Бойовий статут сухопутних військ

ЧАСТИНА III. ВЗВОД, ВІДДІЛЕННЯ, ТАНК

(ПРОЕКТ)

 

 

У Бойовому статуті Сухопутних військ, частинаIII (взвод, відділення, танк), викладаються основні положення щодо підготовки і ведення тактичних дій взводом (відділенням, танком) у взаємодії із підрозділами родів військ, забезпечення та інших видів Збройних Сил України. У даному статуті головна увага приділяється підготовці і веденню тактичних дій із застосуванням звичайної зброї; у той же час підкреслюється, що підрозділи повинні бути готові успішно діяти і в умовах застосування противником ядерної зброї та інших видів зброї масового ураження.

Положення, які містяться в статуті, варто застосовувати творчо, відповідно з обстановкою, яка склалася. Вони є основою для розробки тактичних прийомів і способів дій у кожному конкретному випадку.

Нові положення, включені в проект Статуту в ході його переробки, виділені підкресленням.

Розділ перший

ОСНОВИ ТАКТИЧНИХ ДІЙ

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1. Тактичні дії – організовані дії підрозділів, частин і з'єднань під час виконання поставлених завдань.

Основні види тактичних дій: оборона, наступ, пересування, розташування на місці.

2. Основні форми тактичних дій: бій, удар і маневр.

Бій — організовані і погоджені дії підрозділів, частин і з'єднань з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів і виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу.

Бій може бути загальновійськовим, далеким (безконтактним) вогневим, протиповітряним, повітряним і морським.

Основним способом знищення (розгрому) противника в бою є вогонь.

Вогонь — ураження противника стрільбою (пуском) з різних видів зброї.

Він розрізняється:

за тактичними завданнями, які вирішуються — на знищення, подавлення, виснаження, руйнування, задимлення (засліплювання) і інші;

за видами зброї — зі стрілецької зброї, гранатометів, танків (танкових гармат і кулеметів), бойових машин піхоти (бронетранспортерів), артилерії, мінометів, протитанкових ракетних комплексів, зенітних засобів і інші;

за способами ведення — прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій;

за напруженістю — одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, кинджальний, швидкий, методичний, залповий і інші;

за напрямком стрільби — фронтальний, фланговий, перехресний;

за способами стрільби - з місця, із зупинки (з короткої зупинки), зходу, з борта, з розсіюванням по фронту, з розсіюванням у глибину, по площі та інші;

за видами вогню — по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний, багатошаровий, багатоярусний і інший.

Удар — одночасне та короткочасне ураження угруповань військ і об'єктів противника шляхом могутнього впливу на них усіма наявними способами. Удари можуть бути:

за способами доставки - ракетні, артилерійські та авіаційні;

за кількістю засобів, які беруть участь, і об'єктів, які уражаються - масовані, групові та одиночні.

Маневр — організоване пересування підрозділів (вогневих засобів, військовослужбовців) під час виконання поставлених завдань з метою заняття вигідного положення для ведення вогню по найбільш уразливій місцевості в бойовому порядку противника, особливо у фланг і в тил, а також для виводу підрозділів з-під удару противника. Маневр здійснюється підрозділами (вогневими засобами)і вогнем.

Видами маневру підрозділами (вогневими засобами) є: охоплення, обхід, відхід і зміна району (позицій).

Охоплення — маневр, який здійснюється підрозділами в ході бою для атаки противника у фланг.

Обхід — більш глибокий маневр, який здійснюється підрозділами для атаки противника з тилу.

Охоплення здійснюється в тісній тактичній і вогневій взаємодії, обхід — у тактичній взаємодії з військами, які наступають з фронту.

Відхід і зміна району (позицій) — маневр, який застосовується з метою виводусвоїх підрозділів (вогневих засобів) з-під удару противника і заняття більш вигідного положення.Він проводиться тільки за дозволом старшого командира.

Маневр вогнем застосовується для більш ефективного ураження противника.Він полягає в зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, своєчасному перенесенні вогню з однієї цілі на іншу та веденні вогню взводом одночасно по декількох цілях.

Маневр, повинен бути простим за задумом, проводитися швидко, потай та раптово для противника. Дляйого здійснення використовуються результати вогневого ураження противника (вогню), відкриті фланги, проміжки, складки місцевості, приховані підступи, аерозолі (дими), а в обороні, крім того, — траншеї і ходи сполучення.

3. Загальновійськовий бій ведеться об'єднаними зусиллями всіх військ, які беруть участь у ньому, із застосуванням танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), артилерії, засобів протиповітряної оборони, літаків, вертольотів, іншого озброєння і військової техніки.

Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є: рішучість цілей, висока напруженість, швидкоплинність і динамічність бойових дій, їхній наземно-повітряний характер, одночасний або послідовний могутній вогневий вплив на всю глибину побудови сторін, застосування різноманітних способів виконання бойових завдань, швидкий перехід від одних видів дій до інших, складна радіоелектронна обстановка.

4. Успішне виконання поставленого взводу (відділенню, танку, обслузі) завдання досягається дотриманнямосновних принципів: постійноюбойовою готовністю; своєчасним виявленням противника і знищеннямйого вогнем; рішучістю, активністю і безперервністю веденнябою; організацієюі підтримкою безупинної взаємодії: раптовістю дій і застосуванням військової хитрості (омани противника); умілим застосуваннямманевру; всебічним забезпеченням бою; повною напругою моральних іфізичних сил, використанням морально-психологічного впливу в інтересах виконання бойового завдання: твердим і безупинним управлінням підрозділами; надійним захистом підрозділів.

5. Постійна бойова готовність взводу (відділення, танка) полягає в йогоздатності в будь-який час організовано, в установленітерміни приступити до виконання поставленого завдання і успішно виконати його. Постійна бойова готовність досягається: правильним розумінням свого завдання, високою бойовою виучкою всього особового складу і його готовністю до дій в умовах застосування противникомзброї всіх видів; високим морально-психологічним станом, дисципліною і пильністю особового складу; укомплектованістю та забезпеченістю взводу всім необхідним для веденнябою; постійною готовністю озброєння і військової техніки до негайного застосування, а особового складу — до виконання поставлених завдань; умілим управлінням і здійсненням заходівщодо забезпечення бою.

6. Своєчасне виявлення противника і знищення його вогнем досягаються веденням безперервногоспостереження і умілим застосуваннямсвоєї зброї.

Для спостереження за наземним і повітряним противником у взводі (відділенні) призначається спостерігач, а в ході бою спостереження за противником ведеться командиром і усім складом взводу (відділення, танка). З бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка у всіх випадках ведеться кругове спостереження. Сектори спостереження призначаються залежно від розташування приладів спостереження, бійниць і розміщення особового складу.

Знищення противника вогнем досягається: своєчасною розвідкою цілей; правильним застосуванням вогневих засобів відповідно до їхніх бойових можливостей; влучністю вогню, раптовістю відкриття і веденням його з граничній дальності з максимальною щільністю та інтенсивністю; умілим управлінням вогнем у бою.

7. Рішучість, активність і безперервність ведення бою полягають у прагненні до повного розгрому противника, нав'язуванні своєї волі, зриві його планів і створенні йому невигідних умов, у зухвалих, сміливих і енергійних діях, проведених наполегливо, завзято, вдень і вночі, у будь-яку погоду.

Рішення командира розгромити противника повинно бути твердим і без коливань доведено до кінця. Найсуворішого осуду заслуговує той, хто, боячись відповідальності, виявив бездіяльність і не використав усіх сил, засобів і можливостей для досягнення успіху в бою.

8. Організація і підтримка постійної взаємодії між відділеннями (танками) у взводі, приданими йому засобами і сусідами полягають в узгодженні їх зусиль між собою за завданнями, рубежами і часом. Для цього командир взводу (відділення, танка) повинен твердо знати: бойове завдання свого підрозділу і способи його виконання; завдання сусідніх підрозділів; орієнтири, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, встановлені старшим командиром порядок організації і забезпечення зв'язку. У бою він зобов'язаний підтримувати зв'язок із взаємодіючими підрозділами (вогневими засобами), у встановлений термін виконувати поставлені завдання, своєчасно обмінюватися даними про обстановку з взаємодіючими підрозділами, активно підтримувати їх засобами, які є. В обороні необхідно в першу чергу допомагати підрозділу, який обороняє найбільш важливі позиції, в наступі — який найбільш просунувся вперед.

9. Раптовість дій і застосування військової хитрості (омани противника) дозволяють застигнути противника зненацька, викликати паніку і паралізувати його наступальний порив і волю до опору, дезорганізувати управління і створити сприятливі умови для перемоги навіть над противником, який переважає за силою.

Для досягнення раптовості необхідно: зберігати в таємниці задум бою і підготовку до нього; завдавати удару там, де противник його не очікує, або діяти так, щоб він розкрив удар занадто пізно для організації ефективної протидії; випереджати противника в діях; стрімко і швидко виконувати поставлені завдання; застосовувати невідомі противнику засоби і способи ведення бою; широко використовувати ніч для ведення бойових дій; здійснювати заходи щодо маскування і протидії розвідці противника; суворо виконувати вимоги управління підрозділами, безпеки зв'язку і режиму таємності.

Військова хитрість (омана противника) здійснюється шляхом введення противника в оману щодо стану і дій підрозділів. Способи обману противника залежать від обстановки, яка склалася, поставленого бойового завдання, ступеню готовності підрозділів до рішучих і нешаблонних дій в умовах суворого маскування, а також від стану погоди, пори року і доби. Дії щодо омани повинні бути прості за задумом і виконанням, організовуватися потай, проводитися переконливо і вчасно, а також не порушувати норми міжнародного гуманітарного права.

10. Уміле застосування маневру дозволяє захоплювати та утримувати ініціативу, зривати задуми противника і успішно вести бій в обстановці, яка змінилася.

11. Всебічне забезпечення тактичних дій взводу (відділення, танка) полягає в організації і здійсненні заходів, спрямованих на підтримання бойової готовності і збереження його боєздатності, а також на створення сприятливих умов для успішного і своєчасного виконання поставленого завдання.

Всебічне забезпечення розділяється на бойове, морально-психологічне, технічне і тилове. Бойове забезпечення включає розвідку, охорону, тактичне маскування, інженерне забезпечення та радіаційний, хімічний і біологічний захист.

Командир взводу (відділення, танка) повинен своєчасно вживати заходів щодо поповнення ракет, боєприпасів, заправлення пальним, проведення технічного обслуговування бойових машин і озброєння, забезпечення особового складу засобами індивідуального захисту і спеціальної обробки, продовольством і іншими матеріальними засобами, а також слідкувати за станом екіпіровки солдатів і сержантів та правильним її використанням.

Екіпіровка включає спорядження та інше майно, призначене для військовослужбовців, і поділяється на носиму і возиму частини.

Носима частина екіпіровки, як правило, знаходиться при солдаті і сержанті і включає особисту зброю, боєприпаси, протигаз (респіратор), піхотну лопату, шолом сталевий, польове спорядження, засоби індивідуального захисту, бронежилет, флягу з водою, речовий мішок із речами, які знаходяться у ньому: казанком, ложкою, кухлем, сухим пайком, аптечкою індивідуальною, засобом знезаражування води і предметами особистої гігієни. Рішенням командира склад носимої частини екіпірування, може змінюватися.

Все інше майно складає возиму частину екіпіровки, яка перевозиться на бойовій машині піхоти (бронетранспортері, автомобілі), танку і розміщується відповідно до рекомендацій, викладених у посібниках з експлуатації.

12. Повна напруга моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактора в інтересах виконання бойового завдання є найважливішими умовами досягнення успіху в бою. Для цього необхідно: глибоко знати і формувати морально-психологічну стійкість особового складу, поєднувати високу вимогливість з увагою до його потреб і турботою про безперебійне забезпечення всім необхідним для життя і бою; безупинно вдосконалювати бойову виучку; систематично вивчати морально-психологічні якості противника, здійснювати цілеспрямований психологічний вплив на його війська, активно протидіяти його психологічним диверсіям і пропаганді.

13. Тверде і безперервне управління підрозділами дозволяє найбільш ефективно і повно використовувати їх бойові можливості. Це досягається: постійним знанням обстановки, своєчасним одноособовим прийняттям командиром рішень і наполегливим їх проведенням у життя; особистою відповідальністю командира за свої рішення, правильним використанням штатних і приданих підрозділів, вогневих засобів; наявністю стійкого зв'язку з підрозділами.

14. Захист підрозділів спрямований на послаблення впливу засобів ураження (ядерного, хімічного, біологічного, запалювального, високоточного та іншого), радіоелектронного впливу, небезпечних факторів техногенного, радіоелектронного, інформаційного, психологічного, екологічного та іншого характеру, з метою збереження боєздатності підрозділів і створення умов для виконання поставлених завдань.

Основними завданнями захисту взводу (відділення, танка) у бою є: виключення раптовості нападу противника і впливу небезпечних факторів; зниження ефективності ударів противника засобами ураження, радіоелектронний захистта ослаблення впливу небезпечних факторів;зниження і ліквідація наслідків негативного інформаційно-психологічного впливу противника.

15. Загальновійськовий бій може вестися з застосуванням тільки звичайної зброї або з застосуванням інших засобів ураження.

Підрозділи повинні вміло вести бій із застосуванням звичайної зброї і завжди знаходитися в постійній готовності до дій в умовах застосування противником ядерної зброї.

16. Звичайна зброя включає всі вогневі і ударні засоби, які застосовують артилерійські, авіаційні, стрілецькі боєприпаси, ракети, ракето-торпеди, торпеди і глибинні бомби в звичайному спорядженні, боєприпаси об'ємного вибуху.

Найбільш високою ефективність мають високоточні системи звичайної зброї, до якої відносяться ракетні та артилерійські комплекси, які забезпечують виявлення об'єктів для ураження, цілевказання і наведення на них з високою точністю в автоматизованому режимі, а також інші комплекси (системи) озброєння, які застосовують керовані (коректовані) і самонавідні ракети і боєприпаси, здатні уражати цілі, як правило, з першого пострілу (пуску).

17. Нетрадиційні (спеціальні та особливі) засоби ураження складають бойові засоби, робота яких заснована на використанні властивостей речовин спеціальної дії.