ТОП 10:

Призначення та склад видів Збройних сил України.



Призначення та склад видів Збройних сил України.

Збройні Сили України – це державна військова організація, яка складає основу оборони України. Вона призначена для виконання визначених Конституцією України задач (ст. 234 – 237 розділуVІІ): “Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності, а також інших задач відповідно до міжнародних обов’язків України”.

Збройні Сили України складаються з трех видів: Сухопутніх військ, Повітряніх Сил, Військово - Морськіх Сили, а також військових частин та установ підтримки та забезпечення .

Сухопутні війська призначені у взаємодії з іншими видами ЗС вирішувати завдання по стриманню та відбиттю можливої агресії, утриманню зайнятих територій, районів, рубежів, розгрому угрупувань противника.

Сухопутні війська складаються з родів військ: механізованих; танкових; артилерії; військ ППО СВ; аеромобільних військ; армійської авіації; спеціальних військ (підрозділи зв'язку, розвідки і РЕБ, інженерні, РХБ захисту, військові частини, установи та організації логістики, (матеріально-технічного забезпечення, підрозділи медичного забезпечення

Повітряні Сили.

ПС призначені для ведення розвідки для своєчасного попередження керівництва ЗСУ та держави про повітряний напад, здійснення охорони державного кордону і повітряного простору України, наносити ефективні авіаційні удари на велику відстань, здійснювати авіаційну підтримку угруповань СВ і ВМС при виконанні ними бойових завдань та прикриття важливих об'єктів держави, військ (сил) від ударів з повітря.

ПС у своєму складі мають роди сил: авіацію, зенітні ракетні війська, радіотехнічні війська, а також частини бойового (спеціального) забезпечення та обслуговування.

Військово Морські Сили.

Призначені для дій щодо стримування, локалізації та нейтралізації збройного конфлікту на приморському напрямку. Головними завданнями ВМС будуть: сприяння об'єднанням СВ, що діють на приморському напрямку; забезпечення оперативного режиму в акваторії Чорного моря у смузі своєї відповідальності; забезпечення безпеки морських перевезень.

ВМС складатимуться з надводних сил, підводних сил, морської авіації і морської піхоти. До складу ВМС також входитимуть військові частини зв'язку, розвідки і РЕБ, інженерні, РХБ захисту, логістики.

Командування сил підтримки та забезпечення для здійснення забезпечення управління ЗСУ, їх оперативного, матеріально-технічного забезпечення, підготовки кадрів тощо.

Організаційно воно буде складатися із військових частин і установ: зв'язку , РЕБ, інженерних, РХБ захисту, топографічних, логістики (матеріально-технічного забезпечення), 6-8 військових навчальних закладів.

 

Головні та цільові програми розвитку Збройних Сил України на

Роки.

Міністерство оборони відмовилося від практики однорічного оборонного плану­вання та перейшло до програмно-цільового методу стратегічного планування за стандартами НАТО. В базових документах, що прийняті або готуються (про­грами розвитку Збройних Сил та озброєнь, Стратегія воєнної безпеки України), виз­начені стратегічні цілі та завдання з побудови сучасних боєздатних Збройних Сил.

Одним базових документів є Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006-2011рр.Вона розроблена на підставі програми Президента України В.Ющенка "Десять кроків назустріч людям", програми діяльності Кабінету Міністрів України "Назустріч людям", а також Стратегічного оборонного бюлетеню України на період до 2015р., в яких визначені головні орієнтири соціально-еко­номічного розвитку та наступного етапу воєнної реформи в Україні.

Програма розроблена фахівцями Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Ради національної без­пеки і оборони, Міністерства оборони України, інших центральних органів виконавчої влади, а також Генерального штабу та видів Збройних Сил. Експерти країн - членів Північноатлантичного альянсу та Управління оборон­ного планування Міжнародного секретаріату НАТО надали методичну експертну допомогу з окремих питань.

На підставі Державної програми на 2006-2011рр. опрацьовані головні та цільові програми розвитку Збройних Сил. До головних програм розвитку ЗСУ на 2006 – 2011 роки відносяться:

- розвиток системи управління ЗСУ;

- розвиток функціональних структур ЗСУ;

- утримання та розвиток частин та установ, які забезпечують життєдіяльністьЗбройних Сил.

До цільових програм розвитку ЗСУ належать:

- підготовка, розміщення та зайняття посад персоналом;

- підготовка військ і сил;

- озброєння та військова техніка;

- розвиток системи логістики;

- розвиток гуманітарної та соціальної сфер;

- розвиток інфраструктури;

- міжнародне військове співробітництво, миротворча та верифікаційна діяльність ЗСУ;

- забезпечення військовослужбовців житлом.

 

ОШС гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону (2С1, 2С3)

- Командування; - Штаб

- 3 гаубичних самохідно-артилерійських батареї

- взвод управління дивізіону

- взвод забезпечення

- медичний пункт

Всього: по 18 СГ (2С1, 2С3) (2С1 „Гвоздика-122 мм; 2С3 „Акація-152 мм)

ОШС реактивного артилерійського дивізіону (БМ-21 «Град»)

- Командування; - Штаб

- 3 реактивних артилерійських батареї

- взвод управління дивізіону

- взвод забезпечення

- медичний пункт

Всього: БМ-21- 18 од.

БОЙОВІ ПІДРОЗДІЛИ


Танк. взв. (4т./12чол)
СБР-3 БМП-3шт.

АГС-17-6шт

               
     
       
 
 
 
 


Мех. Від. (1БМП/9чол.)
від. упр
Від. звяз.
ПЗРК-9шт.

БМП-3шт

Шт/ БМП-1к 1шт./ПЗМ

Шт/ БМП-2

ПІДРОЗДІЛИ ЗАБЕСПЕЧЕННЯ

 
 

 

 


8.Організаційна структура, бойова техніка та озброєння тб ЗС України.

 
 

 


БОЙВІ ПІДРОЗДІЛИ

       
   
 
Упр 8чол. чол.
 


 

 


Механізов. Взвод (29чол.)  
БМП

Танковий взвод (12 чол.)
СБР-3 ПЗРК-6шт

БМП-3шт

       
   
 
 

 


 


Шт/ БМП-1к 1шт./МТУ

Шт/ БМП-2

ПІДРОЗДІЛИ ЗАБЕСПЕЧЕННЯ

 
 

 

 


9.Організаційна структура, бойова техніка та озброєння мр на БТР ЗС України

 

До управління роти входять: командир роти, офіцер-психолог роти, старший технік, старшина роти, санітарний інструктор, старший механік-водій, навідник-оператор, оператор (СБР-3).

 

У механізованому взводі на БТР Управління протитанкового взводу

БТР – 70 (80) - 3 шт., Командир взводу

РПГ – 7В - 3 шт., Заступник командира взводу

РКК - 4 шт., Протитанкове відділення

КК - 1 шт., командир відділення,

СГД - 2 шт., старший оператор,

АК – 74 - 18 шт., оператор,

АПС (АКСУ) - 3 шт., навідник кулемету,

ПМ - 1 шт. водій.

 

У механізованій роті на БТРУ протитанковому взводі

БТР – 70 (80) - 13 шт., БТР – 70 (80) 3 шт.,

РПГ – 7В - 9 шт., ПТКР 9П 151 «Метис» - 3 шт.

РКК - 12 шт.,

КК - 7 шт.,

СГД - 6 шт.,

АК – 74 - 74 шт.,

АПС (АКСУ) - 3 шт.,

ПМ - 1 шт.

 

 

10.Порядок і зміст роботи командира батальйону з прийняття рішення

Основним змістом організації бойових дій є прийняття командиром рішення оскільки в ньому визначається такі важливі заходи, як задум дій, бойові завдання підпорядкованим військам, порядок взаємодії військ і організація управління ними. Планування бойових дій починається з моменту отримання бойового завдання.

З отриманням бойового наказу або бойового розпорядження від старшого начальника командир:

• усвідомлює отримання завдання в присутності начальника штабу, заступників, начальників родів військ і служб;

• на основі висновків, зроблених командиром, начальник штабу ставить завдання по розвідці, планує невідкладні заходи, дає вказівки офіцерам штабу про доведення до військ попередніх розпоряджень і підготовку додаткових даних і розрахунків;

• начальник штабу розраховує час на підготовку бойових дій і виконання військами отриманого завдання;

• командир (або начальник штабу за його вказівкою) орієнтує командирів підрозділівпромайбутні бойові дії, про час і порядок роботи на місцевості;

• оцінює обстановку (склад, розташування, сильні і слабкі місця, захищеність і забезпеченість своїх частин (підрозділів); склад, розташування, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними; характер місцевості і її вплив на дії підрозділів; погодні умови, пору доби і її впив на підготовку і проведення бою.

Оцінку обстановки проводять офіцери штабу увідповідності до раніше розподілених обов'язків.

На базі висновків із уявлення завдання і оцінки обстановки командир одноосібне приймає рішення, в якому визначає:

1. Задум бою до якого входить:

а) напрям зосередження основних зусиль

б) способи розгрому противника (якого противника, де, в якій послідовності і як розгромити, з зазначенням порядку вогневого ураження і заходів по дезорієнтації його)

в) бойовий порядок частини (підрозділу) під час бою

2. Бойові завдання частинам (підрозділам)

3. Основні питання взаємодії

4. Організацію управління

В рішенні можуть визначатися завдання по видам забезпечення. Рішення командира оформлюється на карті з пояснювальною запискою. Після прийняття рішення процес планування бойових дій продовжується.

 

 

11. Бойові документи та вимоги, поставлені до них

Бойовими документами є документи, які відносяться до бойової діяльності військ. У першу чергу вони використовуються для передачі типових розпоряджень, донесень, даних щодо забезпечення військ та їх дій.. В залежності від призначення і змісту бойові документи поділяються на три види:

документи по управлінню військами - призначені для оформлення рішень командира, планування бойових дій і постановки завдань підпорядкованим військам. До них відносяться: рішення, плани бойових дій на топографічних картах, оперативні директиви, бойові накази, розпорядження, розпорядження за видами забезпечення.

інформаційно-звітні документи - призначені для доповіді в вищестоящий штаб (орган управління) про хід виконання поставлених завдань і ситуації що склалась, про нові рішення що приймаються, а також для інформації нищестоячим та взаємодіючим штабам. До них відносяться: бойові донесення, оперативно-розвідувальні дані, дані та доповіді по зв’язку, доповіді по видам забезпечення, звіти, журнали бойових дій, звітні карти, схеми.

довідкові документи - призначені для забезпечення прийняття рішення командирами і планування бою, а також для доповідей про хід бойових дій військ. До довідкових документів відносяться: відомості бойового складу військ, дані про кількість і строки надходження боєзапасів.

В залежності від виду бойові документи можуть бути текстовими або графічними.

До текстових БД належать: оперативні директиви, бойові накази, бойові розпорядження, розпорядження по видам забезпечення, бойові донесення, зведення і донесення по зв’язку, донесення по видам забезпечення: зведення по тилу, звіти, журнали бойових дій, відомості бойового складу війська, тощо.

До графічних БД належать плани бойових дій, рішення на топографічних картах, робочі карти, звітні карти.

Сучасні вимоги до бойових документів.

Найважливішими вимогами до розробки бойових документів на сучасному етапі є:

1. Лаконічність, зрозумілість і чіткість викладення бойового документа. Лаконічність документа досягається за рахунок включення до нього лише необхідної інформації, широкого використання установлених скорочень. В бойові документи включається лише серйозно перевірена інформація.

2. Висока культура і наочність оформлення. Для досягнення наочності письмових бойових документів слід правильно надрукувати текст, виділити окремі пункти і положення, друкувати їх на копіювальних апаратах з чітким шрифтом, якщо писати від руки, то розбірливо. Наочність графічних документів досягається чітким графічним зображенням розміщеної інформації, використанням умовних знаків, виділення змісту бойового документа на фоні топографічної основи карти, строгим дотриманням кольорів, встановлених для умовних знаків. При опрацюванні графічних БД основна увага приділяється розкриттю і відображенню тактичного змісту – замислу рішення командира, найважливішим даним про обстановку, і засобам виконанням найскладніших завдань. Не варто загромаджувати графічні документи текстовими даними, а топографічні основи карти – підписами, таблицями, довідковими і пояснювальними знаками.

3. Відповідність форм і змісту бойових документів можливостям засобів документування, розмноження, передачі, обробки і відображення. Ця вимога досягається тим, що при складенні документів повинні враховуватись максимальні можливості використовуваних у штабах технічних засобів, однак можливості цих засобів щодо розмірів документів, їх структури, форми подання і них інформації (літери, числа, графіка), степені терміновості, кольорів і інших показників неоднакова.

4. Своєчасність розробки і передачі до виконавців. Ця вимога витікає з характеру сучасних боїв, які відрізняються високою динамічністю, різкою і швидкою зміною обстановки. Несвоєчасно розроблений або переданий документ втрачає свою цінність. Своєчасність розробки залежить від підготовки посадових осіб органів управління, загальною організованістю в роботі штабів, досконалості методів розробки документів, а також від типу бойових дій.

 

 

12. Мета оборони. Вимоги, що висуваються до оборони, характеристика видів оборони і умови переходу до неї. Тактичні нормативи мб в обороні.

Оборона має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони місцевості і створити сприятливі умови для переходу в наступ. Оборона повинна бути стійкою й активною, а також протитанковою, протиповітряною, протидесантною, глибоко ешелонованою, готовою до тривалого ведення бою.

Оборона може бути позиційною і маневреною. Це залежить від бойового завдання, наявності сил і засобів та характеру місцевості.

Позиційна оборона – основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході наполегливого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Застосовується на більшості напрямів, і перше за все там, де втрати території недопустима.

Маневрена обороназастосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу і збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно намічених і ешелонованих в глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Вона допускає залишення деякої частини території.

Залежно від положення противника й отриманого завдання механізований батальйон може переходити до оборони в умовах безпосереднього зіткнення або поза зіткненням з ним.

Батальйону в обороні призначається - район оборони, а роті й взводу - опорний пункт.

Район оборони батальйону – це ділянка місцевості, що обмежена з флангів розмежувальними лініями, з фронту – обрисом переднього краю, а з тилу – розташуванням тилових підрозділів.

Наведені нижче нормативи не є постійними. Вони можуть змінюватися залежно від обстановки. На них у першу чергу будуть, впливати: бойове завдання батальйону, його склад і можливості, угруповання противника й характер його дій, місцевість й інші фактори, узяті в сукупності.

Ширина батальйонного району оборони - 3-5 км, глибина 2-2,5 км. Рота займає опорний пункт 1-1,5 км по фронті й до 1 км у глибину (з проміжками між опорними пунктами рот до 1000 м), а взвод - до 400 м по фронті й до 300 м у глибину (з проміжком між взводними опорними пунктами до 300 м).

КСП роти обладнується в глибині опорного пункту на відстані до 800 м від свого переднього краю.

КСП батальйону обладнується за ротами першого ешелону (резерву) батальйону на відстані до 2 км від переднього краю оборони батальйону.

 

 

13. Побудова оборони мб (тб)

Побудова оборони батальйону включає:

- бойовий порядок батальйону;

Бойовий порядок - угруповання сил і засобів, розгорнуте для ведення бою. Бойовий порядок батальйону будується у два або один ешелон. При одноешелонній побудові бойового порядку виділяється резерв у складі не менше підсиленого взводу. Резерв розташовується на найважливішому напрямку в глибині батальйонного району оборони, де підготовляє опорний пункт і маневр на загрожувальному напрямку.

Залежно від завдання, яке виконується, та характеру місцевості батальйон може мати різне розташування рот. Одна з рот може бути висунута вперед або назад, утворюючи вогневий мішок, а на відкритому фланзі розташовуватися уступом.

- систему опорних пунктів і вогневих позицій;

- позицію бойової охорони (створюється в батальйоні);

- опорні пункти рот (взводів), об'єднані в батальйонний район оборони;

- вогневі позиції танків, БМП (БТР), протитанкових керованих ракетних комплексів та інших штатних і приданих вогневих засобів;

- траншеї й ходи сполучення.

- систему вогню;

- ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню артилерії мінометів, підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між ротними опорними пунктами і в глибині оборони;

- зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, у проміжках, на флангах та у глибині оборони для знищення в першу чергу танків та інших броньованих машин противника;

- підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження в короткі терміни на будь-якому загрозливому напрямку чи ділянці.

Готовність системи вогню визначається:

- заняттям вогневими засобами позицій,

- підготовкою даних для стрільби,

- наявністю ракет і боєприпасів.

- систему інженерних загороджень.

Система інженерних загороджень включає мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали, інші протитанкові та протипіхотні перешкоди і підготовлені до зруйнування (замінування) об'єкти, створені перед позицією бойової охорони, переднім краєм у проміжках і на флангах батальйону на всю глибину батальйонного району оборони згідно задуму бою в поєднанні з системою вогню, природними перешкодами і з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів. Основу системи загороджень складають мінно-вибухові загородження, які встановлюють придані інженерно-саперні підрозділи і призначені для цієї мети механізовані підрозділи.

 

 

14. Підготовка оборони мб (тб).

Підготовка оборони являє собою цілий комплекс заходів, які проводить командир роти (батальйону) в інтересах успішного виконання завдань, що поставили.

Підготовка оборони в роті (батальйоні) починається з отриманням бойового завдання від старшого командира. Вона включає:

- організацію бою (прийняття рішення, постановку бойових завдань підрозділам, рекогносцировку, організацію взаємодії та системи вогню, всебічного забезпечення бою та управління, розробку схеми опорного пункту роти (району оборони батальйону);

- підготовку роти (батальйону) до виконання бойового завдання;

- зайняття оборони, створення бойового порядку та системи вогню;

- інженерне обладнання опорного пункту (району оборони);

- організацію та проведення виховної роботи;

- практичну роботу командира роти (батальйону, його заступників і штабу) в підпорядкованих підрозділах та інші заходи.

Тривалість та порядок роботи командира роти (батальйону) щодо організації бою в обороні залежить від умов переходу до оборони, завдання, яке одержали, віддалення противника та його дій, характеру місцевості та наявності часу.

Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсутності зіткнення з противником, командир роти (батальйону) приймає рішення, доводить його до командирів підрозділів, своїх заступників, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організує взаємодію та систему вогню, всебічне забезпечення бою та управління. Потім виводить роту (батальйон) в указаний опорний пункт (район оборони) та організує його інженерне обладнання.

Одержавши завдання на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир роти (батальйону) з’ясовує його, організує захоплення і закріплення вказаного (вигідного) рубежу. Завдання щодо захоплення і закріплення рубежу доводиться до підрозділів короткими бойовими розпорядженнями, які передають по технічним засобам зв’язку. З виходом на указаний рубіж і в інтересах його закріплення командир роти (батальйону) організує систему вогню, особливо протитанкового, забезпечення флангів і проміжків, розвідку та захист підрозділів від зброї масового ураження.

 

Вимоги до штабів

Успішне виконання штабами перелічених вище завдань можливе лише при дотриманні наступних вимог:

1. Високий рівень підготовки офіцерів штабу є основним показником, що характеризує ступінь готовності штабу до виконання завдань по управлінню військами;

2. Висока штабна культура офіцерів, що розуміється як глибокі і всеохоплюючі знання служби штабів, організованість і точність в роботі, міцні навички і вміння швидко узагальнювати дані обстановки, готувати оперативно-тактичні розрахунки, грамотно розробляти бойові документи, самостійно працювати на технічних засобах управління;

3. Організованість в діяльності штабу досягається ретельним плануванням роботи. Організувати роботу в штабі значить визначити обсяг завдань, що необхідно вирішити, встановити черговість виконання за їх важливістю і терміновістю. Основним організатором діяльності штабу є начальник штабу.

4. Точність в роботі штабу - це виконання всіх покладених на нього завдань у встановлений термін, якісно, повно, у відповідності до рішень командира, вказівок вищого штабу. Точність в роботі забезпечується постійною обізнаністю в обстановці, чітким плануванням роботи. Точність в роботі залежить від планування і вмілого розподілу обов'язків між офіцерами;

5. Підтримання постійної бойової готовності штабу до управління військами. Подібна готовність визначається укомплектованістю штабу, досвідченим особовим складом, високою натренованістю офіцерів у швидкому збирані по тривозі.

21. Роль і значення скритого управління військами. Вимоги, що висуваються до скритого управління військами

Для того, щоб виключити можливість виходу секретної інформації при здійсненні управління військами, розроблено комплекс організаційних і технічних заходів, який називається скрите управління військами. Знання сутності, вміння організувати і слідувати правилам СУВ - один з обов'язків кожної посадової особи Збройних Сил України.

Скритність управління військами заключається в збереженні в найсуворішій таємниці від противника всіх заходів, пов'язаних з підготовкою і веденням бойових дій і особливо які відносяться до підготовки масованих вогневих ударів і використання їх результатів. Скритність управління в сучасному бою набуває виключно важливого значення в зв'язку із зростанням ролі несподіваності дій, збільшенням можливостей розвідки противника і використанням ВТЗ. Якщо противнику поталанить виявити задум дій військ, то вогневими ударами він може зірвати здійснення їх намірів.

Скрите управління військами - це комплекс організаційно-технічних заходів, які забезпечують надійне збереження знань, що складають державну таємницю, при здійсненні управління військами як в мирний, так і в військовий час. Управління військами в бою здійснюється головним чином за допомогою технічних засобів: радіо, радіорелейних, телевізійних, дротових. Використовуються також сигнальні і пересувні засоби зв'язку. Всі засоби зв'язку використовуються комплексно і повинні забезпечувати надійність, швидкість і скритність передачі бойових наказів, розпоряджень і різноманітної інформації в будь-яких умовах обстановки. Фельд'єгерсько-поштовий зв'язок (ФПЗ) організується для доставки в вищі штаби, штаби підлеглих і взаємодіючих частин і підрозділів бойових наказів, розпоряджень, донесень та інших секретних документів. В підрозділах активно використовуються піші зв'язківці і лижники. За допомогою сигнальних засобів (зорових, звукових, радіотехнічних) організовується і забезпечується сигнальний зв'язок для передачі сигналів виклику, переносу і припинення вогню, для показу цілі, для забезпечення взаємодії підрозділів і частин, а також для повідомлення і розпізнавання

Особливе значення при забезпеченні скритого управління військами надається скритності роботи зв'язку, яка досягається:

• постійним вихованням всього особового складу в дусі високої пильності, в дусі необхідності найсуворішого збереження державної таємниці;

• збереженням в таємниці всіх заходів по організації зв'язку;

• обмеженням кола осіб, які мають право користуватися технічними засобами зв'язку, секретними документами і особливо осіб, які беруть участь в розробці плану бойових дій;

• встановленням режиму заборони роботи радіо засобів на передачу в тих умовах обстановки, коли можна обійтися без радіозв'язку: в районі концентрації військ, в вихідному положенні для наступу і в обороні до переходу противника в атаку;

• виконання організаційних та технічних заходів захисту інформації на об'єктах електронно-обчислювальної техніки та під час використання інших технічних засобів передачі та обробки інформації.

• суворим дотриманням правил і порядку ведення радіообміну;

• ретельним маскуванням пунктів управління, вузлів зв’язку, ліній зв'язку надійною їх охороною і обороною, суворою забороною передачі знань, які складають державну і військову таємницю;

• забороною ведення відкритих переговорів (заборонено називати відкрито військове звання з найменуванням прізвищ посадових осіб, назву вузлів зв'язку, номера військової частини, польової пошти і назву пунктів управління, їх розміщення, зміст радіо документації, стан погоди в районі розміщення вузлів зв'язку, радіостанцій);

• радіопередачі відкритим текстом допускаються при сповіщенні підрозділів про повітряного противника, про радіоактивне, хімічне, і бактеріологічне зараження, а в ході бою - всі команди для підрозділів без розкриття задумки бойових дій, але назви підрозділів і посади командирів при цьому вказуються по позивним, а пункти - від орієнтирів і по умовним назвам;

• кодуванням по документам скритого управління переговорів і передач технічними засобами зв'язку; вмілим маневруванням частотами зв’язку, використанням антен направленої дії, екрануючих властивостей місцевості в сторону противника;

• організацією і здійсненням контролю і радіоконтролю.

Технічне забезпечення

Технічне забезпечення батальйону (роти) організовується та здійснюється з метою підтримання бойової готовності та боєздатності підрозділів шляхом укомплектування їх озброєнням та технікою; забезпечення ракетами, боєприпасами всіх видів та військово-технічним майном; підтримання їх у справному стані та в постійній готовності до бойового застосування; відновлення пошкоджених (несправних) озброєння і техніки та своєчасного повернення їх у дію.

Заступник командира батальйону (роти) з озброєння (старший технік роти) є безпосереднім організатором технічного забезпечення в батальйоні (роті) і несе відповідальність за підтримання озброєння і техніки у справному стані та в постійній готовності до бойового застосування, правильну їх експлуатацію та своєчасне відновлення при виведенні із ладу, а також за забезпечення підрозділів ракетами, боєприпасами та військово-технічним майном.

Тилове забезпечення

Тилове забезпечення батальйону (роти) організовується та здійснюється в усіх видах бою та у повсякденній діяльності з метою підтримання підрозділів у боєздатному стані та створення для них сприятливих умов щодо виконання поставлених завдань.

Безпосереднім організатором тилового забезпечення в батальйоні є заступник командира батальйону з тилу. Він несе відповідальність за своєчасне забезпечення підрозділів матеріальними засобами, захист, охорону та оборону тилу батальйону та управління ним.

Заступник командира батальйону з тилу зобов'язаний: знати завдання батальйону; організувати одержання та утримування встановлених запасів матеріальних засобів, розгортання та роботу батальйонних пунктів бойового постачання, заправного та продовольчого; вживати заходів щодо своєчасного підвезення (подачі) в підрозділи матеріальних засобів; організувати приготування, доставку та видачу гарячої їжі, а також підвезення, зберігання питної води, та забезпечення нею особового складу; разом з командирами підрозділів забезпечувати заправлення техніки пальним; підтримувати постійний зв'язок з командирами підрозділів та заступником командира бригади з тилу і доповідати йому і командиру батальйону про забезпеченість підрозділів, розташування та стан тилу.

Підвезення матеріальних засобів, як правило, проводяться: від роти, тилового (матеріального) забезпечення бригади до батальйону — бригадними транспортними засобами; від взводу забезпечення батальйону до рот— транспортними засобами батальйону.

В окремих випадках за вказівкою старшого командира (начальника) для підвезення матеріальних засобів від роти тилового (матеріального) забезпечення бригади до підрозділів батальйону використовуються транспортні засоби батальйону.

Забезпечення підрозділів водою для пиття та господарчих потреб проводиться з пункту водопостачання (водозабірного пункту). Використання води з інших джерел забороняється. Підвезення води в підрозділи організовується, як правило, заступником командира батальйону з тилу. Вода для приготування їжі в зонах зараження доставляється у герметичних ємкостях.

Відпуск речового майна проводиться виходячи із облікової чисельності особового складу батальйону (роти) за діючими нормами. Миття особового складу, як правило, проводиться один раз на тиждень зі зміною комплекту натільної білизни та здійснюється у порядку, встановленому старшим командиром (начальником).При необхідності проводиться санітарна обробка особового складу.

Медичне забезпечення в батальйоні (роті) у бойовій обстановці організовується з метою розшуку поранених та хворих на полі бою (в осередках ураження), своєчасного надання їм першої та долікарської (фельдшерської) медичної допомоги, збору, вивезення (винесення) їх з поля бою (з осередків ураження) та підготовки до евакуації, а також з метою запобігання виникнення та розповсюдження у підрозділах хвороб.


 

 


 

 

Призначення та склад видів Збройних сил України.

Збройні Сили України – це державна військова організація, яка складає основу оборони України. Вона призначена для виконання визначених Конституцією України задач (ст. 234 – 237 розділуVІІ): “Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності, а також інших задач відповідно до міжнародних обов’язків України”.

Збройні Сили України складаються з трех видів: Сухопутніх військ, Повітряніх Сил, Військово - Морськіх Сили, а також військових частин та установ підтримки та забезпечення .

Сухопутні війська призначені у взаємодії з іншими видами ЗС вирішувати завдання по стриманню та відбиттю можливої агресії, утриманню зайнятих територій, районів, рубежів, розгрому угрупувань противника.

Сухопутні війська складаються з родів військ: механізованих; танкових; артилерії; військ ППО СВ; аеромобільних військ; армійської авіації; спеціальних військ (підрозділи зв'язку, розвідки і РЕБ, інженерні, РХБ захисту, військові частини, установи та організації логістики, (матеріально-технічного забезпечення, підрозділи медичного забезпечення

Повітряні Сили.

ПС призначені для ведення розвідки для своєчасного попередження керівництва ЗСУ та держави про повітряний напад, здійснення охорони державного кордону і повітряного простору України, наносити ефективні авіаційні удари на велику відстань, здійснювати авіаційну підтримку угруповань СВ і ВМС при виконанні ними бойових завдань та прикриття важливих об'єктів держави, військ (сил) від ударів з повітря.

ПС у своєму складі мають роди сил: авіацію, зенітні ракетні війська, радіотехнічні війська, а також частини бойового (спеціального) забезпечення та обслуговування.

Військово Морські Сили.







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-01; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 100.24.122.228 (0.037 с.)