Лекція 6 . Сучасні організаційні форми реалізації

ІННОВАЦІЙ

Питання

1.Формування та реалізація інновацій

2.Суб’єкти інноваційної діяльності

3.Інтеграція науки та виробництва

 

1.Формування та реалізація інновацій

Менеджмент інновацій в умовах прискорення темпів науково-технологічного прогресу вимагає від організаційних структур здатності до швидкого впорядкування і гнучкої адаптації.

Нові методи швидкої й ефективної реалізації інноваційних завдань, новий зміст виробничої діяльності, нові вимоги до ресурсного забезпечення визначають нетрадиційний підхід до організаційного проектування.

Основні недоліки традиційних організаційних структур в умовах упровадження інновацій: застиглість, їхнє зациклення на визначених обов'язках персоналу, нездатність реагувати на вимоги неформального менеджменту.

Інноваційна організація є досить складною техніко-економічною і соціальною системою, що відбиває її індивідуальність і специфіку. Описати цю систему можна, визначаючи характер взаємодії на кожнім з її рівнів: "організація – зовнішнє середовище", "підрозділ – підрозділ" ("група – група"), "індивід – організація".

В інноваційній організації взаємодія на рівні "організація – зовнішнє середовище" здійснюється за допомогою органічного підходу. Взаємодія на рівні "підрозділ – підрозділ" ("група – група") реалізується різними типами департаментизації в традиційних організаційних структурах менеджменту – дивізіональних і матричних, а також у цільових творчих колективах (ЦТК). На рівні "індивід – організація” взаємодія носить індивідуалістичний характер.

Органічний підхід до проектування організації характеризується:

• слабким чи помірним використанням формальних правил і процедур;

• децентралізацією й участю персоналу в прийнятті рішень;

• широко обумовленою відповідальністю в роботі;

• гнучкістю структури влади і невеликою кількістю рівнів ієрархії.

Дивізіональна організаційна структура менеджменту застосовується, головним чином, у великих промислових організаціях, які, використовуючи бюрократичні методи менеджменту, поступово втрачають свою гнучкість, мобільність і працюють за інерцією. Використання дивізіональних структур менеджменту технологічними і продуктовими інноваціями дозволяє створити в межах цілого відносно невеликі і досить економічно самостійні підрозділи. Дивізіональні структури частіше використовуються для досягнення високого ступеня гнучкості виробничої системи за проведення інтенсивної інноваційної політики.

Характерною рисою дивізіональної структури є створення власних функціональних органів менеджменту в межах кожної самостійної організаційної ланки.

Організації, побудовані з використанням матричних організаційних структур менеджменту:

• менеджмент програми;

• цільові творчі групи (колективи);

• постійні комплексні групи.

Для матричних структур характерним є призначення конкретного менеджера цільової програми. Менеджер програми не є представником певного підрозділу чи менеджером у межах лінійно-функціональної структури, а виступає як менеджер, відповідальний за інноваційну програму.

Менеджер інноваційної програми має великі повноваження, а також несе відповідальність за координацію діяльності різних учасників реалізації програми. Повноваження делегуються йому в межах існуючої лінійно-функціональної структури. Передачу повноважень здійснює вищий лінійний орган, що міститься в даній сфері координації.

Важливою складовою частиною матричної структури менеджменту є використання напівавтономних груп чи цільових колективів. Ці групи створюються згідно з метою чи програмою для вирішення якоїсь конкретної проблеми і користуються повною свободою в організації своєї діяльності. Вони можуть самостійно здобувати ресурси і розподіляти отриману продукцію, визначати усе, що стосується організації праці, якості продукції, утримання устаткування, проведення новацій, прийому на роботу. Наявність таких груп дозволяє спростити ієрархію в організації і зробити структуру більш динамічною.

У даний час у галузях високих технологій і в галузях швидкого зростання з‘явилися організації, що одержали назву едхократичних (від англ. adhokracy – спеціальний, влаштований для даної мети). Вони проектуються для виконання нестандартних і складних робіт. Влада в них заснована на знанні і компетентності, а не на позиції в ієрархії менеджменту.

Ключовою у едхократії є компетентність, і вона цінується найвище. Контроль у менеджменті підтримується встановленням цілей. Засоби досягнення цілей вибираються самими виконавцями. Кожен безпосередньо відповідає за свої дії, і винагороджується той, хто домагається успіху. У едхократичній організації індивід зазнає сильного тиску ззовні, що частково послаблюється груповою роботою, яка створює почуття спільності в роботі. Ризик так само, як і винагорода, розподіляється між учасниками.

Формальності не типові для едхократичної організації і зводяться в ній до мінімуму. Це стосується ієрархії, робочих умов і приміщення, пільг, одягу і т.п.

Комбінацією розглянутих типів інноваційних організацій є організація, орієнтована на ринок. За характером взаємодії з зовнішнім середовищем – це органічний тип організації, яка швидко адаптується в змінах, що відбуваються поза нею. За характером взаємодії частин усередині організації – це або розвинута дивізіональна, або реальна матрична структура, або цільовий творчий колектив. І, нарешті, за характером взаємодії індивіда з організацією – це індивідуалістський тип. Принциповою відмінністю даного типу організації від інших є те, що в інших випадках безпосередньо навколо ринку групувалася тільки частина організації, то тут мова йде про групування всіх частин організації навколо ринку чи ринків.

Необхідно враховувати, що всі розглянуті типи інноваційних організацій здійснюють виробничо-фінансову діяльність у межах певних організаційно-правових форм (акціонерні товариства відкритого (закритого) типу, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, різні товариства), що вимагає дотримання особливих норм у прийнятті управлінських рішень про виконання великих і складних інноваційних програм.

Обґрунтований вибір організаційно-правової форми інноваційної організації дає змогу створити високоефективний економічний механізм менеджменту (дослідження, проектування, виробництво, збут, продаж) на основі сприятливих умов формування і використання фінансових, кадрових і матеріально-технічних ресурсів.