Статичні та динамічні показники ефективності

Ефективність інноваційного проекту характеризується системою економічних показників, які показують співвідношення зв'язаних із проектом витрат і результатів і які допомагають скласти судження про економічну привабливість проекту для його учасників, про економічні переваги одних проектів над іншими. Показники ефективності інноваційних проектів можуть класифікуватися за такими ознаками:

– за видом економічних суб'єктів;

– за видом узагальнюючого показника, що виступає як критерій економічної ефективності проекту (показники поділяються на абсолютні, у яких узагальнюючі показники визначаються як різниця між вартісними оцінками результатів і витрат, зв'язаних з реалізацією проекту; відносні,у яких узагальнюючі показники визначаються як відношення вартісних оцінок результатів проекту до сукупних витрат на їхнє одержання; тимчасові,котрими оцінюється період окупності інвестиційних витрат);

– за методом зіставлення різночасних грошових витрат і результатів (поділяються на статичні,у яких грошові потоки, що виникають у різні моменти часу, оцінюються як рівноцінні, і динамічні,у яких грошові потоки, викликані реалізацією проекту, приводяться до єдиного моменту часу за допомогою їхнього дисконтування, забезпечуючи порівнянність різночасних грошових потоків).

Наведені в табл. показники використовуються для оцінки економічної ефективності інноваційних проектів, причому кожний з них може оцінити економічні інтереси будь-якого суб'єкта, що бере участь у проекті.

Показники оцінки економічної ефективності проектів

Показники	Статичні	Динамічні
Абсолютні	Сумарний прибуток. Середньорічний прибуток	Чистий дисконтований доход
Відносні	Рентабельність інвестицій	Індекс прибутковості. Внутрішня рентабельність
Тимчасові	Період окупності інвестицій

Статичні методи оцінки економічної ефективності належать до простих методів, які використовуються головним чином для швидкої і наближеної оцінки економічної привабливості проектів. Вони можуть бути рекомендовані для застосування на ранніх стадіях експертизи інноваційних проектів, а також для проектів, що мають відносно короткий інвестиційний період. До найбільш часто використовуваного в практиці економічного аналізу показників оцінки економічної ефективності проектів належать:

– сумарний (чи середньорічний) прибуток, одержуваний у результаті реалізації проекту;

– рентабельність інвестицій (проста норма прибутку);

– період окупності (термін повернення) інвестицій.

Показники прибутковості проекту характеризують величину чистого прибутку, одержуваного учасниками проекту в результаті його реалізації.

Сумарний прибутоквизначається як різниця сукупних вартісних результатів і витрат, викликаних реалізацією проекту

 ,                                     (10.3)

де P_t – вартісна оцінка результатів, одержуваних учасником проекту протягом t-гo інтервалу часу;

3_t – сукупні витрати, чинені учасником проекту протягом t-го інтервалу часу;

т – число інтервалів протягом інвестиційного періоду, тобто періоду життєвого циклу проекту.

Рентабельність інвестицій(ROI – Return On Investments) дає можливість установити не тільки факт прибутковості проекту, але й оцінити ступінь цієї прибутковості. Показник рентабельності інвестицій (проста норма прибутку) визначається як відношення річного прибутку до вкладених у проект інвестицій.

                                               (10.4)

де П – прибуток від реалізації проекту;

I – початкові інвестиції в проект.

Вхідний грошовий потік– це фінансові результати проекту, джерелами утворення яких можуть виступати виторг від реалізації продукції (робіт, послуг); кредити і позики зовнішніх агентів; акціонерний капітал, приваблюваний за рахунок додаткової емісії акцій; виторг від реалізації активів, що втягуються в проект і оцінені на момент завершення проекту; інші позареалізаційні доходи, зв'язані з конкретним проектом.Вихідний грошовий потіквключає інвестиційні витрати, що визначають величину початкових капітальних вкладень у проект, а також поточні фінансові платежі в проект, що звичайно включають виробничо-збутові витрати без обліку амортизаційних відрахувань на основні активи, використані в проекті; платежі за кредити і позики; податкові виплати; інші платежі з прибутку, включаючи виплати дивідендів на додатковий акціонерний капітал.Чистий грошовий потіквизначається як різниця між реальним припливом і реальним відтоком коштів, здійснюваними протягом визначеного інтервалу часу інвестиційного періоду.Для аналізу інноваційних проектів можуть використовуватися динамічні методи оцінки економічної ефективності, засновані на дисконтуванні грошових потоків: поточної вартості, рентабельності, ліквідності.Метод поточної вартостізаснований на визначенні чистого дисконтованого доходу, що виступає як показник інтегрального економічного ефекту від проекту. Чистий дисконтований дохід NPV розраховується як різниця між дисконтованими грошовими потоками надходжень і платежами, виробленими у процесі реалізації проекту за весь інвестиційний період.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

 

 

1. Гриньов А.В., Назарян М.М., Могилко В.О., Малич М.М.,               Сластіна В.В. Економіка й організація інноваційної діяльності. – Харків: ХІУ, 2005. – 299 с.

2. Родченко В.В. Международный менеджмент: Учеб. пособие. – 2-е изд., стереотип. – К.: МАУП, 2002. – 240 с.: ил. – Библиогр.: с. 234-235.

3. Глазьев С.Ю. Теория долгосрочного экономического развития. – М., 1993. – 318 с.

4. Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М.: Прогресс, 1982. – 453 с.

5. Инновационный менеджмент: Справ. пособие / Под ред. П.Н. Завлина и др. – М.: ЦИСИН, 1998. – 503 с.

6. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. За редакцією В.О. Василенко. – Київ: ЦУЛ, Фенікс, 2003. – 440 с.

7. Гринев В.Ф. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие. – 2-е изд., стереотип. – К.: МАУП, 2001. – 152 с.: ил. – Библиогр.: с. 142 – 143.

8. Куденко Н.В. Стратегічний маркетинг. – К.: КНЕУ, 1998. – 261 с.

9. Гриньов А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління. – Х.: ВД „ІНЖЕК”, 2003. – 308 с. Укр.. мова.

10. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2003. – с. 278.

11. А.И. Яковлев. Проектный анализ инвестиций и инноваций. Харьков: Бизнес Информ, 1999. – 116 с.

12. Лапко О.Н. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. – К.: ІЕП НАНУ, 1999. – 316 с.

13. Управление инвестициями: В 2 т. / В.В. Шеремет, В.Д. Павлюченко и др. – М.: Высш. Шк.., 1998. – Т. 1. – 402 с.; Т. 2. – 426 с.

14. Покропивний С.Ф., Новак А.П. Ефективність інноваційно-інвестиційної діяльності: Зб. Навч.- метод. матеріалів. – К.: КНЕУ, 1997. – 216 с.

15. Черваньов Д.М., Нейкова Л.І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. – К.: Знання, КОО, 1999. – 492 с.

16. Аньшин В.М. Маркетинг нововведений. – М.: РЭА, 1994.

17. Криковський Є. Логістика підприємства: Навч. посібник: Львів: Державний університет „Львівська політехніка”, 1996.

18. Лещишин М. Научная организация подготовки производства. Пер. со словацк. / Под. Ред. В.М. Данюлюка. – К.: Техника, 1988.

19. Санто Б. Инновация как средство экономического развития. Пер. с венг. / под ред. Б.В. Сазонова. – М.: Прогресс, 1990.

20. Фостер Р. Обновление производства: атакующие выигрывают. – М., 1987.

21. Яковенко Е.Т., Басс М.И. и др. Циклы жизни экономических процессов, объектов и систем. – М.: Наука, 1991.