ПИТАННЯ 55. Принципи та моделі державно-церковних відносин

ПИТАННЯ 55. Принципи та моделі державно-церковних відносин

 

Принципи відносин між державою і церквою та дepжавно-церковні відносини пройшли складний шлях в історії людства. Не все було завжди напрямку порозуміння й нормалізації стосунків між державою і церквою, як сьогодні. Лише поступово, крок за кроком, релігія і церква набува­ли правового статусу. Відомий вітчизняний вчений-релігієзнавець А.М.Черній вказує, що починаючи з кінця ХУІІІ ст., сформувалися три основних принципи відносин між держа­вою і церквою, які існують і сьогодні в світовій спільноті.

Перший з них - це віротерпимість (або віро нетерпимість), при якій одна чи кі­лька релігій мають привілейований статус, а всі інші ого­лошуються терпимими (чи нетерпимими).

Другий – свобода віросповідань, при якій всі релігії рівні між собою, а людина вільна у своєму виборі певної конфесії й способах відпра­влення релігійного культу. .

Третій - свобода совісті, яка, крім проголошення принципу рівності всіх релігій між собою, дає змогу особі не лише вільно обирати будь-яку релігію, але й бути невіруючим тобто атеїстом.

Типи державно-церковних відносин.

Залежно від типу взаємовідносин між церквою і державою, у світовій історії можна виділити наступні типи державно-церковних відносин:

1. Теократія (з грецьк. theos - Бог, kratos - влада) ­– такий тип державно-церковних відносин, при якому вся повнота влади в державі належить главі пануючої в державі церкви. Прикладом теократії можуть бути Ватикан, Ірані, Саудівська Аравія та інші країни.

2. Цезаропапізм  (з лат. caesar – цар. рара – батько, вихователь) – такий тип державно-церковних відносин, при якому пануюча в державі церква підпорядковуються світській владі. Прикладом цезаропапізму може служити сучасна Англія, де королева (король) є одночасно главою англіканської церкви

3.Державна церква – такий тип державно-церковних відносин, при якому держава забезпечує привілеї певній церкві (дозволяє реєстрацію новонароджених, шлюбів, розлучень,­ смертей тощо). Прикладом такого типу відносин можуть служити Греція (православ’я) та Італія (католицизм).

4. Пріоритетна церква – такий тип державно-церковних відносин, при якому передбачаються певні види державної підтримки та надання привілеїв окремим церквам. Такий тип відносин існує в ФРН, де хоча і проголошено рівноправність всіх конфесій і забезпечується толерантне ставлення держави до них, але якщо віруючих певної конфесії більше одного відсотка від загальної кількості населення. То вона отримує спеціальний статус, який дає змогу отримувати державні дотації та дозвіл на створення конфесійних шкіл, дитячих садків тощо.

5. Відокремлення церкви від держави – такий тип державно-церковних відносин, при якому церква не може втрутитись у справи держави, а держава може втручатись у справи церкви. Такий тип відносин існував у республіках Радянського Союзу. Він записаний і в Конституції України, хоча реально в нашій країні встановлено шостий тип відносин.

6.Відокремлення церкви від держави і держави від церкви– такий тип дер­жавно-церковних відносин, при якому законодавчо забезпечено невтручання держави у справи церкви, а церкви у справи держави та режим то­лерантних відносин між ними. Класичним прикладом такого типу відносин є США, де консти­туція проголошує свободу для релігійних організацій і їх незалежність від світської влади.