Класифікація і характеристика неоднорідних систем



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Класифікація і характеристика неоднорідних систем



Будь-яка неоднорідна система складається з двох чи більшої кількості фаз. Одна з них — дисперсна, або внутрішня фаза, що ха­рактеризується дуже подрібненим станом, інша ж, дисперсійна, або зовнішня, фаза оточує частинки першої і є середовищем, в якому розподілені частинки дисперсної фази. Дисперсна фаза і диспер­сійне середовище неоднорідної системи можуть перебувати у будь-якому агрегатному стані: твердому, рідкому або газоподібному.

Газові неоднорідні (гетерогенні) системи уявляють собою га­зоподібне дисперсійне середовище із завислими твердими або рідкими частинками. Ці системи поділяють на дві групи: ме­ханічні і конденсовані системи, що відрізняються одна від одної способом утворення і розміром частинок.

Механічні газові системи утворюються під час подрібнення або стирання твердих тіл, під час розпилювання рідин; такі дис­перговані в газі частинки називають пилом. Розміри твердих ча­стинок пилу коливаються в межах від 5 до 50 мк.

Конденсовані газові системи утворюються в процесі конден­сації частинок з газу (пари) або внаслідок взаємодії двох газів, в результаті чого частинки газу (пари) переходять в рідкий або твердий стан. У першому випадку утворюється туман, у друго­му — дим. Розміри частинок у конденсованих газових системах коливаються в межах (0,3...0,01) ммк.

Рідкі неоднорідні системи поділяють на три класи: суспензії, емульсії і піни.

Суспензії— системи, що складаються з рідкого дисперсійного середовища і завислих у ньому твердих частинок.

Емульсії— системи, в яких рідке дисперсійне середовище і за­вислі в ньому частинки однієї чи кількох інших рідин.

Піни — системи, що складаються з рідкого дисперсійного се­редовища і завислих у ньому частинок газу.

З усіх трьох класів рідких неоднорідних систем у техніці най­частіше зустрічаються суспензії. За ступенем подрібненості твер­дої дисперсної фази умовно розрізняють:

а) грубі суспензії, в яких розмір завислих частинок більший за 100 мк.;

б) тонкі суспензії з частинками твердої фази від 100 до 0,5 мк;

в) каламуті, в яких розмір завислих частинок не перевищує 100 ммк; в каламутях завислі частинки інтенсивно рухаються (броунівський рух) і не осідають під дією сили тяжіння;

г) колоїдальні розчини — з частинка^ми у межах від 100 ммк до величини молекул.

Важливою характеристикою суспензій є їх концентрація. Підвищення вмісту твердої речовини збільшує в'язкість суспензій і при певній концентрації в'язкість може бути настільки значною, що суспензія втрачає властивості текучості і практично перестає бути рідиною. З достатньою для розрахунків точністю в'язкість суспен­зій можна визначити за емпіричною формулою А.І. Бачинського

, (4.3)

де — в'язкість чистої рідини, яка є дисперсійним середовищем;

—вміст твердої фази в суспензії, який виражають відношен­ням об'єму твердої фази до загального об'єму всієї суспензії.

Характерні особливості мають і емульсії. Вони мало стійкі і при певних розмірах завислих частинок швидко розшаровуються. Емульсії істотно відрізняються від суспензій здатністю перетворен­ня фаз. При підвищенні концентрації дисперсної фази, коли з'яв­ляється можливість безпосереднього стикання окремих крапли­нок, останні зливаються в одну загальну систему, в якій завислими частинками будуть вже частинки первісного дисперсійного сере­довища. Таким чином, підвищення концентрації емульсії призво­дить до обміну фаз: дисперсійне середовище перетворюється в дис­персійну фазу, а дисперсійна фаза — в дисперсійне середовище.

В'язкість емульсій, так само як і суспензій, змінюється залеж­но від концентрації, причому максимальна в'язкість відповідати­ме такій концентрації, при якій відбувається перетворення фаз.

У промисловості у процесі обробки різних продуктів і ма­теріалів утворюються найрізноманітніші неоднорідні системи: дробіння вугілля перед спалюванням його в топках парових котлів, дробіння цукру-рафінаду на рафінадних заводах, тобто подрібнення зерна на борошномельних спиртових та пивоварних

заводів утворюється вугільний, цукровий, борошняний пил. Пил утворюється також під час просіювання різних сипких ма­теріалів: руди, вугілля, зерна, борошна, цукрового піску та інших продуктів. Процеси висушування і транспортування сипких ма­теріалів здебільшого супроводжується пилоутворенням.

У теплових процесах прикладом утворення гетерогенної сис­теми є туман, що виникає при конденсації водяної пари внаслідок охолодження повітря. Такі системи утворюються під час випарювання цукрових розчинів, барди, молока, а також в перегонних апаратах спиртових заводів.

У виробничій практиці неоднорідні системи часто доводиться розділяти на їх складові частини. Метод для розподілу вибирають залежно від характеру складових частин системи і стану фаз. При цьому треба також враховувати фізико-хімічні властивості середо­вища: в'язкість, густину, розмір частинок та їх щільність тощо. Ча­сто для розділення неоднорідних систем можна застосувати кілька різних методів. Наприклад, газ від пилу можна очистити фільтру­ванням крізь тканину або у відцентрованих і електричних осаджу-вачах. Частіше у практиці для розподілу неоднорідних систем за­стосовують такі методи: осідання, або відстоювання; фільтрування.

Осідання, або відстоювання в свою чергу можна здійснити у полях: а)гравітаційному; б) відцентровому; в) електричному.

Фільтрування здійснюють звичайно у полях: а) гравітаційно­му; б) відцентровому; в) поверхневих сил.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-21; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.170.64.36 (0.007 с.)