Військова психологія в структурі сучасної психології

психіка – це властивість головного мозку людини, сутність якої полягає в суб’єктивному відображенні об ’ єктивного світу.

Основними умовами становлення психіки людини є:

по-перше, людське суспільство;

по-друге, активна трудова діяльність (гра, навчання, праця);

по-третє, розвиток мови, абстрактного мислення й свідомості;

по-четверте, високоорганізовані, нормально функціонуючі мозок та нервова система.

Основні форми прояву психіки людини - психічні процеси, стани, властивості.

Психічні стани характеризують тимчасову динаміку психічної діяльності, яка істотно впливає на поведінку особистості (наприклад, тривожність, апатія, схвильованість, стрес, напруженість, несміливість, захват, емпатія та ін.).

Психічні властивості - це індивідуально-психологічні особливості людини, за допомогою яких визначають її тип, характер вчинків і мотиви діяльності. До психічних властивостей належать спрямованість, темперамент, характер і здібності.

Сучасна психологія являє собою розмаїту систему дисциплін та галузей. За спрямованістю діяльності психологів на пізнання, дослідження психіки виділяють три великі групи галузей психології – теоретичну, науково-прикладну і практичну.

До теоретичної психології належать: загальна психологія, історія психології, експериментальна, генетична, соціальна, порівняльна, диференціальна психологія, психофізіологія, психологія особистості тощо.

До науково-прикладної психології належить ряд галузей, які спрямовані на дослідження і практичне використання знань для оптимізації поведінки й діяльності людей. Напрями науково-прикладної психології можна класифікувати за певними ознаками.

§ За видом діяльності та поведінки людини: психологія праці, інженерна психологія, психологія творчості, авіаційна, космічна психологія, військова психологія, психологія управління, економічна психологія, психологія торгівлі, екологічна психологія, психологія спорту тощо.

§ За психологічними проблемами розвитку людини у науково-прикладній психології виділяють такі напрями: вікова, педагогічна психологія, психологія аномального розвитку.

§ За відношенням до нормальної або хворої психіки: психологія здоров’я, медична психологія.

§ За відношенням до права: юридична психологія, яка у свою чергу розподіляється на такі дисципліни: судова психологія, кримінальна, а також пенітенціарна.

Бойові психічні травми та психологічна реабілітація військовослужбовців

Виникненню бойових психічних травм сприяють:

а) психічні перевантаження особового складу у бойовій обстановці:

постійна реальна загроза життю;

жорстка відповідальність за виконання бойового завдання;

недостатність і невизначеність інформації, що надходить;

дефіцит часу при прийнятті рішення;

невідповідність рівня військово-професійної підготовленості особистості воїна до реальних умов бойової діяльності;

психічна непідготовленість воїна до дій у бойових умовах;

кумулятивний, індуційований варіант протікання реакцій у групах людей, наприклад, миттєве розповсюдження паніки серед воїнів;

повна чи часткова ізоляція воїнів від основних сил тощо;

б) бойові фізіологічні перевантаження:

фізичне виснаження в результаті перенапруги та порушення режиму годування;

порушення режиму сну;

в) умови бойової діяльності:

виконання розпорядку дня і дисциплінарних вимог;

організація побуту, забезпечення потреб і запитів воїнів;

незвичні умови служби та бойових дій (клімат, погода, місцевість тощо);

переживання особистого характеру (хвороба і смерть близьких, службові негаразди, фінансові проблеми тощо).

Можна навести таку психологічну класифікацію розладів їх психіки у бойових умовах:

1. Розлади психіки, провідною ознакою яких є фобія - патологічний страх, характерними симптомами якого є серцебиття, холодний піт, сухість у роті, тремтіння кінцівок, мимовільне виділення сечі та калу, паралічі кінцівок, заїкання, німота. Можна виділити три основні клінічні форми страху:

рухова -виявляється у неконтрольованих діях і рухах, наприклад, втеча від небезпеки;

ригідна - виявляється в пасивності, недостатності міміки, байдужості, оклякненні тощо;

скрита форма, що має прояв у гарячковій пасивності, безглуздій активності, які призводять до зриву виконання бойового завдання. У штабах така форма активності паралізує результативну роботу, породжує протилежні накази, розпорядження тощо.

Колективною формою страху є паніка - стан масового страху перед реальною або уявленою небезпекою, яка наростає в процесі взаємної індукції, що блокує здатність воїнів реально оцінювати обстановку, мобілізацію вольових ресурсів і організацію спільних цілеспрямованих дій.

2. Бойовий шок і бойове стомлення. Бойовий шок проходить у три стадії:

перша розвивається протягом кількох годин (діб) і характеризується почуттям тривоги, що поступово зростає, страхом і погіршенням настрою;

друга - гостра стадія - продовжується від кількох днів до кількох тижнів, проявляється розвитком психосоматичних порушень невротичного характеру;

третя - хронічна стадія - характеризується тривалою психічною декомпенсацією зі змінами особистості.

Під бойовим стомленням розуміють психічні розлади, які виникають у воїнів через кілька тижнів бойових дій середньої інтенсивності.

3. Посттравматичний синдром включає групу психічних розладів, які виникають внаслідок неусвідомлених намагань суб'єкта "витіснити" зі свідомості найбільш несприятливі епізоди.

Основні напрями профілактики бойових психічних травм.

1. Навчання командирів, а через них і всіх військовослужбовців основам психології та практичним навичкам і вмінням своєчасного розпізнання психічних розладів з використанням найпростіших методик оцінки бойового стресу, опрацювання навичок самоконтролю і спостереження за оточуючими.

2. Роз'яснення особовому складу природи стресових ситуацій та переконання їх у персональній відповідальності за власний психічний стан, опанування найпростішими прийомами релаксації, медитації тощо. Така робота має проводитися безпосередньо перед боєм і в періоди затишшя.

3. Оптимальне забезпечення особового складу всім необхідним, формування їх упевненості у власних силах, турбота про харчування й відпочинок, надання своєчасної психологічної та психіатричної допомоги.

4. Своєчасне розпізнання осіб з бойовими психічними травмами, надання їм оперативної психологічної допомоги та їх евакуація в тил. Основними критеріями для евакуації є: неспроможність військовослужбовця виконувати функціональні обов'язки, неадекватна оцінка оточення, відсутність контакту, деморалізуючий його вплив на оточуючих, загроза з його боку для інших військовослужбовців.

ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ВП

Військова|воєнна| психологія — це галузь психології, що вивчає закономірності прояву|вияву| психіки людини і психології військового|воїнського| колективу при виконанні професійних обов'язків і завдань|задач|, обумовлених специфікою військової|воєнної| служби.

Таким чином, об'єктом військової|воєнної| психології є|з'являються,являються| люди, що проходять|минають,спливають| військову|воєнну| службу, а також ті, хто може бути залучений до виконання військового обов’язку у військовий|воєнний| час. Окрім|крім| цього, об'єктом військової|воєнної| психології є|з'являються,являються| військові|воїнські| колективи.

Відповідно предметом військової|воєнної| психології є|з'являються,являються| особливості прояву|вияву| психіки військовослужбовця в різних умовах військово-професійної діяльності, а також психологічні процеси, стани і властивості, характерні|вдача| для військових|воїнських| колективів.

військова психологія як наукова дисципліна має велике практичне значення в сучасних умовах і спрямована на розв’язання таких завдань:

- визначення закономірностей, що керують поведінкою і діями воїнів та військових колективів за умов повсякденної служби та бою;

- розробка рекомендацій із навчання воїнів та військових колективів для використання їх у повсякденній роботі з особовим складом;

- пошук шляхів зростання ефективності процесів керування воїнами та військовими колективами, їх навчання та виховання;

- пошук засобів надійної оцінки можливостей воїнів і військових колективів та їх доцільний добір стосовно підготовки і розв’язання завдань;

- дослідження закономірностей, видів, напрямків, принципів, змісту та методів психологічної підготовки;

- напрацювання психологічних основ забезпечення високої бойової готовності підрозділів;

- визначення засобів попередження конфліктів, нестатутних взаємовідносин і порушень військової дисципліни в підрозділах;

- психологічне забезпечення мобілізації та активізації особового складу на успішне розв’язання навчальних, спеціальних і бойових завдань;

- озброєння офіцерів психологічними знаннями;

- розробка методики відновлення психологічної стійкості й усунення негативних психологічних явищ;

- забезпечення функціонування психологічної служби у військових частинах.

МЕТОДИ ПСИХ. ПІДГОТОВКИ

Якісної психологічної підготовки й ефективного розв'язання її завдань досягають умілим застосуванням різноманітних прийомів та способів впливу на психіку військовослужбовців у бойовій і гуманітарній підготовці, називаються методами психологічної підготовки.

За характером застосування й впливу на психіку воїнів вони поділяються на вербальні, практичні та емоційно-вольової саморегуляції

До вербальних методів належать: переконання, навіювання, психологічна консультація. Головне їх призначення полягає в тому, щоб формувати правильне уявлення про необхідні зміни у психіці воїнів і психології військового колективу та викликати їх. Переконання - один із основних методів психологічної підготовки, який забезпечує ефективність усіх інших методів, а також лежить в основі діяльності та

До практичних методів психологічної підготовки належать психологічні вправи і тренування, метод аварійних ситуацій (вправи і тренування на спеціальних тренажерах та імітаторах, подолання смуг перешкод, завалів, спеціальні спортивні ігри, психологічні вправи для розвитку пізнавальних, емоційних та вольових рис тощо). Психологічні вправи і тренування - це система багаторазових повторень, що

Методи емоційно-вольової саморегуляції мають зайняти належне місце в психологічній підготовці особового складу. їх результативність полягає в тому, що вони допомагають воїнові самостійно впоратися з труднощами функціонування психіки в умовах сучасного бою, зберегти боєздатність і успішно виконати бойове завдання. Вміле їх застосування сприяє ослабленню впливу негативних факторів на психіку

ЗАГАЛЬНА Х-КА ОСОБИСТОСТІ

Під особистістю у вітчизняній психологічній науці розуміють соціально зумовлену систему психічних якостей індивіда, що розглядається з огляду на найсуттєвіші соціально значущі властивості, які визначають його поведінку і діяльність.

Багатство особистості та її психологічна структура залежать від конкретних історичних, соціальних і культурних відносин. Вона безпосередньо формується і розвивається в процесі свідомої діяльності і спілкування.

Головними психічними рисами особистості є:

ступінь сформованості провідних психічних властивостей та якостей (насамперед свідомості, самосвідомості);

включеність в систему суспільних відносин;

саморегуляція поведінки й діяльності;

спроможність нести усвідомлено відповідальність за свої дії, поведінку і діяльність;

активність, що виражена в певній діяльності.

Співвідношення біологічного та соціального в особистості – наступна важлива проблема, на яку існують різні погляди, як ми переконалися під час аналізу основних теорій особистості у західній і вітчизняній психологічній науці. Узагальнюючи їх погляди, можна виокремити такі тенденції:

1) особистість формує суспільство, біологічні особливості людини не справляють на цей процес суттєвого впливу;

2) особистість визначають біологічні, спадкові фактори; ніяке суспільство не може змінити того, що закладено в людину природою;

3) особистість є феноменом суспільного розвитку людини; складний процес розвитку і формування особистості зумовлений єдністю біологічного і соціального. (У цьому процесі біологічні фактори виступають як природні передумови, а соціальні - як рухома сила психічного розвитку людини, формування її особистості.)

Соціалізація – це процес засвоєння індивідом знань, досвіду, норм і цінностей, включення його до системи соціальних зв’язків і відносин, необхідних для його становлення і життєдіяльності в даному суспільстві. Вона характеризується двома важливими моментами: засвоєнням соціального досвіду та його “перерозподілом” до рівня особистісних настанов і орієнтацій. Визначальними в даному процесі є активність індивіда і варіативність його поведінки, що пов’язане з поширенням, ускладненням соціальних зв’язків і відносин та з певною спрямованістю його діяльності.

Психологи поняття особистості тлумачать як сукупність індивідуальних властивостей психіки, що керують соціальною активністю людини. Особистість - це специфічне людське утворення, породжене соціальним середовищем і вихованням у процесі його активної трудової діяльності. Та обставина, що при цьому змінюються і деякі його риси та якості як індивіда становить не причину, а результат формування особистості.