Підрозділи бойового забеспечення

Шт/ БМП-1к 1шт./ПЗМ

Шт/ БМП-2

ПІДРОЗДІЛИ ЗАБЕСПЕЧЕННЯ

 

 

8.Організаційна структура, бойова техніка та озброєння тб ЗС України.

 

БОЙВІ ПІДРОЗДІЛИ

	Упр 8чол. чол.

 

 

Механізов. Взвод (29чол.)

БМП

Танковий взвод (12 чол.)

СБР-3 ПЗРК-6шт

БМП-3шт

 

 

ПІДРОЗДІЛИ БОЙОВОГО ЗАБЕСПЕЧЕННЯ

Шт/ БМП-1к 1шт./МТУ

Шт/ БМП-2

ПІДРОЗДІЛИ ЗАБЕСПЕЧЕННЯ

 

 

9.Організаційна структура, бойова техніка та озброєння мр на БТР ЗС України

 

До управління роти входять: командир роти, офіцер-психолог роти, старший технік, старшина роти, санітарний інструктор, старший механік-водій, навідник-оператор, оператор (СБР-3).

 

У механізованому взводі на БТР Управління протитанкового взводу

БТР – 70 (80) - 3 шт., Командир взводу

РПГ – 7В - 3 шт., Заступник командира взводу

РКК - 4 шт., Протитанкове відділення

КК - 1 шт., командир відділення,

СГД - 2 шт., старший оператор,

АК – 74 - 18 шт., оператор,

АПС (АКСУ) - 3 шт., навідник кулемету,

ПМ - 1 шт. водій.

 

У механізованій роті на БТРУ протитанковому взводі

БТР – 70 (80) - 13 шт., БТР – 70 (80) 3 шт.,

РПГ – 7В - 9 шт., ПТКР 9П 151 «Метис» - 3 шт.

РКК - 12 шт.,

КК - 7 шт.,

СГД - 6 шт.,

АК – 74 - 74 шт.,

АПС (АКСУ) - 3 шт.,

ПМ - 1 шт.

 

 

10.Порядок і зміст роботи командира батальйону з прийняття рішення

Основним змістом організації бойових дій є прийняття командиром рішення оскільки в ньому визначається такі важливі заходи, як задум дій, бойові завдання підпорядкованим військам, порядок взаємодії військ і організація управління ними. Планування бойових дій починається з моменту отримання бойового завдання.

З отриманням бойового наказу або бойового розпорядження від старшого начальника командир:

• усвідомлює отримання завдання в присутності начальника штабу, заступників, начальників родів військ і служб;

• на основі висновків, зроблених командиром, начальник штабу ставить завдання по розвідці, планує невідкладні заходи, дає вказівки офіцерам штабу про доведення до військ попередніх розпоряджень і підготовку додаткових даних і розрахунків;

• начальник штабу розраховує час на підготовку бойових дій і виконання військами отриманого завдання;

• командир (або начальник штабу за його вказівкою) орієнтує командирів підрозділівпромайбутні бойові дії, про час і порядок роботи на місцевості;

• оцінює обстановку (склад, розташування, сильні і слабкі місця, захищеність і забезпеченість своїх частин (підрозділів); склад, розташування, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними; характер місцевості і її вплив на дії підрозділів; погодні умови, пору доби і її впив на підготовку і проведення бою.

Оцінку обстановки проводять офіцери штабу увідповідності до раніше розподілених обов'язків.

На базі висновків із уявлення завдання і оцінки обстановки командир одноосібне приймає рішення, в якому визначає:

1. Задум бою до якого входить:

а) напрям зосередження основних зусиль

б) способи розгрому противника (якого противника, де, в якій послідовності і як розгромити, з зазначенням порядку вогневого ураження і заходів по дезорієнтації його)

в) бойовий порядок частини (підрозділу) під час бою

2. Бойові завдання частинам (підрозділам)

3. Основні питання взаємодії

4. Організацію управління

В рішенні можуть визначатися завдання по видам забезпечення. Рішення командира оформлюється на карті з пояснювальною запискою. Після прийняття рішення процес планування бойових дій продовжується.

 

 

11. Бойові документи та вимоги, поставлені до них

Бойовими документами є документи, які відносяться до бойової діяльності військ. У першу чергу вони використовуються для передачі типових розпоряджень, донесень, даних щодо забезпечення військ та їх дій.. В залежності від призначення і змісту бойові документи поділяються на три види:

документи по управлінню військами - призначені для оформлення рішень командира, планування бойових дій і постановки завдань підпорядкованим військам. До них відносяться: рішення, плани бойових дій на топографічних картах, оперативні директиви, бойові накази, розпорядження, розпорядження за видами забезпечення.

інформаційно-звітні документи - призначені для доповіді в вищестоящий штаб (орган управління) про хід виконання поставлених завдань і ситуації що склалась, про нові рішення що приймаються, а також для інформації нищестоячим та взаємодіючим штабам. До них відносяться: бойові донесення, оперативно-розвідувальні дані, дані та доповіді по зв’язку, доповіді по видам забезпечення, звіти, журнали бойових дій, звітні карти, схеми.

довідкові документи - призначені для забезпечення прийняття рішення командирами і планування бою, а також для доповідей про хід бойових дій військ. До довідкових документів відносяться: відомості бойового складу військ, дані про кількість і строки надходження боєзапасів.

В залежності від виду бойові документи можуть бути текстовими або графічними.

До текстових БД належать: оперативні директиви, бойові накази, бойові розпорядження, розпорядження по видам забезпечення, бойові донесення, зведення і донесення по зв’язку, донесення по видам забезпечення: зведення по тилу, звіти, журнали бойових дій, відомості бойового складу війська, тощо.

До графічних БД належать плани бойових дій, рішення на топографічних картах, робочі карти, звітні карти.

Сучасні вимоги до бойових документів.

Найважливішими вимогами до розробки бойових документів на сучасному етапі є:

1. Лаконічність, зрозумілість і чіткість викладення бойового документа. Лаконічність документа досягається за рахунок включення до нього лише необхідної інформації, широкого використання установлених скорочень. В бойові документи включається лише серйозно перевірена інформація.

2. Висока культура і наочність оформлення. Для досягнення наочності письмових бойових документів слід правильно надрукувати текст, виділити окремі пункти і положення, друкувати їх на копіювальних апаратах з чітким шрифтом, якщо писати від руки, то розбірливо. Наочність графічних документів досягається чітким графічним зображенням розміщеної інформації, використанням умовних знаків, виділення змісту бойового документа на фоні топографічної основи карти, строгим дотриманням кольорів, встановлених для умовних знаків. При опрацюванні графічних БД основна увага приділяється розкриттю і відображенню тактичного змісту – замислу рішення командира, найважливішим даним про обстановку, і засобам виконанням найскладніших завдань. Не варто загромаджувати графічні документи текстовими даними, а топографічні основи карти – підписами, таблицями, довідковими і пояснювальними знаками.

3. Відповідність форм і змісту бойових документів можливостям засобів документування, розмноження, передачі, обробки і відображення. Ця вимога досягається тим, що при складенні документів повинні враховуватись максимальні можливості використовуваних у штабах технічних засобів, однак можливості цих засобів щодо розмірів документів, їх структури, форми подання і них інформації (літери, числа, графіка), степені терміновості, кольорів і інших показників неоднакова.

4. Своєчасність розробки і передачі до виконавців. Ця вимога витікає з характеру сучасних боїв, які відрізняються високою динамічністю, різкою і швидкою зміною обстановки. Несвоєчасно розроблений або переданий документ втрачає свою цінність. Своєчасність розробки залежить від підготовки посадових осіб органів управління, загальною організованістю в роботі штабів, досконалості методів розробки документів, а також від типу бойових дій.

 

 

12. Мета оборони. Вимоги, що висуваються до оборони, характеристика видів оборони і умови переходу до неї. Тактичні нормативи мб в обороні.

Оборона має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони місцевості і створити сприятливі умови для переходу в наступ. Оборона повинна бути стійкою й активною, а також протитанковою, протиповітряною, протидесантною, глибоко ешелонованою, готовою до тривалого ведення бою.

Оборона може бути позиційною і маневреною. Це залежить від бойового завдання, наявності сил і засобів та характеру місцевості.

Позиційна оборона – основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході наполегливого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Застосовується на більшості напрямів, і перше за все там, де втрати території недопустима.

Маневрена оборона застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу і збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно намічених і ешелонованих в глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Вона допускає залишення деякої частини території.

Залежно від положення противника й отриманого завдання механізований батальйон може переходити до оборони в умовах безпосереднього зіткнення або поза зіткненням з ним.

Батальйону в обороні призначається - район оборони, а роті й взводу - опорний пункт.

Район оборони батальйону – це ділянка місцевості, що обмежена з флангів розмежувальними лініями, з фронту – обрисом переднього краю, а з тилу – розташуванням тилових підрозділів.

Наведені нижче нормативи не є постійними. Вони можуть змінюватися залежно від обстановки. На них у першу чергу будуть, впливати: бойове завдання батальйону, його склад і можливості, угруповання противника й характер його дій, місцевість й інші фактори, узяті в сукупності.

Ширина батальйонного району оборони - 3-5 км, глибина 2-2,5 км. Рота займає опорний пункт 1-1,5 км по фронті й до 1 км у глибину (з проміжками між опорними пунктами рот до 1000 м), а взвод - до 400 м по фронті й до 300 м у глибину (з проміжком між взводними опорними пунктами до 300 м).

КСП роти обладнується в глибині опорного пункту на відстані до 800 м від свого переднього краю.

КСП батальйону обладнується за ротами першого ешелону (резерву) батальйону на відстані до 2 км від переднього краю оборони батальйону.

 

 

13. Побудова оборони мб (тб)

Побудова оборони батальйону включає:

- бойовий порядок батальйону;

Бойовий порядок - угруповання сил і засобів, розгорнуте для ведення бою. Бойовий порядок батальйону будується у два або один ешелон. При одноешелонній побудові бойового порядку виділяється резерв у складі не менше підсиленого взводу. Резерв розташовується на найважливішому напрямку в глибині батальйонного району оборони, де підготовляє опорний пункт і маневр на загрожувальному напрямку.

Залежно від завдання, яке виконується, та характеру місцевості батальйон може мати різне розташування рот. Одна з рот може бути висунута вперед або назад, утворюючи вогневий мішок, а на відкритому фланзі розташовуватися уступом.

- систему опорних пунктів і вогневих позицій;

- позицію бойової охорони (створюється в батальйоні);

- опорні пункти рот (взводів), об'єднані в батальйонний район оборони;

- вогневі позиції танків, БМП (БТР), протитанкових керованих ракетних комплексів та інших штатних і приданих вогневих засобів;

- траншеї й ходи сполучення.

- систему вогню;

- ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню артилерії мінометів, підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між ротними опорними пунктами і в глибині оборони;

- зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, у проміжках, на флангах та у глибині оборони для знищення в першу чергу танків та інших броньованих машин противника;

- підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження в короткі терміни на будь-якому загрозливому напрямку чи ділянці.

Готовність системи вогню визначається:

- заняттям вогневими засобами позицій,

- підготовкою даних для стрільби,

- наявністю ракет і боєприпасів.

- систему інженерних загороджень.

Система інженерних загороджень включає мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали, інші протитанкові та протипіхотні перешкоди і підготовлені до зруйнування (замінування) об'єкти, створені перед позицією бойової охорони, переднім краєм у проміжках і на флангах батальйону на всю глибину батальйонного району оборони згідно задуму бою в поєднанні з системою вогню, природними перешкодами і з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів. Основу системи загороджень складають мінно-вибухові загородження, які встановлюють придані інженерно-саперні підрозділи і призначені для цієї мети механізовані підрозділи.

 

 

14. Підготовка оборони мб (тб).

Підготовка оборони являє собою цілий комплекс заходів, які проводить командир роти (батальйону) в інтересах успішного виконання завдань, що поставили.

Підготовка оборони в роті (батальйоні) починається з отриманням бойового завдання від старшого командира. Вона включає:

- організацію бою (прийняття рішення, постановку бойових завдань підрозділам, рекогносцировку, організацію взаємодії та системи вогню, всебічного забезпечення бою та управління, розробку схеми опорного пункту роти (району оборони батальйону);

- підготовку роти (батальйону) до виконання бойового завдання;

- зайняття оборони, створення бойового порядку та системи вогню;

- інженерне обладнання опорного пункту (району оборони);

- організацію та проведення виховної роботи;

- практичну роботу командира роти (батальйону, його заступників і штабу) в підпорядкованих підрозділах та інші заходи.

Тривалість та порядок роботи командира роти (батальйону) щодо організації бою в обороні залежить від умов переходу до оборони, завдання, яке одержали, віддалення противника та його дій, характеру місцевості та наявності часу.

Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсутності зіткнення з противником, командир роти (батальйону) приймає рішення, доводить його до командирів підрозділів, своїх заступників, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організує взаємодію та систему вогню, всебічне забезпечення бою та управління. Потім виводить роту (батальйон) в указаний опорний пункт (район оборони) та організує його інженерне обладнання.

Одержавши завдання на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир роти (батальйону) з’ясовує його, організує захоплення і закріплення вказаного (вигідного) рубежу. Завдання щодо захоплення і закріплення рубежу доводиться до підрозділів короткими бойовими розпорядженнями, які передають по технічним засобам зв’язку. З виходом на указаний рубіж і в інтересах його закріплення командир роти (батальйону) організує систему вогню, особливо протитанкового, забезпечення флангів і проміжків, розвідку та захист підрозділів від зброї масового ураження.