Мета наступу, способи ведення наступу та їх коротка характеристика. Завдання мб у наступі.

Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості.

Сутність наступу полягає в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів в глибину його бойового порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості.

Головними вимогами до наступу є: раптовість, рішучість, швидкість бойових дій, правильний вибір напрямку головного удару і зосередження сил і засобів для його здійснення.

В залежності від обстановки та завдань наступ може вестись на противника, який обороняється, наступає або відходить.

В залежності від умов, перехід до наступу на противника, який обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу.

Наступ на противника, який обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним рота (батальйон) починає у раніш створеному згідно з рішенням командира бойовому порядку (вихідному положенні). Вихідне положення для наступу займається ротою (батальйоном) після необхідного перегрупування з положення оборони або з одночасною зміною підрозділів, що обороняються.

Сутність цього способу наступу полягає в тому, що підрозділи заздалегідь та скрито займають вихідне положення та після інтенсивної вогневої підготовки та ударів авіації переходять в атаку.

Позитивною стороною цього способу є те що:

- надається можливість краще вивчити оборону противника та місцевість;

- детально організувати наступ у всіх ланках;

- надійно подавити оборону вогнем усіх засобів;

- домогтись одночасного і організованого переходу танків і піхоти в атаку.

Разом з тим цей спосіб має і свої недоліки:

- зосередження великої кількості сил і засобів на вузькій ланці фронту у безпосередній близькості від противника є небезпечним, особливо у випадку застосування ним засобів масового ураження, ВТЗ;

- потребує виконання великого обсягу інженерних робіт;

- затрудняє збереження скритності підготовки до наступу, та досягнення раптовості атаки.

Наступ на противника, який обороняється з ходу, може здійснюватися з вихідного району, району зосередження, місць постійної дислокації, навчальних центрів, районів навчань та у ході розвитку бойових дій у глибині наступу.

Сутність цього способу наступу складається у тому, що підрозділи під прикриттям ударів авіації та вогню артилерії, висуваючись із глибини, послідовно розгортаються з похідного у передбойовий та бойовий порядок і безупинно переходять в атаку.

 

16. Підготовка наступу мб (тб).

Підготовка наступу починається з одержанням завдання. Вона включає:

- організацію бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойового завдання підрозділам, організацію взаємодії, вогневого ураження противника, всебічного забезпечення бою і управління);

- підготовку батальйону (роти) до виконання бойового завдання;

- підготовку вихідного району; організацію і проведення виховної роботи;

- практичну роботу командира батальйону (роти), його заступників і штабу батальйону в підпорядкованих підрозділах та інші заходи.

Під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником командир батальйону (роти) більшу частику роботи щодо організації бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань, організацію взаємодії і вогневого ураження) проводить на місцевості. Із заняттям вихідного району (вихідної позиції) або з виходом танків на очікувальні позиції командир батальйону (роти) організовує спостереження і охорону, ставить завдання ротам (взводам) і вогневим засобам щодо відбиття можливе! атаки противника, а також ударів його авіації та аеромобільних груп, дає вказівки щодо інженерного дообладнання вихідного району (вихідної, очікувальної позиції), звертаючи особливу увагу на ретельне маскування інженерних споруджень і виконання заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї.

Під час наступу з ходу командир батальйону (роти) приймає рішення І доводить завдання підрозділам, як правило, по карті або на макеті місцевості, надалі він проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ і організовує взаємодію безпосередньо на місцевості. Коли командир батальйону (роти) не має можливості виїхати на місцевість з підпорядкованими командирами рот (взводів), всю роботу щодо організації бою він проводить по карті або на макеті місцевості, при цьому бойові завдання підрозділам і порядок взаємодії він уточнює під час їхнього висування на рубіж переходу в атаку та з початком атаки.

 

17.Порядок оформлення та зміст бойового наказу командира мб в обороні.

Бойовий наказ повинен мати: гриф таємності і номер екземпляру; адресу (кому призначається); службовий заголовок, який пишеться з початку рядка в один або кілька нових рядків - в ньому послідовно вказується: назва документа, найменування підрозділу, в який він розроблений; порядковий номер по журналу обліку таємних бойових документів; розташування пункту управління (штабу) підрозділу; час і дата підписання документа (проставляється посадовою особою, що підписує документ); мірило і рік видання карти, по якій він буде розроблений.

Приклад:

Таємно

Прим. №1

БОЙОВИЙ НАКАЗ 1 мб №06. КП- 2 км півн. ПЕТРІВКА (24482).

15.00 09.10. Карта 100000, видання 1977 р.

Бойовий наказ підписується командиром і начальником штабу підрозділу. Бойовий наказ, що йде у вищий штаб, повинен мати справжні підписи відповідних посадових осіб з вказаною посадою, прізвищем і званням.

Приклад:

КОМАНДИР 1мб

майор В.ПЕТРЕНКО

НАЧАЛЬНИК ШТАБУ

майор Я.ІВАНЕНКО

Кожна сторінка бойового наказу, а також підписи командира і начальника штабу повинні бути завірені гербовою печаткою з дійсним найменуванням підрозділу.