творчість перейшла і музику палку що ніжно серце тисне (М. Рильський). 25. А може, для когось є високим щастям неторканість розуму й серця, а не перенавантаженість їх всякими догмами, обмеженнями... (Є. Гуцало). 26. Життя квітів починається з пролісків (Ю. Смолич). 27. Отаке-то приснилося диво (Т. Шевченко). 28. Спов­нилась мрія кількох поколінь українців — зруйнованих, знедолених, з яничарених і - уцілілих, сповнилась мрія і мого життя! (Р. Іваничук). 29. Вже почалось, мабуть, майбутнє (Л. Костенко). 30. Хто тебе просив..! — гримнув на нього Ярослав (П. Загребельний). 31. По діброві вітер віє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого долу. 32. Довгу хвилину пустельник вдивлявся у величний краєвид, від якого так і несло чаром безлюддя (Ю. Опільський). 33. Він був тип міського хлопця, повна супротилежність того несмілого та боязливого селюха, яким був я (І. Франко). 34. В садку якась дівчина співала пісні (І. Нечуй-Левицький). 35. Розкішна полуднева ніч показувала всю свою красу (М. Грушейський). 36. Так минуло кілька літ (М. Грушевський);

37. Сонце стояло якесь безпомічне і нерішуче. Боялось навіть моргнути (М. Коцюбинський). 38. Зібралися ми гуртом у клуб на новорічний карнавал (С. Ковалів). 39. В дорогу Григорій узяв чимало всякого харчу, але більше всього тютюну; та чи не найбільше, мабуть, запасся терпінням (О. Довженко). 40. Цілими днями після довгого сидіння в хаті діти бігали надворі (А. Головко). 41. Іду я ранком раз, ще темненько (Г. Хоткевич). 42. Деякі з них уже влежались, стали брунатними, м'якими (О. Донченко). 43. Хто може нас, могутніх, підкорити? Хто в силі дружбу нашу розколоть? (П. Тичина).

 

Вправа 191. Складіть по одному речення на кожен із випадків вживання підмета:

а) Підмет вживається після присудка і підпорядкованих йому другорядних членів, що логічно вказують на зв’язок з попереднім контекстом.

б) Постпозиція властива підмету, що подається в реченні із загальним, неконкретним значенням, яке має дістати конкретизацію, розкриття, пояснення в наступних ланках контексту.

в) Постпозиція підмета може бути наслідком того, що речення будується паралельно до попередніх чи наступних речень з такою ж позиційною будовою.

Вправа 192. Прочитайте речення. Визначте позицію дієслівного простого присудка. Прокоментуйте стилістичні особливості.

1. За семантичними властивостями в препозиції до підмета вживаються присудки, виражені дієсловами із значенням буття, становлення, появи, виникнення і под;

2. Внаслідок інверсії підмета присудок пересувається в препозицію, де він може бути і логічно наголошеним;

3. Присудок може виступати з логічним наголосом і в постпозиції при інверсованих і неінверсованих членах —при використанні самої інтонації як способу логічного акцентування члені з речення;

4. Присудок вживається перед підметом, зразу ж після другорядних членів, що стоять на початку речення і стосуються до присудка;

5. Препозиція присудка може бути обумовлена паралельністю синтаксичної будови суміжних конструкцій;

6. На початку речень вживаються наголошені присудки, безпосередньо за якими йдуть ненаголошені підмети — особові займенники —як показники граматичної форми дієслівного присудка,— з послабленою синтаксичною повнозначністю;

7. При наявності в реченні двох і більше однорідних присудків можуть утворюватися конструкції з поєднанням препозитивного і постпозитивного розташування присудків (до і після підмета).

1. Ранок був сонячний і чудовий. Ранку, власне, ще не було, але зараз він вже мав бути. Його не було ще тут, у темній і задушній після ночі кімнаті, але там, в іншому світі, поза кімнатою, надворі, він уж е був. І сонця було там так багато, що йому бракувало місця. Крізь щілини віконниць воно врізалося в темінь кімнати вузькими і довгими лозами. Воно пронизувало темінь цілим віялом напнутих і тремтливих гарячих сонячних шпагатів. І міріади кольо­ристих порошинок вихрилися, роїлися і тремтіли в сонячному промінні (Ю. Смо­лич). 2. У далечині нерівними рядами бігли білі баранчики (Н. Бугаєнко). 3. Як прийшов час іти до Грицька на читання, почулася, що не може йти.. (Б. Грінченко). 4. Гуркочуть поїзди веселі знову, луною будять тишу світанкову (О. Ющенко). 5. Хотів я найнять тебе у табакомоли, нюхальну табаку молоти на продаж (М. Кропивницький). 6. Навшпиньки виглядають жоржини через тин (Л. Костенко). 7. Пройшли літа, а ти не розгубила ні серця жар, ні щирість почуття (Л. Дмитерко). 8. За катером серед широкої синяви моря тяглася зелена доріжка (Н. Бугаєнко). 9. Розкинулись широкими гілками Поважні дерева, розсаджені рядами (А. Міцкевич). 10. Минув рік-другий — і знову панські лани заколосилися житом-пшеницею.. А після того незабаром почалося й межування (П. Мирний). 11. Ідуть хлопці та знай жартують (із газети). 12. Побачила я його ліпше при світлі, що падало ясно з висячої лампи (О. Кобилянська). 13. Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Роставиця (І. Нечуй-Левицький). 14. Ридав, сміявся в тишині рояль (О. Ющенко). 15. Продавали на базарі, кричали, запрошували, пекли, варили…» (із журн.). 16. Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби потонуло в вербах село Вербівка (І. Нечуй-Левицький). 17. Приїхав він у наше село як двадцятип'ятитисячник колективізацію проводити (Г. Тютюнник).

 

Вправа 194. Прочитайте речення. Визначте позицію дієслівного складеного присудка. Прокоментуйте стилістичні особливості.

1. Допоміжна та інфінітивна частини можуть утворювати суміжні

2. Між частинами дієслівного складеного присудка можуть стояти підмети.

3. Між частинами дієслівного складеного присудка можуть стояти підмети і другорядні члени.

4. Між частинами дієслівного складеного присудка можуть стояти другорядні члени і допоміжно-службові слова.

5. В окремих випадках, особливо в мові підкреслено розмовного характеру, члени дієслівного складеного присудка мають зворотний порядок розташування: інфінітив займає попередню позицію, а допоміжний предикативний член — наступну.

6. Інфінітивні члени в конструкціях дієслівного складеного присудка, а також у функції інших членів речення, незалежно від інверсії, майже завжди лишаються логічно наголошеними.

 

1. В чарах кохання моє дівування, Хочу я вільно, як пташка, прожить: Вільне обрання і вільне кохання, Серденьку воля, як хоче любить! (Пісні та романси українських поетів). 2. Натуралізм — безідейний і антихудожній, і письменник повинен з ним суворо боротись (Ю. Смолич). 3. Микола й Кавун з товаришами постановили того ж таки вечора тікати на сахарні в Стеблів (І. Нечуй-Левицький). 4. Виїхати треба було рано, щоб ще за холодка пригнати биків до лісу (Г. Тютюнник). 5. А пасіку на кого кинемо, Свириде? Роя дожидаю, повинен рій сьогодні бути.. — Хочете, я постережу роя? (П. Мирний). 6. Крихкі болотяні трави сходять соком, пахтять, учадіти можна (К. Гордієнко). 7. Павлуша не переставав думати про своє (А. Головко). 8. Хочу я ридати — та не маю сліз, Хочу в даль полинуть — терном шлях заріс (М. Рильський). 9. Травень кожен трудівник зустрічать з піснями звик (М. Рильський). 10. Дід любив спати під дубом (О. Довженко). 11. Вирішувати повинен Максим сам. Зважити, обдумати всі за і всі проти (Н. Рибак). 12. Хочу на роботу влаштовуватись. На яку-небудь, але сидіти вдома не буду (О. Гуреїв). 13. Шура заходилася тут же на місці перев'язувати (О. Гончар). 14. Семен зразу не може зважитись почати бесіду (М. Коцюбинський). 15. Піп мене було не пускати,.. а я йому, що йду на богомілля, що того вборонить ніхто не повинен (М. Вовчок). 16. Черниш наказав Блаженкові йти в бліндаж (О. Гончар). 17. Мій гостю, щоб тебе не дратувати, волію я розмови залишити про сі матерії (Л. Українка). 18. Україні, її люду хочу я служити (П. Тичина). 19. Я хочу пал твій трохи пригасити (Л. Українка). 20. Ярина всяке знала діло і на всяке йшла. І орати й жати вміла і косить могла (Ісак.). 21. Хворий повинен беззастережно вірити своєму лікареві — це вірно, це одна з передумов успішного лікування (Ю.Шовкопляс). 22. Дідусь і дня не міг прожити без читання у свої сімдесят п'ять (О. Квітневий). 23. Повадився кухоль по воду ходити, поки йому вухо не відламали (Народна творчість). 24. Хлоп'я в саду собі гуляло та й побажало на іграшки ужа піймать (Л. Глібов).

Вправа 195. Прочитайте уривок і знайдіть речення зі складеними дієслівними присудками.Поясніть, у якій позиції стоять складені дієслівні присудки.

Легендою Дубенського замку овіяна одна з двох веж (зі сторони ріки), яка отримала назву Беатка. Вона по сумісництву є і одним з символів міста Дубна.

Весною 1577 року в замку готувались до весілля князя Соломерецького та Беати, племінниці князя Острозького. В цей момент до Дубна дійшла страшна новина, що через Злодійську долину до міста підійшли татари і ось-ось мають штурмувати замок. В замку розпочалась паніка. Люди не знали, як близько ворог і що діяти. Страшна звістка дійшла і до Беати. "А хто такі татари? Я про них ніколи не чула. Які вони на вигляд?" - запитала княжна. Прислуга почала розповідати, що татари страшніші за самого чорта. Але Беата забажала сама побачити живого татарина. Стала вона проситися вийти на бастіон - і звідти побачила татар. «Ніякі це не чорти, а такі ж звичні люди», - Беата вирішила дати їм відсіч. Вона взяла до рук зброю і почала закликати людей в замку до бою. Але її підтримав лише придворний блазень.

Тоді Беата вийшла на бастіон, помолилась, підійшла до гармати і наказала слугам націлити її на ханський намет. Потім власноруч підпалила запал. Бог почув її молитви і гарматне ядро влучило прямо в намет хана. Всі мовчки спостерігали за тим, що трапилось. В замку почалась ще більша паніка. Оборонці вважали, що тепер татари взагалі знищать всіх людей в замку з неймовірною жорстокістю. Але сталося диво! Татари сприйняли це як попередження з неба і почали тікати. Побачивши це Беата наказала продовжувати підготовку до шлюбу… (далі дофантазуйте самостійно фінал легенди про Беату)

Вправа 196. Придумайте закінчення легенди, використовуючи складені дієслівні присудки.Прокоментуйте їхню позицію та стилістичні особливості.