Зміст психологічної роботи в бойовій ситуації




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Зміст психологічної роботи в бойовій ситуації



ВИНЕКНЕННЯ І РОЗВИТОК ВП

Розглянемо два головні етапи виникнення і розвитку військової психології — дореволюційний і післяреволюційний.

Стисла характеристика дореволюційного етапу, яка має такі ознаки:

— відсутність цілеспрямованої роботи щодо створення військової психології;

— вона в цілому розвивалася, а точніше— окремі її проблеми розглядалися в наукових працях, виступах талановитих полководців;

— тільки наприкінці XIX та на початку XX ст. з'явилася низка робіт, присвячених проблемам військової психології.

Можна почати з Ніколо Мак'явелі (1469-1527). Мак'явелі висував ідеї щодо створення «народної армії», мотивації військової служби, що дуже актуальні й сьогодні. Він вважав, що братися за зброю треба тільки во ім'я миру, що солдатів обов'язково слід навчати військовій майстерності. Вимагав від солдатів та офіцерів загартування тіла, витримки, вміння володіти зброєю, бо це, на його думку, становить основу мужності.

Наполеон Бонапарт (1769-1821) є одним із найвидатніших полководців свого часу. 1941 р. в СРСР видані його «Вибрані твори». Військово-психологічні думки він висловлював безапеляційно. Усім відомий його афоризм: «Духовна сила відноситься до фізичної як три до одного».

Олександр Суворов (1729-1800) — генералісимус, людина винятково талановита, геній розуму, війни, щастя та успіху. В дитинстві він був кволим І малорослим. З 8 років зарахований на військову службу і при цьому справді служив, а не так, як інші діти дворян, що були просто записані в армійські реєстри.
Михайло Драгомиров (1830-1905)— професор, генерал, почесний член Університету св. Володимира, командувач військами Київського військового округу. Засновник вітчизняної військової психології, він об'єднав психологію й тактику, вважаючи, що військова справа має бути побудована відповідно до законів людської психіки (наприклад, солдати в строю повинні стояти не за ранжиром, а за симпатією один до одного)

Адмірал Степан Макаров (1848-1904) у праці «Роздуми з питання морської тактики» виклав свої думки щодо зв'язку тактики з психологією, запровадив поняття «військова психологія».
Г.Є. Шумков 1904 p. брав участь у Російсько-японській війні як лі-кар-психіатр. Під час бойових дій він зібрав багато матеріалу про нервово-психічні стани воїнів. Це дало йому можливість опрацювати достатньо цілісну концепцію військової психології, яка має досліджувати такі проблеми: значення морального фактора і його використання воєначальником в бою; необхідність психологічної підготовки до бою; психічні стани воїнів перед боєм; вплив артилерійського вогню на психіку воїнів; стан психіки воїна в період атаки; дослідження психіки воїна після бою; про якості, які необхідні як командирам, так і підлеглим в бою; про заходи щодо боротьби зі страхом і панікою в бою; вплив алкоголю на стан психіки воїна та його діяльності в бою; про порушення військової дисципліни; про значення військової психології для офіцерів і необхідності її вивчення. Ряд його положень І рекомендацій не втратили актуальності до сьогоднішнього дня.

A.M. Дмитрієвський свої основні праці написав у період з 1911 р. до 1919 р., коли служив на різних посадах в артилерійських частинах і набув досвіду бойових дій під час Російсько-японської війни. Психологія, на його думку, має розглядати людину — воїна і воєначальника — як особистість і давати конкретні рекомендації щодо розв'язання різаних питань у ході підготовки до війни. Головною моральною якістю воїна він вважав почуття обов'язку, яке у поєднанні з волею дає міцні моральні основи армії. Багато уваги він приділяв вивченню ініціативи, хоробрості, сміливості. Основною їх формування він вважав розвиток свідомості, розуму, ідеалів воїнів. Усе це дало підстави для формулювання низки цінних порад і рекомендацій щодо виховання і навчання військовослужбовців.

 

Зміст психологічної роботи в бойовій ситуації

Як спосіб діяльності психологічна робота включає взаємопов'язані методи - психологічне проектування і психологічну корекцію.

Психологічне проектування полягає в прогнозуванні психологічного змісту майбутньої бойової діяльності, передбаченні його психічних наслідків і закладанні оптимальних психологічних умов її здійснення. Смисл психологічного проектування полягає у передбаченні всієї сукупності факторів майбутнього бою, які будуть мати певний вплив на настанови, мотиви, мотивацію, духовні, психічні, психофізіологічні та фізичні стани, бойову активність воїнів і побудування адекватних їм психодіагностичних, психопрофілактичних і психокорекційних програм роботи з ними.

Виявлення психологічного змісту майбутньої бойової діяльності дозволяє передбачити:

а) які психічні та психофізіологічні властивості повинні мати воїни для її виконання;

б) які військово-професійні якості в них слід розвивати для виконання власне цього бойового завдання;

в) яким чином нейтралізувати чи оптимізувати умови цієї діяльності.

На основі цієї роботи здійснюється:

психологічний відбір військовослужбовців;

розподіл воїнів за підрозділами і спеціальностями, виходячи з їх сумісності;

цільова психологічна підготовка до виконання конкретного бойового завдання.

Психологічна корекція у бойовій обстановці передбачає виявлення, оцінку та зміну психологічних умов дій, які здійснюються в даний момент. Для цього командири, їх заступники, психологи повинні мати еталонну модель оптимальних психологічних умов для певних видів бойової діяльності військовослужбовців. Виявляючи відхилення у психічних і психофізіологічних станах військовослужбовців від цих еталонних норм, командири мають здійснити їх корекцію.

Психокорекції мають піддаватися:

система бойових настанов, мотивів і мотивацій воїнів;

психічні стани як окремих воїнів, так і цілих військових підрозділів;

стани психофізіологічного здоров'я військовослужбовців;

взаємини між військовослужбовцями;

поведінка як окремих військовослужбовців, так і групи воїнів тощо.

Така корекція відбувається у двох напрямах:

1) оптимізації зовнішніх умов бойової діяльності:

попередження, нейтралізація і ліквідування наслідків психологічних операцій противника;

оптимізація середовища бойової діяльності;

раціоналізація режиму діяльності тощо;

2) психологічна допомога військовослужбовцям подолати стрес-фактори сучасного бою:

психологічна підтримка;

психологічна реабілітація.

Оптимізація зовнішніх умов виконання бойового завдання здійснюється методами управлінської, інформаційно-пропагандистської, воєнно-соціальної, правової, культурно-виховної роботи, протидії інформаційно-психологічному впливу противника тощо.

Головна задача психологічної роботи тут полягає в:

отриманні об'єктивної зворотної інформації про ефективність заходів МПЗ бойових дій, про характер їх впливу на психічні стани військовослужбовців, мотивацію та загальний МПС у військових підрозділах і частинах;

упровадженні відповідного даній бойовій ситуації комплексу морально-психологічних заходів щодо підтримки високого МПС-у особового складу, збереженню його психофізіологічного здоров'я, наданню йому оперативної психічної, психологічної та соціально-психологічної допомоги.

 

ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ВП

Військова|воєнна| психологія —це галузь психології, що вивчає закономірності прояву|вияву| психіки людини і психології військового|воїнського| колективу при виконанні професійних обов'язків і завдань|задач|, обумовлених специфікою військової|воєнної| служби.

Таким чином, об'єктом військової|воєнної| психології є|з'являються,являються| люди, що проходять|минають,спливають| військову|воєнну| службу, а також ті, хто може бути залучений до виконання військового обов’язку у військовий|воєнний| час. Окрім|крім| цього, об'єктом військової|воєнної| психології є|з'являються,являються| військові|воїнські| колективи.

Відповідно предметом військової|воєнної| психології є|з'являються,являються| особливості прояву|вияву| психіки військовослужбовця в різних умовах військово-професійної діяльності, а також психологічні процеси, стани і властивості, характерні|вдача| для військових|воїнських| колективів.

військова психологія як наукова дисципліна має велике практичне значення в сучасних умовах і спрямована на розв’язання таких завдань:

- визначення закономірностей, що керують поведінкою і діями воїнів та військових колективів за умов повсякденної служби та бою;

- розробка рекомендацій із навчання воїнів та військових колективів для використання їх у повсякденній роботі з особовим складом;

- пошук шляхів зростання ефективності процесів керування воїнами та військовими колективами, їх навчання та виховання;

- пошук засобів надійної оцінки можливостей воїнів і військових колективів та їх доцільний добір стосовно підготовки і розв’язання завдань;

- дослідження закономірностей, видів, напрямків, принципів, змісту та методів психологічної підготовки;

- напрацювання психологічних основ забезпечення високої бойової готовності підрозділів;

- визначення засобів попередження конфліктів, нестатутних взаємовідносин і порушень військової дисципліни в підрозділах;

- психологічне забезпечення мобілізації та активізації особового складу на успішне розв’язання навчальних, спеціальних і бойових завдань;

- озброєння офіцерів психологічними знаннями;

- розробка методики відновлення психологічної стійкості й усунення негативних психологічних явищ;

- забезпечення функціонування психологічної служби у військових частинах.

МЕТОДИ ПСИХ. ПІДГОТОВКИ

Якісної психологічної підготовки й ефективного розв'язання її завдань досягають умілим застосуванням різноманітних прийомів та способів впливу на психіку військовослужбовців у бойовій і гуманітарній підготовці, називаються методами психологічної підготовки.

За характером застосування й впливу на психіку воїнів вони поділяються на вербальні, практичні та емоційно-вольової саморегуляції

До вербальних методів належать: переконання, навіювання, психологічна консультація. Головне їх призначення полягає в тому, щоб формувати правильне уявлення про необхідні зміни у психіці воїнів і психології військового колективу та викликати їх. Переконання - один із основних методів психологічної підготовки, який забезпечує ефективність усіх інших методів, а також лежить в основі діяльності та

До практичних методів психологічної підготовки належать психологічні вправи і тренування, метод аварійних ситуацій (вправи і тренування на спеціальних тренажерах та імітаторах, подолання смуг перешкод, завалів, спеціальні спортивні ігри, психологічні вправи для розвитку пізнавальних, емоційних та вольових рис тощо). Психологічні вправи і тренування - це система багаторазових повторень, що

Методи емоційно-вольової саморегуляції мають зайняти належне місце в психологічній підготовці особового складу. їх результативність полягає в тому, що вони допомагають воїнові самостійно впоратися з труднощами функціонування психіки в умовах сучасного бою, зберегти боєздатність і успішно виконати бойове завдання. Вміле їх застосування сприяє ослабленню впливу негативних факторів на психіку

ЗАГАЛЬНА Х-КА ОСОБИСТОСТІ

Під особистістю у вітчизняній психологічній науці розуміють соціально зумовлену систему психічних якостей індивіда, що розглядається з огляду на найсуттєвіші соціально значущі властивості, які визначають його поведінку і діяльність.

Багатство особистості та її психологічна структура залежать від конкретних історичних, соціальних і культурних відносин. Вона безпосередньо формується і розвивається в процесі свідомої діяльності і спілкування.

Головними психічними рисами особистості є:

ступінь сформованості провідних психічних властивостей та якостей (насамперед свідомості, самосвідомості);

включеність в систему суспільних відносин;

саморегуляція поведінки й діяльності;

спроможність нести усвідомлено відповідальність за свої дії, поведінку і діяльність;

активність, що виражена в певній діяльності.

Співвідношення біологічного та соціального в особистості – наступна важлива проблема, на яку існують різні погляди, як ми переконалися під час аналізу основних теорій особистості у західній і вітчизняній психологічній науці. Узагальнюючи їх погляди, можна виокремити такі тенденції:

1) особистість формує суспільство, біологічні особливості людини не справляють на цей процес суттєвого впливу;

2) особистість визначають біологічні, спадкові фактори; ніяке суспільство не може змінити того, що закладено в людину природою;

3) особистість є феноменом суспільного розвитку людини; складний процес розвитку і формування особистості зумовлений єдністю біологічного і соціального. (У цьому процесі біологічні фактори виступають як природні передумови, а соціальні - як рухома сила психічного розвитку людини, формування її особистості.)

Соціалізація – це процес засвоєння індивідом знань, досвіду, норм і цінностей, включення його до системи соціальних зв’язків і відносин, необхідних для його становлення і життєдіяльності в даному суспільстві. Вона характеризується двома важливими моментами: засвоєнням соціального досвіду та його “перерозподілом” до рівня особистісних настанов і орієнтацій. Визначальними в даному процесі є активність індивіда і варіативність його поведінки, що пов’язане з поширенням, ускладненням соціальних зв’язків і відносин та з певною спрямованістю його діяльності.

Психологи поняття особистості тлумачать як сукупність індивідуальних властивостей психіки, що керують соціальною активністю людини. Особистість - це специфічне людське утворення, породжене соціальним середовищем і вихованням у процесі його активної трудової діяльності. Та обставина, що при цьому змінюються і деякі його риси та якості як індивіда становить не причину, а результат формування особистості.

 

Слайд 14

Психологічна структура особистості згідно К.К.Платонова представлений у табл., а формування і розвиток особистості відбувається у наступній послідовності.

Динамічна функціональна психологічна структура особистості

Підструктура Елементи, які входять у підструктуру Відношення біологічного та соціального Види формування підструктур
1) спрямованість особистості переконання, світогляд, ідеали, інтерес, бажання, покликання біологічного дуже мало виховання
2) досвід особистості знання, навички, уміння, звички значно більше соціального навчання
3) особливості психічних процесів воля, почуття, уявлення, мислення, сприймання, емоції, пам’ять частіше більше соціального вправи
4) біопсихічні властивості темперамент, статеві, вікові, патологічні властивості соціального дуже мало тренування

Крім цих чотирьох підструктур, у структурі особистості він відокремлює дві загальні інтегративні підструктури: характер; здібності. Ці властивості створюють риси, які є не тільки складовою особливої підструктури, а й можуть компенсувати якийсь недолік у інших підструктурах.

Військові психологи М. Ф. Феденко, М. І. Дяченко основними компонентами психологічної структури особистості вважають: психічні процеси; психічні стани; психічні властивості; психічні утворення. У підручниках з військової психології, які видані у Радянському Союзі, подано здебільшого їх підхід.

ВИНЕКНЕННЯ І РОЗВИТОК ВП

Розглянемо два головні етапи виникнення і розвитку військової психології — дореволюційний і післяреволюційний.

Стисла характеристика дореволюційного етапу, яка має такі ознаки:

— відсутність цілеспрямованої роботи щодо створення військової психології;

— вона в цілому розвивалася, а точніше— окремі її проблеми розглядалися в наукових працях, виступах талановитих полководців;

— тільки наприкінці XIX та на початку XX ст. з'явилася низка робіт, присвячених проблемам військової психології.

Можна почати з Ніколо Мак'явелі (1469-1527). Мак'явелі висував ідеї щодо створення «народної армії», мотивації військової служби, що дуже актуальні й сьогодні. Він вважав, що братися за зброю треба тільки во ім'я миру, що солдатів обов'язково слід навчати військовій майстерності. Вимагав від солдатів та офіцерів загартування тіла, витримки, вміння володіти зброєю, бо це, на його думку, становить основу мужності.

Наполеон Бонапарт (1769-1821) є одним із найвидатніших полководців свого часу. 1941 р. в СРСР видані його «Вибрані твори». Військово-психологічні думки він висловлював безапеляційно. Усім відомий його афоризм: «Духовна сила відноситься до фізичної як три до одного».

Олександр Суворов (1729-1800) — генералісимус, людина винятково талановита, геній розуму, війни, щастя та успіху. В дитинстві він був кволим І малорослим. З 8 років зарахований на військову службу і при цьому справді служив, а не так, як інші діти дворян, що були просто записані в армійські реєстри.
Михайло Драгомиров (1830-1905)— професор, генерал, почесний член Університету св. Володимира, командувач військами Київського військового округу. Засновник вітчизняної військової психології, він об'єднав психологію й тактику, вважаючи, що військова справа має бути побудована відповідно до законів людської психіки (наприклад, солдати в строю повинні стояти не за ранжиром, а за симпатією один до одного)

Адмірал Степан Макаров (1848-1904) у праці «Роздуми з питання морської тактики» виклав свої думки щодо зв'язку тактики з психологією, запровадив поняття «військова психологія».
Г.Є. Шумков 1904 p. брав участь у Російсько-японській війні як лі-кар-психіатр. Під час бойових дій він зібрав багато матеріалу про нервово-психічні стани воїнів. Це дало йому можливість опрацювати достатньо цілісну концепцію військової психології, яка має досліджувати такі проблеми: значення морального фактора і його використання воєначальником в бою; необхідність психологічної підготовки до бою; психічні стани воїнів перед боєм; вплив артилерійського вогню на психіку воїнів; стан психіки воїна в період атаки; дослідження психіки воїна після бою; про якості, які необхідні як командирам, так і підлеглим в бою; про заходи щодо боротьби зі страхом і панікою в бою; вплив алкоголю на стан психіки воїна та його діяльності в бою; про порушення військової дисципліни; про значення військової психології для офіцерів і необхідності її вивчення. Ряд його положень І рекомендацій не втратили актуальності до сьогоднішнього дня.

A.M. Дмитрієвський свої основні праці написав у період з 1911 р. до 1919 р., коли служив на різних посадах в артилерійських частинах і набув досвіду бойових дій під час Російсько-японської війни. Психологія, на його думку, має розглядати людину — воїна і воєначальника — як особистість і давати конкретні рекомендації щодо розв'язання різаних питань у ході підготовки до війни. Головною моральною якістю воїна він вважав почуття обов'язку, яке у поєднанні з волею дає міцні моральні основи армії. Багато уваги він приділяв вивченню ініціативи, хоробрості, сміливості. Основною їх формування він вважав розвиток свідомості, розуму, ідеалів воїнів. Усе це дало підстави для формулювання низки цінних порад і рекомендацій щодо виховання і навчання військовослужбовців.

 

Зміст психологічної роботи в бойовій ситуації

Як спосіб діяльності психологічна робота включає взаємопов'язані методи - психологічне проектування і психологічну корекцію.

Психологічне проектування полягає в прогнозуванні психологічного змісту майбутньої бойової діяльності, передбаченні його психічних наслідків і закладанні оптимальних психологічних умов її здійснення. Смисл психологічного проектування полягає у передбаченні всієї сукупності факторів майбутнього бою, які будуть мати певний вплив на настанови, мотиви, мотивацію, духовні, психічні, психофізіологічні та фізичні стани, бойову активність воїнів і побудування адекватних їм психодіагностичних, психопрофілактичних і психокорекційних програм роботи з ними.

Виявлення психологічного змісту майбутньої бойової діяльності дозволяє передбачити:

а) які психічні та психофізіологічні властивості повинні мати воїни для її виконання;

б) які військово-професійні якості в них слід розвивати для виконання власне цього бойового завдання;

в) яким чином нейтралізувати чи оптимізувати умови цієї діяльності.

На основі цієї роботи здійснюється:

психологічний відбір військовослужбовців;

розподіл воїнів за підрозділами і спеціальностями, виходячи з їх сумісності;

цільова психологічна підготовка до виконання конкретного бойового завдання.

Психологічна корекція у бойовій обстановці передбачає виявлення, оцінку та зміну психологічних умов дій, які здійснюються в даний момент. Для цього командири, їх заступники, психологи повинні мати еталонну модель оптимальних психологічних умов для певних видів бойової діяльності військовослужбовців. Виявляючи відхилення у психічних і психофізіологічних станах військовослужбовців від цих еталонних норм, командири мають здійснити їх корекцію.

Психокорекції мають піддаватися:

система бойових настанов, мотивів і мотивацій воїнів;

психічні стани як окремих воїнів, так і цілих військових підрозділів;

стани психофізіологічного здоров'я військовослужбовців;

взаємини між військовослужбовцями;

поведінка як окремих військовослужбовців, так і групи воїнів тощо.

Така корекція відбувається у двох напрямах:

1) оптимізації зовнішніх умов бойової діяльності:

попередження, нейтралізація і ліквідування наслідків психологічних операцій противника;

оптимізація середовища бойової діяльності;

раціоналізація режиму діяльності тощо;

2) психологічна допомога військовослужбовцям подолати стрес-фактори сучасного бою:

психологічна підтримка;

психологічна реабілітація.

Оптимізація зовнішніх умов виконання бойового завдання здійснюється методами управлінської, інформаційно-пропагандистської, воєнно-соціальної, правової, культурно-виховної роботи, протидії інформаційно-психологічному впливу противника тощо.

Головна задача психологічної роботи тут полягає в:

отриманні об'єктивної зворотної інформації про ефективність заходів МПЗ бойових дій, про характер їх впливу на психічні стани військовослужбовців, мотивацію та загальний МПС у військових підрозділах і частинах;

упровадженні відповідного даній бойовій ситуації комплексу морально-психологічних заходів щодо підтримки високого МПС-у особового складу, збереженню його психофізіологічного здоров'я, наданню йому оперативної психічної, психологічної та соціально-психологічної допомоги.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.40.250 (0.018 с.)