Передача земельних ділянок в оренду

У статті 290 Господарського кодексу України (ГКУ) зазначено, що відносини, пов'язані з орендою землі як засобу виробництва, регулюються Земельним кодексом та іншими законами.

Виходить, у питаннях оренди земельних ділянок слід керуватися спеціальними нормами Земельного кодексу та Закону про оренду землі.

(5 Закон України «Про оренду землі» від 06.10.98 р. № 161-XIV, зі змінами та доповненнями.)

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники та уповноважені особи.

Порядок передачі земель в оренду врегульовано статтею 124 Земельного кодексу.

Він змінюється залежно від того, у чиїй власності перебуває земельна ділянка (приватній, комунальній, державній), змінюється чи ні цільове використання ділянки, а також від того, чи не передаються під забудову землі запасу (категорії, за якими землі поділяються за своїм цільовим призначенням, наведено в статті 19 Земельного кодексу: сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, рекреаційного призначення тощо). У випадку зміни цільового призначення передача земельної ділянки здійснюється за проектами відведення. Проте в нашому випадку земельна ділянка під забудову використовуватися не буде і, як правило, від початку належатиме до земель, призначених для розміщення таких об'єктів, тобто житлової та громадської забудови (розділ 6 Земельного кодексу).

Тепер перейдемо безпосередньо до процедур отримання земель різної власності і, отже, у різних орендодавців.

Якщо земельна ділянка перебуває у власності юридичних або фізичних осіб, то передача ділянки відбувається після укладення договору оренди землі з урахуванням норм, про які йтиметься далі.

Проте, як уже згадувалося, для розміщення МАФ здебільшого доводиться мати справу з орендою земель державної чи комунальної власності.

Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, для отримання бажаної земельної ділянки в оренду необхідний дозвіл уповноваженого органу на укладення договору.

Для цього підприємець подає до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за місцем розміщення земельної ділянки заяву (клопотання) у письмовій формі. Для прийняття такого рішення цим органам дається місячний термін (стаття 16 Закону про оренду землі).

Якщо на одну ділянку претендує два чи більше потенційні орендарі, які подали клопотання, відповідні органи проводять земельний аукціон, якщо законом не встановлено іншого порядку.

Згідно зі статтею 6 Закону про оренду землі у разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону або конкурсу. Таким чином, у цьому разі укладенню договору оренди передуватиме рішення відповідних органів про затвердження результатів конкурсу або аукціону та укладення договору оренди з його переможцем.

Форма договору оренди та його реєстрація

Договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендарю земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Тепер поговоримо про нюанси, які дають можливість укладеному договору почати реально працювати.

Перш за все, звернемо увагу на форму договору оренди земельної ділянки. Статтею 14 Закону про оренду землі встановлено, що договір укладається у письмовій формі, а нотаріально посвідчений він може бути за погодженням сторін. Проте це суперечить положенням статті 290 ГКУ, згідно з якою оренда земельної ділянки без договору, укладеного у письмовій формі, посвідченого нотаріально і зареєстрованого у встановленому законом порядку, не допускається.

Тому в цьому випадку договір у письмовій формі підлягає обов'язковому посвідченню у нотаріуса. Форму типового договору оренди землі затверджено постановою КМУ від 03.03.2004 р. № 2203.

Тепер перейдемо до обов'язкової державної реєстрації договору. Саме після неї набуває чинності договір і підприємець має право на оренду земельної ділянки.

Проте на орендаря може чекати і реєстрація речового права користування (відповідно до Закону № 1952), але тільки якщо договір оренди буде укладено більш ніж на один рік. Вище про це зазначалося.

Для державної реєстрації договору оренди землі розроблено Порядок № 2073⁶. Вона проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцеположенням земельної ділянки.

(6 Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою КМУ від 25.12.98 р. № 2073.)

Для державної реєстрації договорів оренди фізична особа (заявник) подає особисто або надсилає поштою до відповідного державного органу земельних ресурсів:

– заяву про державну реєстрацію договору оренди; договір оренди (у трьох примірниках);

– план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду (у трьох примірниках);

– рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності;

– результати конкурсу або аукціону – у разі набуття права на оренду земельної ділянки на конкурентних засадах;

– копію державного акта на право власності на землю, яка перебуватиме у власності фізичних або юридичних осі.

(7 Якщо земля перебуває в чиїйсь власності.)

Крім зазначених документів до заяви додаються:

– акт перенесення меж земельної ділянки, яка надається в оренду, на місцевість – у разі невизначення їх у натурі;

– проект відведення земельної ділянки – у разі надання його в оренду із зміною цільового призначення.

Підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним може бути відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, порушення вимог ст. 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 Закону про оренду землі. Істотні умови договору перелічимо далі.

Далі. Подані документи протягом 20 днів перевіряє державний орган земельних ресурсів, а потім у 10-денний термін факт державної реєстрації підтверджується гербовою печаткою і підписом голови місцевої ради на всіх примірниках договору.

Якщо ж буде прийнято рішення про відмову, то до нього має додаватися обґрунтований висновок, і воно може бути оскаржене в судовому порядку.

Один зареєстрований примірник договору оренди зберігається в реєстраційній справі, яка передається до архіву державного органу земельних ресурсів, другий передається орендарю, а третій – орендодавцю.

У разі внесення змін до договору оренди він підлягає перереєстрації.

Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем в терміни та на умовах, які визначені в договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), отримання документа, який посвідчує право на неї (договору оренди), і державної реєстрації забороняється (стаття 125 Земельного кодексу).

Умови договору оренди

Тепер перейдемо до істотних умов договору оренди землі, які встановлено статтею 15 Закону про оренду.

Істотними умовами договору оренди землі є:

– об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

– строк дії договору оренди;

– орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

– умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

– умови збереження стану об'єкта оренди;

– умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

– умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

– існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

– визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

– відповідальність сторін.

Ці умови враховано у Формі типового договору оренди землі, затвердженій постановою КМУ від 03.03.2004 р. № 220.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

– план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

– кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

– акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

– акт приймання-передачі об'єкта оренди;

– проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених Законом про оренду землі.

У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Права та обов'язки орендаря

Права та обов'язки орендаря встановлено статтею 25 Закону про оренду землі.

Орендар земельної ділянки має право:

– самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;

– за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі й споруди та закладати багаторічні насадження;

– отримувати продукцію і доходи;

– здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Як бачимо, деякі права підприємцю-орендарю землі для розміщення МАФ реалізовувати не доведеться. Тепер перелічимо те, що виконувати доведеться в будь-якому разі.

Орендар земельної ділянки зобов'язаний:

– приступати до використання земельної ділянки в строки, установлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

– виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

– дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

– у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному (на території дії якого знаходиться земельна ділянка) органу державної податкової служби.

Орендна плата

Важливо знати, що сьогодні орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності віднесена до загальнодержавних податків і сплачується в порядку, установленому Законом про плату за землю⁸.

(8 Закон України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2335-XII, зі змінами та доповненнями.)

Розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності не може бути менше від земельного податку, установленого Законом про плату за землю, і не може перевищувати 10 % нормативної грошової оцінки цих ділянок (стаття 21 Закону про оренду землі). Виняток зроблено тільки для випадку, коли орендаря визначають на конкурсних засадах – у такому разі розмір орендної плати може бути більший.

Податкове зобов'язання з орендної плати за землі державної та комунальної власності, визначене орендарем у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частинами за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно – упродовж 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (стаття 17 Закону про плату за землю).

При заповненні платіжного доручення на сплату орендної плати слід звернути увагу на правильність заповнення поля «Призначення платежу», яке заповнюється з урахуванням додатка 2 до наказу ДПАУ від 01.07.2002 р. № 301 (докладно про те, як оформляються всі реквізити платіжки, ми писали у «ВД», 2005, № 10).

Так, при заповненні платіжки на перерахування коштів до бюджету в реквізиті «Призначення платежу» заповнюється 7 полів:

1 поле. Службовий знак «*» – ознака бюджетного платежу;

2 поле. Зазначається розділовий знак «;» та код виду сплати (101);

3 поле. Зазначається розділовий знак «;» та пробіл;

4 поле. Зазначається розділовий знак «;» та друкується інформація про призначення платежу в довільній формі (орендна плата за земельну ділянку за вересень) (специфічні правила заповнення цього поля встановлено для оренди державного майна).

Поля 5 і 6 підприємець (платник податків) не заповнює (якщо не брати до уваги знака «;» у полі 5). Ці поля заповнюються у разі повернення (відшкодування) або перерахування коштів з одного бюджетного рахунка на інший за висновками органів ДПС.

Поле 7. Це запасне поле не заповнюється. (Використовується в окремих випадках при розрахунках на підставі окремих рішень КМУ.)

Подання декларації

На підприємця – орендодавця землі державної або комунальної власності покладено обов'язок подавати відповідну декларацію до податкових органів за місцезнаходженням земельної ділянки. Форма декларації щодо оренди землі державної та комунальної власності складається із самої декларації та двох додатків до неї (затверджена наказом № 588⁹).

(9 Наказ «Про затвердження форми податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності» від 20.12.2005 р. № 588.)

Декларація заповнюється в гривнях з копійками з відповідним округленням за загальновстановленими правилами.

Підприємець зобов'язаний подати (до податкового органу за місцезнаходженням земельної ділянки) «щорічну» податкову декларацію на поточний рік, станом на 1 січня, тобто за договорами, які було укладено на 1 січня поточного року. Термін подання такої декларації – до 1 лютого. Якщо він укладає договори оренди землі державної або комунальної власності після 1 січня поточного року, то подає декларацію щодо таких договорів протягом місяця з дня їх держреєстрації.

Крім перелічених вище обов'язкових випадків подання декларації підприємець за власним бажанням може подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію – протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним, що не скасовує необхідності подавати до 1 лютого декларацію на весь рік наперед. Докладно про подання декларації та порядок її заповнення йшлося у «ВД», 2006, № 4, с. 20.

Зазначимо, що підприємці-єдиноподатники, які є орендарями земельних ділянок державної та комунальної власності, також зобов'язані подавати декларацію і сплачувати орендну плату. Річ у тім, що єдиноподатники звільнені від сплати земельного податку, але не від орендної плати за землю.

Відповідальність

Санкції за несплату орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності або неподання декларації застосовуються згідно із Законом № 2181¹⁰.

(10 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III, зі змінами та доповненнями.)

Так, за кожне неподання у встановлені терміни «орендної» декларації застосовується штраф, передбачений підпунктом 17.1.1 Закону № 2181, у розмірі 10 нмдг (170 грн.). Стосується це декларацій, які подаються до 1 лютого і в місячний термін з моменту появи прав на нову ділянку.

Навіть якщо декларацію подано вчасно, але пропущено терміни сплати, підприємець підпадає під штраф за підпунктом 17.1.7 Закону № 2181. За несплату протягом установлених термінів суми податку (орендної плати), зазначеної в поданій підприємцем податковій декларації, справляється штраф у розмірі:

– 10 % узгодженої суми орендної плати (при затримці до 30 календарних днів);

– 20 % (при затримці від 31 до 90 календарних днів включно);

– 50 % (при затримці більше 90 календарних днів).

Крім того, у разі порушення встановлених термінів сплати податку (орендної плати) справляється пеня з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ (з 10.06.2006 р. – 8,5 %) за кожний день прострочення з його сплати.

У разі якщо платник самостійно виявив недоплату орендної плати, то при самовиправленні йому доведеться заплатити тільки п'ятивідсотковий штраф від суми недоплати.

На закінчення зробимо основні висновки публікації.

Висновки

Для розміщення малої архітектурної форми необхідно оформити права на земельну ділянку, наприклад, укласти договір її оренди.

Передача земельних ділянок державної та комунальної форми власності в оренду здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Для винесення постанови підприємець повинен подати в ці органи клопотання у письмовій формі.

Договір оренди землі підлягає нотаріальному посвідченню і обов'язковій державній реєстрації, тільки після якої він набуває чинності.

У п'ятиденний строк після державної реєстрації договору його копія має бути надана орендарем до податкового органу за місцезнаходженням земельної ділянки.

Декларація з орендної плати подається до податкового органу за місцезнаходженням земельної ділянки щорічно до 1 лютого. Щодо договорів, укладених у поточному році, декларація подається протягом місяця після держреєстрації договору оренди землі. За бажанням, декларація може подаватися щомісячно.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності віднесена до загальнодержавних податків і сплачується щомісячно – упродовж 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

© http://www.red-develop.com/ru/informaciya/analitika/490.html

 

Задача 5

Відповідно до чинного зараз ЗКУ, 2002 року обмежено суб’єктний склад на право постійного користування земельною ділянкою. ст.92 ЗКУ:

2. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Тобто ф.о. та ю.о. приватного права не можуть бути суб’єктами права постійного користування.

 

п.6, Перехідних положень ЗКУ:

6. Громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

 

РСКУ від 22.09.2005 року, п.6 Перехідних положень втратив чинність. Тобто є переживаючи дія попереднього ЗК.

Момент виникнення права постійного користування земельною ділянкою є момент державної реєстрації акту на право постійного користування земельною ділянкою.

 

ст.140 ЗКУ передбачає підстави припинення права власності на земельну ділянку.

ст.141 ЗКУ передбачає підстави припинення права права власності на користування земельною ділянкою.

 

Задача 6

Наказ Держкоммістобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН-360-92, від 17.04.1992 року, п.2.1., 2.2.:

2.1 Територія міста за функціональним призначенням іхарактером використання поділяється на сельбищну, виробничу, вт.ч. зовнішнього транспорту, і ландшафтно-рекреаційну

2.2 До сельбищної території входять ділянки житловихбудинків, громадських установ, будинків і споруд, у т.ч.навчальних, проектних, науково-дослідних та інших інститутів бездослідних виробництв, внутрішньосельбищна вулично-дорожна ітранспортна мережа, а також площі, парки, сади, сквери, бульвари,інші об'єкти зеленого будівництва й місця загального користування.

 

ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.18:

Стаття 18. План зонування території

1. План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ), плану земельно-господарського устрою та містобудівного кадастру з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Невід'ємною складовою плану зонування території (у складі генерального плану чи окремо) є проект землеустрою щодо впорядкування території населеного пункту.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

2. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови, ландшафтної організації території.

3. Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог:

ü урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території;

ü виділення зон обмеженої містобудівної діяльності;

ü відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій;

ü урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон;

ü встановлення для кожної зони умов та обмежень з визначенням видів використання земельних ділянок та об'єктів нерухомості;

ü узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями.

4. Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов'язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Перелік зазначених параметрів визначає центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

5. Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.

6. Склад, зміст, порядок розроблення плану зонування території визначаються центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

7. За порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

 

8. План зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.

План зонування території не підлягає експертизі.

 

ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.26:

5. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

· отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

· розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

· затвердження проектної документації;

· виконання підготовчих та будівельних робіт;

· прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

· реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

 

Задача 7

ЗУ «Про свободу совісті та релігійних організацій», ст.18:

Релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності.

У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності.

Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.

У власності релігійних організацій може бути також майно, що знаходиться за межами України.

Релігійні організації мають право звертатися за добровільними фінансовими та іншими пожертвуваннями і одержувати їх.

Фінансові та майнові пожертвування, як і інші доходи релігійних організацій, не оподатковуються.

Релігійні організації не мають права проводити примусове обкладання віруючих.

Право власності релігійних організацій охороняється законом.

Потрібно звертатись не громадянам села, а релігійній організації, якій відповідно до ч.2, ст.7 ЗУ є релігійні громади, управління, центри, монастирі, релігійні братства, місії.

 

ЗУ «Про свободу совісті та релігійних організацій», ст.8:

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

У задачі мова йде про культову споруду, яка відповідно до Наказу «Про затвердження правил пожежної безпеки для культурних споруд» визначається як будинок (споруда) призначена для проведення богослужінь та релігійних обрядів. Це вся церква, а не її фундамент.

Релігійній громаді слід звернутися порядку передбаченому ст.92 ЗК, де передбачено право постійного користування земельною ділянкою із земель держ. та комун. власності.

Релігійні організації, статути яких зареєстровані у встановленому порядку: виключно для будівництва та обслуговування культурних та інших будівель.

 

Задача 4

ст. 122 ЗКУ:

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків визначених ч.2 – право власності на земельну ділянку набуту у власність із земель приватної власності, без зміни її цільового призначення посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки укладеною у встановленому законом порядку, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.

Оскільки, там відсутні капітальні споруди, то не потрібно документів, що посвідчують право власності на них.

 

 

Задача 5

п.1, ст. 120 ЗКУ:

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

п.2,ч.6, ст.120 ЗКУ:

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Якщо це буде можливо зробити, то слід брати до уваги кадастр і вказувати в договорі купівлі-продажу 1\2 будинку частку у праві на земельну ділянку, що переходить до набувача.

Вимога землевпорядника є правомірною.