Позиції іменного складеного присудка

До повторення:

Присудкова зв’язка (дієслово зв’язка) вказує на час, особу спосіб, наприклад: був другом, стала кмітливішою, виявився своєю людиною, були переконані.

Призв’язковий член (іменна частина) може бути виражена іменником, прикметником, займенником, дієприкметником, фразеологізмом, наприклад: був другом, стала кмітливішою, виявився своєю людиною, були переконані.

 

Вправа 197. Визначте позицію розташування частин іменного складеного присудка. Як зміна розташування впливає на стилістику. Кожен окремий випадок прокоментуйте.

1. Іменний складений присудок роз’єднаного розташування в постпозиції до підмета:

а) з призв’язковим членом у препозиції до присудкової зв’язки або з призв’язковим словосполученням, частина якого займає таку ж позицію відносно зв’язки.

[Підмет] [призв’язковий член]... [присудкова зв’язка].

б) з призв’язковим членом (або словом призв’язкового словосполучення) в постпозиції до присудкової зв’язки.

[Підмет] [присудкова зв’язка]... [призв’язковий член].

2. Іменний складений присудок роз’єднаного розташування в препозиції до підмета:

а) з призв’язковим словом або членом призв’язкового словосполучення в препозиції до присудкової зв’язки.

[Призв’язковий член]... [присудкова зв’язка] [підмет].

б) з призв’язковим членом або членом призв’язкового словосполучення в постпозиції до присудкової зв’язки.

[Присудкова зв’язка]... [призв’язковий член] [підмет].

3. Іменний складений присудок роз’єднаного розташування з підметом між його частинами:

а) з призв’язковим словом або членом призв’язкового словосполучення в препозиції до присудкової зв’язки.

[Призв’язковий член]... [підмет] [присудкова зв’язка].

б) з призв’язковим словом або членом призв’язкового словосполучення в постпозиції до присудкової зв’язки.

[Присудкова зв’язка] [підмет]... [призв’язковий член].

 

1. Горда та неподатлива вона була, ніякої ганьби, ніякого згірдного слова не могла стерпіти!.. (І. Франко). 2. Вода була така вже холодна, що трудило зуби (Г. Тютюнник). 3. Був уже початок квітня, але весна була пізня, вночі термометр показував нижче нуля (Л. Дмитерко). 4. Були щасливі ми, радіючи сьогодні тому, що квітне цвіт і сонце сяє і не зважаючи на те, що завтра цвіт цей опаде і сонце зникне в небокраї. 5. Поетична вдача в неї була, хоч вона була пустенька собі й кокетка (І. Нечуй-Левицький). 6. Навкруги була земля, така чорна, пухка, родюча, повесні пишна, восени багата(М. Коцюбинський).7. Став він наочним прикладом солдатської доблесті й колгоспної хазяйновитості (О. Копиленко). 8. Вона була вже матір'ю.. Горпині було й соромно перед людьми і для себе невигодно: лишня з'їжа, лишній рот у її сім'ю (П. Мирний). 9. Пасіка його була в лісі, і кождої погідної днини Захар Беркут ходив у свою пасіку, хоч досить утяжлива і далека дорога була (І. Франко). 10. Великі та круглі стали очі, тонкі ніздрі нервово тремтіли, і верхня губа засмикалась, а з-під неї — зуби білим рядком (А. Головко). 11. Завалювався, скажімо, на екзаменах.. якийсь синок,», і його терміново везли в область, де недобір студентів був суттєвим (В. Кучер). 12. Він був знов такий жовчний! (О. Кобилянська). 13. Тяжка це була хвороба для виснаженого голоднечею хлопчика (Ф. Бурлака).14. Він скупий поперед усього був для себе, ходив у біднім міщанськім убранню, густо вкритім латками, і призвичаював також своїх пансіоністів [учнів] до можливо простої та скромної одежі (І. Франко). 15. Виявилось, що семигривеник був зовсім не срібний (В. Самійленко). 16. Маленька до того ж була нивка, косою ніяк розмахнутись (О. Донченко). 17. Березовий сік був для неї [Ганни] кров'ю дерева, а кожен поріз на корі — раною, яка витискувала з дівочих очей сльози обурення (В. Козаченко). 18. Укотили його колеса автомашин, і став немовби ширшим він (І. Цюпа).

 

Вправа 198. Прочитайте текст. Випишіть складені іменні присудки. Визначте стилістичні особливості цих присудків.

УКРАЇНСЬКИЙ ДИРИГЕНТ

Серед призабутих імен і постать славетного українського дириген­та, композитора та етнографа Олександра Антоновича Кошиця.

Праця майстра на музичному терені стала для України міжна­родною візитівкою. Тріумфальні виступи Української республікан­ської капели під орудою О. Кошиця у країнах Європи, Північної та Південної Америки зробили більше, ніж офіційна дипломатія. З до­помогою української пісні світ дізнався про такий народ і державу, як Україна.

Як відомо, О. Кошиць був високоосвіченою, ерудованою людиною, блискучим знавцем та інтерпретатором духовної музики. Постійна хормейстерська практична діяльність виявила його неабиякий компо­зиторський талант. Найбільшу популярність здобули чудові обробки українських народних пісень. На початку минулого століття україн­ська пісня піднялася до небачених висот саме завдяки таланту М. Леонтовича, К. Стеценка та О. Кошиця. Обробки українських народних пісень «На вулиці скрипка грає», «Вийди, Грицю, на вулицю», «Ой ходить сон» та низка інших є окрасою репертуару будь-якого хору.

Колеги-хормейстери, музичні критики підкреслювали, як блис­куче володів Кошиць технікою хорового звучання. Прекрасно обізна­ний з особливостями і можливостями людського голосу, він майстер­но застосовував їх у своїх обробках українських пісень. Сучасники відзначали, що хор під орудою О. Кошиця звучав ніби оркестр люд­ських голосів. До речі, про це зізнавався і сам Олександр Антонович (З журналу).

 

Вправа 199. Чи згодні ви з думкою, що за кожним славетним українським іме­нем — сторінка нашої історії, культури, зрештою, духовного надбання? Оформіть свої міркування у вигляді твору-роздуму на тему «Славетні іме­на України». Визначте присудки, назвітьи їх вид, спосіб вираження та стилістичні особливості.

Вправа 200. Прочитайте текст, знайдіть у ньому додатки, дайте їм характеристику.

Ця ріка, вона теж як людина: сягнула свого апогею, вибухла повінню світла і саме тепер, коли світлом мудрості осяяна, в спокійних розтоках гирла мусить завершувати свій плин... Вже стає Океаном”.
Не впізнати ріку. Те, що недавно чорно, ревіло, ламало, трощило, тут поступилося місцем іншій повені — повені, яка не руйнує.
Плине, ущерть налита світлом, ріка. Розсунула очерети, розлилася привільне, відтворює саму широчінь і сяйво неба, з усім живим спілкується своєю безмовною мовою... Тут я впадаю в Світовий океан. З цими очеретами прощаюсь, що, як єгипетські папіруси, вбирають в себе щедрі тайнощі світла... Прощаюсь з прикордонною вишкою, що височить в очеретах, і прикордонник молодий там чатує з біноклем угорі... Цей день чатує, залитий потопом світла, і маревну тишу верб, і безконтрольний політ птаха понад усі межові знаки... Йду, зникаю своїми прісними водами в Світовім океані. Він поглинає мене, одну з безлічі рік, щоб уподібнити собі, розчинити у синіх своїх безмежжях. А чи так уже й безслід зникаю? Не позначусь хіба — хоч певною мірою — на окладі його ж власних вод, на мірі її солоності, на рівні його не регів, на самому характері Океану? Ріка рівнин і гір, ще довго тектиму й там, серед моря, далеко буде видно серед морської блакиті течію рудої річкової води; вона й там.
Довго зберігатиме свою річкову природу — и прісноту джерел, і колір гірських та долинних грунтів, і внутрішній рух Життя... Вода серед води — вже в цьому є незвичайність; і є щось значне в самому акті впадання, в цьому одвічнім єднанні гирла ріки з Океаном.
Світиться світ. Всюди розіллялося тихе, сріблясте, безкрає...
І повінь уже тут не повінь.
І небо вже тут не небо, а небеса.

(О. Гончар).

Вправа 201. Складіть по одному реченню на кожен випадок розташування додатка у реченні.

1. Логічно не наголошені прямі додатки вживаються після дієслівних членів речення.

2. Інверсовані, в позиції перед керуючим дієсловом, прямі додатки зустрічаються в таких випадках:

а) коли додаток приймає на себе логічний наголос — сам або разом із членами, які його пояснюють.

б) коли додаток переноситься в препозицію з метою синтаксичного розвантаження прикінцевих акцентованих позицій в будові речення для інших логічно підкреслюваних членів.

в) коли додаток має логічне підкреслення, що позначається спеціальними граматичними засобами (посилювальними частками).

г) коли зв’язок додатка з дієслівним членом має фразеологічний характер.

д) коли за допомогою прямого додатка в препозиції досягається текстуальний зв’язок з попередньою частиною контексту або зазначається вихідний момент для наступного розгортання розповіді.

е) коли значення прямого додатка є семантично контрастним до значення постпозитивного підмета того ж речення.

є) коли в суміжних частинах контексту з кількома прямими додатками вони мають позиційне чергування (то перед керуючим, то після нього).

3. Непрямі придієслівні додатки часто зустрічаються в постпозиції і в кінці речення можуть бути логічно акцентованими.

4. Непрямі додатки вживаються також у препозиції (загалом — у такій синтаксично-логічній ситуації і в таких же випадках, що й прямі додатки в препозиції).

5. Абсолютну препозицію (позицію на початку речення) займають і ті додатки, які є спільними другорядними членами для кількох речень, об’єднаних в одне складне речення.

6. Додатки присубстантивні вживаються, як правило, після керуючого іменника.

 

 

8. Позиції означення

 

Вправа 202. Визначте основні позиції означень в реченнях. Кожен окремий випадок прокоментуйте.

1. Узгоджені означення, виражені прикметниками, дієприкметниками, займенниками і порядковими числівниками, звичайно вживаються перед означуваним іменником.

2. Препозитивно до одного і того ж означуваного члена речення може вживатися кілька означень, порядок розташування яких є вільний:

а) однорідні означення

б) неоднорідні означення

3. Обумовлений словопорядок членів препозитивної означальної групи характеризується тим, що безпосередньо перед означуваним іменником ставиться те означення, яке в сполученні з цим іменником є носієм поняття, пояснюваного попередніми означеннями.

4. Безпосередньо перед іменником стоять звичайно прості означення, тоді як поєднані з ними означення-епітети і взагалі слова художньо-описувальної характеристики займають в препозиції друге місце від означуваного слова.

5. На першому місці перед означуваним іменником стоїть і таке означення, у функції якого є відтінок пояснення попереднього означення.

6. Коли вживається два означення або ряд означень з поступовою емоціонально-нарощуваною характеристикою якостей означуваного предмета, перед означуваним іменником ставиться заключний член градації означального ряду.

7. Препозитивно вживаними можуть бути і поширені невідокремлені означення, які надають означуваному іменнику більшої семантичної вагомості, підкресленості, в певному розумінні вмотивовують його предикативні ознаки, що виражаються присудком.

8. Відокремлені означальні групи, синтаксично поширені означення, прикладки та означальні звороти можуть іноді вживатися перед означуваними іменниками; у таких випадках відокремлені означальні конструкції набувають більшої функціональної підкресленості і можуть мати додаткові відтінки (співзначення причини, допустовості та ін.).

9. Засобом рельєфно-підкресленого вираження найбільш характерних ознак зображуваного є відокремлення означень, особливо у постпозиції до означуваного.

1. За шкільними партами схилились чорняві, біляві, русяві голівки (І. Цюпа). 2. Відцвівся сонячний степ (О. Гончар). 3. Збирають світлі, золоті меди веселокрилі та прозорі бджоли (М. Рильський). 4. Згори мені було видно все село — велике, незграбно розкидане між яругами та спадистими косогорами (Г. Тютюнник). 5. Назустріч їм мирно ступали сірі круторогі воли, уярмлені в повози (Р. Іванченко). 6. Високий, сутулий, у брезентовому плащі, він ходив із сажнем по полю, заміряв виоране (Г. Тютюнник). 7. Лукаш — дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче (Л. Українка). 8. Гордий і волелюбний, він нагадував сокола (А. Шиян). 9. Вночі повалив тихий, густий, лапатий сніг (Г. Тютюнник). 10. Сяйвом переповнені плоди мерехтять, палають, не згасають (Є. Гуцало).11. Десятків зо три вуликів, понакриваних покрівлями череп'яними й з кори, стояло серед гайка (Б. Грінченко). 12. Високий, чистий дзвін коси передвіщав мені радість і втіху - косовицю (О. Довженко). 13. Невтомний розум людини, втілений у корисний труд, дає щастя (А. Малишко). 14. 3 новим роком побажаю я нам тихої, погожої та роботящої долі (М. Коцюбинський). 15. Новий п'ятиповерховий будинок інституту, обкладений білою керамічною плиткою, світлою примарою випливав з туману (Ю.Щербак).16. Широке рівне плесо віддзеркалювало срібні кучері залитих сяєвом хмар (В. Нестайко).17. У неї в хаті заве­лось багато всяких вузликів — великих і малих — і раз у раз щось сушилося на вікнах (М. Коцюбинський). 18. Ще треті півні не співали, ніхто ніде не гомонів (Т. Шевченко). 19. Небо, ясне й бірюзове, рідко бачили манд­рівники (О. Донченко). 20. В море впало кілька здорових, важких крапель дощу (І. Нечуй-Левицький). 21. В густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки (І. Франко). 22. 3 кленового пагона зірвався широкий жовтий лист (Г. Тютюнник). 23. Хліба, змиті дощем, яскраво зазеленіли (О. Гончар). 24. На сто думок замислена Полтава вербові гриви хилить до води (Л. Костенко). 25. По стеблинці повзло крапчасте сонечко, кволе, передосіннє (О. Гончар). 26. Взялися медом золоті лелітки, дощем умиті, чисті і ясні (А. Малишко). 27. Пахло медом і здавалося, що це шумить весняний молодий дощик, запашний і веселий (С. Васильченко). 28. Стривожені світлом, звірятка заворушилися, збилися в одну купку (О. Донченко). 29. Аж на третій яр чути ваш базар (Народна творчість). 30. Мій стан був подібний до сну — тяжкого, болючого, тим більш болючого, що без мрій (І. Франко). 31. Падали на пісок сині, зелені, жовті, жовтогарячі кружала світу (П. Мирний). 32. В хату увійшов старий Джеря, високий, тонкий, з сивуватими довгими вусами, з нужденним блідим лицем та смутними очима (І.Нечуй-Левицький). 33. Невідступна, пекуча, ятрівна думка заволоділа всім її єством (А. Шиян). 34. Через балконні двері в кімнату ллється вечірнє повітря, напоєне пахощами літнього саду» (М. Коцюбинський). 35. Нам жорна ті із кам'яного віку на танках варвари з Європи привезли (В. Симоненко). 36. Досвітні вогні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі (Л. Українка). 37. На цій землі все мужнє і натхненне, все пройняте любов'ю висоти (Р. Гамзатов). 38. Котить сонний Дніпро віками зажурені води (М. Луків). 39. Овіяна вітром веселка зацвітає в моїх очах (А. Малишко). 40. Біліють смолоскипи грайливо пофарбованих ялин (В. Симоненко). 41. За вікном спить пізня ніч, в темне небо загорнена, зорями прихорошена (Ю. Збанацький). 42. Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна (М. Стельмах). 43. Величезна скляна будівля виросла перед ним (В. Собко). 44. Темна ніч, напоєна степовими пахощами, пропливала над Асканією (О. Гончар). 45. Сильна і вправна, вона працювала завзято і самовіддано (В. Сосюра). 46. Потім вони пішли вниз широкою брукованою вулицею (В. Козаченко).

Вправа 203. Доберіть по два власні приклади до наступних позицій означень:

1. В одних випадках завдяки постпозитивному вживанню означень підкреслюється їх художня функція як епітетів, і разом з тим, утворюється ритм і колорит мови усної народної творчості, яку епізодично включають у свої твори письменники.

2. У других випадках невідокремлені постпозитивно вживані означення, поруч з іншими стилістичними засобами, використовуються для створення колориту народно-розмовної мови.

Вправа 205. Визначте позицію обставин у реченнях. Прокоментуйте стилістичні особливості.

1. У препозиції до пояснюваного члена (часто на самому початку речення — із значенням місцеположення) обставини місця вживаються переважно при таких присудках, які означають буття, стан нерухомості предмета, виявлення його якостей, іноді руху.

2. Обставини місця, особливо із значенням руху в просторі, вживаються також часто у постпозиції при присудках, що означають активну дію, сенсорну діяльність, іноді також і при присудках із значенням стану предмета.

3. Обставини часу вживаються переважно в препозиції до присудка.

4. Обставини способу дії зустрічаються в препозиції і постпозиції до члена речення, пояснюваного обставинно.

5. Препозитивно вживаються й інші обставини цього типу внаслідок їх логічного підкреслювання, як, наприклад:

6. Позицію перед присудком займають також обставини міри інтенсивності дії або якості.

7. Обставини способу, переважно ті, що дають обставинну характеристику зовнішнім способам вияву дії, а також, у деяких випадках, обставини внутрішньої характеристики при постпозитивному (до підмета) присудку ставляться в постпозиції.

8. Приад’єктивні обставини міри вживаються звичайно в постпозиції до обставинно пояснюваного прикметника.

9. Обставини способу або порівняння можуть бути і в препозиції, і в постпозиції до присудка.

10. Обставини причини вживаються і в препозиції, і в постпозиції до обставинно пояснюваного слова.

11. Позицію після присудка займають ті обставини, що є причиновим поясненням виникнення дії або якості, виражених пояснюваним дієслівним або прикметниковим членом речення.

12. Обставини мети також можуть вживатися і в препозиції, і в постпозиції до обставинно пояснюваного члена.

13. Обставини умови, логічно не наголошені, звичайно вживаються в препозиції.

1. Котилася тарілочка по крутій горі, забавляла любих діток у моїм дворі (Л. Глібов). 2. Тривожно і радісно злетіли сірі гуси вгору і полинули, полинули (О. Довженко). 3. Білий кінь, повіддя попустивши, летить в степи (А. Малишко).

4. На скелястих берегах річки Кам’янки росло кілька десятків верб, в’язів, по-одинокі липи та дикі груші (П. Позняк). 5. Прости мене, я згарячу забувся (Т. Шевченко). 6. Вона то плавала лебедем, то йшла павою, то пурхала метеликом, то линула ластівкою (І. Нечуй-Левицький). 7. На води Волги чи Дніпра своїх майстрів усі народи шлють для загального добра (М. Нагнибіда). 8. Незважаючи на маленький вітерець, парило й робилося душно (Григорій Тютюнник). 9. Присмерком дочапали до хутора (Марко Вовчок). 10. Далеко внизу в синьо-білій пітьмі вгадувалися Десна й ліси на Задесенні (Ю. Мушкетик). 11. Ще трохи краще край Господніх брам людська душа себе відчути може» (В. Стус). 12. Після дощу гостріше пахнуть квіти (В. Сосюра). 13. І раптом сильно, голосно, металічно б'є у вухо: "Дозволяю!" (В. Винниченко). 14. Увечері посумую, а вранці заплачу (Т. Шевченко). 15. З кохання плакав я, ридав» (П.Тичина).16. При щирості між людьми, при глибокій і міцній симпатії ніякий риск не страшний! (Л. Українка). 17. І раптом сильно, голосно, металічно б'є у вухо: "Дозволяю!" (В. Винниченко). 18. Уже що наші братчики задумають, чи добре, чи лихе, так швидше воду в Дніпрі зупиниш, ніж їх (П. Куліш). 19. Прозору склянку вщерть налито вином червоним і хмільним (М. Рильський). 20. Через ту бандуру бандуристом став» (нар. творчість). 21. Сідають на озера уночі натомлені в дорозі дикі гуси (Т. Коломієць). 22. Я прудко побіг через сіни і двір до клунінавшпиньки» (О. Довженко). 23. Виходить з дому Гриць Комар гуляти після школи (М. Пригара). 24. А як вони були посварилися, то вона зо зла й пішла за того спортсмена (В. Діброва). 25. Десь за ланами гомонів, затихаючи, грім (С. Васильченко). 26. Полудень люто шолом пропіка (Б. Олійник). 27. Гуртом і батька добре бити» (нар. творчість). 28. Споконвіку тема України, отецького первокореняу нашій поезії була на чільному місці (Б. Олійник). 29. Раз Жаба вилізла на берег подивиться та й трошечки на сонечкупогріться» (Л. Глібов). 30....Я прудко побіг через сіни і двір до клунінавшпиньки (О. Довженко). 31. Курей тим часом із десяток прийшло напитися води» (Л. Глібов). 32. Листя з суму жовтіє, а деяке з туги кривиться (О. Вишня). 33. Протягом дня вони кілька разів поривалися перескочити мур (О. Гончар). 34. Пiд горою веселками блищав Днiпро (Я. Ваш). 35. Батько ставився із зневагою до Холода» (О. Довженко). 36. Біля столу Максим хвацько вдарив навприсядки (М. Стельмах). 37. Біг і прибіг я до вільного моря (О. Олесь). 38. Годі вам брехати та одно другого знічев'я вихваляти (Л. Глібов). 39. Теплий туман слався по полю і налив балку по самі вінця (М. Коцюбинський).

 

Вправа 206. Підберіть по одному прикладу вживання кількох обставинних значень в реченні.

1. Одна частина обставин розташовується перед присудком, а друга — після нього: а) обрамлення однотипних обставин і б) обрамлення різнотипних обставин.

2. Група різноманітних обставин концентруєтья: а) або перед пояснюваним членом, б) або після нього.

Вправа 208. Прочитайте поезії. Проаналізуйте інверсію.

Схилившись до багаття давніх спогадів,
на цій безмежній виглухлій розпуці,
де ані зір, ні місяця нема,
де навіть вітер не подме, я грію
пограбілі долоні…

(В. Стус)

 

…Сонце підіб’ється
і чорні заворушаться жуки…
Сміється світ. Недобре так сміється.

(В. Стус)

 

Біда так тяжко пише мною.
Так тяжко мною пише біль.
В безодні – ти. А погорою –
веселий бекет божевіль.

(В. Стус)

 

Вправа 209. Замініть порядок слів у реченнях поезій, у яких вжито інверсію. Проаналізуйте порушення емоційності поезії, які стануться внаслідок такого перетворення.

 

1. Од Канашевича і досі
Пожар не гасне, люди мруть,
Конають в тюрмах, голі, босі.
(Т. Шевченко)

 

2. Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали,
Встали, подивились на той Чигирин,
Що ви будували, де ви панували!
Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали
Козацької слави убогих руїн.

(Т. Шевченко)

 

3. Згадай же, Оксано, чужа чорноброва,
І сестру Мар'яну рястом уквітчай.

(Т. Шевченко)

 

4. А в городі молодії вдови
В своїх світлицях, чорноброві,
Запершись, плачуть.
(Т. Шевченко)

 

5. І золотої й дорогої
Мені, щоб, знали ви, не жаль
Моєї долі молодої:
А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу...
(Т. Шевченко)

 

Вправа 210. Прочитайте уривки. Визначте позиції, які займають частини складних речень одна відносно одної (стабільні, або змінні).Проаналізуйте стилістичні особливості.

 

1. Защебетав жайворонок,

Угору летючи;

Закувала зозуленька,

На дубу сидячи;

Защебетав соловейко —

Пішла луна гаєм;

Червоніє за горою;

Плугатир співає.

Чорніє гай над водою,

Де ляхи ходили;

Засиніли понад Дніпром

Високі могили;

Пішов шелест по діброві;

Шепчуть густі лози.

А дівчина спить під дубом

При битій дорозі.

Знать, добре спить, що не чує,

Як кує зозуля,

Що не лічить, чи довго жить...

Знать, добре заснула.

(Т. Шевченко)

2. Навесні у Військовій скарбниці кипіла робота. Козаки рубали високі верби й липи, стругали дошки та щогли, будували човни, смолили їх, ладнали вітрила, гармати, порох тощо. Готовий човен був близько двадцяти метрів завдовжки, чотири метри завширшки і стільки ж у висоту. Перегородивши човен дошками і лавами, ставили щоглу й напинали вітрила. Це й була знаменита запорозька чайка.

За гарної погоди чайки йшли під парусами, а в шторм або при зустрічі з ворогом — на веслах. Чорне море майже ніколи не буває спокійним. Маленькі суденця, наче тріски, кидало з хвилі на хвилю. Щохвилини їх могла поглинути безодня. Та козаків це не лякало. Вони мужньо боролися з дикою стихією, а самі становили велику небезпеку для ворога (В. Голобуцький).

 

3. Прийде вечір — всі улиці в селі аж гудуть піснями: на одній — про ту Марусю, що з-за моря зілля бажала, на другій — про те, як підмовляють козаки з собою дівку, десь ще на одному — не то співають, не то вичитують тягучим голосом — сім загадок. Ранком вийдеш за село. Там, вибираючи коноплі, бабуся шамкає беззубим ротом баладу про лиху свекруху, що закляла невістку, і та стала тополею:

Не вибрала льону, не пішла додому,

У чистому полі заночувала.

До білого світу тополею стала…

(С. Васильченко)

 

4. Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло.

Поглянув я на ягнята —

Не мої ягнята!

Обернувся я на хати —

Нема в мене хати!

Не дав мені Бог нічого!..

І хлинули сльози,

Тяжкі сльози!.. А дівчина

При самій дорозі

Недалеко коло мене

Плоскінь вибирала,

Та й почула, що я плачу.

Прийшла, привітала,

Утирала мої сльози

І поцілувала...

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє... лани, гаї, сади!..

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до води.

(Т. Шевченко)

5. Потім випали сніги, вдарила люта зима, стало ще важче. Але навіть і там, де зупинилась зимувати МТС, за Доном, колектив готувався до посівної ніби в себе, в Солончанах. Правда, майстерень не вистачало, доводилось працювати на морозі, і шкіра з маминих пальців не раз зоставалась на сизому холодному металі. Ночами спали в степових вагончиках, і на ранок мамині коси примерзали до стінок. То був справжній фронт, і Зоя досі вважає, що втратила маму на фронті за Доном.

(О. Гончар)

6. Над чорною землею прокинувся світ. Не ясним сонячним оком глянув він на неї після похмурої дощової ночі, а повіяв туманом, дихнув важкою парою. Закурілася земля, задиміла; пішов дощ, дрібний та тихий, мов крізь сито засіяв; стрепенулися темні ліси і, розправляючи, підставляли своє загоріле листя під дрібні дощові краплі; зраділа зелена трава і підняла свої гострі листочки угору; засумували пил та куриво — чорною калюкою укрили всі широкі дороги...

(П. Мирний)

 

Вправа 211. Розділіть речення на дві групи та поясніть стилістичні особливості кожної із груп.

1) головні й підрядні речення можуть взаємно переміщуватися, не змінюючи своїх синтаксичних функцій.

2)головні і підрядні речення без помітної зміни загального змісту складного речення можуть взаємно мінятися в своїх функціях так, що головне стає підрядним реченням і навпаки.

3) випадках у складних реченнях із стабільним розташуванням їх частин підрядні інверсуються, внаслідок чого вони виступають у логічно підкресленій позиції.

1. Де кров текла козацькая, трава зеленіє (Т. Шевченко). 2. Лесі Українці було тринадцять років, коли вона надрукувала в журналі свій перший поетичний твір (3 журналу). 3. Хмельницький відновлює український політичний організм там, де він давно перестав існувати, створює могутнє високоорганізоване військо. 4. У час, коли більшість масових повстань у Європі Нового часу зазнали поразки, Велике Українське повстання 1648 р. перемогло (3 тв. О. Субтельного). 5. А він пригадує село, в садку налиті сонцем сливи, там, де дитинство протекло. 6. Туди, на залиту вогнем Україну, летить моє серце, летить (З тв. В. Сосюри).

7. Зло нічого не дає, крім зла. Вмій прощати, як прощає мати. За добро добром спіши воздати — мудрість завше доброю була (М. Луків). 8. Хай спогади линуть за вітром, немов голубі пелюстки (М. Рильський). 9. І світлість звуків, мов роса на землі. І синя тінь, мов тон віолончелі (М. Бажан). 10. Ненависть воюючих була такою великою, незліченні маси обох сторін так пристрасно жадали загибелі одна одній, убитих було так багато, що смерть часом ніби відмовлялась приймати загиблих (О. Довженко). 11. На плесі вода така темна, ніби на чорному камені настояна (М. Стельмах). 12. Витри піт солоний із чола І трудись, забувши про утому, Бо людина ціниться по тому, Чи вона зробила, що могла. 13. Приїжджайте частіше додому, Щоб не мучила совість потому. Бо не вічні ні батько, ні мати, Завтра можете їх не застати. 14. Суть дружби є самопожертва, тому й нелегко другом буть (3 тв. М. Луківа). 15. Що ти любиш мене та жалуєш, від того і я така веселенька (Г. Квітка-Основ'яненко).

16. І куди б не вертався мій шлях, У якій би не був далечіні, Серцем я у лугах і степах — На Вкраїні, на милій Вкраїні. 17. Рубінові ґрона обтяжують віти, Колише калину малиновий вітер. 18. Таку тебе запам'ятав, Таку тебе люблю і нині, Дарма, що зморшки час поклав І притуманив очі сині (З тв. М. Луківа). 19. У які б краї не водили мене нескінченні дороги — звідусіль вабив і кликав до себе ласкавий голос Росі — річки дитинства мого, милого й далекого (Г. Сіра). 20. Хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри. 21. Хоч на споді лежатиму, та у вічі плюватиму (Народна творчість). 22. А через рік померла удова. Зосталась хата і городу латка, І на могилі — квіти і трава, І честь, яку не зрадила солдатка. 23. Неначе тіло без душі, Оселя, де немає жінки. 24. Вона мене навідує щоніч, Як не хитруй — нічого не сховати. Стоїть за крок і не відводить віч, і не збагнеш, Вітчизна то чи мати (3 тв. М. Луківа). 25. А цей ночами все сичить і свище, хоч вже перетворивсь на порошок: — Чого могила у сусіда вища і домовина довша на вершок?.. (В. Симоненко). 26. Я воскрес, щоб із вами жити Під шаленством весняних злив. 27. І хочеться бути дужим, І хочеться так любить, щоб навіть каміння байдуже Захотіло ожити і жить! З. І наша юність буде хай такою, Щоб їй ніхто не заздрити не міг! 28. Виніс край мій жорстоку муку, Щоб сьогодні ожив твій край. 29. Світ зігрів він своєю любов'ю, Переміряв шляхи вікові, Щоб ніколи конвалії кров'ю Не ридали ніде в траві (З тв. В. Симоненка). 30. Місяць, підводячись вгору, пірнає в загустілу хмару так, що видніється лише срібний край (М. Стельмах). 31. Листя горобини з зеленого стало жовтим, так що його важко було відрізнити від ягід (В. Гжицький).

Вправа 212. Прочитайте поезії. Поділіть їх на три групи за видом зачину: підметові, присудкові та обставинні.

 

1. Могил нема. Могили повтікали.
Дніпро утік — осталась лиш вода.
І вовчі небеса — над вовчими віками
Снують свою ходу — печальна та хода.

(М. Вінграновський)

 

2. Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали журавля:
— Де найкращая земля?
Журавель відповідає:
— Краще рідної немає!

(П. Воронько)

 

3. Мірошник мав хороший млин.

В хазяйстві неабищо він:

Про се гаразд усякий знає,

Хто хлібець має.

(Л. Глібов)

 

4. Серед ясних, золочених просторів
Я бачу люд без житнього шматка...
Блакить... пташки... з-під соловйових хорів,
Мов ніж, вража скрізь стогін мужика.

(П. Грабовський)

 

5. Лисичка подала у суд таку бумагу:
Що бачила вона, як попеластий Віл
На панській винниці пив, як мошенник, брагу,
Їв сіно, і овес, і сіль.

(Є. Гребінка).

 

6. Минає час, минають люди;
Ми всі ждемо того, що буде,
І кажем всі: давно вже час,
Щоб воля та прийшла й до нас,
А все її нема, не йде,—
А час не жде, а час не жде!..
А час не жде, а час летить,
А серце змучене болить...

(Б. Грінченко)

 

7. Бігли босі сліди,
А пісок тільки спалено вився,
Шепотів, шурхотів,
В стежку шлейфом світився,
А ми німо дивилися —
От проява непевна яка!
Може, мати ішла в саркофаг
До Валерія Ходемчука?

(І. Драч)

 

8. На тихім озері, де мріють верболози,
давно приборкані, і влітку й восени
то плюскоталися, то плавали вони,
і шиї гнулися у них, як буйні лози.

(М. Драй-Хмара)

9. А там, позаду, на валу міськім
Біліють вежі, золотом густим
Горять хрести — і тиша залягає.

Плекаючи, що в давнині жило,
Останні дні дрімотно досинає
Олегів мужніх престаре кубло.

(М. Зеров)

 

Вправа 213. Доберіть приклад із художньої літератури до одного із випадків словорозташування в умовах контекстуального зв’язку:

1. чергування препозиції і постпозиції підметів у суміжних реченнях може пов’язуватися з констатацією невідомого в першому реченні і розкриттям, з’ясуванням його в наступному реченні;

2. препозиція присудків у текстуально пов’язаних реченнях може мати місце при вираженні різних відношень між суміжними реченнями в контексті;

3. паралельність препозиції присудків кількох суміжних речень може виступати як засіб посилення ефективності вираження присудкових значень.

Завдання для самостійної роботи:

Вправа 193. Знайдіть натюрморт Клода Моне. «Весняні квіти». 1864 р. Опишіть усно, що зображено на картині, які кольори переважають, яким настроєм перейнята картина. Складіть і запишіть за картиною по одному реченню, що проілюструє випадки вживання простого дієслівного присудка. Проаналізуйте стилістичні особливості.
Вправа 204. Складіть твір-роздум у художньому стилі на тему «А в серці тільки ти, єдиний мій, коханий рідний краю!», використовуючи означення.Визначте позиції означень. Прокоментуйте стилістичні особливості.

Вправа 207. Напишіть короткий твір-опис улюбленого краєвиду вашої місцевості. Вживайте обставини. Проаналізуйте позиції обставин та їх стилістичні особливості.

Вправа 214. Складіть твір на тему: «Безсмертя достоїн лиш той на землі, хто любить свою Батьківщину" (В.Сосюра). Проаналізуйте його за наступними критеріями:

а) позиції, які займають частини складних речень одна відносно одної (стабільні, або змінні;

б)позиція частин складнопідрядного речення одна відносно одної;

в) вид зачину: підметовий, присудковий та обставинний.

 

Рекомендована література:

1.Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови: навч. посіб./ Н. Д. Бабич. – Львів: Світ, 2003. – 432 с.

2.Волкотруб Г.Й. Практична стилістика української мови: навч. посібник / Г.Й. Волкотруб. — Тернопіль: Видавництво «Підручники і посібники», 2008. —256 с.

3.Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови) / С. Я. Єрмоленко; Ін-т укр. мови НАН України. - К.: Довіра, 1999. - 431 c.

4.Зарицкий М.С. Стилістика сучасної української мови: Навч. посібник / М. С. Зарицький. – К.: Парламентське видавництво, 2001. – 156 с.

5.Капелюшний А.О. Стилістика й редагування: Практичний словник-довідник журналіста / А.О. Капелюшний. — Львів: ПАІС, 2002. — 576 с.

6.Климова К.Я., Романюк П.Ф. Практична стилістика сучасної української мови: Навч. посібник для студентів ВНЗ ІІІ – ІV рівнів акредитації та викладачів-словесників закладів освіти/ К. Я. Климова. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2005. – 144 с.

7.Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови/ А. П. Коваль. — К.: Вид-во КДУ, 1978. – 258 с.

8.Мацько Л. I. Стилістика української мови/ Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, О. М. Мацько. — К.: Вища школа, 2003. – 464 с.

9.Пилинський М. М. Мовна норма і стиль/ М. М. Пилинський. — К.: Наукова думка, 1976. – 286 с.

10.Цимбал Н.А. Норма і стилі сучасної української літературної мови: Навчальний посібник. - Умань, ФОП Жовтий О.О.,2014. – 220с.

11.Чабаненко В.А. Стилістика експресивних засобів українська мови: Монографія/ В. А. Чабаненко. - Запоріжжя: ЗДУ, 2002. - 351 с.

12.Чередниченко І. Г. Нариси з загальної стилістики сучасної україн­ської мови/ І. Г. Чередниченко. — К.: Радянська школа, 1962. – 494 с.