Протитанковий взвод є вогневим артилерійським підрозділом.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Протитанковий взвод є вогневим артилерійським підрозділом.



Протитанковий взвод (відділення) призначений для ураження танків і інших броньованих машин, а також для знищення живої сили і вогневих засобів противника, які знаходяться в укриттях і спорудженнях.

20. Кулеметний взвод єзагальновійськовим тактичним підрозділам особливої організації, який може створюватися для прикриття і оборони важливих об'єктів під час прикриття державного кордону та окремих — у глибині оборони, а також берегових об'єктів з використанням фортифікаційних споруджень.

21.Механізований (танковий, гранатометний, протитанковий) взвод (відділення, танк, обслуга) під час виконання завдання діє, як правило, у складі роти (взводу). У розвідці, у бойовій, похідній і сторожовій охороні механізований (танковий) взвод (а механізований — у штурмовій групі) може діяти самостійно.

Для більшої самостійності під час виконання бойових завдань механізовані і танкові підрозділи можуть підсилюватися (підтримуватися) підрозділами інших родів військ.

Придані підрозділи підпорядковуються командиру взводу і виконують поставлені їм завдання.

Підтримуючі підрозділи залишаються в підпорядкуванні старшого командира (начальника) і виконують поставлені їм завдання, а також завдання, поставлені командиром підтримуваного підрозділу, у межах виділеного ресурсу (наряду) сил.

Механізованому взводу можуть придаватися гранатометний, протитанковий, а іноді інженерно-саперний підрозділ, хіміки-розвідники і танк, а танковому взводу, крім того, — механізований підрозділ.

22. Інженерно-саперний підрозділ призначений для ведення інженерної розвідки противника і місцевості, обладнання і знищення мінно-вибухових загороджень, пророблення проходів у загородженнях противника і перевезення мінних тралів.

23. Під час виконання поставлених бойових завдань взвод (відділення, танк) веде вогонь зі зброї, встановленої на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) і танках, з автоматів, кулеметів, снайперських гвинтівок, гранатометів і застосовує ручні гранати, а в рукопашному бою — удари багнетом, прикладом і саперною лопаткою.

Вогнем із бойових машин піхоти і танків знищуються танки, інші броньовані машини, вогневі засоби і жива сила противника, руйнуються його фортифікаційні спорудження, а також уражаються літаки, що низько летять, вертольоти і інші повітряні цілі. Вогнем із бронетранспортерів знищуються жива сила, вогневі засоби та інші цілі.

Автомати і кулемети застосовуються для знищення живої сили і вогневих засобів противника. Крім того, вони можуть застосовуватися для ураження низько літаючих повітряних цілей.

Снайперська гвинтівка застосовується для знищення важливих одиночних цілей (офіцерів, спостерігачів, снайперів, обслуги вогневих засобів, низько літаючих вертольотів) противника.

Протитанкові ракетні комплекси, протитанкові гранатомети і протитанкові гранати застосовуються для знищення танків і інших броньованих машин, а інші гранатомети і ручні гранати — для ураження живої сили і вогневих засобів противника, розташованих поза укриттями, у відкритих окопах, траншеях і за укриттями (у лощинах, ярах і на зворотних схилах висот).

24. Під час виконання бойових завдань механізований, гранатометний і протитанковий взводи в залежності від обстановки діють у похідному, передбойовому і бойовому порядках, танковий взвод — у похідному і бойовому порядках.

 

Похідний порядок взводу і відділення — колона. Він застосовується на марші, під час переслідування, проведення маневру і повинен забезпечувати високу швидкість руху, швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядки.

Передбойовий порядок — шикування взводу під час дій у пішому порядку для пересування в колонах відділень, розчленованих по фронту (у лінію відділень), з метою скорочення часу на розгортання в бойовий порядок, зменшення уразливості від ударів усіма видами зброї.

Бойовий порядок — шикування підрозділів для ведення бойових дій. Він повинен відповідати поставленому завданню, задуму майбутнього бою і забезпечувати: успішне ведення бою; повне використання бойових можливостей підрозділів; своєчасне зосередження зусиль на обраному напрямку (у районі); надійне ураження противника навсю глибину його бойового порядку; швидке використання результатів вогневого ураження противника і вигідних умов місцевості; нарощування зусиль у ході бою і здійснення маневру; найменшу уразливість підрозділів від ударів всіх видів зброї; підтримання безперервної взаємодії і зручність управління підрозділами.

Механізований взвод (відділення) може діяти в пішому порядку (взимку — на лижах), на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах, автомобілях) і десантом на танках.

У залежності від завдання, яке виконується, характеру місцевості та інших умов обстановки в бойовий порядок механізованого взводу можуть входити група управління і вогневої підтримки, розгородження (підриву) і захоплення, а механізованого відділення — бойові групи, які створюються в складі 2—3 і більш військовослужбовців.

Група управління і вогневої підтримки створюється для управління підрозділами, вогнем під час бою і підтримки механізованих відділень у складі: обслуга кулемета, снайпер, зв'язківець і спостерігач. У її склад, крім того, можуть включатися придані вогневі засоби. Управління групою здійснює командир взводу.

 

3.УПРАВЛІННЯ ПІДРОЗДІЛАМИ І ВОГНЕМ

 

25. Управління підрозділами і вогнем полягає в цілеспрямованій діяльності командира взводу щодо підтримання постійної бойової готовності взводу (відділення, танку), своєчасній підготовки його добою (тактичних дій) і безперервному керівництві ним під час виконання завдань, які поставлені.

Управління повинне бути оперативним, безперервним і потайливим.

Оперативність управління полягає у своєчасному прийнятті і реалізації рішень щодо обстановки, яка складається в ході виконання бойових завдань. Вона досягається постійним спостереженням за ходом виконання поставлених завдань, веденням розвідки, своєчасною постановкою (уточненням) завдань підлеглим, знанням особовим складом встановлених сигналів управління.

Безперервність управління полягає в здатності командира взводу (відділення, танка, обслуги) постійно впливати на хід бою (дій): вчасно ставити підлеглим завдання, одержувати від них інформацію про обстановку, яка складається. Вона досягається справним функціонуванням засобів зв'язку, постійним чергуванням на засобах зв'язку.

Прихованість управління полягає в прихованні від противника місця в бойовому порядку командира підрозділу і інформації управління. Вона досягається ретельним маскуванням командно-спостережного пункту командира взводу, розташування місця командира в бойовому (передбойовому, похідному) порядку, застосуванням радіо — і проводових засобів зв'язку, умілим управлінням підлеглими, сигнальними засобами в умовах безпосереднього вогневого контакту із противником, дотриманням режиму обміну інформацією.

26. Підготовка тактичних дій включає: організацію дій, підготовку взводу (особового складу, озброєння і військової техніки) до дій, здійснення контролю готовності до виконання поставленого завдання та інші заходи.

27. Робота командира щодо організації дій починається з одержанням завдання і здійснюється, як правило, на місцевості, а якщо це неможливо — у вихідному районі по карті (схемі, на макеті місцевості). В цьому випадку бойові завдання відділенням (танкам) і приданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період заняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку).

Командир взводу, одержавши бойове завдання, з’ясовує його, оцінює обстановку, приймає рішення, проводить рекогносцировку, ставить завдання підлеглим підрозділам (особовому складу, вогневим засобам), організовує взаємодію і управління, бойове забезпечення, виконання заходів морально-психологічного, тилового і технічного забезпечення, після чого організовує і особисто керує підготовкою особового складу, озброєння і військової техніки до дій, у встановлений час доповідає командиру роти.

З'ясування завдання полягає у вивченні завдання, яке поставлено старшим командиром (начальником).

Оцінка обстановки включає оцінку противника, своїх підрозділів, місцевості, стану погоди, пори року, а також інші фактори, які впливають на виконання бойового завдання.

У рішенні командир взводу визначає побудову бойового (передбойового, похідного) порядку, порядок дій штатних і приданих підрозділів (груп, які створюються) і вогневих засобів і визначає їм завдання.

Під час проведення рекогносцировки командир взводу вивчає противника і місцевість у напрямку дій взводу з метою уточнення (призначення) орієнтирів і завдань підлеглим. Рекогносцировка проводиться із залученням командирів штатних і приданих підрозділів.

Завдання підлеглим підрозділам (особовому складу, вогневим засобам) ставляться бойовим наказом або розпорядженням, які віддаються усно або по засобах зв'язку.

В бойовому наказі командир взводу вказує:

в першому пункті — орієнтири і відомості про противника;

в другому пункті — завдання роти, взводу і сусідів;

в третьому пункті (після слова «наказую») — бойові завдання підлеглим підрозділам (танкам, вогневим засобам, особовому складу, який безпосередньо підлеглий, групам , які створені);

в четвертому пункті — час готовності до виконання завдання;

в п'ятому пункті — питання організації управління (своє місце, при необхідності — заступника, склад групи управління і вогневої підтримки, якщо вона створюється).

У бойовому розпорядженні командир взводу вказує: короткі відомості про противника і бойові завдання підлеглим підрозділам (танкам, вогневим засобам, безпосередньо підлеглому особовому складу, групам, які створені), а при необхідності і інші відомості.

Бойовий наказ (розпорядження) необхідно викладати коротко і гранично ясно.

 

Під час організації взаємодії та управління командир взводу зобов’язаний погодити зусилля штатних і приданих вогневих засобів для успішного виконання поставленого завдання, добитися правильного і єдиного розуміння всіма командирами відділень (танків) бойового завдання і способів його виконання, а також вказати сигнали оповіщення, управління, взаємодії, порядок дій по них, уточнити (довести) радіо - дані і порядок користування радіо - і сигнальними засобами зв'язку.

Під час організації бойового забезпечення, командир взводу вказує, які заходи і до якого часу виконати.

Заходи морально-психологічного забезпечення у взводі організуються на підставі вказівок командира роти (його заступника з виховної роботи). Під час організації заходів морально-психологічного забезпечення командир взводу вказує терміни їх проведення і ставить завдання активу, який призначений.

Під час організації заходів технічного і тилового забезпечення командир взводу вказує порядок, терміни одержання боєприпасів, заправки пально-мастильними матеріалами, проведення технічного обслуговування і поточного ремонту бойових машин і озброєння, забезпечення особового складу продуктами, водою та іншими матеріальними засобами, а також стежить за станом екіпіровки солдатів і сержантів та використанням її за призначенням.

28. Контроль готовності взводу до виконання поставленого завдання здійснюється шляхом перевірки точного виконання відданих бойового наказу і розпоряджень, знання всім особовим складом противника, а також знання і розуміння ними своїх завдань; контролю своєчасності і якості виконання заходів щодо підготовки до дій; усунення на місці виявлених недоліків і рішення питань, які виникли.

29. Командир відділення (танка), одержавши бойове завдання, повинен: усвідомити його, оцінити обстановку, визначити завдання особовому складу і віддати бойовий наказ.

У бойовому наказі командир відділення (танка) вказує:

у першому пункті — орієнтири і відомості про противника;

в другому пункті — завдання взводу і відділення (танка);

у третьому пункті — завдання особовому складу (командири гранатометного і протитанкового відділень, крім того, вказують завдання обслузі);

у четвертому пункті— час готовності до виконання завдання і заступника.

Крім того, у бойовому наказі командир відділення (танка) доводить сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій по них.

Під час дій механізованого відділення бойовими групами командир відділення додатково визначає порядок виконання поставленого завдання.

Визначаючи порядок виконання поставленого завдання, командир відділення встановлює: склад бойових груп, визначає їх завдання (якого противника, де, коли, у взаємодії з ким і як знищити та у якому напрямку діяти) і порядок взаємодії під час знищення противника і взаємної підтримки вогнем, способи і сигнали управління.

У третьому пункті бойового наказу командир відділення вказує — склад бойових груп і їх завдання.

30. Після віддання бойового наказу командир відділення (танка) організує підготовку відділення (танка) до виконання завдання:

поповнення ракет, боєприпасів, технічне обслуговування бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка, виконання встановлених робітщодо інженерного забезпечення, а потім перевіряє знання завдань особовим складом,його забезпеченість всім необхідним для бою і доповідає командиру взводу про готовність відділення (танка) до бою.

31. Підготовка вогню і управління вогнем є найважливішою складовою частиною роботи командира взводу (відділення, танка) щодо управління підрозділами.

Підготовка вогню включає заходи, які проведені в рамках підготовки дій взводу (відділення, танка): організацію вогню; підготовку до виконання вогневих завдань.

Організація вогню проводиться в ході організації дій взводу (відділення, танка).

Під час з'ясування отриманого завдання і оцінки обстановки командир повинен вивчити призначені старшим командиром єдині орієнтири і сигнали; оцінити вплив місцевості, погоди, часу доби на виконання вогневих завдань, а також визначити заходи, які необхідно провести щодо підготовки озброєння до бойового застосування.

Змінювати орієнтири, які призначені старшим командиром - забороняється. При необхідності командир взводу може призначити додатково свої орієнтири з розрахунку не більш п'яти (на напрямку і в межах дій відділень: межах смуги і додаткового сектора вогню). Під час доповіді старшому командиру і організації взаємодії використовуються тільки орієнтири, які призначені старшим командиром. Орієнтирами вибираються добре видимі місцеві предмети. При використанні нічних прицілів орієнтирами вибираються місцеві предмети з великою відбивною здатністю в межах дальності дії прицілів. Орієнтири нумеруються справа наліво і по рубежах від себе вбік противника. Один з них призначається основним. Крім орієнтирів для управління вогнем можуть використовуватися добре видимі місцеві предмети.

Визначаючи порядок і способи виконання отриманого завдання і завдання відділенням (танкам, бойовим групам), доданим підрозділам, штатному і доданому вогневому засобу, командир взводу (відділення, танка) розкриває порядок і способи знищення (ураження) противника по завданнях, видах зброї і вогню, способах його ведення, напрямках, напруженості і способах стрільби.

Під час організації взаємодії і управління командир взводу (відділення) узгоджує зусилля штатних і приданих вогневих засобів по черзі виконання вогневих завдань і знищенню найбільш важливих цілей: визначає порядок коректування результатів стрільби і цілевказання; встановлює (уточнює) сигнали (команди) на відкриття, перенос і припинення вогню.

32. Підготовка взводу (відділення, танка) до дій полягає в: розподілі по відділенням (екіпажам) і розміщення по посадах прибулого на доукомплектування особового складу; доукомплектування озброєнням і військовою технікою, майном; поповненні боєкомплекту, дозаправлення техніки пально-мастильними матеріалами та охолоджуючою рідиною, поповнення запасів води; технічному обслуговуванні і підготовці озброєння і військової техніки до бойового застосування; проведенні бойового злагодження і занять з бойової підготовки згідно характеру майбутніх дій, а також проведенні заходів морально-психологічного забезпечення.

33. Управління діями і вогнем взводу (відділення, танка) при виконанні поставлених завдань полягає в спостереженні за результатами дій і вогню, прийнятті рішень за обстановкою, яка складається, постановці (уточненні) завдань підрозділам (підлеглим) і вогневим засобам.

34. Командир взводу (відділення) управляє взводом по радіо, голосом, сигнальними засобами та особистим прикладом. В середині бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка командир взводу (відділення, танка) управляє діями підлеглих командами, які подає по переговорному пристрою голосом, і встановленими сигналами.

В обороні створюється командно-спостережний пункт командира взводу, який розгортається за бойовими порядками підрозділу, так щоб забезпечити його захист від вогню стрілецької зброї і мінометів, найкраще спостереження за противником, діями своїх підлеглих, сусідів і місцевістю, а також безперервне управління взводом.

Під час дій механізованого взводу в пішому порядку командир взводу (відділення) розташовується в місці, яке забезпечує ефективне управління підрозділами (підлеглими) і вогнем, а також ускладнює противнику його впізнання, як командира.

Для управління вогнем і підрозділами старшим командиром встановлюються сигнали управління по радіо і сигнальними засобами зв'язку.

35. Під час роботи на радіостанціях суворо дотримуються правил ведення переговорів. У взводі всі команди в ході бою передаються по радіо. Під час передачі команд командири відділень (танків) викликаються позивними, об’єкти місцевості вказуються від орієнтирів і умовними найменуваннями. Під час створення противником радіоперешкод радіостанції за командою командира роти (взводу) переводяться на запасні частоти.

Сигнальні засоби застосовуються для передачі заздалегідь встановлених сигналів. Для цього застосовуються сигнальні прапорці, електричні ліхтарі, прожектори бойових машин, трасуючі кулі (снаряди) і різні звукові засоби (електро- і пневмосигнали, свистки, омани, сирени та інші). Крім того, сигнали можуть подаватися за допомогою зброї, головного убору і руками. У розвідці крім того, використовується імітація звуків тварин і птахів.

Сигнали управління повинні бути доведені до всього особового складу. Сигнали, які подає старший командир, відносяться тільки до підлеглих командирів: підрозділи повинні виконувати сигнали тільки свого безпосереднього командира;сигнали подаються до одержання відповіді відклику) або початку виконання команди (сигналу); отримані сигнали негайно підтверджуютьсяїх повторенням.

Під час управління підрозділами (підлеглими) сигналами необхідно пам'ятати, що сигнальні засоби демаскують місце перебування командира.

36. Управління вогнем в ході виконання завдання включає: розвідку наземних і повітряних цілей, оцінку їх важливості, визначення черговості засобів ураження; постановку вогневих завдань; спостереження за результатами вогню і його коректування; контроль за витратою боєприпасів.

Розвідка цілей ведеться всім особовим складом взводу (відділення, танка, обслуги) у призначених секторах. Сектори повинні забезпечити виявлення противника перед фронтом дій взводу (відділення, танка, вогневого засобу) і призначаються в залежності від розташування прицілів, приладів спостереження, бійниць і розміщення особового складу. Додатково можуть призначатися сектори розвідки на флангах.

У першу чергу знищуються протитанкові засоби, обслуги кулеметів і мінометів, снайпери, артилерійські коректувальники, авіанавідники і командири підрозділів противника. Вибір засобів ураження повинен забезпечити надійне знищення цілей, які розвідані.

Під час постановки (уточненні) вогневих завдань командири вказують: кому (якому підрозділу); де (цілевказання); що (найменування цілі) і завдання (знищення, подавлення, або зруйнування).

Цілевказання може здійснюватися від орієнтирів (місцевих предметів) і від напрямку руху (атаки), по азимутальному покажчику, трасуючими кулями і снарядами, розривами снарядів, сигнальними засобами, а також наведенням приладів і зброї в ціль.

Коректування вогню здійснюється від місця положення цілі, орієнтирів (місцевих предметів) і розривів снарядів із вказанням величини відхилення по дальності і напрямку.

37. Виклик і коректування вогню артилерії, яка підтримує здійснюється, як правило, через артилерійських командирів (коректувальників), а за їх відсутності — особисто командиром взводу. Під час виклику вогню командир взводу вказує: характер і місце розташування (номер) цілі; завдання стрільби (подавити, знищити, зруйнувати, освітити, задимити); терміни виконання вогневого завдання, під час коректування вогню — характер і місце розташування (номер) цілі; величину відхилення по дальності і напрямку.

Цілевказання екіпажам вертольотів (літаків) здійснюється тільки за розпорядженням старшого командира, методом позначення місця цілі вогнем стрілецької зброї, озброєнням бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків трасуючими кулями (снарядами), а також з використанням технічних засобів наведення і цілевказання при наявності пункту управління авіаційного навідника. Завдання на позначення місця цілі ставиться так, як вогневе завдання з вказанням часу відкриття вогню.

38. Оповіщення особового складу про повітряного противника, про безпосередню загрозу і початок застосування противником ядерної, хімічної і біологічної зброї, а також про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження здійснюється за єдиними і постійно діючими сигналами. Сигнали оповіщення повинен знати весь особовий склад підрозділу. Командир взводу (відділення, танка) завчасно визначає порядок дій підлеглих за сигналами оповіщення і при їх одержанні подає відповідні команди.

39.Для взаємного впізнавання, визначення належності і місцезнаходження частин і підрозділів від спеціально підготовленого відділення (екіпажа) може призначатися пост (пункт) позначення батальйону (роти).

Пост (пункт) позначення, як правило, складається з двох солдатів і одного сержанта, який призначається старшим.

На посту (пункті) повинні бути прилади спостереження, великомасштабна карта або схема місцевості, журнал контролю, компас, годинник, ліхтар, засоби зв'язку і подачі сигналів позначення та оповіщення.

Старший поста (пункту) позначення зобов'язаний: встановити порядок чергування; організувати обладнання місця розташування поста (пункту) і його маскування; перевірити справність приладів спостереження, засобів зв'язку і подачі сигналів пізнавання, позначення та оповіщення; вчасно подавати сигнали відповідно до отриманого завдання від командира (начальника), який виставив пост (пункт).

Черговий поста (пункту) позначення веде спостереження за повітрям і місцевістю у вказаних секторах.При виявленні сигналів впізнання, які подаються військами, а також літаками і вертольотами, встановлює їх відповідність діючим сигналам, доповідає старшому поста (пункту) і за його наказом подає сигнал позначення або оповіщення.

Старший поста (пункту) про виявлені сигнали і цілі встановленим порядком доповідає командиру (начальнику), який виставив пост, і відповідно до отриманого завдання дає команду на подачу сигналів позначення або оповіщення. Про результати спостереження, подані сигнали робиться запис в журналі контролю.

Спостереження ведеться безперервно. При наявності на посту технічних засобів впізнання і позначення відповідні сигнали подаються виходячи з отриманого завдання від командира (начальника), який виставив пост.

40. Доповідь старшому командиру та інформування сусідів про обстановку складають найважливіший обов'язок командира взводу (відділення, танка) під час виконання поставленого завдання.

У доповіді старшому командиру вказується: де і яке завдання виконує підрозділ, положення сусідів, склад і характер дій противника.

Командир взводу (відділення) негайно доповідає старшому командиру: про раптовий напад противника або його появу там, де він не очікувався, про виявлені загородження і зони зараження; про захоплення полонених, документів і озброєння противника; про застосування противником нових засобів і способів дій; про різку зміну дій противника (раптовий відхід, перехід до оборони, проведення контратаки); про різку зміну положення і втрату взаємодії із сусідами; про кожне рішення, прийняте за власною ініціативою в зв'язку зі зміною обстановки.

ОБОВ'ЯЗКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ

41. Кожен військовослужбовець повинен досконало знати і утримувати в постійній бойовій готовності свою зброю і бойову техніку, майстерно володіти ними і вміло застосовувати і, крім того, бути в готовності замінити при необхідності товариша, який вибув зі строю.

Кожен військовослужбовець зобов'язаний:

знати і розуміти поставлене завдання;

вміти вести розвідку противника і місцевості, під час виконання поставленого завдання постійно вести спостереження, вчасно виявляти і уражати противника;

знати розміри, обсяг, послідовність і терміни обладнання фортифікаційних споруд; вміти швидко обладнувати окопи і укриття, у тому числі з застосуванням вибухових речовин, здійснювати маскування;

стійко і завзято діяти в обороні, і сміливо у наступі; проявляти хоробрість, ініціативу і спритність у бою, надавати допомогу товаришу;

вміти вести вогонь по низько літаючих літаках, вертольотах і інших повітряних цілях противника із стрілецької зброї;

знати способи захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника; вміло використовувати місцевість, засоби індивідуального захисту і захисні властивості машин;

долати загородження, перешкоди і зони зараження, встановлювати і знешкоджувати протитанкові і протипіхотні міни; проводити спеціальну обробку;

без дозволу командира не залишати свого місця в бою;

при пораненні або ураженні радіоактивними, отруйними речовинами, біологічними засобами, а також запалювальною зброєю вжити необхідних заходів само - і взаємодопомоги і продовжувати виконання завдання; якщо буде наказано відправитися на медичний пункт, взяти із собою особисту зброю; при неможливості убути на медичний пункт - відповзти зі зброєю в укриття та чекати санітарів;

вміти готувати озброєння і боєприпаси до бойового застосування, швидко і спритно споряджати патронами обойми, магазини, стрічки; слідкувати за витратою боєприпасів і заправленням бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка пальним, вчасно доповідати своєму командиру про витрачення 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів і заправлення пального; при пошкодженні бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка швидко вживати заходів щодо їх відновлення.

Кожен сержант і солдат зобов'язаний захищати командира в бою, у випадку його поранення або загибелі сміливо брати на себе командування підрозділом.

42. Кожен військовослужбовець повинен знати і дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права:

під час виконання поставленого завдання застосовувати зброю тільки проти противникаі його військових об'єктів;

не нападати на осіб і об'єкти, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, якщо ці особи не роблять ворожих дій, а об'єкти не використовуються (не підготовлені до використання) у військових цілях;

не заподіювати зайвих страждань, не наносити більшого збитку, чим необхідно для виконання бойового завдання:

якщо дозволяє обстановка підбирати поранених, хворих і осіб, які утримуються від ворожих дій і надавати їм допомогу;

гуманно ставиться до цивільного населення, поважати його гідність;

утримувати підлеглих і своїх товаришів від порушення норм міжнародного гуманітарного права, про випадки їх порушення доповідати старшому командиру.

Противника, який здався в полон, необхідно роззброїти, при необхідності надати допомогу і передати своєму командиру. До полоненого противника необхідно ставиться гуманно.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-21; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.80.5.103 (0.023 с.)