Порушення цих правил не тільки безчестить батьківщину, але і у встановлених законом випадках тягне кримінальну відповідальність.

Під час виконання поставлених завдань всі командири, у межах своїх обов'язків, повинні враховувати норми міжнародного гуманітарного права при ухваленні рішення і забезпечитиїх виконання своїми підлеглими.

43. Командир взводу (заступник командира взводу, командир відділення, танка) несе відповідальність за бойову готовність, підготовку взводу (відділення) танка, озброєння і військової техніки до дій та успішне виконання бойового завдання у встановлений термін, а також за виховання, військову дисципліну і морально-психологічний стан особового складу. Він завжди повинен знати, де знаходяться, яке завдання виконують підлеглі його підрозділу (солдати, сержанти), їх запити та морально-психологічний стан.

Основний обов'язок командира взводу (відділення, танка) — домогтися виконання поставленого завдання у визначений термін. Відсутність наказу (бойового розпорядження) старшого командира не може служити командиру виправданням його бездіяльності.

44. Командир взводу зобов'язаний:

знати завдання роти і взводу;

вміло керувати взводом під час виконання поставлених завдань:

знати обстановку, вчасно приймати рішення, ставити завдання, наполегливо домагатися їх виконання і вчасно доповідати старшому командиру про виконання поставленого завдання;

вміло використовувати вогневі засоби взводу, а також результати вогневого ураження противника, вміти викликати і коректувати вогонь артилерії;

вчасно організувати технічне обслуговування техніки та озброєння, а у випадку їх пошкодження - доповідати старшому командиру та організувати ремонт;

знати засоби зв'язку взводу, вміти ними користуватися і навчати своїх підлеглих роботі на них;

слідкувати за витратою боєприпасів і пального, вживати заходівщодо їх поповнення;

бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості, витривалості і розпорядливості, особливо у важкі хвилини;

підтримувати ініціативу, заохочувати героїзм, самовідданість, військову хитрість і кмітливість своїх підлеглих:

вживати заходів щодо своєчасного укриття поранених (тих, які отримали важкі бойові та психологічні травми) військовослужбовців і вести їх облік;

вживати заходів щодо своєчасного збору, виносу, упізнанню та евакуації тіл загиблих (померлих) військовослужбовців:

доповідати за командою про кожного загиблого (померлого) з позначенням місця, часу і обставин загибелі військовослужбовця.

45. Заступник командира взводу зобов'язаний:

знати завдання роти, взводу і рішення командира взводу;

перевіряти виконання особовим складом взводу відданих наказів та інших розпоряджень командира взводу:

знати обстановку на полі бою, у випадку неможливості командування командиром взводу - вміло керувати взводом в бою, наполегливо домагатися виконання поставленого завдання;

вміло готувати до роботи засоби зв'язку і працювати на них, постійно підтримувати стійкий зв'язок з командиром взводу;

вміти робити вивірку і пристрілювання зброї, водити бойову машину піхоти (бронетранспортер), танк, автомобіль, вести влучний вогонь зі зброї взводу, озброєння бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка, орієнтуватися на будь-який місцевості, користуватися навігаційною апаратурою і топографічною картою, визначати положення цілей, наносити їх на карту (схему) і передавати отримані дані;

організовувати несення чергування спостерігачами і черговими вогневими засобами:

залишаючись за командира взводу виконувати його обов'язки. Заступник командира механізованого взводу під час дій особового складу в пішому порядку зобов'язаний знаходитися в одній з бойових машин піхоти (бронетранспортері), підтримувати постійно зв'язок з командиром взводу і вміло керувати вогнем та рухом бойових машин.

46. Командир відділення (танка) зобов'язаний:

вміло командувати відділенням (танком) у бою і наполегливо домагатися виконання поставленого завдання;

бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості, витривалості і розпорядливості, особливо у важкі хвилини бою, постійно піклуватися про своїх підлеглих, про забезпеченість їх всім необхідним для успішного ведення бою;

вміло використовувати прилади спостереження, особисто вести спостереження за противником, сигналами командира взводу і діями сусідів; при наявності дублюючого пульту управління в необхідних випадках вести вогонь по цілям з озброєння бойової машини піхоти (танка);

вміло готувати до роботи засоби зв'язку і працювати на них, постійно підтримувати стійкий зв'язок з командиром взводу;

вміти робити вивірку і пристрілювання зброї, водити бойову машину піхоти (бронетранспортер), танк, автомобіль, вести влучний вогонь зі зброї відділення, озброєння бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка, орієнтуватися на будь-який місцевості, користуватися навігаційною апаратурою і топографічною картою, визначати положення цілей, наносити їх на карту (схему) і передавати отримані дані командиру взводу;

знати і утримувати в справному стані бойову машину піхоти (бронетранспортер), танк і озброєння, вчасно організовувати їх технічне обслуговування, а у випадку пошкодження доповісти командиру взводу та організувати ремонт;

знати обов'язки заступника командира взводу і при необхідності виконувати їх.

47. Навідник-оператор бойової машини піхоти (навідник гармати танка, кулеметник бронетранспортера) зобов'язаний:

знати озброєння бойової машини піхоти (танка, бронетранспортера), прилади прицілювання і спостереження, постійно утримувати їх у бойовій готовності;

знати правила пуску протитанкових керованих ракет, стрільби з гармати і спареного з нею кулемета (користування комплексом управління озброєння) і вміти вести влучний вогонь;

знищувати виявлені цілі за командою заступника командира взводу (командира відділення, танка) та самостійно;

під час дій відділення в пішому порядку постійно підтримувати його вогнем зброї бойової машини піхоти;

систематично перевіряти стан озброєння, прицільних приборів, механізмів заряджання і наведення, проводити їх технічне обслуговування, негайно усувати виявлені несправності і доповідати про це командиру відділення (танка);

вміти оглядати, готувати боєприпаси до стрільби та укладати їх;

вміти працювати з радіостанцією і переговорним пристроєм;

вміти вивести бойову машину піхоти (танк, бронетранспортер) з-під вогню противника в найближче укриття; допомагати механіку-водію в проведенні технічного обслуговування і ремонту;

знати обов'язки командира відділення (танка) і при необхідності виконувати їх.

48. Механік-водій бойової машини піхоти (танка), водій бронетранспортера (автомобіля) зобов'язаний:

знати будову, технічні можливості, правила експлуатації та обслуговування бойової машини піхоти (танка, бронетранспортера, автомобіля), утримувати машину в постійній готовності до дій; вміло водити її в будь-яких умовах обстановки, у будь-яку пору року та час доби;

витримувати встановлену дистанцію і швидкість руху, місце в похідному і бойовому порядку взводу; вміти готувати машину до подолання водних перешкод, переправ, інших складних ділянок місцевості та впевнено їх долати;

знати місце перебування, напрямок дій свого підрозділу і шлях руху до нього; безвідлучно знаходитися біля машини в зазначеному місці (пункті);

знати і точно виконувати команди, сигнали регулювання і управління;

уміти користуватися схемою маршруту і орієнтуватися на місцевості, вибирати укрите місце, проводити обладнання окопу, маскувати його і машину;

після виявлення несправності (пошкодження) машини, негайно доповідати командиру і вживати заходів щодо її усунення;

знати і дотримуватись норми завантаження бойової машини піхоти (танка, бронетранспортера, автомобіля), правила посадки і перевезення людей; вміти готувати до буксирування і буксирувати озброєння та техніку;

знати сорти, норми витрати пального і мастильних матеріалів, не допускати їх перевитрати;

володіти особистою зброєю, застосовувати її для самозахисту, при необхідності — для захисту боєздатності машини.

Механік-водій бойової машини піхоти (танка), водій бронетранспортера, крім того, зобов'язаний:

знати і вміти застосовувати навісне обладнання;

під час руху на місцевості вміло використовувати її захисні властивості, забезпечувати найкращі умови для ведення вогню; вести спостереження, доповідати про виявлені цілі і результати їх ураження;

знати озброєння бойової машини, вміти заряджати і вести вогонь з гармати і кулемета;

вміти працювати на радіостанції і переговорному пристрої

49. Заряджаючий танка зобов'язаний:

знати боєприпаси, уміти оглядати, готувати та укладати їх, знати, де і які з них знаходяться в укладці; швидко заряджати зброю;

вести спостереження і доповідати командиру танкапро виявлені цілі і результати їх ураження;

слідкувати за витратою боєприпасів, вчасно доповідати про це командиру танка;

знати зенітну кулеметну установку танка, правила стрільби з неї і вміти вести вогонь по повітряних цілях;

допомагати навіднику гармати в підтриманні озброєння в справному стані і разом з ним швидко усувати несправності та затримки, які виникають під час стрільбі, а механіку-водію — у проведенні технічного обслуговування і ремонту танка;

знати обов'язки навідника гармати і при необхідності заміняти його.

Заряджаючий командирського танка (радист - заряджаючий), крім того, зобов'язаний:

знати загальну будову радіостанції, переговорного пристрою, порядок їх настроювання і встановлення зв'язку;

вміти швидко входити в радіозв'язок, знати правила і порядок роботи в радіомережі;

утримувати засоби зв'язку в постійній готовності до роботи, швидко усувати несправності, які виникли;

чергувати на засобах зв'язку за відсутності командира в машині.

50. Старший оператор (оператор) протитанкового ракетного комплексу зобов'язаний:

знати протитанковий ракетний комплекс і постійно утримувати його в бойовій готовності;

знати правила пуску протитанкових керованих ракет, вміти керувати ними і влучно уражати цілі противника;

виявлені цілі знищувати за командою командира відділення або самостійно і доповідати про результати пусків;

систематично перевіряти стан ракет і механізмів протитанкового ракетного комплексу, проводити їх технічне обслуговування, негайно усувати виявлені несправності і доповідати про це командиру відділення;

знати обов'язки командира відділення і при необхідності замінятийого.

51. Навідник автоматичного гранатомета зобов'язаний:

знати будову, прийоми і правила стрільби з автоматичного гранатомета і постійно підтримувати його в бойовій готовності;

знищувати виявлені цілі за командою командира відділення або самостійно і доповідати про результати стрільби;

систематично перевіряти стан автоматичного гранатомета, проводити його технічне обслуговування, негайно усувати виявлені несправності і доповідати про це командиру відділення;

знати обов'язки посадових осіб обслуги і при необхідності вміло їх виконувати;

знати обов’язки командира відділення і при необхідності заміняти його.

52. Гранатометник, кулеметник (навідник кулемета), старший стрілець (стрілець, стрілець — помічник гранатометника) зобов'язані:

знати свою зброю, утримувати її в справному стані і вміти вести з неї влучний вогонь, спостерігати за результатами вогню і вміло коректувати його;

постійно спостерігати за полем бою і доповідати командиру відділення про виявлені цілі, за командою командира та самостійно знищувати їх вогнем; спостерігати за сусідами і підтримувати їх вогнем;

вміти користуватися приладами і механізмами, розташованими в десантному відділенні бойової машини піхоти (бронетранспортера);

допомагати навіднику-оператору в підготовці та укладанні боєприпасів і технічному обслуговуванні озброєння, а механіку-водію (водію) — у проведенні технічного обслуговування і ремонту бойової машини піхоти (бронетранспортера);

при вимушеному відриві від свого відділення негайно приєднатися до найближчого відділення і продовжувати бій у його складі.

53. Снайпер зобов'язаний:

знати свою зброю, утримувати її в справному стані і вміти вести з неї влучний вогонь;

уважно спостерігати за полем бою, виявляти і оцінювати цілі, за командою командира або самостійно знищувати найбільш важливі з них (офіцерів, спостерігачів, обслуги вогневих засобів, снайперів);

діючи у парі - вести розвідку, цілевказання і коректування вогню;

вміти орієнтуватися на місцевості, вміло використовувати захисні і маскувальні властивості місцевих предметів для швидкого і прихованого пересування з метою заняття вигідної вогневої позиції.

54. Номер обслуги зобов'язаний:

допомагати навіднику в піднесенні, підготовці боєприпасів, перезарядженні та обслуговуванні зброї:

вести спостереження за результатами вогню, за переміщенням і сигналами своїх підрозділів:

знати особисту зброю і вміти вести з неї влучний вогонь.

55. Санітар-стрілець зобов'язаний:

знати і вміло використовувати медичне оснащення санітара, а також підручні засоби для надання медичної допомоги;

знати місце розміщення санітарного інструктора роти:

спостерігати за появою поранених і військовослужбовців, які отримали важкі бойові психологічні травми, на полі бою і доповідати про них командиру;

особисто надавати першу медичну допомогу пораненим (у тому числі військовослужбовцям противника), вміло використовувати захисні і маскувальні властивості місцевості, для їх укриття;

позначати місця перебування поранених, хворих і військовослужбовців, які отримали важкі бойові психологічні травми;

вміти евакуювати поранених з бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка;

володіти особистою зброєю, застосовувати її для самозахисту, при необхідності для захисту поранених і хворих.

 

Розділ другий

ОБОРОНА

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

56. Оборона здійснюється з метою відбити наступ переважаючих сил противника, нанести йому максимальних втрат, утримати важливі райони місцевості (об'єкти) і тим самим створити сприятливі умови для наступальних дій. Бій в оточенні є різновидом оборони

Оборона може готуватися завчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.

57. Оборона повинна бути стійкою і активною, здатною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, які підтримуються вогнем артилерії та ударами авіації.

Стійкість та активність оборони досягаються: витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, які обороняються, їх високим моральним духом; майстерно організованою обороною і системою вогню; безперервною розвідкою противника; ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої позиції); умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій; своєчасним маневром підрозділами і вогневими засобами і вогнем; негайним знищенням противника, який вклинився в оборону;

постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної зброї та інформаційно-психологічного впливу противника; завзятим і тривалим утриманням опорних пунктів (позицій, рубежів); всебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до тривалоговедення бойових дій, у тому числі і в умовахповного оточення.

В обороні кожен солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні спорудження і вигідні умови місцевості, здатний знищити велику кількість живої сили противника та успішно вести боротьбу з його танками, та іншими броньованими машинами.

Взвод (відділення, танк) не має права залишати опорний пункт (позицію), яку займає і відходити без наказу командира роти (взводу).

58. Механізований (танковий) взвод обороняється, як правило, у складі роти, може знаходитися у резерві батальйону, призначатися в бойову охорону, бойовий розвідувальний дозор і вогневу засаду, частиною сил або в повному складі входити в бронегрупу батальйону (роти). Крім того, при виході з бою і відході, при виході з оточення він може призначатися до складу підрозділів прикриття, а танковий ( механізований) взвод на бойових машинах піхоти) - діяти в заслонах.

59. Взвод першого ешелону роти має завдання вогнем штатних і приданих засобів самостійно та у взаємодії із сусідами нанести противнику втрати в живій силі і техніці, відбити його атаку та утримати займаний опорний пункт.

Завдання взводу другого ешелону роти полягає в підтримці вогнем взводів першого ешелону, у знищенні живої сили і бойової техніки, яка прорвалася в опорний пункт роти, у відбитті атак противника та утриманні опорною пункту, який займає.

Механізований (танковий) взвод, який складає резерв батальйону. займає опорний пункт у глибині його оборони і знаходиться в готовності до відбиття атаки противника, який вклинився в оборону, і диверсійно-розвідувальних груп, які діють в глибині району оборони батальйону, посилення (заміни) підрозділів першого ешелону і до вирішення інших завдань, які раптово виникли.

Механізованому (танковому) взводу вказується опорний пункт, а відділенню (танку, бойовій машині піхоти, бронетранспортеру і іншим вогневим засобам) — бойова (вогнева) позиція.

60. Побудова оборони механізованого (танкового) взводу включає: бойовий порядок взводу, опорний пункт взводу і систему вогню.

Побудова оборони повинна забезпечити відбиття атаки противника і знищення його танків і живої сили перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони.

61. Бойовий порядок механізованого взводу в залежності від поставленого завдання та умов місцевості будується в одну або дві лінії і, як правило, складається з механізованих відділень, групи управління і вогневої підтримки, засобів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира взводу. В деяких випадках, у взводі може створюватися група бойових машин.

Група управління і вогневої підтримки призначена для управління підрозділами і вогнем в ході бою, нанесення ураження живійсилі і броньованим машинам противника, а також для вирішення вогневих завдань, які раптово виникли.

Група бойових машин призначена для підтримки бою механізованих відділень, підвищення стійкості і активності оборони діями на заздалегідь обраних вогневих рубежах. Діями групи бойових машин керує командир взводу через свого заступника.

При побудові бойового порядку взводу в дві лінії в опорних пунктах взводів, які розташовані на найбільш ймовірному напрямку наступу противника, позиція одного з відділень взводу, з метою посилення стійкості оборони, може обладнатися в глибині опорного пункту (на другій лінії) на відстані 100—200 м за траншеєю.

62. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту з інтервалом до 200 м. Вогневі позиції для них вибираються з урахуванням умов місцевості, як на передніх, так і на зворотних схилах висот з таким розрахунком, яке забезпечує спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою з гармат, кулеметів і протитанковими керованими ракетами, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, приховане розташування вогневих засобів і маскування. Розташування танків повинне забезпечувати під час стрільби безпеку механізованих підрозділів, які діють попереду.

Бойова машина піхоти без десанту (танк) може виділятися для дій у вогневій засаді або в складі бронегрупи батальйону (роти).

Придане механізованому взводу протитанкове відділення може розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатометне відділення — у проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відділень в ході бою на найбільш небезпечний напрямок і для зайняття кругової оборони.

В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які не підпорядковані командиру взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ними тісну взаємодію.

 

63. Опорний пункт взводу - ділянка місцевості, яка підготовлена в інженерному відношенні і зайнята взводом для виконання поставленого завдання.

Він складається з позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), позиції групи управління і вогневої підтримки і вогневих позицій приданих вогневих засобів, які не увійшли до складу цієї групи, а опорний пункт танкового взводу — з вогневих позицій танків і приданих засобів.

Позиція групи управління і вогневої підтримки включає командно-спостережний пункт командира взводу, вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів. Спостережний (командно-спостережний пункт) командира механізованого взводу розташовується, як правило, в ході бою (на позиції відділення, обладнаної в глибині опорного пункту).

Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту, до 300 м в глибину. Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень — до 50 м. Вони повинні знаходитися під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.

По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу може відриватися суцільна траншея, яка з'єднує окопи (позиції) відділень. Від траншеї відривається хід сполучення до окопів для бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і в глибину оборони до наступного траншеї. В опорному пункті обладнуються укриття для особового складу.

Траншея, окопи і хід сполучення повинні з'єднувати основні і запасні вогневі позиції і забезпечувати ведення флангового та перехресного вогню, потайний маневр і розосередженнявогневихзасобів, а хід сполучення, крім того, — ведення бою з противником, який вклинився в оборону, створення кругової оборони, евакуації поранених, подачі боєприпасів і продовольства (доставки їжі). Прямолінійне накреслення траншеї і ходу сполучення не допускається.

Перша траншея є переднім краєм оборони і обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і ведення вогню з глибини оборони.

Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на віддаленні 400—600 м від першої траншеї з таким розрахунком, щоб взвод, який її обороняє, міг своїм вогнем підтримати підрозділи, які займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ним.

Третя (четверта) траншея обороняється взводами роти другого ешелону батальйону. Вона обладнується на віддаленні 600—1000 м (400—600 м) від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб розташовані в ній вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони.

Машини механізованого взводуна автомобілях розташовуються за другим ешелоном (резервом) батальйону разом з підрозділом забезпечення.

64. Механізоване відділення обороняє бойову позицію до 100 м по фронту, на який обладнуються основні і запасні (тимчасові) позиції для вогневих засобів, які дозволяють разом із сусідніми відділеннями знищувати противника вогнем перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу.

На позиції відділення стрільці, кулеметники і гранатометник (бойові групи) розташовуються так, щоб усі підступи до неї перед фронтом і на флангах знаходилися під дійсним, особливо фланговим і перехресним, вогнем, а загородження і перешкоди добре проглядалися і прострілювалися.

На позиції відділення можуть розташовуватися вогневі засоби старших командирів.

Командир відділення керує підлеглими,знаходячись в такому місці, звідки зручніше керувати відділенням, спостерігати за місцевістю і сигналами командира взводу.

65. В опорному пункті танкового взводу обладнуються основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції для танків і приданих вогневих засобів, вогневі позиції для танка, що кочує, а при посиленні механізованим відділенням - і його позиція. На основних вогневих позиціях відриваються окопи та обладнується бліндаж на екіпаж.

Танк в обороні займає вогневу позицію. Вона вибирається з таким розрахунком, щоб забезпечувалися: спостереження за противником і стрільба на дальність ефективного вогню з гармати і кулемета: ефективне застосування комплексу керованого озброєння; вогнева взаємодія із сусідніми танками і можливість спільного зосередження вогню перед переднімкраєм оборони і на флангах опорного пункту; безпека механізованих підрозділів, які займають оборону попереду.

Командир танкового взводу керує діями підлеглих з танка.

66. Гранатометний взвод діє, як правило, в повному складі або по відділеннях і готує основні дві (одну-дві) запасні вогневі позиції в проміжках між опорними пунктами механізованих рот (взводів) або на їх флангах. Вогневі позиції по фронту можуть бути: для взводу - до 100 м, інтервали між відділеннями — 10—20 м.

Протитанковий взвод діє, як правило, в повному складі, займаючи позиції в опорних пунктах механізованих рот або у проміжках між ними на танконебезпечних напрямках, розгортаючись на рубежі 500—1000 м, між відділеннями — 100—200 м, між протитанковими керованими ракетними комплексами — не менш 15 м. Крім того, протитанковий взвод готує один-два рубежі розгортання для прикриття флангів і забезпечення кругової оборони батальйону.

Гранатометне відділення займає вогневу позицію до 20 м, а протитанкове — до 50 м по фронту. Позиція гранатометного (протитанкового) відділення включає основні та запасні позиції вогневих засобів і бойової машини піхоти (бронетранспортера). На основних позиціях вогневих засобів обладнуються окопи з протиосколочними козирками, а для ведення вогню в додаткових секторах (на рубежах розгортання) — окопи без козирків. Розташування вогневих позицій повинне забезпечувати взаємний вогневий зв'язок із сусідніми вогневими (протитанковими) засобами.

Вогнева позиція бойової машини піхоти (бронетранспортера) обладнується, за позиціями вогневих засобів відділення на віддаленні до 50 м з таким розрахунком, щоб вогнем бойової машини піхоти (бронетранспортера) забезпечувалося прикриття відділення на позиції.

Командир гранатометного (протитанкового) взводу управляє взводом, знаходячись на командно-спостережному пунктівзводу, який розгортається за рубежем дій свого підрозділу, а під час дій взводу по відділеннях — при одному з відділень.Управління окремо діючими відділеннями здійснюють командири механізованих рот (взводів), яким вони придані.

67. Кочуючи вогневі засоби призначаються для введення противника в оману щодо розташування і кількості вогневих засобів взводу. Позиції для кочуючої бойової машини піхоти вибираються з урахуванням отриманого завдання, особливостей місцевості і повинні забезпечити їх швидку зміну.

68. Пункт боєпостачання взводу обладнується на віддаленні до 50 м від командно-спостережного пункту взводу. Крім того, у взводному опорному пункті (на вогневих позиціях, рубежах) може обладнуватися місце збору поранених.

69. Система вогню взводу - організоване відповідно до рішення командира з урахуванням характеру місцевості і встановлених інженерних загороджень, сполучення підготовленого вогню зброї всіх видів.

Система вогню механізованого (танкового) взводу в обороні включає: зони протитанкового і суцільного багатошарового вогню вогневих засобів взводу перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони; підготовлений маневр вогнем у загрозливому напрямку. Система вогню танкового взводу, крім того, включає ділянки зосередженого вогню взводу, підготовлені перед переднім краєм оборони.

Її основу складає вогонь танків, бойових машин піхоти, протитанкових гранатометів і кулеметів. Система вогню будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, у тісній їхній взаємодії і у поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами. Вона повинна забезпечувати ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і у глибині оборони, можливість ведення дійсного фронтального, флангового і перехресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту.

Сутність зони суцільного багатошарового вогню полягає в тому, що вся місцевість у смузі до 400 м перед переднім краєм повинна знаходитися під дійсним вогнем взводу, а наявні мертві простори повинні уражатися вогнем артилерії, мінометів і гранатометів із закритих вогневих позицій. Загородження та підступи до них повинні добре проглядатися і прострілюватися вогнем всіх видів.

Ефективність вогню в обороні досягається його влучністю, масованістю і раптовістю застосування, а також вмілим управліннямним. Усі вогневі засоби в обороні повинні бути готові до ведення вогню і здійснення маневру вночі і в інших умовах обмеженої видимості.

Під час організації системи вогню механізованому (танковому) взводу і відділенню указуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, а танковому взводу, крім того, — одна - дві ділянки зосередженого вогню.

Гранатометному і протитанковому взводам вказуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого вогню, а гранатометному взводу, крім того, — основний напрямок стрільби і рубежі загороджувального вогню.

Бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам), танкам, протитанковим ракетним комплексам, гранатометам і кулеметам призначаються основні і одна - дві запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів готується у смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню визначаються межами справа і зліва. Кожна смуга вказується двома точками (орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.

Організація системи вогню включає вибір вогневих позицій і розміщення вогневих засобів на місцевості з урахуванням їх можливостей і побудови взводу для ураження противника при його підході до переднього краю оборони, розгортанні і переході в атаку, відбитті атаки танків і мотопіхоти противника перед переднім краєм оборони, на флангах і при вклиненні в опорний пункт, підготовку даних для стрільби і створенні необхідних запасів ракет і боєприпасів.

Готовність системи вогню визначається заняттям бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками, гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

70. В залежності від умов місцевості, часу доби, стану погоди і характеру дій противника для безпосередньої охорони в механізованому взводі призначається парний патруль або секрет у складі 2—3 військовослужбовців. Кількість органів безпосередньої охорони визначає командир взводу на основі вказівок командира роти з охорони. Крім того, завдання безпосередньої охорони виконують: у механізованому взводі — черговий вогневий засіб (чергова бойова машина піхоти, бронетранспортер), а в танковому взводі — черговий танк. Крім виконання завдання безпосередньої охорони вони призначені для знищення окремих груп противника, які намагаються вести розвідку, пророблювати проходи в загородженнях або проникнути в глибину оборони, завадити пересуванню противника в його розташуванні і веденню ним інженерних робіт. Особовий склад чергових засобів знаходиться в постійній готовності до негайного відкриття вогню з запасної або тимчасової вогневої позиції.

ВЗВОД В ОБОРОНІ

 

71. Підготовка оборони починається з одержанням бойового завдання від старшого командира і включає: організацію бою, ухвалення рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань відділенням (екіпажам танків), організацію взаємодії, управління і бойового забезпечення, підготовку взводу до виконання бойового завдання, заняття оборони, створення бойового порядку і системи вогню; інженерне обладнання опорного пункту; здійснення контролю виконання заходів підготовки і готовності до виконання поставленого завдання.

72. В умовах відсутності зіткнення із противником командир взводу, одержавши бойове завдання, усвідомлює його, оцінює обстановку, приймає по карті рішення, оголошує його командирам відділень (танків), виводить взвод у зазначений опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього, потай розташовує його і організує безпосередню охорону. Після цього він спільно з командирами відділень (танків) і приданих засобів проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ (бойове розпорядження), організує взаємодію, управління, систему вогню і бойове забезпечення. Потім командир взводу відповідно до прийнятого рішення організує заняття опорного пункту, систему вогню, безпосередню охорону та інженерне обладнання опорного пункту.

Одержавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, після захоплення рубежу командир взводу повинен організувати його закріплення, у ході якого усвідомити завдання, оцінити обстановку і прийняти рішення, поставити завдання відділенням (танкам) на заняття позицій у зазначеному взводу опорному пункті, організувати спостереження перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу, взаємодію, управління, систему вогню, бойове забезпечення та інженерне обладнання опорного пункту. В подальшому він вивчає місцевість, уточнює завдання відділенням (танкам) і порядок взаємодії, а при необхідності і інші питання.

73. Під час з'ясування отриманого завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час зайняття оборони, готовності системи вогню, терміни та обсяг фортифікаційного обладнання опорного пункту.

Під час оцінки обстановки командир взводу вивчає:

склад, положення, можливий характер дій противника, а при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, крім того, і місця розташування його вогневих засобів:

стан, забезпеченість і можливості взводу і приданих підрозділів: склад, положення та умови взаємодії із сусідами і вогневими засобами старшого командира, розташованими в опорномупункті взводу;

характер, захисні і маскувальні властивості місцевості, її прохідність і вплив на умови спостереження ів<