Система класифікації інновацій

У даний час існують різні класифікатори, що визначають той чи інший ступінь відновлення.

 

П.Н. Завлін пропонує класифікацію інновацій залежно від:

1)галузі застосування:

управлінські;

організаційні;

соціальні;

промислові;

2)етапу НТП:

наукові;

технічні;

технологічні;

конструкторські;

виробничі;

інформаційні;

3)ступеня інтенсивності:

"бум";

рівномірні;

слабкі;

масові;

4)темпу здійснення:

швидкі;

уповільнені;

наростаючі;

рівномірні;

стрибкоподібні;

5)масштабу інновацій:

трансконтинентальні;

транснаціональні;

регіональні;

великі, середні, дрібні;

6)за результативністю:

високі;

низькі;

стабільні;

7)за ефективністю:

економічні;

соціальні;

екологічні;

інтегральні.

 

 

Однак найцікавішою здається класифікація словацьких дослідників, у якій найбільш повно і диференційовано показано відновлення виробництва за видами і ступенями. Вони вважають, що зміна, пов'язана з відновленням, є переходом від нинішнього стану до певного нового рівня. В залежності від "відстані" між первісним і новим рівнем, тобто від глибини і якості змін, розрізняють кілька ступенів відновлення, тобто класів і рядів, що утворюють спектр нововведень.

При цьому кожний ступінь відновлення необхідно доповнити даними про носіїв змін, які забезпечують упровадження нововведення, а також вказати виробничі фактори, які беруть участь у цьому відновленні.

Основні критерії класифікаціїінновацій мають  враховувати:

- комплексність набору класифікаційних ознак для аналізу і кодування;

- можливість кількісного (якісного) визначення критерію;

- наукову новизну і практичну цінність запропонованої ознаки класифікації.

 

Для спрощення управління інноваційною діяльністю на основі класифікації інновації кодують. Кодування інновацій можливе в межах країни й у світовому масштабі. Кодування дає змогу автоматизувати процес пошуку й переробки, добору, що дає значний ефект і активізує інноваційну діяльність.

Життєвий цикл інновацій

Інноваційний проект охоплює всі стадії інноваційної діяльності, пов'язаної з трансформацією науково-технічних ідей у новий чи удосконалений продукт, впроваджений на ринку, у новий чи удосконалений технологічний процес, використаний у практичній діяльності, або в новий підхід до соціальних послуг. З погляду стадій здійснення інноваційної діяльності проект містить у собі НДР, проектно-конструкторські і дослідно-експериментальні роботи, освоєння виробництва, організацію виробництва і його пуск, маркетинг нових продуктів, а також фінансові заходи.

В основі розгляду змісту інноваційного проекту за процесом його формування і реалізації, тобто технологічно, лежить концепція життєвого циклу інноваційного проекту, яка виходить з того, що інноваційний проект є процес, який відбувається протягом кінцевого проміжку часу. Життєвий цикл інновацій – це період від зародження ідеї, створення і поширення нововведення до його використання.

У такому процесі можна виділити ряд послідовних за часом етапів (фаз), що відрізняються видами діяльності, які забезпечують його здійснення.

Формування інноваційної ідеї (задуму)

Це процес зародження інноваційної ідеї і формулювання генеральної (кінцевої) мети проекту. На цьому етапі визначаються кінцеві цілі (кількісна оцінка за обсягом, терміном, розміром прибутку) проекту і шляхи їх досягнення, суб'єкти й об'єкти інвестицій, їх форми їх і джерела.

Розробка проекту

Це процес пошуку рішень відносно досягнення кінцевої мети проекту і формування взаємопов'язаного за часом, ресурсами і виконавцями комплексу завдань і заходів для її реалізації. На цьому етапі:

– здійснюється порівняльний аналіз різних варіантів досягнення цілей проекту і вибір найбільш життєздатного (ефективного) для реалізації;

– розробляється план реалізації інноваційного проекту:

зважуються питання створення спеціальної організації для роботи над проектом (команди проекту);

виробляється конкурсний добір потенційних виконавців проекту й оформляється контрактна документація.

Реалізація проекту

Це процес виконання робіт для реалізації поставлених цілей проекту. На цьому етапі здійснюється контроль за виконанням календарних планів і витрат ресурсів, коректування виниклих відхилень і оперативне регулювання ходу реалізації проекту.

Завершення проекту

Це процес здачі результатів проекту замовнику і закриття контрактів (договорів). Цим завершується життєвий цикл інноваційного проекту.

Розглядаючи інноваційний проект за елементами організації, можна виділити в ньому дві частини: органи управління формуванням і реалізацією проекту й учасники інноваційного проекту.

Узагальнено цикл управління можна проілюструвати двома стадіями:

розробка інноваційного проекту

управління реалізацією інноваційного проекту

 

На першій стадії визначається мета проекту й очікувані кінцеві результати, дається оцінка конкурентоспроможності і перспективності результатів проекту, можливого ефекту, формується склад завдань і комплекс заходів проекту, здійснюється планування проекту й оформлення його. Найважливішою на цій стадії є оцінка можливості реалізації проекту.

На другій стадії вибираються організаційні форми управління, зважуються завдання виміру, прогнозування й оцінки оперативної ситуації, що склалася після досягнення результатів, витрат часу, ресурсів і фінансів, аналізу й усуненню причин відхилення від розробленого плану, корекції плану.